Постанова

від 01.04.2010 по справі 9/1771

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "01" квітня 2010 р.                                                           Справа № 9/1771

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

підприємця- Герасимчука В. С.  

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Новоград-Волинський сиркомбінат", с.Наталівка  Новоград-Волинського району Житомирської області  

на рішення господарського суду Житомирської області

від "01" лютого 2010 р.  у справі № 9/1771 (суддя Алексєєв М.В.)

за  позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Київ

до Дочірнього підприємства "Новоград-Волинський сиркомбінат", с.Наталівка  Новоград-Волинського району Житомирської області  

про стягнення 20323,92грн. основного боргу, 116,92грн. 3%  річних та 247,93грн. інфляційних втрат  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.02.2010р. у справі №9/1771 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Київ) до Дочірнього підприємства "Новоград-Волинський сиркомбінат" (с.Наталівка  Новоград-Волинського району Житомирської області) про стягнення 20323,92грн. основного боргу, 116,92грн. 3%  річних та 247,93грн. інфляційних втрат задоволено й стягнуто з відповідача на користь позивача  20323,92грн. основного боргу, 116,92грн. 3%  річних, 247,93грн. інфляційних втрат, 206,89грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішення, Дочірнє підприємство "Новоград-Волинський сиркомбінат" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав, наведених у скарзі та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити (а.с.36-37).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, що на момент прийняття судом рішення у відповідача перед позивачем була відсутня заборгованість за надані послуги, а навпаки - у позивача перед відповідачем існує заборгованість, що було встановлено судом в мотивувальній частині рішення, де зазначено, що позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 91948,45грн., а відповідач сплатив позивачеві 274624,53грн. Також зазначає, що факту одержання відповідачем рахунків на оплату наданих послуг судом першої інстанції не встановлено і не могло бути встановлено, оскільки жодного рахунку відповідач від позивача не отримував, а тому у відповідача відсутні підстави оплати послуг. Крім того, місцевий господарський суд встановив наявність заборгованості на підставі актів приймання-здачі виконаних робіт, які при наданні послуг перевезення вантажу не є первинними документами, що встановлюють заборгованість, а такими документами є товарно-транспортні накладні, однак таких накладних позивачем надано не було.

Похивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представник відповідача своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 03.03.2010р., не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Позивач - підприємець ОСОБА_1 в засіданні суду апеляційної інстанції заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своїх заперечень.  Вважає рішення господарського суду першої інстанції від 01.02.2010р.  законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2008р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та Дочірнім підприємством "Новоград-Волинський сиркомбінат" (Замовник) укладено договір про надання транспортних послуг, відповідно до п.1.1 якого Перевізник бере на себе зобов'язання надавати Замовнику транспортні послуги по перевезенню молока автомобілем молоковозом (а.с.11-13).

Згідно п.4.1 договору Замовник зобов'язується оплатити вартість виконаних перевезень вантажів, згідно виставленого Перевізником рахунку шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок на протязі 10-ти днів з моменту одержання ним вищевказаного рахунку.  

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що вартість транспортних послуг встановлюється в розмірі 2,20 на паливі Перевізника, в т.ч. ПДВ -20%.

Відповідно до п.4.3 вартість транспортних послуг може змінюватися у зв'язку з подорожчанням палива, а також протоколом узгодження цін.  

 Пунктом 6.3 сторони встановили, що даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє на протязі одного року, а в разі відсутності заяви сторін даний договір може бути пролонгований на тих самих умовах.  

На виконання умов вищевказаного договору, підприємцем - ОСОБА_1 було надано Дочірньому підприємству "Новоград-Волинський сиркомбінат" послуги по перевезенню молока на загальну суму 91948,45грн., що підтверджується актами приймання-здавання виконаних робіт від 03.06.2008р., від 30.06.2008р., від 31.07.2008р., від 31.08.2008р. та від 30.09.2008р. (а.с.14-18).

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих транспортних послуг виконав частково, сплативши позивачу 14578,00грн. та 31000,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.22) та здійснив закупівлю палива на суму 26046,53грн., що підтверджується довідкою ОСОБА_1 від 01.04.2010р. (а.с.42).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги склав 20323,00грн.

У зв'язку з вищевикладеним, підприємцем - ОСОБА_1 було направлено  Дочірньому підприємству "Новоград-Волинський сиркомбінат" попередження від 11.09.2009р., в якому позивач просив сплатити 20323,92грн. боргу за надані транспортні послуги до 11.10.2009р. (а.с.19).

Однак, дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

27.11.2009р. (згідно дати на штампі реєстрації позовної заяви господарським судом Житомирської області), Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з позовом до  Дочірнього підприємства "Новоград-Волинський сиркомбінат" про стягнення 20323,92грн. основного боргу, 116,92грн. 3%  річних та 247,93грн. інфляційних втрат (а.с.2-4).

Як вже вказувалось вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 01.02.2010р. у справі №9/1771 позов було задоволено, з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст.11  ЦК України цивільні права та обов'язки виникають  з  дій  осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно ст.525 ЦК України  одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.                             

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст.527 ЦК України).

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, коли строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зазначає настпне.

В засідання суду апеляційної інстанції позивачем було подано банківську виписку про сплату відповідачем 20668,77грн. з посиланням на рішення господарського суду першої інстанції у даній справі (а.с.43).

З даної виписки вбачається, що відповідачем було сплачено суму боргу, інфляційні та річні, стягнуті рішенням господарського суду Житомирської області від 01.02.2010р. у справі №9/1771 (20323,92грн. основного боргу +116,92грн. - 3% річних + 247,93грн. інфляційних втрат).

Однак, відповідно до ст.101 ГПК України рішення місцевого господарського суду переглядається за тими обставинами та документами, що існували на час його прийняття, а тому, проаналізувавши вищевикладені обставини справи разом з нормами чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 20323,92грн. основного боргу.  

 Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Керуючись даною нормою законодавства, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 116,92грн.- 3% річних та 247,93грн. інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних та річних, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача 116,92грн.- 3% річних та 247,93грн. інфляційних.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 01.02.2010р. у даній справі є обґрунтованим та законним, а тому його слід залишити без змін.

Доводи ж апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Новоград-Волинський сиркомбінат" не є переконливими, спростовуються наведеним вище та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Зокрема, посилання скаржника на мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, в якій зазначено, що відповідачем частково проведено розрахунок за надані транспортні послуги на суму 274624,53грн., не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки місцевим господарським судом, вказавши про сплату відповідачем 274624,53грн., було допущено описку, так як матеріалами справи стверджується, що відповідачем було оплачено транспортні послуги в сумі 14578,00грн. та 31000,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.22) та здійснено закупівлю палива на суму 26046,53грн., що підтверджується довідкою ОСОБА_1 від 01.04.2010р. (а.с.42).

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 01 лютого 2010 року у справі №9/1771 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Новоград-Волинський сиркомбінат", с.Наталівка  Новоград-Волинського району Житомирської області - без задоволення.

2. Справу №9/1771 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук.4 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд.