Постанова

від 15.07.2020 по справі 640/7022/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7022/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОРВІНІОН-ТЕХНОЛОДЖІС до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю СОРВІНІОН-ТЕХНОЛОДЖІС звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27 грудня 2018 року № 0016741401 та № 0016751401 як прийняті безпідставно з огляду на те, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ АНТАРРЕС , ТОВ ТЕЛПІСС та ТОВ Боф Груп здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність здійснених господарських операцій та фактичне придбання послуг, чим спростовується висновок податкового органу щодо порушення добросовісним платником - ТОВ СОРВІНІОН-ТЕХНОЛОДЖІС положень податкового законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Такий висновок судом зроблено на підставі аналізу первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача. На підставі змісту договорів, актів надання послуг, руху коштів суд дійшов до висновку, що позивачем в повному обсязі підтверджені та відображені рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої доводи обґрунтовує безпідставністю формування позивачем податкових вигод, з огляду на фактичну неможливість ТОВ ТЕЛПІСС та ТОВ Боф Груп надати послуги згідно укладених з позивачем договорів з огляду на відсутність трудових ресурсів та основних засобів. Також, податковий орган вказує, що відповідно до аналітично-інформаційної системи ДФС України Податковий блок , по контрагенту позивача ТОВ АНТАРРЕС сформовано облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва за ознаками фіктивності з огляду на наявність протоколу допиту керівника цього підприємства ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 32016100040000053, який заперечив свою причетність до створення та діяльності цього підприємства.

Таким чином, апелянт доводить, що контрагенти позивача створені з метою прикриття незаконної діяльності, внаслідок чого позивачем задокументовано операції та відображено їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів цих операцій в дійсності.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що в період з 15.11.2018 по 05.12.2018 посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Сорвініон-Технолоджіс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року, за результатом якої складено акт № 757/26-15-14-01-05/36923762 від 12 грудня 2018 року.

Проведеною перевіркою виявлено ряд порушень, а саме:

- підпункту 14.1.36 статті 14, статті 36, підпункту 134.1.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 355 943, 00 грн., в тому числі по періодах: за 2015 рік - 176 717, 00 грн.; за 2016 рік - 179 226, 00 грн.;

- підпункту 49.18.2 пункту 19.18 статті 49, підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ Податкового кодексу України платником несвоєчасно подано/не подано декларацію з податку на прибуток за 2015 рік;

- пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 395 492, 00 грн.;

- пункту 49.2 підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту б пункту 176.2 статті 176 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , затвердженого наказом Мінфіну України від 13 січня 2015 року №4, а саме подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб (В податковому розрахунку за 4 квартал 2017 року, не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку);

- підпункту 168.1.1 підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 4 859, 92 грн., за 2016 рік - 6 058, 12 грн., за 2017 рік - 6 335, 35 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ АНТАРРЕС , ТОВ ТЕЛПІСС та ТОВ Боф Груп , оскільки ці товариства створені з метою прикриття незаконної діяльності і правочини не опосередковувались виконанням операцій, які становлять їх предмет.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2018 року:

- № 0016741401, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за податковим зобов`язаннями у розмірі 219 015, 00 грн та 54 753, 75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0016751401, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств: за податковими зобов`язаннями у розмірі 355 943, 00 грн та 44 806, 50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів перед судом, що відносини позивача з наведеним контрагентом мали фіктивний характер, а надані позивачем докази на підтвердження реального характеру здійснених операцій оформлені належним чином та повною мірою доводять рух активів між суб`єктами господарювання, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.27 пунктом 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Так, у період, що був предметом перевірки, спірні показники податкової звітності ТОВ СОРВІНІОН-ТЕХНОЛОДЖІС сформовані ним на підставі господарських операцій з ТОВ АНТАРРЕС , ТОВ ТЕЛПІСС та ТОВ Боф Груп .

Так, позивачем були укладені договори:

- № 2016/04/04-СТ від 04 квітня 2016 року з ТОВ АНТАРРЕС ;

- № 2015/08/03 від 03 серпня 2015 року з ТОВ ТЕЛПІСС ;

- № 2016-10-31-СТ від 31 жовтня 2016 року з ТОВ БОФ ГРУП .

Зі змісту вказаних договорів вбачається, що вони є типовими договорами про надання послуг. За вказаними договорами позивач є замовником, а його контрагенти - виконавцями.

За умовами цих договорів (п. 1.1) виконавець бере на себе зобов`язання по виконанню певного виду робіт.

Пунктами 4.1 цих договорів визначено, що оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дня підписання акту надання послуг шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі наданих послуг.

Підтвердження виконання сторонами своїх договорених зобов`язань підтверджується наступними документами:

1) по взаємовідносинах з ТОВ АНТАРРЕС позивачем надані акти надання послуг № 4 від 15.04.2016, № 7 від 18.04.2016, № 9 від 19.04.2016, № 16 від 20.04.2016, № 12 від 21.04.2016, платіжні доручення № 187 від 04.05.2016, № 188 від 04.05.2016, № 189 від 04.05.2016, № 190 від 05.05.2016, № 199 від 11.05.2016, складені та зареєстровані податкові накладні та банківські виписки;

2) по взаємовідносинах з ТОВ ТЕЛПІСС позивачем надані акти надання послуг № 24 від 14.09.2015, № 26 від 15.09.2015, № 28 від 16.09.2015, № 36 від 17.09.2015, № 37 від 18.09.2015, № 48 від 19.09.2015, № 49 від 21.09.2015, № 40 від 22.09.2015, № 50 від 22.09.2015, № 43 від 23.09.2015, № 51 від 24.09.2015, № 52 від 25.09.2015, № 65 від 28.09.2015, № 66 від 29.09.2015, № 67 від 30.09.2015, платіжні доручення № 741 від 15.09.2015, № 758 від 18.09.2015, № 760 від 18.09.2015, № 761 від 18.09.2015, № 767 від 22.09.2015, № 768 від 22.09.2015, № 523 від 24.09.2015, № 548 від 05.10.2015, № 549 від 05.10.2015, № 550 від 05.10.2015, № 571 від 06.11.2015, № 576 від 06.11.2015, складені та зареєстровані податкові накладні та банківські виписки;

3) по взаємовідносинах з ТОВ БОФ ГРУП позивачем надані акти надання послуг № 313 від 09.11.2016, № 314 від 10.09.2016, № 315 від 11.11.2016, № 316 від 14.11.2016, № 317 від 16.11.2016, № 318 від 17.11.2016, складені та зареєстровані податкові накладні.

Відповідно до листа Вищого Адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-1, метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість є, у тому числі, результати здійснення подальшої діяльності підприємством набувачем господарських операцій, що вказують на використання у своїй діяльності придбаних основних фондів.

Так, матеріалами справи підтверджується, що придбані у контрагентів послуги використовувались позивачем для виконання своїх зобов`язань з іншими контрагентами, а саме:

- згідно договору купівлі-продажу № JTI/GEO/202/2015 від 22 жовтня 2015 року, укладеного між ТОВ Сорвініон-Технолоджіс (продавець) та JTI CAUCASUS LLC (покупець) позивачем було поставлено товар ( Тотем ) у кількості 2 шт.;

- згідно договору поставки № SNS/02 від 26 квітня 2013 року, укладеного між ТОВ Сорвініон-Технолоджіс (продавець) та JTI CAUCASUS LLC(покупець) позивачем було поставлено товар ( FLOOR DISPLAY TOTEM/Напольная стойка ) у кількості 10 шт.;

- згідно договору поставки № 11-2014 від 22 квітня 2014 року, укладеного між Підприємством з Іноземною Інвестицією Імперіал Тобако Юкрейн (покупець) та ТОВ Сорвініон-Технолоджіс (постачальник) позивачем було поставлено товар (Світлові панелі, набір кріплень для світлової панелі, Фейсінг-панелі);

- згідно договору поставки № П-ІП-161645 від 18 жовтня 2016 року, укладеного між АТ Імперіал Тобако Продакшн Україна (покупець) та ТОВ Сорвініон-Технолоджіс (постачальник) позивачем було поставлено товар (Світлові панелі, блок живлення, , конектори, набір кріплень для світлової панелі).

Слід зазначити, що законодавством не встановлено конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування. Відповідність задекларованих платником операцій критерію документального підтвердження вимагає подання платником документів, які містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників; документи, якими має оформлюватися господарська операція, визначаються з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики щодо оформлення певного виду господарської операції.

У відповідності до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Стаття 43 ГК України встановлює свободу підприємницької діяльності, вказуючи, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Щодо посилань контролюючого органу на наявність протоколу допиту директора ТОВ АНТАРРЕС ОСОБА_1 , в межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України, під час якого він заперечив свою причетність до створення та функціонування цього підприємства, то суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст. 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку, оскільки відповідачем такого документального доказу як вироку, ухваленого відносно посадових осіб контрагента позивача або самого позивача суду надано не було, то наведені доводи суд не може вважати беззаперечними та оцінює їх у сукупності з іншими доказами.

Між тим, сама по собі обставина порушення кримінального провадження, на думку суду, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентом, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка наведена в постановах від 05.02.2019 в справі № 810/1967/16 та від 07.02.2019 в справі № 826/14416/17.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача на зібрану податкову інформацію щодо контрагента позивача, відображену в інформаційній базі даних державної фіскальної служби, оскільки такі відомості не є загальнодоступними. Достовірність інформації, яка в них зберігається, не може бути перевірена ані платником податків, ані судом. Електронні докази не захищені від втручання з боку сторонніх осіб, а тому достатність і достовірність такої інформації не може вважатися такою, що поза розумним сумнівом доводить факти податкових правопорушень.

Контролюючий орган також не висуває заперечень щодо окремих первинних документів, складених за наслідками здійснення наведених правочинів, а вказує на нереальність їх здійснення через відсутність у таких контрагентів матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення наданих послуг, з огляду на відсутність основних засобів на балансі підприємств та відсутності інформації щодо оренди таких засобів контрагентами.

Проте, суд акцентує увагу й на тому, що відсутність власних ресурсів не завжди може бути беззаперечним свідченням неможливості здійснити відповідні послуги та у кожному конкретному випадку така обставина підлягає оцінці з огляду на характер здійснюваної операції.

На момент здійснення своїх договірних зобов`язань позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реальність здійснення господарських операцій підтверджена первинними документами, які належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що, на переконання суду, доводить факт зміни майнового стану товариства з метою реалізації його комерційної мети.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

А.Г. Степанюк