Постанова

від 06.07.2020 по справі 640/1705/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року

м. Київ

справа № 640/1705/19

адміністративне провадження № К/9901/33905/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

секретар судового засідання Кривда В.І.,

представники: позивача - Кіндрася Я.І., відповідача - Герасименка П.П.,

розглянув у судовому засіданні з фіксуванням судового процесу технічними засобами як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2019 (суддя - Клочкова Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 (головуючий суддя - Єгорова Н.М., судді - Сорочко Є.О., Федотов І.В.),

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" (далі - ТОВ "Інтеррейл Логістик", Товариство, позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2018 №0054971404, згідно з яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1' 647' 238,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.10.2018 №984/26-15-14-04-04/40898030 ''Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інтеррейл Логістик" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'' за грудень 2017 року та січень, лютий 2018 року'' (далі - акт перевірки), є безпідставними, оскільки господарські операції із вказаними контрагентами мали реальний характер, підтверджуються належно оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, спрямовані на досягнення господарського результату. Позивач також зазначив, що не повинен нести відповідальність за податкову поведінку контрагентів, а також за можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 09.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 31.10.2018 №0054971404.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки досліджених в судовому процесі письмових доказів (первинних документів, якими оформлені операції з придбання Товариством у TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'' транспортно-експедиційних послуг, податкових накладних, виписаних на ці операції) дійшли висновку, що ці операції фактично відбулися, суми податкового кредиту за грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року позивач задекларував відповідно до норм статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції позивача із TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'' з придбання транспортно-експедиційних послуг, за результатами яких позивач збільшив податковий кредит на загальну суму 1' 317' 790,00 грн в податковому обліку з ПДВ за грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року, були реальними, підтверджені належними обліковими та іншими документами, передбаченими правовими нормами для цього виду господарських операцій, та правильно відображені позивачем у податковому обліку. Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій з названими контрагентами з посиланням на кримінальні провадження, де фігурують ці юридичні особи, визнані судами непереконливими з огляду на те, що порушення кримінальної справи не є фактами, що позбавляють правових наслідків господарських операцій цих товариств, в тому числі і з позивачем. Суд виходив з того, що вироку у кримінальних провадженнях, який би набрав законної сили, немає, а докази, отримані в кримінальному провадженні, не можуть бути доказами для суду, що розглядає адміністративну справу. Суд також визнав обґрунтованим довід позивача щодо індивідуальної відповідальності платника податків. Стосовно доводів відповідача про недостатність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для здійснення відповідної господарської діяльності, суд зазначив, що умовами договорів між позивачем та його контрагентами передбачено право останніх залучати до виконання робіт субпідрядні організації, що також не заборонено чинним законодавством.

ГУ ДФС подало касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається на виявлені під час перевірки порушення Товариством податкового законодавства внаслідок декларування сум податкового кредиту за операціями з TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'', та вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права (2, 6, 8, 9, 77, 78, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)), у зв`язку з чим неправильно встановили обставини у справі, а також неправильно застосували норми матеріального права, зокрема пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС та постанови Кабінету Міністрів України ''Про утворення територіальних органів Державної податкової служби'' від 19.06.2019 №537 відповідач у справі (ГУ ДФС у м. Києві) замінений процесуальним правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інтеррейл Логістик" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'' за грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 09.10.2018 №984/26-15-14-04/40898030.

У акті зафіксовано встановлені перевіркою порушення Товариством правил податкового обліку, а саме: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до державного бюджету, на 1' 317' 790,00 грн, в тому числі, за грудень 2017 року - 237' 420,00 грн, січень 2018 року - 581' 620,00 грн, лютий 2018 року - 498' 750,00 грн.

Такий висновок в акті перевірки вмотивований тим, що Товариство завищило податковий кредит у податковому обліку з ПДВ за грудень 2017 року та січень - лютий 2018 року за рахунок сум ПДВ, сплачених (нарахованих) за операціями з придбання транспортно-експедиційних послуг (організація перевезення вантажів залізничним транспортом митною територією України, винагорода експедитора) у TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'', включивши суми ПДВ до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних цими постачальниками відповідно до договорів від 01.02.2018 №01-02/2018, від 29.11.2017 №2911/2017т, від 25.12.2017 №1104. Такий висновок обґрунтований посиланням на податкову інформацію, отриману за результатами заходів податкового контролю стосовно постачальників вказаних послуг по ланцюгу постачання. Відповідно до цієї інформації TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'' не мають матеріально-технічних та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для здійснення відповідної господарської діяльності; до контролюючого органу не звітують; основний вид їх господарської діяльності відмінний від виду діяльності, операції у межах якої задекларовані позивачем; вони є посередниками в ланцюгу постачання, мають спільного постачальника цих же послуг (ТОВ ''Риба Торг''); всі постачальники в ланцюгу постачання задекларували податковий кредит за операціями з придбання насіння сільськогосподарських культур, товарів споживання, харчових продуктів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що не співпадає з предметом поставок на адресу наступного покупця, в тому числі позивача; згідно з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.08.2018 (справа №757/3799/18-к) TOB ''Стронг Ком`юніті'' входить до транзитно-конвертаційної групи підприємств, які надавали послуги підприємствам реального сектору економіки при незаконній податкової мінімізації (сприяли ухиленню від сплати податків) у 2017-2018 роках.

На підставі актa перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2018 №0054971404, яке є предметом оскарження у цій справі.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий цього пункту).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинній станом на період спірних операцій) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений цією нормою.

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з абзацом першим пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий пункту 198.3 ПК).

Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції з придбання товарів (послуг), суми ПДВ за якими відносяться до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Обов`язковим звітним документом в податковому обліку з ПДВ для підтвердження суми податкового кредиту є податкова накладна.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Висновок Верховного Суду України в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС підлягає врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин, оскільки відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт здійснення позивачем операцій з придбання транспортно-експедиційних послуг у TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'' підтверджується письмовими доказами, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: договорами між позивачем як клієнтом і вказаними товариствами як експедиторами; заявками на забезпечення перевезень; актами виконаних робіт (організація перевезення вантажів залізничним транспортом митною територією України, винагорода експедитора), додатками до актів виконаних робіт, в яких вказано номери вагонів, номери залізничних накладних, станції відправлення та призначення, назва вантажу; залізничними накладними та платіжними дорученнями. Суди визнали відповідність операцій позивача з TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'' цілям його господарської діяльності, вказавши, що зазначені контрагенти були залучені позивачем, який надає послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом, з метою пошуку необхідної кількості залізних вагонів, заповнення залізничних накладних та супроводу вантажу.

Однак, оцінка судами першої та апеляційної інстанцій цих доказів зроблена без дотримання вимог, встановлених статтею 90 КАС.

Згідно з частиною третьою цієї статті суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 КАС).

У судовому процесі ГУ ДПС, доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'', вказувало, що ці контрагенти не могли надати послуги, які вказані предметом поставки в податкових накладних, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит в загальній сумі 1' 317' 790,00 грн, оскільки не мали для цього необхідних ресурсів як матеріальних (не мали та не орендували вагони), так і трудових. Ці товариства виступали посередниками в ланцюгу постачання до позивача, в документах податкового обліку (в податкових деклараціях) вказані постачальниками ТОВ ''Здорова їжа України'', ТОВ ''Риба Торг'' та ТОВ ''Діоніс Торг''. При цьому ТОВ ''Риба Торг'' є в ланцюгу постачання за участі TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія''. Всі зазначені постачальники не є суб`єктами економічної діяльності з надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом, податковий кредит по взаємовідносинах з АТ ''Укрзалізниця", у вагони якого вказані у наданих позивачем додатках до актів виконаних робіт та в залізничних накладних, не декларували. Згідно з листом АТ ''Укрзалізниця'' від 02.01.2019 ТОВ ''Торгівельна Група ''Каста'' відсутнє в Єдиній електронній картотеці клієнтів та базі даних про власників вагонів (а.с. 156, т. 6).

Вимога статті 90 КАС щодо оцінки доказів у взаємному зв`язку та в сукупності вимагала від судів першої та апеляційної інстанції при оцінці наданих позивачем документів взяти до уваги характер послуг, суми ПДВ в ціні яких позивач включив до податкового кредиту, а також проаналізувати, чи могли TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'' такі послуги надати. Відповідь на це питання вимагала з`ясування щодо можливості надання таких послуг ТОВ ''Здорова їжа України'', ТОВ ''Риба Торг'' та ТОВ ''Діоніс Торг'', оскільки TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'' та TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'' були посередниками в ланцюгу постачання. Як зазначено, ці послуги полягали в організації і перевезенні вантажів залізничним транспортом від постачальника до отримувача за договорами транспортного експедирування. Надання такого роду послуг передбачає широке коло заходів, які експедитор зобов`язується здійснити відповідно до договору транспортного експедирування, в тому числі, перевезення вантажу, а відтак передбачає наявність рухомого складу, необхідного для залізничних перевезень, або взаємовідносини із власниками рухомого складу.

ГУ ДПС посилається на те, що вагони, які вказані в наданих позивачем в додатках до актів виконаних робіт та залізничних накладних, належать АТ ''Укрзалізниця''. Цей довід ГУ ДПС не суперечить залізничним накладним, копії яких є в матеріалах справи і в яких власником вагонів вказані філії ПАТ ''Укрзалізниця''. У зв`язку з цим обставини щодо взаємодії TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Торгівельна Група ''Каста'', TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'' та (або) їх постачальників ТОВ ''Здорова їжа України'', ТОВ ''Риба Торг'', ТОВ ''Діоніс Торг'' з АТ ''Укрзалізниця'' в процесі надання послуг, кінцевим покупцем результатів яких став позивач, має значення для розгляду справи.

Відповідно до положень пунктів 17, 18 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (з наступними змінами і доповненнями), перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється місячне планування перевезень.

Місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.

Замовлення на перевезення за встановленою номенклатурою вантажовласники або за їх дорученням експедиторські організації подають відповідним залізницям. Замовлення складаються за встановленою формою у вагонах, а у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів - і в тоннах.

Відповідно до наведених норм експедитор, для якого надання допоміжних (експедиційних) послуг з перевезення залізничним транспортом, є видом господарської діяльності, взаємодіє із залізницею в процесі надання послуг. Відтак, лист АТ ''Укрзалізниця'' від 02.01.2019 вимагав оцінки суду з врахуванням такої взаємодії. Та обставина, що в зазначеному листі наведена інформація тільки щодо TOB ''Торгівельна Група ''Каста'', не є підставою для його відхилення як доказу. На виконання норм частини четвертої статті 9, частини третьої статті 77 КАС суду слід було з`ясувати обставини щодо наявності в АТ ''Укрзалізниця'' відомостей про взаємодію з TOB ''Стронг Ком`юніті'', TOB ''Продуктова Інноваційна Компанія'', ТОВ ''Здорова їжа України'', ТОВ ''Риба Торг'', ТОВ ''Діоніс Торг'', що сприяло б правильній оцінці не тільки зазначеного листа, а й інших доказів у справі.

Доцільність з`ясування обставин щодо взаємовідносин постачальників в ланцюгу постачання послуг на адресу позивача з АТ ''Укрзалізницею'' обумовлена також тим, що вони не згадуються в залізничних накладних. Крім того, вони відсутні за місцезнаходженням, подавали податкову звітність з ПДВ тільки за листопад 2017 року - квітень 2018 року, предмет поставок на адресу позивача не є характерним для них, за фактом фіктивного підприємництва з участю ТОВ ''Стронг Ком`юніті'' порушено кримінальне провадження.

Зазначені обставини, які в силу частини другої статті 73 КАС входять до предмету доказування у цій справі, суди попередніх інстанцій, не встановили, доводи ГУ ДФС, які стосуються цих обставин, належним чином, як того вимагають норми статті 90 КАС, не перевірили.

Частиною першою статті 242 КАС встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга цієї статті).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина третя цієї ж статті).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам.

Оцінка судами попередніх інстанцій документів, які позивач надав для підтвердження податкового кредиту, зроблена без з`ясування всіх обставин у справі, хоча саме на оцінці цих обставин у їх сукупності мають ґрунтуватися висновки судів щодо результату розгляду справи.

Стверджувати, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, а відтак і правильно вирішили спір, не можна.

Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.

Згідно з пунктом другим частини другої статті 353 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' зазначеного Закону) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 52, 250, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак