Рішення

від 08.07.2020 по справі 357/2503/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/2503/20

2/357/1774/20

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 липня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

представника позивача - ОСОБА_4 ,

представника відповідача ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП - Щебуняєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ЕС.ДІ.СІ.ГРУП , Комунального підприємства Реєстраційна служба при Чабанівській селищній раді Київської області, третя особа: публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю ЕС.ДІ.СІ.ГРУП , Комунального підприємства Реєстраційна служба при Чабанівській селищній раді Київської області, третя особа: публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, посилаючись на наступні обставини.

13 жовтня 2006 року між ним та ТОВ Банк Фінанси та Кредит було укладено кредитний договір №09-06-И/05, згідно з п.2.1. якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах безпечності, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 31 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 11,6 % річних.

В забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за вищезазначеним кредитним договором, між ним та ТОВ Банк Фінанси та Кредит 13 жовтня 2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В., реєстровий №6006. Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: квартира під номером АДРЕСА_1 .

Також в якості забезпечення виконання за кредитним договором №09-06-И/05 від 13 жовтня 2006 року між ТОВ Банк Фінанси та Кредит , ним (позичальником) та поручителем фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір поруки №09-06-П1/05 від 13 жовтня 2006 року.

08 січня 2019 року він отримав лист від відповідача - ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП з повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором забезпечення та Вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором №09-06-И/05 від 13 жовтня 2006 року.

Так, ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП зазначає, що 26 грудня 2018 року між AT Банк Фінанси та Кредит та ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП було укладено договори про відступлення прав вимоги, за якими до Нового Кредитора перейшло право вимоги за: Кредитним договором №09-06-И/05 від 13 жовтня 2006 року з усіма змінами та доповненнями, що є його невід`ємною частиною; Іпотечним договором від 13 жовтня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В., реєстровий №6006.

Отримавши право вимоги ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП незважаючи на чинне законодавство, рейдерським шляхом переоформило право власності на зазначену квартиру на себе, скориставшись ст. 37 ЗУ Про іпотеку не зважаючи на ЗУ Про іпотеку , де передбачено повідомлення боржника про перереєстрацію права власності або його згоду та ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

За умовами зазначеного вище кредитного договору, який є споживчим кредитом, банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 31 000 доларів США. Таким чином, на дані правовідносини поширюється дія Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03.06.2014 року за №1304-УІІ.

Так, відповідно до підпункту 3 пункту 1 цього Закону кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, зазначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи - не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Квартира під номером АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки і виступає як забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором №09-06-И/05, є єдиним житлом позивача, що належить йому на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В., реєстровий № 6000. Жодного іншого нерухомого майна у власності позивача немає.

Відповідно до п. 2 Договору купівлі-продажу квартири, квартира під номером АДРЕСА_1 складається з двох житлових кімнат, має загальну площу 48,7 кв.м. і житлову площу 33,4 кв.м.

Таким чином, на дані правовідносини поширюється дія Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03.06.2014 року за №1304-VII, а тому реєстрація права власності за ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП є протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства.

22.05.2019 р. ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП без будь-яких попереджень та погоджень в порушення законодавства України переоформив на себе права власності на квартиру, чим порушив майнові права позивача та лишив права власності позивача на квартиру під номером АДРЕСА_1 .

Позивачу вдалося з`ясувати, що згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири, що була предметом іпотеки, у даний час є власністю ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП на підставі Рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47055649 від 27.05.2019 р., внесеного Комунальним підприємством Реєстраційна служба при Чабанівській селищній раді Київської області Олифіренко Т.І.

Позивач вважає, що перехід права власності на квартиру, реєстрація якого відбулась на підставі рішення Реєстратора від 27.05.2019 р., є незаконним, а рішення та запис про право власності повинні бути скасовані судом, як такі, що суперечать закону та Договору.

Відповідно до цього Закону забороняється будь яке відчуження поза волею боржника і втому числі передбаченому ст. 37 ЗУ Про іпотеку в позасудовоому порядку якщо на то не було згоди боржника.

Спірна квартира підпадає під дію Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та його сім`ї, а загальна площа не перевищує 140 кв. метрів. У власності позивача іншого нерухомого майна немає. Однак, реєстратором не було враховано вимог щодо відповідності вказаного спірного об`єкта нерухомого майна наведеним положенням Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47055649 від 27.05.2019 року про реєстрацію права власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 за ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП , внесеного Комунальним підприємством Реєстраційна служба при Чабанівській селищній раді, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № НОМЕР_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю ЕС.ДІ.СІ.ГРУП та стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача ( а. с. 1-10 ).

Ухвалою судді від 10 березня 2020 року вжито заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту, а саме встановлення заборони на відчуження ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП квартири АДРЕСА_2 ( а. с. 38-42 ).

Ухвалою судді від 11 березня 2020 року позовна заява ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ЕС.ДІ.СІ.ГРУП , Комунального підприємства Реєстраційна служба при Чабанівській селищній раді Київської області, третя особа: публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії була залишена без руху ( а. с. 43-44 ).

Після усунення недоліків, ухвалою судді від 16 березня 2020 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04 травня 2020 року ( а. с. 50-51 ).

30 квітня 2020 року за вх. № 16347 судом отримано від ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП пояснення по справі, в якій посилалися на наступне.

13 жовтня 2006 року між ТОВ Банк Фінанси та Кредит (далі - Банк) та Відповідачем 1 був укладений кредитний договір № 09-06-и/05 (далі - Кредитний договір). Згідно з умовами кредитного договору позичальнику було надано кредит у сумі 31 000 доларів США на строк користування до 12 жовтня 2021 року з оплатою по процентній ставці 11.6% річних

Для забезпечення зобов`язань за Кредитним договором 13 жовтня 2006 року між Банком та Відповідачем був укладений іпотечний договір, предметом якого є передача Іпотекодавцем Банку в іпотеку квартири АДРЕСА_1 (далі - Квартира/Предмет іпотеки).

26 грудня 2018 року між Банком та ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП був укладений договір відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договорам. У зв`язку з відступленням права вимоги відбулась зміна Кредитора за кредитними та похідними від них зобов`язаннями п. 2.1,2.2 Договору відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 26 грудня 2018 року.

Таким чином, на сьогодні Кредитором за Кредитним договором є Відповідач 1, який також є Іпотекодержателем за Іпотечним договором.

На момент придбання права вимоги за Кредитним договором у Позивача була наявна заборгованість в розмірі 29 133.39 доларів США та пеня, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням - 18 672.19 доларів США, заборгованості за несплаченими процентами - 10 461.20 доларів США та пеня. У зв`язку з чим 28 груд 2018 року Відповідачем 1 була направлена вимога Позивачу щодо звернення стягнення предмет іпотеки в разі не задоволення вимог Кредитора.

У зв`язку з наявною заборгованістю за Кредитним договором, 22 травня 2019 року Відповідач 1 звернув стягнення на Предмет Іпотеки шляхом набуття права власно, відповідно до приписів ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Вважають, що з боку відповідача 1 не було порушень, а посилання позивача є безпідставними.

Тому, вважають, що у позивача відсутні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, скасування реєстраційного запису про право власності, поновлення відомостей в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим просили відмовити у задоволені позову в повному обсязі ( а. с. 64-65 ).

Відповідно до вимог Цивільно-процесуального кодексу України, відповідач має скористуватися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Зазначене відображено і в ухвалі судді від 16 березня 2020 року, де визначено відповідачу строк, який становить 15 днів з дня вручення цієї ухвали, для направлення суду відзиву на позовну заяві і всі письмові та електронні докази ( які можливо доставити до суду ), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, направлення копії відзиву та доданих до нього документів позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

До того ж, ч. 4 ст. 178 ЦПК України зазначає, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 5 цієї статті ЦПК України до відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачами не було подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Пояснення надані відповідачем ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП в розумінні статті 178 ЦПК України не можуть вважатися, як відзив на позовну заяву.

До того ж, зазначені пояснення не були надіслані іншим учасникам судового розгляду.

Ухвалою суду від 03 червня 2020 року постановлено закрити підготовче засідання у даній справі та призначено справу до судового розгляду на 08 липня 2020 року ( а. с. 138-139 ).

В судовому засіданні представника позивача підтримав позовні вимоги позивача, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив суд задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідач КП Реєстраційна служба при Чабанівській селищній раді Київської області в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення, яке було отримано 16.06.2020 року про слухання справи на 08.07.2002 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Отже, відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Заяв та клопотань від останнього на адресу суду не надходило.

Третя особа ПАТ Банк Фінанси та Кредит в судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися в законному порядку.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 13 жовтня 2006 року між ТОВ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №09-06-И/05.

Згідно з п.2.1. якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах безпечності, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 31 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 11,6 % річних.

Пунктом 2.3. визначено, що кредитні ресурси отримані Позичальником за цим Договором використовуються за цільовим призначенням: для придбання двох кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 48,7 кв.м., житловою 33,4 кв.м.

Згідно п. 3.2 цього Договору, Позичальник зобов`язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до 12 жовтня 2021 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на Позичковий рахунок ( а. с. 14-16 ).

В забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за вищезазначеним кредитним договором, між ТОВ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 13 жовтня 2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В., реєстровий № 6006.

Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: квартира під номером АДРЕСА_1 ( а. с. 17-18 ).

Також в якості забезпечення виконання за кредитним договором №09-06-И/05 від 13 жовтня 2006 року між ТОВ Банк Фінанси та Кредит , ОСОБА_2 (позичальником) та поручителем фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір поруки №09-06-П1/05 від 13 жовтня 2006 року.

26 грудня 2018 року між AT Банк Фінанси та Кредит та ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП було укладено договір про відступлення прав вимоги, за якими до Нового Кредитора перейшло право вимоги за: Кредитним договором №09-06-И/05 від 13 жовтня 2006 року з усіма змінами та доповненнями, що є його невід`ємною частиною; Іпотечним договором від 13 жовтня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В., реєстровий № 6006 ( а. с. 21-22 ).

Додано Реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, що є Додаток № 1 до Договору про відступлення права вимоги ( а. с. 23 ).

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08 січня 2019 року ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП направлено позивачу повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором забезпечення та Вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором №09-06-И/05 від 13 жовтня 2006 року, яке було отримано позивачем ( а. с. 67, 68, 69, 70, 71 ).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 02.10.2019 року, власником квартири АДРЕСА_1 є не позивач, а ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП .

Відповідно до вищевказаної Довідки, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 31726045 від 22.05.2019 року, вчиненого Комунальним підприємством Реєстраційна служба при Чабанівській селищній раді Київської області.

Звертаючись до суду з вищевказаними позовними вимогами позивач ОСОБА_2 вважає, що перехід права власності на предмет іпотеки відбувся незаконно (за відсутності правових підстав), що призвело до порушення його прав, які підлягають захисту у судовому порядку, де реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП була здійснена державним реєстратором без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України Про іпотеку , право власності на квартиру було набуто ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла, було вчинено реєстраційні дії щодо спірного майна всупереч вимогам ч. 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку , ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

Відповідно до статті 1 цього Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У цьому випадку умовами іпотечного договору від 13 жовтня 2006 року, зокрема у пункту 8.4.3 договору іпотеки, передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання Іпотекодержателем зобов`язань, забезпечених Іпотекою за цим Договором, вони не будуть виконані.

Згідно з пунктом 8.4.8 договору іпотеки, який кореспондується зі статтею 35 Закону № 898-IV, у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

З наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Як установлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивачу ОСОБА_2 було направлено повідомлення про усунення порушень від 21 квітня 2020 року.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).

Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Встановлено, що квартира загальною площею 48,7 кв. м, житлова площа 33,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , яка використовується позивачем, як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за відповідачем як забезпечення виконання позивачем умов кредитного договору від 13 жовтня 2006 року, укладеного в іноземній валюті.

Підтвердженням того, що вказана квартира позивача є єдиним житлом свідчить і наявна в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, яке було сформовано 02.10.2019 року, яке не містить відомостей про наявність зареєстрованого за позивачем іншого майна.

Крім того, з Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання вбачається, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

До того ж, з наявного в матеріалах справи кредитного договору від 13 жовтня 2006 року укладеного між банком та позивачем вбачається, що банк надав позичальнику кредитні ресурси у розмірі 31 000 доларів США, які використовуються за цільовим призначенням: для придбання двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 48,7 кв.м, житловою площею - 33,4 кв.м.

Отже, у реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ ЕС.ДІ.СІ.ГРУП .

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону № 1304-VII міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.

Крім того, аналогічна позиція узгоджується і з висновком, який було викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 № 644/3116/18 (14-45цс20).

З огляду на вищенаведене, дії відповідачів з відчуження квартири, яка підпадає під дію мораторію є незаконними, протиправними та такими, що суперечать Закону про мораторій.

У статті 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві . Інакше кажучи, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності , зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення у справі Зехентнер проти Австрії (Zehentner v. Austria), заява №20082/02, п. 56, ECHR 2009-...). Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 року у справі Коннорс проти Сполученого Королівства (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, п. 82). Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, суд має звернути особливу увагу процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення (див. рішення у справі Зехентнер проти Австрії , зазначене вище, п. 60). Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 9 жовтня 2007 р. у справі Станкова проти Словаччини (Stankova v. Slovakia), заява № 7205/02, пункти 60-63; зазначене вище рішення в справі МакКенн проти Сполученого Королівства , п. 50; рішення від 15 січня 2009 року у справі Косіч проти Хорватії (Aosia v. Croatia), заява № 28261/06, пункти 21-23; та рішення від 22 жовтня 2009 року у справі Пауліч проти Хорватії (Paulia v. Croatia), заява № 3572/06, пункти 42-45). Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (див., mutatis mutandis, рішення у справі Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy) [ВП], заява №33202/96, п. 110, ECHR 2000-1).

Щодо визначення підвідомчості позовної заяви, то судом керувався Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року (справа №802/1792/17-а1 встановлено: Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов`язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа №826/366/16), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 р. (справа №826/9417/161 ), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 р. (справа №804/3509/171).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 р. (справа №826/19487/14) встановлено: За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. З установлених судами обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір суди мають вирішувати за правилами Цивільного процесуального кодексу України. .

Отже, під час розгляду даної цивільної справи знайшло своє підтвердження того, що перехід права власності на предмет іпотеки відбувся за відсутності правових підстав, що призвело до порушення прав позивача.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Тому, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у загальному розмірі 1 681,60 гривень, понесення яких документально підтверджено квитанцією № ПН9878 від 27.02.2020 року на суму 840,80 гривень та квитанцією № ПН3584 від 12 березня 2020 року на суму 840,80 гривень ( а с. 11, 49 ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-83, 89, 128, 131, 133, 141, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, Законом України Про іпотеку , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Законом України Про мораторій , суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ЕС.ДІ.СІ.ГРУП , Комунального підприємства Реєстраційна служба при Чабанівській селищній раді Київської області, третя особа: публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень ( з відкриттям розділу ) індексний номер 47055649 від 27.05.2019 року про реєстрацію права власності на квартиру під АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю ЕС.ДІ.СІ.ГРУП , винесеного Комунальним підприємством Реєстраційна служба при Чабанівській селищній раді.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № НОМЕР_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю ЕС.ДІ.СІ.ГРУП .

Стягнути солідарно з відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю ЕС.ДІ.СІ.ГРУП , Комунального підприємства Реєстраційна служба при Чабанівській селищній раді Київської області на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 681,60 гривень ( одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЕС.ДІ.СІ.ГРУП ( адреса місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. К. Малевича, 24, ЄДРПОУ: 42231930 );

Відповідач: Комунальне підприємство Реєстраційна служба при Чабанівській селищній раді ( адреса місцезнаходження: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 2-А, ЄДРПОУ: 42237995 );

Третя особа: Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит ( адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, ЄДРПОУ: 09807856 ).

Повне судове рішення складено 16 липня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов