Постанова
від 15.07.2020 по справі 372/930/17
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/5705/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 372/930/17

15 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Заришняк Г.М.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора міста Києва на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Кравченка М.В., у цивільній справі за позовом керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , Товариства з обмеженою відповідальністю Аллора консалт , ОСОБА_14 , третя особа: Державне підприємство лікувально-профілактичний комплекс Феофанія Національної академії наук України про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів та витребування земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року керівник Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, інших осіб про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів та витребування земельної ділянки.

На обґрунтування позову прокурор зазначав, що Київською місцевою прокуратурою №10 встановлено порушення вимог чинного законодавства при розпорядженні майном та земельними ділянками Національної академії наук України.

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 17.07.1985 року № 422-р Академії наук УРСР, що в подальшому перейменована на Національну академію наук України надано в постійне користування земельну ділянку площею 6,5 га для розширення піонерського табору Ясний .

На виконання вказаного розпорядження Київським відділенням Республіканського проектного інституту по землеустрою Укрземпроект 15.08.1985 року здійснено відвід земельної ділянки в натурі у постійне користування Академії наук УРСР під будівництво піонерського табору Ясний площею 6,5 га.

Виконавчим комітетом Обухівської районної Ради народних Депутатів у 1985 році видано Державний акт серії Б в„– 086094 на право користування землею, яким за Академією наук УРСР закріплено безстрокове і безоплатне користування земельною ділянкою площею 6,5 га. , для розширення та реконструкції піонерського табору в межах та згідно з планом землекористування. Державний акт серії Б в„– 086094 на право користування землею зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 67.

Розпорядженням Президії Академії наук УРСР від 28.03.1990 року №368 Про створення Лікувально-профілактичного комплексу реорганізовано піонерський табір Ясний АН УРСР і передано його з балансу Житлово-комунальної контори № 2 АН УРСР на баланс Лікувально-профілактичного об`єднання Феофанія АН УРСР та перейменовано його у піонерський табір Ясний Лікувально-профілактичного комплексу Феофанія АН УРСР.

Акціонерне товариство закритого типу ЛК Феофанія у 1994 році незаконно заволоділо цілісним майновим комплексом ЛПК Феофанія , у зв`язку з чимНАН України звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

29.11.2000 року Арбітражним судом м. Києва прийнято рішення про виселення АТЗТ ЛК Феофанія з приміщень Державного підприємства ЛПК Феофанія НАН України та зобов`язано повернути державне майно Національній академії наук України.

Відділом виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м. Києва цілісний майновий комплекс ЛПК Феофанія у 2012 році повернуто до сфери управління НАН України.

При здійсненні заходів щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості цілісного майнового комплексу ЛПК Феофанія та всіх його будівель і споруд виявилось, що нерухоме майно піонерського табору Ясний та земельна ділянка площею 6,5 га державної форми власності, користувачем якої є Національна академія наук України, на підставі рішення Козинської селищної ради Обухівського р-ну Київської області від 27.12.2008 року №5/3 Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний перебуває у користуванні останнього.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2014 року по справі №911/4590/13 визнано незаконним та скасовано рішення № 5/3 від 27.12.2001 року Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний Виконавчого комітету Козинської селищної ради. Визнано недійсним Державний акт серії І- КВ № 001313 на право постійного користування землею, виданий 08.02.2002 року Козинською селищною радою (ідентифікаційний код 04362697) Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2008 року по справі №2-916 право власності на будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору Ясний було визнано за ОСОБА_1 , проте рішенням Апеляційного суду міста Києва вказане рішення скасоване.

Окрім того з листа Служби безпеки України від 25.02.2016 року № 8/2/5-3075 вбачається, що 09.11.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу дитячого оздоровчого табору Ясний , що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Отже законом встановлено, що розпоряджатись майном може тільки власник. На момент укладення договору купівлі - продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний , що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 не мала необхідного обсягу прав та повноважень, передбачених діючим законодавством, вона не була власником будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний , оскільки рішення суду, на підставі якого за нею визнавалось право власності на вказане майно, скасоване Апеляційним судом міста Києва. Більш того, нерухоме майно піонерського табору Ясний є державним майном, а отже при його відчуженні ОСОБА_1 порушені вимоги Закону України Про управління об`єктами державної власності , Закону України Про приватизацію державного майна та порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року № 803, що є прямим порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 658 ЦК України.

Внаслідок того, що право власності на будівлі та споруди оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний незаконно перейшли до ОСОБА_2 , останнім в подальшому протиправно набуто право власності на земельну ділянку, на якій розташовувалось зазначене майно.

Відповідно до листа Служби безпеки України від 25.02.2016 року № 8/2/5- 3075 з якого вбачається, що НАН України повідомила, що між Козинською селищною радою та ОСОБА_2 , як власником будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний , укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3223155400:05:019:0006), на якій були розміщені будівлі та споруди ДОТ Ясний та надала копії рішень Козинської селищної ради (засідання двадцять дев`ятої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 16 грудня 2009 року № 12 Про припинення права постійного користування земельними ділянками АТЗТ ЛК Феофанія та надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на правах оренди ; копію рішення Козинської селищної ради (засідання тридцять шостої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 31 серпня 2010 року №22/68 Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на викуп земельної ділянки та виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки з метою її подальшого викупу ; копію рішення Козинської селищної ради (засідання сьомої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 26 жовтня 2010 року № 10/25 Про викуп земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ; копію рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять третьої сесії Козинської селищної ради VI скликання) від 01 серпня 2012 року № 5 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 ; копію рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять п`ятої сесії Козинської селищної ради VI скликання) від 27 вересня 2012 року № 17/17 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що вказані рішення є незаконними та підлягають скасуванню в судовому порядку, оскільки на момент прийняття Козинською селищною радою Обухівського району Київської області спірних рішень, земельна ділянка площею 6,5 га. в смт. Козин Обухівського району Київської області належала до земель державної власності, переданих НАН України в безстрокове використання і без права зміни форми її власності, то відповідно до пункту ґ ч. 3 та пункту е ч.4 ст.84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) така земельна ділянка не могла передаватись ні в комунальну, ні у приватну власність. Оскаржувані рішення прийняті Козинською селищною радою Обухівського району Київської області з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до приписів ст. 12 ЗК України селищні ради наділені повноваженнями щодо розпорядження лише землями територіальних громад (землями комунальної власності) і з правом прийняття рішення виключно з питань, зазначених в даній статті.

Повноваженнями розпоряджатись землями державної власності згідно ст.17 ЗК України наділені місцеві державні адміністрації. Так, спірними рішеннями Козинська селищна рада з порушенням компетенції надала дозвіл на відчуження у приватну власність громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку державної форми власності, яка фактично на час прийняття рішень перебувала в постійному користуванні НАН України. Тобто, факт того, що рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 5/3 від 27.12.2001 Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний та виданий 08.02.2002 року на його підставі державний акт І-КВ в„– 001313 на право постійного користування землею зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416, незаконний, є преюдиційним фактом при вирішенні даної справи.

Таким чином, Козинська селищна рада Обухівського району Київської області незаконно, з порушенням вимог Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України без припинення права державної власності та постійного користування НАН України земельною ділянкою загальною площею 6,5 га, розпоряджалась нею не будучи її власником. Козинська селищна рада Обухівського району Київської області на момент укладання з ОСОБА_2 05.11.2010 року договору купівлі - продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3223155400:05:019:0006), на якій були розмішені будівлі та споруди ДОТ Ясний , не тільки не мала права власності на спірну земельну ділянку, а взагалі не мала права розпоряджатись нею.

Таким чином, укладення договору купівлі-продажу від 05.11.2010 року та подальше відчуження земельної ділянки, свідчить про протиправність та умисність дій відповідачів, спрямованих на незаконне отримання права власності на земельну ділянку державної форми власності, яка на праві постійного користування належить Національній академії наук України. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону та не створює інших наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, подальше укладання ОСОБА_2 договорів купівлі - продажу не свідчить про припинення права державної власності та постійного користування НАН України спірною земельною ділянкою та не свідчить про виникнення права власності на неї у інших осіб. Одночасно ОСОБА_2 у подальшому на підставі рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять п`ятої сесії Козинської селищної ради VI скликання) від 27 вересня 2012 року № 17/17 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим №3223155400:05:019:0006 та розділено її на декілька земельних ділянок, які наразі згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перебувають у власності: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ТОВ Аллора консалт .

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки Національної академії наук України.

Стаття 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу визначає, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Верховний Суд України, розглядаючи спір про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, у постанові від 29.06.2016 року в справі №6-1376цс16 за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, зазначив, що за змістом статей 92, 95 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Верховний Суд прийшов до висновку, що статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. Національна академія наук України, яка відповідно до ст. 3 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб, в свою чергу, спірна земельна ділянка, перебуває в постійному користуванні Національної академії наук України. Таким чином, право на витребування майна з чужого незаконного володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від незаконного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із власності держави та постійного користування Національної академії наук України за відсутності її волевиявлення, а нормативно правові акти, на підставі яких ділянка відчужена, скасовані судами то позивач вважає, що спірна ділянка підлягає витребуванню від відповідачів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України на користь Національної академії наук України, як суб`єкта здійснюючого повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечуючого реалізацію прав держави. Право Держави в особі Національної академії наук України підлягає захисту шляхом витребуванню від відповідачів земельних ділянок, утворених в результаті поділу земельної ділянки НАН України.

Вважає, що строк позовної давності щодо визнання незаконними та скасування рішень Козинської селищної ради, а також визнання недійсним договору купівлі - продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний від 09.11.2009 та договору купівлі - продажу земельної ділянки від 05.11.2010 року пропущено з поважних причин, а отже він підлягає відновленню.

З огляду на викладене керівник Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України просив:

- визнати недійсним договір купівлі - продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний , укладений 09.11.2009 року між ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 );

- визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять дев`ятої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 16.12.2009 року № 12 Про припинення права постійного користування земельними ділянками АТЗТ ЛК Феофанія та надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на правах оренди ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради (засідання тридцять шостої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 31.08.2010 року №22/68 Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на викуп земельної ділянки та виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки з метою її подальшого викупу ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради (засідання сьомої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 26.10.2010 року № 10/25 Про викуп земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ; визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять третьої сесії Козинської селищної ради VI скликання) від 01.08.2012 року № 5 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять п`ятої сесії Козинської селищної ради VI скликання) від 27.09.2012 року №17/17 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо- лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим № 3223155400:05:019:0006 площею 6,1500 га, розташованої в АДРЕСА_1 , укладений 05.11.2010 між Козинської селищною радою Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04362697) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 );

- витребувати від ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0109, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:010, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0112, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_3 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0113, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_9 , адреса АДРЕСА_4 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0114, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_10 , адреса АДРЕСА_5 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0115, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_11 , адреса АДРЕСА_6 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0116, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_12 , адреса АДРЕСА_7 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0117, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_3 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0121, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_13 , адреса АДРЕСА_8 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0123, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_14 , адреса АДРЕСА_9 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0124, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_14 , адреса АДРЕСА_9 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54,ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0125, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_11 (ідентифікаційний код НОМЕР_15 , адреса АДРЕСА_10 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0126, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_14 , адреса АДРЕСА_9 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0128, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_12 (ідентифікаційний код НОМЕР_16 , адреса АДРЕСА_11 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0129, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ТОВ Аллора консалт (ЄДРПОУ 40186771, адреса 01104, м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), буд. 13) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0130, розташовану в АДРЕСА_1

- судові витрати стягнути пропорційно з відповідачів на користь прокуратури міста Києва.

Керівником Київської місцевої прокуратури №10 уточнено позовні вимоги та зазначено, що на момент касаційного оскарження рішень у справі №372/930/17 відповідачем ОСОБА_3 поділено земельні ділянки з кадастровими номерами № №3223155400:05:019:0109, 3223155400:05:019:0110, 3223155400:05:019:0112, та утворено нові земельні ділянки з номерами №№3223155400:05:019:0136, 3223155400:05:019:0137, 3223155400:05:019:0138, які в подальшому 21.09.2018 року відповідачем ОСОБА_3 відчужено земельну ділянку з кадастровим №3223155400:05:019:0137 ОСОБА_14 відповідно договору купівлі-продажу. В той час земельні ділянки з кадастровими номерами №№3223155400:05:019:0136, 3223155400:05:019:0138, що утворені внаслідок поділу ділянок за кадастровими номерами №3223155400:05:019:0109, 3223155400:05:019:0110, 3223155400:05:019:0112 продовжують перебувати у власності ОСОБА_3 . У зв`язку з цим, просив:

- витребувати від ОСОБА_14 (ідентифікаційний код НОМЕР_17 , адреса АДРЕСА_12 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0137, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0138, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0136, розташовану в АДРЕСА_1 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року в задоволенні позову керівника Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , товариства з обмеженою відповідальністю Аллора консалт , третя особа - державне підприємство лікувально-профілактичний комплекс Феофанія Національної академії наук України, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів та витребування земельної ділянки - відмовлено.

Повернуто прокуратурі міста Києва судовий збір в розмірі 960 грн. 50 коп., що був надмірно сплачений при поданні до Обухівського районного суду Київської області заяви про забезпечення позову у цій цивільній справі платіжним дорученням № 344 від 26 березня 2019 року.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, перший заступниу прокурора міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначав, що суд дійшов безпідставного висновку, що у даному випадку строк на звернення з позовом до суду пропущено, а поважні причини пропуску такого строку відсутні. Так, судом при вирішенні наявності підстав для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин не враховано рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 у справі № 911/4590/13, яке є преюдиційним для спірних правовідносин, а тому строк позовної давності звернення з даним позовом до суду не пропущено.

Також зазначав, що без урахування вимог ст.. 264 ЦК України, а також обставин справи, суд взагалі не надав оцінки тому, що НАН України вживала заходи та заявляла позов щодо частини вимог, яка в цілому спрямована на захист права держави на землю. Зокрема, НАН України заявляла позов щодо скасування первинного незаконного рішення Козинської сільської ради на підставі якого вибула спірна земля.

Крім того, посилався на те, що при прийнятті рішення, суд навів низку необґрунтованих доказів та обставин, які на його помилкову думку, свідчать про відсутність поважних причин для відновлення строку на звернення з позовом до суду. Так, зазначаючи про те, що строк на звернення з позовом до суду розпочався 25.09.2009, суд першої інстанції не розмежовував, що предмет цього позову станом на 25.09.2009 року ще не існував, оскільки оспорювані договори купівлі-продажу та оспорювані рішення Козинської селищної ради були укладені та прийняті пізніше. Судом не враховано, що НАН України не була стороною договору купівлі-продажу 09.11.2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому висновки суду про те, що з цього часу НАН України та прокурор мали об`єктивну можливість дізнатися про те чи були вказані об`єкти зареєстровані в БТІ, та про порушено право, свідчать про не застосування судом ст.. 261 ЦК України та порушення вимог ст.. 264 ЦПК України. Посилання суду першої інстанції на справу № 6/130 за позовом НАН України до АТЗТ Феофанія при вирішенні питання щодо застосування строків позовної давності у даній справі є необґрунтованими, оскільки рішення арбітражного суду міста Києва від 29.11.2000 у справі № 6/130 стосується виселення АТЗТ Феофанія , тобто у вказаній справі вирішувалося питання щодо правомірності права користування майном, а не його вибуття із власності НАН України у власність інших осіб. Також, зазначив, що суд помилково послався на лист директора ДП ЛПК Феофанія від 31.08.2015, адресований НАН України, та на лист НАН України від 14.09.2015 стосовно знесення майна ДОТ Ясний як на підставу для застосування строків позовної давності, оскільки вони не свідчать про обізнаність НАН України щодо порушеного права. Крім того, суд прийняв як доказ обґрунтування позовних вимог висновок комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи від 16.01.2017, однак не врахував, що з часу її проведення строк не пропущено.

Звертав увагу на те, що суд першої інстанції без урахування практики ЄСПЛ позбавив позивача права отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності, що встановлено положеннями ч. 5 ст. 267 ЦПК України.

Вказував на те, що суд встановив незаконність вибуття із власності держави поза волею належного розпорядника землі спірної земельної ділянки, а тому позивач має право витребувати майно від добросовісного набувача на підставі ст.. 388 ЦК України, тому право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Представник відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 адвокат Положишник В.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги прокурора не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, не спростовують висновків суду.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Рачук О.О. у відзиві на апеляційну скаргу просив, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник ОСОБА_13 адвокат Срібняк В.С. у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що судом встановлено дійсні обставини справи, застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тарасун В.Г. у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції вірно встановив початок перебігу строку позовної давності - 25.09.2009 року, оскільки як НАН України, так і органам прокуратори у вказаний період було достовірно відомо про втрату права власності позивача на спірну земельну ділянку. При цьому, апелянтом не спростовано вказаних висновків суду, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Звертав увагу суду на те, що апелянт, маючи достатньо повноважень для забезпечення збереження, схоронності та ефективного управління майном протягом більше ніж 12 років, а ні НАН України, а ні органи прокуратури не вчинили необхідних юридичних дій, направлених на повернення в управління держави відповідних земельних ділянок.

В судовому засіданні прокурор Горелик Р.М. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник НАН України - Подлящук О.П. доводи апеляційної скарги підтримала, та просила її задовольнити.

Представники відповідачів - ОСОБА_15 - Рачук О.О. , ОСОБА_4 - ОСОБА_17 , ОСОБА_13 - Срібняк В.С. , ОСОБА_2 - Трясун В.Г. , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 - ОСОБА_20 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з 'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки суду не повідомили, тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором при зверненні до суду із позовом пропущено строк позовної давності, який відповідачі по справі просили застосувати.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 29.12.1984 року Бюро президії Академії наук Української РСР прийнято постанову № 602-Б Про затвердження проекту реконструкції піонерського табору - бази відпочинку АН УРСР Ясний .

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 17.07.1985 року № 422-р Академії наук УРСР у подальшому перейменован j ] на Національну академію наук України? надано в постійне користування земельну ділянку площею 6,5 га для розширення піонерського табору Ясний .

На виконання розпорядження Київським відділенням республіканського проектного інституту по землеустрою Укрземпроект 15 серпня 1985 року здійснено відвід земельної ділянки в натурі у постійне користування Академії Наук УРСР під будівництво піонерського табору Ясний площею 6,5 га, що підтверджується копією акту про відведення та технічним звітом по перенесенню в натуру проекту відведення земель Академії наук УРСР під розширення та реконструкцію піонерського табору Ясний в межах згідно з планом землекористування, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №67.

Розпорядженням Президії Академії наук УРСР від 28.03.1990 року №368 Про створення Лікувально-профілактичного комплексу піонерський табір Ясний АН УРСР реорганізовано і передано з балансу житлово - комунальної контори № 2 АН УРСР на баланс лікувально-профілактичного об`єднання Феофанія АН УРСР та перейменовано його у піонерський табір Ясний лікувально-профілактичного комплексу Феофанія АН УРСР.

Рішенням Арбітражного суду м. Києва 29.11.2000 року позов НАН України до АТЗТ ЛК Феофанія м. Київ про виселення та повернення нерухомого майна задоволено виселено АТЗТ ЛК Феофанія з приміщень Державного підприємства АПК Феофанія НАН України та зобов`язано повернути спірне майно Національній академії України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2000 року у справі № 6/130 за позовом НАН України до АТЗТ ЛК Феофанія про виселення та повернення нерухомого майна відновлено строк пред`явлення наказів по справі № 6/130 до виконання; внесено зміни в ухвалу та наказу суду № 6/130 від 29.01.2001 року не змінюючи рішення та ухвали та видано нові накази про В bселення АТЗТ ЛК Феофанія з приміщень державного підприємства АПК Феофанія НАН України та передано спірне майно НАН України, а саме: санаторій Феофанія з земельною ділянкою площею 3, 8 га зі всіма будівлями та спорудами; відділення матері та дитини; оздоровчий табір Ясний з земельною ділянкою площею 6, 2 га з усіма забудовами на ній.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2008 року право власності на будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору Ясний було визнано за ОСОБА_1 та не маючи необхідного обсягу повноважень 09.11.2009 року відчужила майно за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 . Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.12.2009 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2008 року скасовано.

Постановою Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 17.04.2012 року про закінчення виконавчого провадження постановлено примусове виконання наказу № 6/130 від 14.02.2002 року Господарського суду міста Києва про виселення АТЗТ ЛК Феофанія з приміщень державного підприємства АПК Феофанія НАН України та передано спірне майно НАН України, а саме: санаторій Феофанія з земельною ділянкою площею 3, 8 га зі всіма будівлями та спорудами закінчено, у зв`язку із фактичним його виконанням.

Рішенням № 5/3 від 27.12.2001 року Про надання земельної ділянки Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний виконавчого комітету Козинської селищної ради, надано в постійне користування ДОЛК Ясний земельну ділянку загальною площею 6,40 га, в тому числі під існуючим дитячим оздоровчо-лікувальним комплексом - 6,15 га, та під розміщення існуючого пляжу - 0,25 га.

На підставі рішення №5/3 від 27.12.2001 року Виконавчого комітету Козинської селищної ради 08.02.2002 року Козинською селищною радою видано Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний Державний акт серії І-КВ в„– 001313 на право постійного користування землею площею 6,40 га для розміщення існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу та пляжу в смт. Козин Обухівського району Київської області, що в подальшому було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416, яке в подальшому 05.03.2014 року рішенням Господарського суду Київської області визнано незаконним та скасовано рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27.12.2001 року № 5/3 Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний , та визнано недійсним виданий Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний державний акт на право постійного користування землею.

09.11.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний , відповідно до якого, ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купив будівлі та споруди оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5330,20 кв.м.

16.12.2009 року на засіданні двадцять дев`ятої сесії Козинської селищної ради Vскликання прийнято рішення № 12 Про припинення права постійного користування земельними ділянками АТЗТ ЛК Феофанія та надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на правах оренди .

31.08.2010 року на засіданні тридцять шостої сесії Козинської селищної ради Vскликання прийнято рішення № 22/68 Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на викуп земельної ділянки та виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки з метою її подальшого викупу , яким надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки загальною площею 6,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3223155400:05:019:0006) для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу.

26.10.2010 року на засіданні сьомої сесії Козинської селищної ради Vскликання прийнято рішення № 10/25 Про викуп земельної ділянки гр. ОСОБА_2 .

05.11.2010 року між Козинською селищною радою та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно якого селищна рада на підставі рішення Козинської селищної ради 37 сесії Vскликання № 10/25 від 26.10.2010 року продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 6,1500 га, розташовану в АДРЕСА_1 , надану для оздоровчого призначення (для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу).

01.08.2012 року на засіданні двадцять третьої сесії Козинської селищної ради VІ скликання прийнято рішення № 5 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 , яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки загальною площею 6,1497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах передбачених законодавством України обмежень.

27.09.2012 року на засіданні двадцять п`ятої сесії Козинської селищної ради VІ скликання прийнято рішення № 17/17 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , яким затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:019:0006 цільове призначення якої змінюється із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 6,1497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за умови оформлення Акта обстеження земельних насаджень даної земельної ділянки.

Відповідно оцінки висновку експертів від 16 січня 2017 року № 16092/16-41 за результатами проведення комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, проведеної Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз у кримінальному провадженні, згідно з якою земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:05:019:0006, розташованої в АДРЕСА_1 , відчужена у приватну власність громадянину ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.10.2010 частково накладається на земельну ділянку площею 6,5 га, розташовану в смт. Козин, яка перебуває у постійному користуванні НАН України, згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б в„– 086094, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування за №67. Площа накладення земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:05:019:0006 на земельну ділянку площею 6,5 га, яка перебуває в постійному користуванні НАНУ, згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б №086094, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування за №67 становить 6,0496 га.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно рішення Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року у справі № 911/4590/13 визнано незаконним та скасовано рішення № 5/3 від 27 грудня 2001 року Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний Виконавчого комітету Козинської селищної ради; визнано недійсним державний акт серії І -КВ в„– 001313 на право постійного користування землею, виданий 08.02.2002 року Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №416.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18 грудня 2014 року, відмовлено Козинській селищній раді Обухівського району Київської області у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з доданими до неї документами на рішення Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року повернуто.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2018 року клопотання НАН України про закриття апеляційного провадження задоволено, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року закрито, справу № 911/4590/13 повернуто до Господарського суду Київської області.

Таким чином, преюдиційним рішенням Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року встановлено, що Козинська селищна рада Обухівського району Київської області перевищила свої повноваження, розпорядившись спірною земельною ділянкою державної форми власності, рішення суду набрало законної сили, тому в іншому процесі оспорювати такі факти нормами ЦПК України не передбачено (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Частинами четвертою та п`ятою зазначеної статті передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі - продажу є, зокрема, товар, який є у продавця на момент укладення договору.

Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару належить власникові товару.

Таким чином, розпоряджатись майном може тільки власник.

На момент укладення 09 листопада 2009 року договору купівлі - продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не мала необхідного обсягу прав та повноважень передбачених діючим законодавством, тому що не була власником будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний , оскільки рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року, на підставі якого за ОСОБА_1 визнано право власності на вказане майно, скасовано апеляційним судом.

Оскількиправо власності на будівлі та споруди оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний незаконно перейшли до ОСОБА_2 , останнім у подальшому впорушення вимог статті 16 ЗК УРСР, статей 141, 143 ЗК України набуто право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 2009 року, укладеного з Козинською селищною радою Обухівського району Київської області, яка не мала права розпоряджатись нею.

Державні акти на право користування землею видаються землекористувачам після відводу земельних ділянок в натурі, відповідно ст. 20 ЗУ Української РСР (1970р.), відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Звернення з позовом у цій справі прокурором в інтересах держави в особі Національної академії наук України, обґрунтовано порушенням інтересів держави, що полягає у незаконному вибутті з користування НАН України та передачі у приватну власність, без відповідних правових підстав, з численними порушеннями норм земельного законодавства і без згоди Президії Національної академії наук України, земельної ділянки рекреаційного призначення, державної форми власності, призначеної для розміщення та функціонування дитячого табору.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття незаконного рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки Національної академії наук України .

У статті 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу визначає, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Спірна земельна ділянка площею 6,5 га надана в постійне користування НАН України для розширення піонерського табору Ясний розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1985 року № 422-р.

Право постійного користування НАН України вказаною земельною ділянкою у встановленому статтею 141 ЗК України порядку не припинялося, земельна ділянка відповідно до статті 143 ЗК України не вилучалася.

Відтак, спірні земельні ділянки не тільки не могли передаватись у приватну власність органом місцевого самоврядування, як земля державної форми власності, тим паче без згоди Президії Національної академії наук України, як постійного користувача з особливим статусом, а взагалі належать до земель рекреаційного призначення в силу вимог п. г ч. 1 ст. 19, ст.50-52 ЗК України, якими визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, земельні ділянки зайняті територіями дитячих таборів, та інших аналогічних об`єктів.

Факт накладення спірних земельних ділянок із земельною ділянкою, яка відповідно до державного акту була виділена у постійне користування позивачеві підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.

Крім того, згідно висновку експертів від 16 січня 2017 року № 16092/16-41 за результатами проведення комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у кримінальному провадженні, наявне накладання відчуженої у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки та земельної ділянки площею 6,5 га, що перебуває у постійному користуванні НАН України.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно вважаввстановленим факт накладання відчуженої ОСОБА_1 у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, і як наслідок належних іншим відповідачам спірних земельних ділянок, та земельної ділянки площею 6,5 га, що перебуває у постійному користуванні позивача НАН України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предметом безпосереднього регулювання якого є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідачів у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - протиправного відчуження у приватну власність із державної (тобто порушенням права власності Держави, як суб`єкта цивільних відносин) земельної ділянки Національної академії наук України, землі рекреаційного призначення, виданої для розміщення та функціонування дитячого табору, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, землі рекреації - для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку, в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на рекреаційну землю та прав дітей України на відпочинок визначених статтею 31 Конвенція ООН Про права дитини , захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Крім того, згідно з п.п. 2, 3 статуту Національної академії наук України, метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину та суспільство; створення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни; підготовка висококваліфікованих наукових кадрів.

НАН України організовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і соціогуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України незалежно від форм власності.

Таким чином належне функціонування цієї установи, насамперед шляхом збереження її активів (зокрема земельних ділянок), є беззаперечним суспільним інтересом та однією із складових суверенітету України.

Колегія суддів погоджується з посиланням суду на те, що в даному випадку втручання держави у приватну власність є повністю виправданим та необхідним, оскільки втрата майна НАН України позбавляє її можливості належним чином виконувати покладені на неї важливі для держави і суспільства завдання.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користування значно свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може виключити інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідачів загалом відповідає критерію законності, здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України , національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , ЦК України, ЗК України та Конвенції ООН Про права дитини , які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вірного висовку про те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, всупереч інтересів народу України, при цьому втратила статус землі рекреаційного призначення для оздоровлення і відпочинку дітей, тому позовні вимоги по їх суті доведені належними і допустимими доказами, ґрунтуються на законі.

Разом з тим, під час судового розгляду справи представники відповідачів подали заяви про застосування строків позовної давності.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру та статтею 56 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень передбачених ст. 185 цього Кодексу.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 57 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави дійтивисновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Відповідно до частини третьої, четвертої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 р. в справі № 362/44/17 зробила такий правовий висновок: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність, що узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі №362/44/17.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до компанії Real Time Consultans Limited та Національної академії наук України про визнання права власності, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано право власності на всі будівлі оздоровчого табору Ясний .

Відповідно до змісту рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року під час розгляду цивільної справи №2-916/2008 представником відповідача ОСОБА_1 було заявлено клопотання про залучення в якості відповідача Національну академію наук України, з підстав того, що ця установа не визнає права власності ОСОБА_1 на спірне майно. Представник Національної академії наук України приймав участь у даній справі, надавав письмові пояснення, а також висловлював свою правову позицію.

В 2009 році на це рішення, яке набрало законної сили, прокурором Святошинського району міста Києва подано апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строків, яка розглянута апеляційним судом міста Києва 22.12.2009 року.

З ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що в суді прокурор пояснив, що на виконання контрольного завдання прокуратури міста Києва з приводу наявності судових рішень щодо майна державного підприємства ЛПК Феофанія було проведено перевірку, в ході якої встановлено, що Святошинським районним судом міста Києва було постановлено вказане рішення.

У судовому засіданні також брала участь представник НАН України Фесюн Т.В., яка пояснила, що про існування вказаного рішення дізналася 25 вересня 2009 року при ознайомленні в апеляційному суді.

Відтак, у вересні 2009 року, прокурору та НАН України стало відомо про визнання на підставі рішення суду права власності на будівлі і споруди оздоровчого табору Ясний , що є порушенням прав держави на ці об`єкти.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати з 25.09.2009 року.

При цьому, 0 9 листопада 2009 року , до завершення апеляційного розгляду справи, між ОСОБА_1 в особі представника та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу оздоровчого табору для дітей та молоді Ясний , який був нотаріально посвідчений та зареєстрований в КП Обухівське бюро технічної інвентаризації , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відтак, прокурор і НАН України, які були обізнані, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили, зобов`язані були та мали об`єктивну можливості дізнатися про те, чи не відбулося відчуження цих об`єктів нерухомості іншим особам, чи були ці об`єкти зареєстровані за ними у відповідних органах, адже відповідно до законодавства України набуття права власності на будівлі і споруди є підставою для набуття прав на земельні ділянки, на яких вони розташовані.

Отже, суд вірно встановив, що з цього часу прокурор та позивач знаючи, що ДОТ Ясний є цілісним майновим комплексом, що складається із земельної ділянки і розташованих на ній будівель, дізналися про порушені права та особу, яка їх порушила - ОСОБА_1 , та відповідно мали об`єктивну можливість дізнатися про таке порушення іншими особами - ОСОБА_2 , набувачем майна, якби вживали заходів для реального захисту інтересів держави.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, та не спростовано позивачем та прокурором наступних доказів та обставин, які підтверджують, те, що вони знали про порушене право та інтереси НАН України, та мали об`єктивну можливість дізнатися про таке порушення раніше, ніж вони звернулися із даним позовом до суду, та відсутність поважних причин для їх поновлення.

Відповідно до рішення Арбітражного суду міста Києва від 29 листопада 2000 р. № 6/130 за позовом НАН України до АТЗТ Феофанія виселено АТЗТ Феофанія з приміщень ДП АПК Феофанія НАН України . Рішення ухвалено у зв`язку з тим, що сторони 5 квітня 1994 року уклали договір оренди на 5 років державного майна в тому числі оздоровчого табору Ясний із земельною ділянкою, по закінченні якого АТЗТ Феофанія відмовилося повертати майно. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2002 року у цій справі внесено зміни до ухвали суду та наказу такого змісту: Виселити АТЗТ ЛК Феофанія з приміщень ДП ЛПК Феофанія та передати спірне майно НАН України , а саме: санаторій Феофанія з земельною ділянкою 3,8 га з усіма будівлями і спорудами; відділення матері та дитини; оздоровчий табір Ясний , с. Пятихатки, Обухівського району, Київської області, з земельною ділянкою площею 6,2 га з усіма забудовами на ній .На виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2002 р. у справі № 6/130 про виселення АТЗТ ЛК Феофанія ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві було відкрито виконавче провадження, яке постановою державного виконавця від 17 квітня 2012 року закінчено у зв`язку із виконанням.

Таким чином, зазначене свідчить про те, що майно та земельна ділянка мали бути повернуті НАН України.

Проте, з листа НАН України Генеральному прокурору України від 12.08.2014 р. № 40/1521-12 вбачається, що земельна ділянка площею 6,5 га, яка відповідно до розпорядження Ради Міністрів України від 17.07.1985 р. № 422-р буда відведена у постійне користування НАН України для будівництва піонерського табору Ясний в смт. Козин не повернута.

Таким чином, НАН України, яка була стягувачем у виконавчому провадженні і якій мали бути повернути будівлі, споруди та земельна ділянка оздоровчого табору Ясний , не отримала під час здійснення виконання рішення суду від АТЗТ Феофанія (боржника) земельної ділянки площею 6,5 га.

Відповідна постанова державного виконавця та акт приймання-передачі майна позивачем навмисно не додано до позову, оскільки цією постановою однозначно встановлюється дата, з якої НАН України дізналася про порушення своїх прав, оскільки як розпорядник державного майна мала знати про стан майна та земельної ділянки , причини її не повернення на підставі рішення суду, яке є обов`язковим для виконання, та відповідно причини, з яких це майно не повернуто.

При цьому, у вказаній постанові державного виконавця, яка була вручена НАН України та міститься у справі, відсутні відомості про повернення НАН України ДОТ Ясний .

Відповідачем до суду подана копія постанови ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 17 квітня 2012 року про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 6/130 від 14.02.2002 р., з якої вбачається, що виконано рішення суду в частині виселення АТЗТ Феофанія з приміщення ДП ЛПК Феофанія НАН України та передано спірне майно НАНУкраїни, а саме санаторій Феофанія з земельною ділянкою 3,8 га зі всіма будівлями і спорудами. Інформація про повернення ДОТ Ясний в цій постанові відсутня.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які у відповідний період перебували на керівних посадах у структурі НАН України, підтвердили факт обізнаності керівництва НАН України про незаконне відчудження земельної ділянки ДОТ Ясний на користь ОСОБА_1 та подальше її відчудження ОСОБА_2 протягом 2010-2011 року.

НАН України про порушення прав стосовно земельної ділянки також дізналася 17 квітня 2012 року з часу винесення вказаної постанови ВДВС Оболонського РУЮ м. Києва про закінчення виконавчого провадження та в листопаді 2012 року при реєстрації об`єктів в органах БТІ.

Крім того, про порушення своїх прав на землю НАН України могло дізнатися з 01 січня 2013 року, оскільки з цього часу розпочала функціонувати Публічна кадастрова карта, яка надавала можливість отримувати інформацію про земельні ділянки та отримувати витяги з Державного земельного кадастру.

Позивачем надано суду засвідчену копію листа т.в.о. президента НАН України А.Г .Наумовця від 24 липня 2014 року № 21/1404-12 Генеральному прокурору України, в якому зазначається: Так, при здійсненні заходів щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості цілісного майнового комплексу ДП ЛПК Феофанія та при огляді Публічної кадастрової карти в он-лайн режимі на офіційному веб-сайті Держземагентства України виявилося, що земельна ділянка, яка була надана в постійне користування Національній академії наук України в АДРЕСА_1 , перебуває у користуванні інших осіб. З метою перевірки стану використання майнового комплексу ДОТ Ясний комісією, утвореною відповідно до розпорядження Президії НАН України від 05.07.2013 р. № 471, 10.07.2013 р. було здійснено виїзд на територію табору та встановлено факт знесення невідомими особами всіх будівель та споруд, окрім водонапірної башти та трансформаторної підстанції, про що складено відповідний акт .

Також в листі директора ДП ЛПК Феофанія І.В.Ярошенка від 31.08.2015 р. № 56 керуючому справами НАН України М.В. Сидоренку зазначається: Разом з тим згідно листа Управління держземагенства в Обухівському районі Київської області (від 04.09.13№ 03-15/6343), земельна ділянка НАН України загальною площею 6,5 га передана у приватну власність та розподілена відповідно до рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27.09.2012 р. між п`ятнадцятьма фізичними особами, за якими закріплені земельні ділянки з присвоєними їм кадастровими номерами . Тобто, зі змісту листа від 04 вересня 2013 року НАН України також додатково стало відомо про порушення свого права іншими особами, так як земельна ділянка була розподілена та передана у приватну власність іншим особам. Водночас з цього листа НАН України дізналася про осіб, які порушили її права.

Крім цього, в рішенні Господарського суду Київської області від 5 березня 2014 р. № 911/4590/13, яке набрало законної сили, зазначається, що: Як вбачається із матеріалів справи, листом № 983 від 27.09.2013 р. Козинська селищна рада повідомила позивача про видачу Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний Державного акту на право постійного користування землею І -КВ в„– 001313 від 08.02.2002 р. .

Таким чином, НАН України додатково від Козинської селищної ради дізналася про порушення свого права, оскільки земельну ділянку, яка перебувала в постійному користуванні НАН України в смт. Козин, селищна рада надала у постійне користування дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу Ясний з оформленням відповідного державного акта.

Отже, наявні докази вказують про те, що в період 2013 року та в конкретно вказані дати, НАН України та прокурор були обізнані про порушення своїх прав та особу (осіб), які їх порушили.

Заявою директора ДП ЛПК Феофанія Ігнатенка В.І. до ГУБОЗ МВС України від 17.12.2009 р. підтверджується факт його обізнаності стосовно заволодіння ОСОБА_1 майном НАН України, в тому числі ДОТ Ясний .

Апеляційною скаргою прокуратури Святошинського району м.Києва від 15.09.2009 р., довідкою НАН України до апеляційного суду від 06.10.2009 р., поясненням НАН України до апеляційної скарги від 20.10.2009 р. підтверджуються відомості про участь НАН України та прокурора у справі стосовно майна ДОТ Ясний та обізнаність у вересні-жовтні 2010 року про порушення прав держави та особу яка їх порушила - ОСОБА_1 .

Відтак, НАН України в особі представника брала участь при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, та будучи обізнаною про вимоги законодавства, що всі об`єкти нерухомості мають бути зареєстровані в установленому порядку, тому НАН України мала можливість отримати в установленому порядку відомості стосовно реєстрації права власності на будівлі і споруди ДОТ Ясний за ОСОБА_1 .

Отже, НАН України була обізнана про перехід права власності на ДОТ Ясний від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тому дізналося про особу ОСОБА_2 , який порушив права держави набувши права приватної власності на ДОТ Ясний , що зобов`язувало вжиття заходів для їх захисту.

При цьому протягом 4 років після ухвали апеляційного суду міста Києва від 22.12.2009 р., якою скасовано рішення суду про набуття ОСОБА_1 права власності на ДОТ Ясний , НАН України не вжило жодних дій для повернення майна до державної власності.

Запит до ГСУ УМВС, лист ГСУ УМВС, ухвала Подільського районного суду міста Києва про тимчасовий доступ до даних БТІ, протокол тимчасового доступу до реєстраційної справи БТІ, реєстраційна справа БТІ стосовно реєстраціє ДОТ Ясний підтверджують те, що 4 квітня 2013 року органи слідства на підставі ухвали Подільського районного суду міста Києва від 4 березня 2013 року отримали доступ до реєстраційної справи об`єкту нерухомого майна - будівель і споруд ДОТ Ясний в смт. Козин Обухівського району Київської області та вилучено такі документи: витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.11.2009 р.. за змістом якого власником будівель і споруд ДОТ Ясний є ОСОБА_2 , підстава - договір купівлі-продажу від 09.11.2009 р., договір купівлі-продажу від 09.11.2009 р. будівель і споруд ДОТ Ясний , посвідчений нотаріусом Копійка В.В., заява про реєстрацію права власності від імені ОСОБА_2 , копія паспорта ОСОБА_2 , витяг з реєстру права власності на нерухоме майно, висновок експерта про вартість майна та інші.

Таким чином, держава в особі прокурора дізналася про особу ОСОБА_2 маючи копію його паспорта та всі необхідні рішення, які підтверджують права останнього на майно ДОТ Ясний .

Інші наявні у справі письмові докази переконливо доводять факт обізнаності прокурора та позивача НАН України про обставини вибуття спірних земельних ділянок із державної власності у період після 2015 року, в тому числі у зв`язку із наявністю статусу потерпілого у позивача та процесуального керівництва прокурорами у кримінальному провадженні.

Таким чином, прокурором та позивачем не доведено обставини, через які вони не знали про порушення свого права, водночас відповідачами доведено, що прокурор та НАН України ще в період 2008-2012 років знали про порушення права держави і мали об`єктивну можливість дізнатися раніше.

У позові та поясненнях прокурор визнає пропущення строку звернення до суду та ставить питання про його поновлення.

Разом з тим, оскільки позов пред`явлено 29 березня 2017 року, тобто із значним пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, та враховуючи, що органи прокуратури та позивач в особі штатних працівників у спірних правовідносинах представлені фахівцями у галузі права, які в силу посадових обов`язків були обізнані та мали достатній рівень фахової підготовки для своєчасного вжиття передбачених законом заходів для захисту інтересів держави в особі НАН України, допитані свідки вказали в суді першої інстанції на факт своєчасної обізнаності керівництва НАН України із покладеними в основу цього позову обставинами та невжиття організаційних заходів для захисту майнових інтересів установи, суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку про відсутність підстав для поновлення строків позовної давності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висовку про відмову у задоволенні позову, з підстав пропуску строку позовної давності.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов безпідставного висновку, що у даному випадку строк на звернення з позовом до суду пропущено, а поважні причини пропуску такого строку відсутні не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, тому відхиляються судом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом при вирішенні наявності підстав для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин не враховано рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 у справі № 911/4590/13, яке є преюдиційним для спірних правовідносин, а тому строк позовної давності звернення з даним позовом до суду не пропущено, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на нормах закону.

Посилання на те, що суд без урахування вимог ст.. 264 ЦК України, а також обставин справи, не надав оцінки тому, що НАН України вживала заходи та заявляла позов щодо частини вимог, який в цілому спрямована на захист права держави на землю, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не свідчать про помилковість висновків суду щодо наявності підстав для застосування строків позовної давності та не спростовують висновків суду, що НАН України з вересня 2009 року про порушення її прав та інтересів. НАН України, звертаючись з позовом у 2013 році до господарського суду, мало право пред`явити вимогу на захист свого порушеного права, яка відповідала б змісту порушеного права та характеру правопорушення. Тому не пред`явивши віндикаційний позов в 2013 році, НАН України вважала, що обраний спосіб захисту права забезпечить його ефективність та відновить порушені права держави. Вказане підтверджує, що незаявлення віндикаційного позову (вимоги) в 2013 році, виключає застосування ст.. 264 ЦК України та відповідно виключає переривання строку позовної давності в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що при прийнятті рішення, суд навів низку необґрунтованих доказів та обставин, які на думку суду, свідчать про відсутність поважних причин для відновлення строку на звернення з позовом до суду, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи, спірні правовідносини, конкретні обставини та події, коли НАН України та прокурор дізнався та міг дізнатися про порушені права.

При цьому, колегія суддів враховує, що доказами, наявними в матеріалах справи, показаннями свідків повністю доведено обізнаність НАН України та прокурора про порушення прав та інтересів держави, а також можливість дізнатися про порушені права раніше, ніж вони про це заявили.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд встановив незаконність вибуття із власності держави поза волею належного розпорядника землі спірної земельної ділянки, а тому позивач має право витребувати майно від добросовісного набувача на підставі ст.. 388 ЦК України, тому право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, є безпідставними, оскільки на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність ( Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши обставини справи, норми матеріального права, які підлягають застосування до даних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 липня 2020 року.

Головуючий: Судді:

Дата ухвалення рішення15.07.2020
Оприлюднено17.07.2020
Номер документу90436382
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —372/930/17

Постанова від 15.07.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Кулікова Світлана Василівна

Ухвала від 16.03.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Кулікова Світлана Василівна

Ухвала від 02.03.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Кулікова Світлана Василівна

Ухвала від 02.03.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Кулікова Світлана Василівна

Ухвала від 27.02.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Лівінський Сергій Володимирович

Рішення від 19.12.2019

Цивільне

Обухівський районний суд Київської області

Кравченко М. В.

Рішення від 19.12.2019

Цивільне

Обухівський районний суд Київської області

Кравченко М. В.

Рішення від 19.12.2019

Цивільне

Обухівський районний суд Київської області

Кравченко М. В.

Ухвала від 05.12.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Погрібний Сергій Олексійович

Постанова від 29.10.2019

Цивільне

Київський апеляційний суд

Семенюк Тетяна Анатоліївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні