Рішення

від 15.07.2020 по справі 480/2506/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 р. Справа № 480/2506/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славгород" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славгород" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 204721,56 грн. та пені за порушення термінів їх сплати у розмірі 61,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконаний встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. За 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2020 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 204721,56 грн. та нараховану пеню в розмірі 61,42 грн. Але вказана сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, тому позивач просить її стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

29.05.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що на виконання вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні ним кожного місяця протягом 2019 року до Краснопільської районної філії Сумського ОЦЗ подавалися звіти про наявність вакансій для осіб з інвалідністю (форма № З -ПН), де зазначалося про наявні не зайняті робочі місця. До того ж, зауважив, що обов`язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для їх працевлаштування. Тим більше, позивачем не надано доказів того, що хоча б одній особі з інвалідністю товариством було відмовлено у працевлаштуванні. Тобто, відповідачем були виконані всі вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для недопущення адміністративного правопорушення. Оскільки створення робочих місць для осіб з інвалідністю і їх працевлаштування не є тотожними категоріями, а товариством створено вільні робочі місця, отже в діях відповідача не вбачається вини щодо не забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у звітному 2019 році, а відтак відсутні підстави для застосування до ТОВ Славгород адміністративно - господарських санкцій.

04.06.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він не погодився із наведеними у відзиві аргументами та зазначив, що позовна заява до ТОВ Славгород була подана на підставі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ) від 24.02.2020, в якому відповідач підтвердив факт, що у 2019 році середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлена нормативом, передбаченим ст. 19 Закону Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (код рядків 02 та 03), а також самостійно вивів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання вищевказаного нормативу (код рядка 06). Крім того, просліджується формальне ставлення відповідача до виконання обов`язків передбачених ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні в частині надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю. У копіях звітів Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (форма №3- ПН), з якими ТОВ Славгород зверталось до Краснопільської районної філії Сумського обласного центру зайнятості у 2019 році, зазначено, що підприємство пропонує посаду підсобний працівник (це роботи на машдворі, прибирання території, роботи на зернотоку) з ненормованим робочим часом та розміром заробітної плати (у тому числі премії, надбавки, інші заохочувальні та компенсаційні виплати) - 2086,5,00 грн., тобто 50% від розміру мінімальної заробітної плати затвердженого Законом України Про державний бюджет на 2019 рік , при цьому, вимоги до кандидата: професійно-технічна освіта зі стажем роботи за відповідною професією (спеціальністю) - 2 роки (пункти 4, 11 розділу II вказаної форми звіту від 04.01.2018). На думку відповідача, створення таких вакансій не може вважатись належним виконанням товариством обов`язків, передбачених ст. 18 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.02.2020 відповідачем поданий до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ), згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично за рік становить 102 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до вимог чинного законодавства встановлена інвалідність - 2; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 4 (а.с. 4).

Тобто, 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів, залишилися не зайнятим, у зв`язку з чим, на думку позивача, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

За приписами статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Славгород" протягом 2019 року кількість працюючих за основним місцем роботи склала 102 особи.

Отже, підприємство, відповідно до 4% нормативу, повинно було створити 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Проте, відповідачем у 2019 році було створено лише 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Щодо аргументів відповідача про те, що ним у звітному році створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітністю форми № 3-ПН, яка подавалась до центру зайнятості, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що протягом 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Славгород" до Сумського обласного центру зайнятості подавались звіти форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу" від 09.01.2019, від 29.01.2019, від 28.02.2019, від 29.03.2019, від 26.04.2019, від 28.05.2019, від 27.06.2019, від 29.07.2019, від 29.08.2019, від 27.09.2019, від 28.10.2019, від 28.11.2019, від 27.12.2019 (а.с. 31-43).

Зі змісту вказаних звітів вбачається, що для категорії громадян "інваліди, які не досягли пенсійного віку" товариством запропоновано вакансії за посадою "Підсобний робітник", при цьому вказаний розмір заробітної плати (у тому числі премії, надбавки, інші заохочувальні та компенсаційні виплати) - 2086,50 грн., тобто 50% від розміру мінімальної заробітної плати затвердженого Законом України Про державний бюджет на 2019 рік .

Штатним розписом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славгород" станом на 01.01.2019 передбачено 4 штатні одиниці за посадою "Підсобний робітник", при цьому фонд оплати праці становить 8 346 грн., надбавки, доплати не передбачені. Тобто, за даною посадою відповідачем встановлено заробітну плату у розмірі 2086,50 грн., що є меншим від розміру мінімальної заробітної плати, передбаченої законом.

Згідно із ст. 2 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 8 Закону України Про державний бюджет на 2019 рік установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку, що розмір заробітної плати за запропонованими відповідачем посадами для осіб з інвалідністю не відповідає законодавчо гарантованому розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на 2019 рік, а отже не відповідає гарантіям щодо працевлаштування інвалідів на умовах виконання роботи з одержанням заробітної плати, не нижчої від визначеної законом.

Крім того, суд враховує, що посада "Підсобний робітник" є єдиною посадою у штатному розписі Товариства з обмеженою відповідальністю "Славгород", для якої встановлена заробітна плата нижче мінімальної, визначеної законом, та саме ця посада була запропонована відповідачем для працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказане, на думку суду, свідчить про формальний підхід відповідача до виконання свого обов`язку зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Також, у поданих до центру зайнятості звітах від 27.06.2019, від 29.07.2019, від 29.08.2019, від 27.09.2019, від 28.10.2019, від 28.11.2019, від 27.12.2019 у розділі "Коментарі до даних про вакансії" вказаний режим роботи неповний робочий час.

Водночас, в силу частини 1 статті 56 КЗпП України, неповний робочий день або неповний робочий тиждень встановлюється виключно за угодою сторін при прийнятті на роботу або під час виконання працевлаштованим працівником трудових обов`язків.

Отже, передбачена законом (статтею 51 КЗпП України) можливість встановлення скороченої тривалості робочого дня, в тому числі для осіб з інвалідністю, може бути реалізована під час прийняття особи на роботу, тоді як створення роботодавцем робочих місць із неповною зайнятістю впродовж робочого дня (тижня) для потенційних працівників, яким встановлено інвалідність, суперечить меті та вимогам Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", оскільки зазначений Закон визначає обов`язок створення не менше 4% від загальної кількості робочих місць згідно із штатним розписом, а відповідач не довів, що у його штатному розписі усі працівники працюють неповний робочий час, в той час як подавав звітність про створення виключно робочих місць з неповною зайнятістю.

Суд зауважує, що створення робочих місць для інвалідів з неповною зайнятістю не може вважатися належним виконанням передбаченого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємстві, що використовує найману працю, оскільки законодавцем встановлено вимогу щодо працевлаштування інвалідів за таким нормативом на робоче місце, яке є для них основним.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 по справі № 920/385/19.

Отже, суд вважає, що відповідачем не було у повному обсязі виконано норматив щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю у 2019 році, а саме не створено 2 робочих місця.

Із поданого позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Славгород" звіту вбачається, що фонд оплати штатних працівників складає 10440,80 тис. грн. за рік.

Тобто, сума адміністративно-господарських санкцій, виходячи із нормативу робочих місць для інвалідів, складає 204721,56 грн., які не були сплачені у встановлені законом строки, що підтверджується розрахунком суми заборгованості (а.с. 5).

Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається із розрахунку суми заборгованості, за порушення строків сплати відповідачу нарахована пеня, яка станом на 16.04.2020 склала 61,42 грн. (а.с. 5).

Враховуючи те, що на момент розгляду справи сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 204721,56 грн. та 61,42 грн. пені відповідачем не сплачені, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славгород" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славгород" (42456, Сумська область, Краснопільський район, с. Славгород, ідентифікаційний код 32021456) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (40011, м. Суми, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14004771, одержувач Сумська міська отг/50070000, банк одержувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок UA918999980313101230000018540, МФО 899998, ЄДРПОУ 37970593) адміністративно-господарські санкції в сумі 204721 (двісті чотири тисячі сімсот двадцять одна) грн. 56 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 61 (шістдесят одна) грн. 42 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко