Рішення

від 13.07.2020 по справі 640/18058/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Київ № 640/18058/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Кукоби О.М.,

від відповідача - Гайдая В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю БЦ Регіон доГоловного управління ДПС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю БЦ Регіон (далі - позивач, ТОВ БЦ Регіон ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0039681404 від 25.06.2019 щодо збільшення грошового зобов`язання по сплаті ПДВ до державного бюджету в сумі 6 689 429,00 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 1 672 357,25 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0039671404 від 25.06.2019 щодо зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за лютий 2019 року на суму 2 189 986,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0039651404 від 25.06.2019 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку (рядок 20.1.2) за лютий 2019 року на суму 24 000 000,00 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 6 000 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак, за твердженням позивача, відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень. Також, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ РМ Логістик , спростовуються належним чином оформленими первинними документами. При цьому жодних зауважень щодо дефектності наданих первинних документів в акті перевірки немає. Контрагент на час виникнення правовідносин мав необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебував на обліку у органах податкової служби та мав свідоцтво платника податку на додану вартість. До того ж, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Як зазначає контролюючий орган, порушення виникли внаслідок визнання банкрутом ТОВ РМ Логістик та неможливістю підтвердити господарські взаємовідносини позивача з цим контрагентом, у якого у грудні 2017 року придбавався об`єкт нерухомості, та яким на думку позивача не були обчислені та сплачені до державного бюджету податкові зобов`язання з ПДВ. Проте, позивач стверджує, що обставини, які пов`язані з господарською діяльністю ТОВ РМ Логістик , зокрема, які виникли після грудня 2017 року, у тому числі банкрутство та несплата до державного бюджету податку на додану вартість, не можуть бути підставою для звинувачення ТОВ БЦ Регіон у невиконанні (порушенні) норм податкового законодавства.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та у відповідності із вимогами законодавства. При цьому, відповідач зазначив, що згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень встановлено, що по РМ Логістик відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 364-1 Кримінального кодексу України та внесено до Єдиного реєстру судових розслідувань від 10.11.2017 №42017111200000749. Ухвалою від 11.12.2018 по справі №927/631/18 Господарським судом Чернігівської області ТОВ РМ Логістик визнано банкрутом, тому на думку контролюючого органу, неможливо підтвердити господарські взаємовідносини з ТОВ БЦ Регіон .

Представником позивача подана відповідь на відзив, а також додаткові пояснення по справі, у яких заперечуються доводи відповідача та повторно наголошено на порушеннях контролюючого органу, що слугували для позивача підставою для звернення до суду із цим позовом. Крім того, позивач зазначив, що доводи контролюючого органу з приводу посилання на зазначене кримінальне провадження є недоречним, оскільки кримінальне провадження було розпочато до дати придбання позивачем майна у ТОВ РМ Логістик .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 09.12.2019 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадженні і призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 18.05.2020 судом постановлено ухвалу про заміну первинного відповідача - ГУ ДФС у м. Києві його процесуальним правонаступником ГУ ДПС у м. Києві.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові і з урахуванням додаткових пояснень, наданих під час розгляду справи.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13.07.2020 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини третьої статті 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

Так, заслухавши доводи представників сторін, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлені такі обставини справи.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ БЦ Регіон , щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки №510/26-15-14-41564075 від 16.05.2019.

Згідно викладених в акті висновків, перевіркою встановлено

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2017 року у розмірі 32 879 415.00 грн, завищення суми заявленої до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку (рядок 20.1.20) за лютий 2019 року на суму 24 000 000,00 грн, завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) (рядок 21) за лютий 2019 року на суму 2 189 986,00 грн та заниження суми сплати податку на додану вартість до державного бюджету у розмірі 6 689 429,00 грн.

Підставою для такого висновку слугувало те, що в ході проведення перевірки ТОВ БЦ Регіон встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язаній та сумою податкового кредиту є придбання у грудні 2017 року основних фондів (виробничо-складські та офісні приміщення загальною площею 31692,10 м 2 знаходяться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5).

Також, згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень встановлено, що по РМ Логістик відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 364-1 Кримінального кодексу України та внесено до Єдиного реєстру судових розслідувань за №42017111200000749 від 10.11.2017.

В ході досудового розслідування встановлено, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 07.05.2014 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ТОВ РМ Логістик виробничо-складських та офісних приміщень по вул. Максима Залізняка, 5 в м. Буча, Київська область. Однак, встановлено, що ТОВ РМ Логістик грошові кошти пайового внеску у розвиток міста Буча не сплачено.

Крім того, ухвалою від 11.12.2018 по справі №927/631/18 Господарським судом Чернігівської області ТОВ РМ Логістик визнано банкрутом, тому, на думку контролюючого органу, неможливо підтвердити господарські взаємовідносини з ТОВ БЦ Регіон .

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач подав заперечення на акт.

Листом ГУ ДФС у м. Києві №117577/10/26-15-14-04-01-15 від 20.06.2019 повідомлено позивача, що висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019:

- №0039681404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з виробничих в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 6 689 429,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 672 357,25 грн;

- №0039671404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 189 986,00 грн;

- №0039651404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку у сумі 24 000 000,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6 000 000,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України).

Рішенням ДФС України від 23.07.2019 за №34905/6/99-99-11-04-01-25 продовжено строк розгляду скарги до 06.09.2019.

Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 06.09.2019 за №973/6/99-99-00-08-08-07 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Наполягаючи на протиправності прийнятих ГУ ДФС у м. Києві податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду із цим позовом.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом при вирішення спору по суті вираховується таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодекс України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту ґ) пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2017 ТОВ БЦ Регіон укладено з ТОВ РМ Логістик договір купівлі-продажу нерухомого майна (виробничо-складські, офісні приміщення та земельні ділянки), що знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Залізняка Максима, 5 .

ТОВ БЦ Регіон платіжним дорученням №31 від 20.12.2017 сплачено за об`єкт нерухомого майна згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 201556855,03 грн, у тому числі сплативши продавцю у складі ціни ПДВ у сумі 33592809,17 грн .

На виконання умов договору, та на підтвердження факту придбання нерухомості між ТОВ РМ Логістик та ТОВ БЦ Регіон 20.12.2017 підписано акт приймання-передачі об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок .

Право власності на нерухоме майно зареєстровано у відповідному державному реєстрі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №108440359 від 20.12.2017 .

За наслідками зазначеної господарської операції між ТОВ БЦ Регіон та ТОВ РМ Логістик в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно, 05.01.2018 та 11.01.2018 зареєстровано податкову накладну №5 від 20.12.2017 на суму 197276488,38 грн (№9286915807) та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №17 від 20.12.2017 до податкової накладної від 20.12.2017 №5 на суму 4280366,65 грн (№9291054382).

Факт реєстрації податкової накладної та розрахунку коригування підтверджено Квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.01.2018 та від 11.01.2018 .

Контролюючим органом не заперечується правильність оформлення, достовірність та повнота заповнення наданих позивачем до перевірки документів.

Відповідачем не надано жодних доказів, що на час укладення та виконання договору контрагент позивача не був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто не мав достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Крім того, слід зазначити, що обставини, які пов`язані з господарською діяльністю ТОВ РМ Логістик , зокрема, які виникли після грудня 2017 року, у тому числі банкрутство та несплата до державного бюджету податку на додану вартість, не можуть бути підставою для звинувачення ТОВ БЦ Регіон у невиконанні (порушенні) норм податкового законодавства.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Також, слід зазначити про безпідставність посилання відповідача на кримінальне провадження №42017111200000749, оскільки вказане кримінальне провадження порушено до дати придбання позивачем майна у ТОВ РМ Логістик .

До того ж слід зазначити, що в ході розслідування встановлено, що посадовими особами ТОВ РМ Логістик введений в експлуатацію об`єкт будівництва виробничо-складські та офісні приміщення по вул. Максима Залізняка, 5 в м. Буча, Київської області , що підтверджується декларацією про введення в експлуатацію №КС 143141270706. Однак, всупереч приписам містобудівного законодавства, зокрема, статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , посадовими особами ТОВ РМ Логістик не укладено договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, чим завдано матеріальну шкоду місцевому бюджету на загальну суму 4129740,00 грн. Таким чином, не укладення договору пайової участі призвело до неправомірного завищення показників економічної діяльності та незаконного одержання грошових коштів Товариством у сумі 4219740,00 грн, що в свою чергу призвело до збільшення розмірів дивідендів Учасників товариства - третіх осіб та їх безпідставного збагачення.

Разом з тим, підтвердженням умисного ухилення ТОВ РМ Логістик від укладення договору пайової участі є рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2017 у справі №911/419/17 за позовом Бучанської міської ради до ТОВ РМ Логістик про зобов`язання укласти договір пайової участі. Вказаним рішенням суду задоволено позов Бучанської міської ради, чим визнано протиправну поведінку і ухилення ТОВ РМ Логістик від укладення договору пайової участі та зобов`язано укласти договір пайової участі у затвердженій судом редакції. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 по справі №911/419/17 задоволено апеляційну скаргу ТОВ РМ Логістик та скасовано рішення першої інстанції, прийнято нове рішення яким у позовних вимогах відмовлено. Постановою Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №911/419/17 касаційну скаргу Бучанської міської ради задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 по справі №911/419/17 скасовано, а рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2017 залишено в силі.

З огляду на викладене в сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019: №0039681404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з виробничих в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 6 689 429,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 672 357,25 грн та №0039671404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 189 986,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 №0039651404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку у сумі 24 000 000,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6 000 000,00 грн, слід вказати про таке.

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України №21 від 28.01.2016, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) декларації 0110 і податкового кредиту (рядок 17) декларації 0110 отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації 0110.

З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).

У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється.

Сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1.

Сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20.

При цьому, сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації 0110):

- зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), в частині, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (відображається у рядку 20.1);

- підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації 0110.

При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3.

Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 Податкового кодексу України), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 Податкового кодексу України).

У разі, коли платник ПДВ бажає змінити задекларовану суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку або зарахувати у зменшення суми податкового боргу, то це не може розцінюватися як виправлення помилки, а отже немає підстав для подання уточнюючого розрахунку.

Отже, суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, платник ПДВ має право задекларувати виключно у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ звітного (податкового) періоду.

Матеріали справи свідчать, що 22.01.2018 ТОВ БЦ Регіон подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року (№9296202200), яку прийнято та обліковано, що підтверджено Квитанцією №2 , задекларовано податковий кредит з ПДВ в розмірі 32 882 115,00 грн (ряд 10.1) та, відповідно, сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 32 714 335,00 грн (ряд.21).

20.03.2019 ТОВ БЦ Регіон подано Податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2019 року (№9051435993), яку прийнято та обліковано, що підтверджено, відповідно, Квитанцією №2. У рядках 16 та 16.1 зазначено залишок від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного, у тому числі значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 26749746,00 грн.

До декларації за лютий 2019 року ТОВ БЦ Регіон було включено Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) та Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) у сумі 24 000 000,00 грн. У зазначених документах вказано про період виникнення від`ємного значення - грудень 2017 року.

Оскільки подані позивачем податкові декларації відповідають вимогам чинного законодавства, подані у відповідності до процедури та засвідчують право ТОВ БЦ Регіон на бюджетне відшкодування, суд визнає висновки контролюючого органу безпідставними, а податкове повідомлення-рішення №0039651404 від 25.06.2019 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем при зверненні з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 57 630,00 грн за майнові вимоги.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2019 рік установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2019 року - 1 921,00 гривень.

Цей позов містить три вимоги майнового характеру.

В контексті наведеного вище позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн за вимоги майнового характеру.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 19 210,00 грн.

Таким чином сума судового збору у розмірі45 420,00 грн (57 630,00 грн - 19 210,00 грн) є надміру сплаченою за цим позовом.

Одночасно, суд зазначає, що повернення надміру сплаченого судового збору врегульовано пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір , у якому зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, для повернення надміру сплаченого судового збору позивач має звернутись до суду з відповідною заявою.

З огляду на викладене та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Регіон задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №0039681404 від 25.06.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №0039671404 від 25.06.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №0039651404 від 25.06.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Регіон (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 36-Д; код ЄДРПОУ - 41564075) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ - 43141267) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська

Повне судове рішення складено 15.07.2020