Постанова

від 16.07.2020 по справі 826/7821/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7821/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Арсірій Р.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П. , Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю Ірша - Граніт про анулювання спеціального дозволу №1291 від 31.03.1998 р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року, Державна служба геології та надр України (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ірша Граніт (далі - відповідач) про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 1291 від 31.03.1998 року виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Ірша-Граніт .

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю Ірша-Граніт особливих умов спеціального дозволу щодо подання звіту про рух запасів, п.3 ст.53 Кодексу України про надра та пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин №865, а саме невиконання Відповідачем особливих умов спеціального дозволу на користування надрами із щорічного звітування перед ДНВП Геоінформ України щодо руху запасів за формами №5-гр за 2015 рік та не проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що Товариству з обмеженою відповідальністю Ірша-Граніт надано спеціальний дозвіл на користування надрами від 31.03.1998 № 1291 з метою видобування незміненого лабрадориту, придатного для видобування блоків та виробництва облицювальних виробів з них, відходи виробництва та порушений вивітрюванням лабрадорит придатний для виробництва щебеню будівельного та каменю побутового.

Як додаток до спеціального дозволу укладено Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 11.05.2012 № 1291.

Листом державного науково-виробничого підприємства Державний інформаційний геологічний фонд України від 24.01.2017 року №03/303-0296 повідомлено Держгеонадра, що інформація, в тому числі від надрокористувача Товариства з обмеженою відповідальністю Ірша-Граніт щодо руху запасів за 2015 рік не надходила.

Наказом Держгеонадр України № 257 від 16.08.2016 у зв`язку з невиконанням Відповідачем особливих умов спеціального дозволу на користування надрами, а саме щодо звітуванням Відповідачем до ДНВП Геоінформ України щодо руху запасів за формою №5-гр за 2015 рік, відповідачу встановлено термін 10 календарних днів для усунення порушень, про що на юридичну адресу Відповідача направлено лист № 15424/13/14-16 від 31.08.2016.

Як вбачається з наданих до позовної заяви доказів, вказаний лист повернувся на адресу Держгеонадр України з відміткою пошти за місцем обслуговування .

В подальшому у зв`язку зі спливом 10-денного терміну, встановленого для виправлення вказаних порушень, позивачем прийнято Наказ від 16.11.2016 № 431 щодо зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, яким була зупинена дія спецдозволу ТОВ Ірша-Граніт , про що було проінформовано Відповідача та встановлено термін - 30 календарних днів для усунення порушень законодавства про надра (лист № 23483/13/14-16 від 19.12.2016).

Як слідує з наданих суду матеріалів, вказаний лист згідно рекомендованого повідомлення отримано Відповідачем 29.12.2016 року.

Відповідачем відповіді на лист Позивача № 23483/13/14-16 від 19.12.2016 - не було надано.

Наказом Держгеонадр України від 23.12.2015 №438 зобов`язано ДНВП Геоінформ України та ДЗК України, у термін до 15.01.2016 зібрати інформацію про проведення надрокористувачем повторної оцінки запасів родовищ корисних копалин відповідно до вимог п.25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.

Наказом Держгеонадр України №287 від 01.09.2016 було надано термін для проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин 30 календарних днів, про що Відповідача було проінформовано листом №18579/13/14-16 від 03.10.2016 року.

Як вбачається з наданих до позовної заяви доказів, вказаний лист №18579/13/14-16 від 03.10.2016 року повернувся на адресу Держгеонадр України з відміткою пошти не значиться .

Листом №24391/13/14-16 від 27.12.2016 року Відповідачем додатково надано 30 календарних днів для усунення порушень.

З наданих до позовної заяви доказів, вказаний лист №24391/13/14-16 від 27.12.2016 року згідно рекомендованого повідомлення отримано Відповідачем 04.01.2017 року.

В подальшому, 03.03.2017 на адресу відповідача позивачем направлено лист №5166/13/14-17 з проханням надати до Держгеонадр України у 15-денний строк з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/не згоду) на припинення права користування надрами, згідно спеціального дозволу №1291 від 31.03.1998 року.

Згідно наданих до позовної заяви доказів, вказаний лист №5166/13/14-17 від 03.03.2017 року повернувся з відміткою пошти відсутня адреса одержувача .

Враховуючи те, що відповідь про згоду/не згоду припинення дії спецдозволу отримано не було, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 14, 15 Кодексу України про надра, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Надра надаються у постійне або тимчасове користування, зокрема, для видобування корисних копалин.

Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку.

Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше.

Відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра користувачі надр мають право:

1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції;

2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу;

3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;

4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами;

5) користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції.

Користувачі надр зобов`язані:

1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;

3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;

4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.

Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід (у разі його необхідності) або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов`язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Така згода або відмова в її наданні має бути надана протягом двадцяти календарних днів після отримання відповідного письмового запиту. У разі ненадання жодної відповіді протягом зазначеного часу така згода вважається наданою.

Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 (далі - Положення № 1174).

Відповідно до пунктів 9, 10 Положення Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.

Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення, Держгеонадра України відповідно до покладених завдань здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.

Процедура видачі спеціального дозволу на користування ділянкою, надр передбачена Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615).

Колегія суддів зверт ає увагу на те, що ТОВ Ірша - Граніт надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 1291 від 31.03.1998 з метою видобування незміненого лабрадориту, придатного для виготовлення блоків та виробництва облицювальних виробів з них, відходи виробництва та порушений вивітрюванням лабрадорит придатних для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового. Як додаток до спеціального дозволу укладено угоду про умови користування надрами (надалі - Дозвіл).

З моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, у користувача надр виникають права та обов`язки, передбачені Кодексом України про надра, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615 (надалі- Порядок № 615) тощо.

Відповідно до статті 24 Кодексу України про надра, користувачі надр зобов`язані використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України, спеціальним дозволом та Угодою, тощо.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 615 невід`ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування, що передбачають:

- вимоги до ефективності робіт;

- сучасні технології видобування та переробки корисних копалин;

- порядок видобування корисних копалин, зокрема з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій;

- види, обсяги і строки виконання робіт на ділянці надр;

- підстави для припинення діяльності, пов`язаної з використанням надр.

Згідно Угоди, надрокористувач зобов`язаний у встановленому порядку подавати до Державного науково-виробничого підприємства Державний інформаційний геологічний фонд України щорічні звіти відповідно до форми державної статистичної звітності, як підтвердження експлуатації корисних копалин.

Державне науково-виробничне підприємство Державний інформаційний геологічний фонд України (далі - ДНВП Геоінформ України листом від 24.01.2017 № 03/303-0296 повідомив, що інформація, в тому числі, від надрокористувача ТОВ Ірша-Граніт щодо руху запасів не надходила.

Тобто, надрокористувач порушив умови Угоди, які зобов`язані виконувати у встановленому порядку.

З метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр Держгеонадра України здійснюють державний геологічний контроль, механізм проведення якого визначається Порядком здійснення державного геологічного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року № 1294 (далі - Порядок № 1294) а також Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 5 квітня 2007 року № 877-V.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1294 органи державного геологічного контролю відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний геологічний контроль за своєчасністю і правильністю державної реєстрації робіт з геологічного вивчення та використання надр, наявністю спеціальних дозволів на користування надрами і виконання передбачених ними умов.

Пунктом 5 Порядку № 1294 визначено, що державний геологічний контроль здійснюється шляхом проведення органами державного геологічного контролю планових і позапланових перевірок надрокористувачів, тобто користувачів надр, визначених статтею 13 Кодексу України про надра, яким відповідно до статті 16 надано спеціальні дозволи на користування надрами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Наказом Держгеонадр України №257 від 16.08.2016 р., у зв`язку з невиконанням Відповідачем особливих умов спеціальних дозволів на користування надрами, а саме щорічного звітування перед ДНВП Геоінформ України щодо руху запасів за формами №№ 5-гр, 6-гр, 7-гр за 2015 рік, встановлено термін 10 календарних днів для усунення порушень, про що на адресу державної реєстрації Відповідача направлено лист №15424/13/14-16 від 31.08.2016 року. Зазначений лист повернувся на адресу Держгеонадр України з відміткою за місцем обслуговування , що за законом прирівнюється до його отримання.

На підставі виявленого порушення Державною службою геології та надр України винесено Наказ від 16.11.2016 № 431 Щодо зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами , та встановлено термін для усунення порушень законодавства про надра з боку відповідача - 30 календарних днів (лист №23483/13/14-16 від 19.12.2016).

Зазначений лист, згідно рекомендованого повідомлення отримано відповідачем 29.12.2016 року.

Згідно наданих пояснень позивача у справі, встановлено, що по спливу часу, жодної відповіді від Відповідача не надходило.

Крім того, Наказом Держгеонадр України від 23.12.2015 року № 438 зобов`язано ДНВП Геоінформ України та ДКЗ України, у термін до 15.01.2016 року зібрати інформацію про проведення надрокористувачами повторної оцінки запасів родовищ корисних копалин відповідно до вимог пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.

Згідно з абзацом 1 пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр.

Наказом Держгеонадр України № 287 від 01.09.2016 р. у зв`язку з порушенням вимоги п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, відповідачу надавалось 30 календарних днів для проведення повторної державної експертизи. Зазначений лист (№18579/13/14-16 від 03.10.2016 року) направлений на адресу державної реєстрації Відповідача повернувся з відміткою не значиться .

Листом №24391/13/14-16 від 27.12.2016 року відповідачу додатково надано 30 календарних днів для усунення порушень. Зазначений лист, згідно рекомендованого повідомлення отримано Відповідачем 04.01.2017 року.

Тоді, 03.03.2017 року на адресу відповідача направлено лист № 5166/13/14-17 з проханням надати до Держгеонадр України у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/не згоду) на припинення права користування надрами, згідно спеціального дозволу №1291 від 31.03.1998 року.

Вказаний лист, направлений на адресу державної реєстрації відповідача, повернувся з відміткою відсутня адреса одержувача .

Окрім зазначеног, колегія суддів звертає увагу на те, що Держгеонадрами України вжито усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача щодо усунення ним вказаних порушень, однак, на момент подання адміністративного позову до Держгеонадр від відповідача ніяких листів чи інформації про усунення порушень не надходило.

На підстав вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що відповідач порушив законодавство в сфері надрокористування та не усунув порушення, наявні підстави для анулювання дозволу, згідно статті 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку № 615.

Відповідно до частини 2 статті 26 Кодексу України про надра, право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувача - у судовому порядку, а відповідно до пункту 5 статті 26 Кодексу України про надра - використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр.

У зв`язку із зазначеним вище, колегія суддів зазначає, що надрокористувач наділений не правом, а обов`язком вчасно усунути виявлені порушення. Не усунення у встановлений строк порушень є виключною виною відповідача, пр. тому, що Держгеонадра України надали значний термін для здійснення дій направлених на усунення порушень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не зясував в повному обсязі чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги сторін, та якими доказами вони підтверджуються, не з`ясовано чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, що призвело до неповного зясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи у зв`язку з чим прийшов до неправильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - задоволити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року - скасувати.

Припинення право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 1291 від 31.03.1998 року виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Ірша - Граніт .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль