Постанова

від 15.07.2020 по справі 540/2717/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2717/19 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кравця О.О. судді -Домусчі С.Д. судді - за участю: секретаря представника апелянта представника позивача Коваля М.П. Юрчак М.Р. Козлова А.О. Кермача А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року по справі № 540/2717/19, прийнятого в порядку письмового провадження у складі судді Гомельчук С.В., за адміністративним позовом Державного підприємства "Херсонське лісомисливське господарство" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ( правонаступник - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, рішень про застосування штрафних санкцій -

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

13.12.2019 р. Голова Ліквідаційної комісії ДП "Херсонське лісомисливське господарство" звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення, прийняті відповідачем 19.06.2019 року, а саме: № 0001811422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на землю на суму 19354,41 грн., № 0004591307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 277023,30 грн., №0004601307 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 19344,52 грн., рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску № 0005381307 на суму 146089,54 грн. та № 0005391307 на суму 18610,77 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року адміністративний позов був задоволений у повному обсязі.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року, представник Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права та просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що контролюючий орган під час проведення документальної перевірки наділений повноваженнями, зокрема, перевіряти дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, повноту нарахування та сплати відповідних податків і зборів. В даному випадку, вказане питання судом першої інстанції взагалі не було досліджено.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що перевіркою встановлено, що у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску страхувальник за жовтень та листопад 2018 року самостійно виправив помилки за попередні періоди, та донарахував єдиний соціальний внесок. Пунктом 10 частини першої ст. 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями, визначено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до даного Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до ст.. 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасного або не в повному обсязі сплати ЄСВ до платника застосовується фінансові санкції, передбачені даним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄСВ, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

09.06.2020 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу,згідно з яким вважає рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року правомірним та просить залишити його без змін.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року розгляд справи призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відео-конференції на 10.06.20 р. о 15:30 год.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року відповідача Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було замінено правонаступником Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі .

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

18.09.2018р. Державне агентство лісових ресурсів України видано Наказ №462 «Про припинення Державного підприємства «Херсонське лісомисливське господарство» та затвердження складу комісії з призначення» .

ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі у зв`язку з розпочатою процедурою припинення ДП «Херсонське лісомисливське господарство» згідно отриманих відомостей з ЄДР за 19.09.2018 за №14991270010001786, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП «Херсонське ЛМГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 26.04.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 26.04.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 26.04.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 16.05.2019 № 73/21-22-14-04/33390814.

ДП «Херсонське ЛМГ» надано заперечення №311 від 05.06.2019 на акт перевірки №73/21-22-14-04/33390814 від 16.05.2019. За результатами розгляду заперечень пункти 9, 13, 15 та 16 акту викладені у новій редакції.

З урахуванням цього, перевіркою встановлено, зокрема, порушення:

- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.171.1 та 171.2 ст. 171, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 та пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України внаслідок чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 129320,84 грн.;

- пп.163.1.1, п.163.1 ст.163, п.171.1 та п.171.2 ст. 171, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп.1.2 п. 16 прим. 1 підрозділ 10 розділ XX ПК України, внаслідок чого встановлено заниження військового збору в сумі 10776,82 грн.;

- п.1 ч.1 ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-У1 «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» внаслідок чого не нараховано єдиний соціальний внесок у податковому обліку, що призвело до нарахування єдиного внеску в сумі 292179,08 грн.;

- п.271.1, п.271.2 ст.271, п. 286.2 ст.286 ПК України, в результаті чого встановлено заниження земельного податку в сумі 63801,12 грн., у т.ч. за січень-березень 2019 року на суму 15950,28грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді працівникам ДП «Херсонське ЛМГ» надавалися відпустки без збереження заробітної плати терміном, що перевищує 15 денний термін (в ході проведення перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді загалом працівники перебували у відпустці 17 місяців), що призвело до порушень

Податковий орган стверджує, що ДП «Херсонське ЛМГ» ухилилось від нарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та ЄСВ з доходів працівників за 17 місяців перебування останніх у відпустках без збереження заробітної плати, понад 15 днів на рік.

Висновки акту перевірки стали підставою для винесення 19.06.2019 року податкових повідомлень-рішень № 0001811422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на землю на суму 19354,41 грн., №0004591307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 277023,3 грн., №0004601307 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 19344,52 грн. Також сформовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску на суму 146089,54 грн. від 19.06.2019 №0005381307 та №0005391307 на суму 18610,77грн.

В подальшому податковий орган доповнив свою позицію та вказав, що на підприємстві був простій в роботі, а тому всім працівникам на підставі приписів ст.113 КЗпП України необхідно оплачувати простій з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Порядок проведення перевірки та наявність під час перевірки всіх первинних документів за правовідносинами, які є предметом судового розгляду, сторонами не заперечується.

Також судом 1-ої інстанції було встановлено, шо ставки податку на 2019 рік визначені наступними рішеннями міських/сільських рад: рішення 38 чергової сесії VII скликання Олешківської міської ради Херсонської області від 10.07.2018 №623; рішення Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 21.06.2018 №283; рішення Садівської сільської ради від 21.06.2018 №206; рішення Чорнобаївської сільської ради від 15.06.201 8 №522; рішення Музиківської сільської ради від 25.06.2018 №305; рішення ХХХХІІ позачергової сесії VII скликання Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області від 22.06.2018 №297; рішення 35 сесії VII скликання Підстепненської сільської ради від 04.06.2018 №117; рішення №405 XXXII позачергової сесії Козалагерської сільської ради від 29.06.2018.

Щодо сум нарахованого єдиного внеску ДП «Херсонське ЛМГ» за жовтень та листопад 2018 року , сулом 1-ої інстанції було встановлено, що підприємство самостійно виправило помилки за попередні періоди, та донарахувало єдиний соціальний внесок.

Під час судового засідання у суді апеляційної інстанції представником позивача був визнаний факт наявності порушень трудового законодавства ,встановлених під час перевірки .

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА СУДУ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

Конституція України:

Ст.8 Конституції України, визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Ч.1 ст. 9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Податковий Кодекс України від 02.12.2010, № 2755-VI( надалі , ПК України)

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За змістом пункту 75.1.2. статті 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно підпункту 78.1.13. пункту 78.1 статті 78 ПК України у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки;

Згідно пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

Згідно пп. 168.1.1 , пп.168.1.2 , пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

- податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу;

- податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

- якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.171.1 та 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, а особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п.271.1 ст.271 ПК України).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст.286 ПК України).

Ставки податку за один гектар лісових земель встановлюються відповідно до статей 274 та 277 цього Кодексу (п.273.3 ст.274 ПК України).

Зміни до відповідного пункту було внесено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» від 10.07.2018 року.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п.274.1 ст.274 ПК України).

Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п.277.1 ст.277 ПК України).

Дані пункти викладено в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (пп. «а» п.171.2 ст.171 ПК України).

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пп.1.2-1.4 п.16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу ХХ ПК України).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010, № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ( надалі - Закон № 2464-VI).

Платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ).

Згідно п.1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний:своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п. 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Згідно ч.8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно ч.11-12 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно ч.10, п.2 ч.11 статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно підпунктів 2 та 3 пункту 7.2 Розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Мінфіну від 20.04.2015, № 449:

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний квартал;

3) за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у порядку та розмірах, визначених в абзацах першому та другому цього підпункту.

Для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу:

визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, у яких вони виявлені;

визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;

здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимального їх розміру, визначеного цим підпунктом.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 13 до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску;

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ).

Згідно вимог ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI (в ред.,діючої на момент виникнення правовідносин ) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до ст. 84 Кодексу законів про працю України та ст. 25 Закону України Про відпустки працівнику за його бажанням надається відпустка без збереження заробітної плати в обов`язковому порядку.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік (ч. 2 ст. 84 КЗпП України, ст. 26 Закону України Про відпустки ).

Визначення простою наведено у ст. 34 Кодексу законів про працю України зі змінами та доповненнями (далі - КЗпП України): простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП України).

Якщо простій виник не з вини працівника, то час простою необхідно оплачувати працівникам відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту , виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній ОСОБА_1 та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ( див п. 110 рішення ЄСПЛ у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява №36985/97).

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Апеляційний суд вважає , що суд 1-ої інстанції не приймав процесуального рішення щодо заміни відповідача Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі правонаступником Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі , але судове рішення було прийняте відносно Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - вказане порушення норм процесуального права було виправлено шляхом прийняття відповідної ухвали Пятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 року , але в порядку ч.2 ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення,у частині в якій це порушення призвело до невірного вирішення справи.

Апеляційний суд, враховуючі ,що під час судового засідання у суді апеляційної інстанції представником позивача був визнаний факт наявності порушень трудового законодавства ,встановлених під час перевірки , вважає , що належними, допустимими , достовірними та достатніми доказами було встановлено, що ДП Херсонське лісомисливське господарство :

занижено суму податку на доходи фізичних осіб у вигляді заробітної плати за рахунок заниження бази оподаткування, ненарахування 2/3 посадового окладу працівникам під час простою за період, що перевищує встановлений законодавством термін перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати - 15 днів на рік, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати у сумі 129 320,84 грн.;

занижено суму військового збору за рахунок заниження бази оподаткування, у зв`язку з не нарахуванням 2/3 посадового окладу працівникам під час простою за період що перевищує встановлений законодавством термін перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати - 15 днів на рік, що призвело до донарахування військового збору у сумі 10776,82 грн.;

у поданих податкових розрахунках суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу зазначено інформацію у неповному обсязі, чим порушено ст. 51, пп. 70.16.1 п.70.16 ст. 70, пп.176.2 ст.176 пп. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого та сплаченого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4;

несвоєчасно перерахувало до бюджету податоку на доходи фізичних осіб (на доходи у вигляді заробітної плати) та не перерахувало податкове зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб (з доходу у вигляді заробітної плати) у сумі 34 847,50 грн. (детальна інформація наведена у додатках №20 та №21 до акту перевірки);

несвоєчасно сплатило військовий збір, у суммі 10776,84 грн.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції , що при встановленні податковим органом фактів порушення законодавства про працю, орган ДПС повинен звернутись з відповідною інформацією до територіального управління Держпраці, яке при проведенні інспекційного відвідування може встановити суму несплаченого працівникам доходу, так як вказане суперечить вимогам ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI та пункту 75.1.2. статті 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, згідно з яким податковий орган наділений повноваженнями здійснення документальної перевірки, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) .

Згідно з положеннями Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наявність таких обставин, як затримка з виплати заробітної плати, не звільняють позивача від обов`язку вчасної сплати нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та від відповідальності у разі несвоєчасної сплати єдиного внеску. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку на регулярній основі та згідно з положеннями статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Аналогічна правова позиція була зазначена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №804/6540/15.

Таким чином , податкові повідомлення рішення, прийняті Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 19.06.2019 року, а саме: № 0004591307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 277023,30 грн., №0004601307 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 19344,52 грн., рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску № 0005381307 на суму 146089,54 грн. та № 0005391307 на суму 18610,77 грн. - прийняті в порядку ,в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією України, Законом № 2464-VI, а податковим органом доведена наявність підстав для призначення податкових штрафів , у зв`язку з чим , апеляційний суд погоджується із відповідними доводами апелянта щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині адміністративного позову.

Апеляційний сул погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» від 10.07.2018 року та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року - лише конкретизовано ставки земельного податку за лісові землі - в розмірі не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області , а не введено в дію зовсім інший податок або збір для лісових земель.

У зв`язку з чим , рішення органів місцевого самоврядування, які встановлюють для лісових земель ставку податку в розмірі 1 відсоток від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, на відміну від ставки земельного податку за лісові землі в розмірі не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області - суперечать вимогам ПК України, та не застосовуються судом в порядку ч.3 ст.7 КАС України , так як мають меньшу юридичну силу у порівнянні із вимогами ПК Уркаїни .

Позиція апелянта стосовно необхідності сплачувати за лісові землі земельний податок в розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим є необґрунтованою , суперечить приписам ПК України та є наслідком помилкового тлумачення податковим органом норм ПК України.

Таким чином , апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , щодо наявності підстав для визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0001811422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на землю на суму 19354,41 грн , так як розрахунок податкових зобов`язань та штрафних санкцій проведено за неіснуючими на 2019 рік ставками земельного податку для лісових земель, вказане податкове повідомлення-рішення становило порушення вимог Конституції України , Податкового кодексу України та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, податковий орган, який не довів наявність порушення з боку платника податків та не дотримується своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

(2) Висновки апеляційного суду:

Апеляційний суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та для скасування скасування рішення суду 1-ої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, прийнятих Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 19.06.2019 року, а саме: № 0004591307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 277023,30 грн., №0004601307 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 19344,52 грн., рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску № 0005381307 на суму 146089,54 грн. та № 0005391307 на суму 18610,77 грн. та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову в цій частині та також про наявність підстав для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст.6, 13, ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 139, 242, 292, 308,310,315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - задовольнити частково, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року - скасувати у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, прийнятих Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 19.06.2019 року, а саме: № 0004591307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 277023,30 грн., №0004601307 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 19344,52 грн., рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску № 0005381307 на суму 146089,54 грн. та № 0005391307 на суму 18610,77 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів

Повне судове рішення складене та підписане 16.07.2020 року

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Домусчі С.Д.