Постанова

від 14.07.2020 по справі 907/648/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2020 р. Справа №907/648/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Кишенюк Н.

представники сторін та ВДВС в судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) № 34429 від 12.03.2020

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2020 (суддя Ремецькі О.Ф., повний текст ухвали складено 05.03.2020, м. Ужгород) за скаргою Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород від 01.11.2019 про визнання неправомірними дії (повідомлення) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.2019 №62596 головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Губаля Олега Зіновійовича та зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019

у справі № 907/648/18

за позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи - підприємця Суханова Олександра Олександровича, м. Ужгород

про стягнення суми 530 916,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Закарпатської області від Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород від 01.11.2019 надійшла скарги про визнання неправомірними дії (повідомлення) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.2019 №62596 головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Губаля Олега Зіновійовича та зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019

Скарга мотивована, зокрема, тим, що вказане повідомлення є необґрунтоване і таке, що прийнято з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, скаржник зазначає, що дії головного державного виконавця є неправомірними, оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження". У разі не виконання сторонами угоди своїх зобов`язань, передбачених статтею 193 ГК України, кожен з них має право звернути ухвалу суду про затвердження Мирової угоди до примусового виконання, умови мирової угоди від 25.02.2019 та ухвала Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 у справі № 907/648/18 містять умови та можливість застосування заходів примусового характеру спрямованих на виконання виконавчих документів, у разі не виконання сторонами їх умов.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2020 у справі № 907/648/18 скаргу Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради від 01.11.2019 про визнання неправомірними дії (повідомлення) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.2019 №62596 головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Губаля Олега Зіновійовича та зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 у справі № 907/648/18 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.2019 №62596 головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Губаля Олега Зіновійовича; зобов`язано державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 у справі №907/648/18.

Ухвала мотивована тим, що обставини, що були встановлені під час розгляду скарги, свідчать про неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків, у той час як статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено обов`язок державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подано апеляційну скаргу № 34429 від 12.03.2020, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2020 та відмовити у задоволенні скарги Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, посилаючись на те, що ухвала суду є необгрунтована, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019, якою затверджено мирову угоду, не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, які передбачені ст.10 Закону України Про виконавче провадження , отже відсутні підстави для скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Окрім того, скаржник вважає, що спірна ухвала не відповідає п.3 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , а саме у виконавчому документі відсутня дата народження боржника, що в свою чергу технічно робить неможливим прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження .

Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2020 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що ухвала суду прийнята відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права за результатом всебічно і повно з`ясованих всіх фактичних обставин, на яких грунтуються вимоги заявника та об`єктивно оцінених доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи та її вирішення по суті.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 та 14.05.2020, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та запровадження карантину відкрито провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 14.07.2020.

Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради подано клопотання про розгляд справи без участі представника департаменту.

Відповідач та скаржник в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, місце та дату розгляду скарги.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін та скаржника судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 ГПК України строк для перегляду ухвал місцевого господарського суду, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснити перевірку ухвали в апеляційному порядку за відсутності останніх.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 у справі №907/648/18 затверджено мирову угоду від 25 лютого 2019, укладену між сторонами.

Зі змісту мирової угоди випливає, що боржник Фізична особа-підприємець Суханов Олександр Олександрович визнає свої зобов`язання в повному обсязі перед стягувачем (Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради) по сплаті суми заборгованості за користування земельною ділянкою площею 12310 кв.м., що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Легоцького, 80 (кадастровий номер 2110100000:20:002:0002), в розмірі 530 916,76 грн.

Боржник зобов`язується та гарантує сплатити стягувачу суму заборгованості 530916,76 грн. протягом шести місяців (до 30 числа поточного місяця) з дня підписання мирової угоди, а саме до 25.08.2019 року (дата останнього платежу), кожного місяця рівними частками в сумі 88 486,13 грн.

Боржник зобов`язується та гарантує сплатити стягувачу 50 % від суми сплаченого судового збору в розмірі 3 981,88 грн. протягом місяця з дня підписання мирової угоди, а саме до " 25" березня 2019 року.

03.10.2019 Департаментом міського господарства подано заяву про відкриття виконавчого провадження щодо виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 у справі № 907/648/18, що підтверджується відповідною заявою 03.10.2019 з відміткою про її реєстрацію в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби.

18.10.2019 на адресу Департаменту міського господарства надійшло повідомлення від 10.10.2019 №62596 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за підписом головного державного виконавця Губаля Олега Зіновійовича з підстав, що у виконавчому документі відсутні дії примусового характеру щодо ФОП Суханов О.О. з огляду на приписи вимог п. 7 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Департамент міського господарства вважає вказане повідомлення необґрунтованим і таким, що прийнято з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, скаржник зазначає, що дії державного виконавця є неправомірними, оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження". У разі невиконання сторонами угоди своїх зобов`язань, передбачених ст.193 ГК України, кожен з них має право звернути ухвалу суду про затвердження цієї Мирової угоди до примусового виконання.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно положень частини 1 статті 5 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного (загального або спрощеного) провадження.

Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

Аналогічні положення містить ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ст. 327 Господарського процесуального кодексу України ).

Як зазначалось вище та правомірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 затверджено Мирову угоду від 25.02.2019 у справі № 907/648/18, укладену між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород та фізичною особою - підприємцем Суханов Олександр Олександрович, м. Ужгород про стягнення суми 530 916,76 грн.

В ухвалі суду зазначено, що вона набирає законної сили з моменту її підписання, 05.03.2019, є виконавчим документом, який в разі несвоєчасного та неповного виконання зобов`язаною особою встановлених зобов`язань по тексту цієї ухвали, може бути пред`явлений до виконання у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" , протягом трьох років.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" , який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державних виконавців та у передбачених цим Законом випадках приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" .

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями ст. 192 ГПК України встановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Статтею 193 ГПК України передбачено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Отже, враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що державний виконавець зобов`язаний був вчинити всі необхідні дії для фактичного виконання ухвали суду при відсутності її добровільного виконання боржником та настання строку виконання грошового зобов`язання за умовами мирової угоди, чого останнім здійснено не було.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і згідно з ч. 2 цієї статті здійснюється державними виконавцями. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

У відповідності з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

В ході розгляду скарги в суді першої інстанції, судом правомірно встановлено, що державний виконавець всупереч приписів ст. ст. 5, 11 Закону України "Про виконавче провадження" не вчинив жодних виконавчий дії, спрямованих саме на фактичне виконання ухвали суду.

Обставини, що були встановлені під час розгляду скарги, свідчать про неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків, у той час як статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено обов`язок державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та справедливого виконання рішення, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі- Конвенція).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав і обов`язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

При цьому, у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії Європейський суд з прав людини відзначив, що затримка у виконанні судового рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яка захищається п. 1 ст. 6 Конвенції, у зв`язку із чим саме на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та справедливого виконання рішення, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження").

З огляду на викладене, судом першої інстанції за наслідками розгляду скарги обгрунтовано визнано неправомірними дії (повідомлення) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.2019 №62596 головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Губаля Олега Зіновійовича та зобов`язано державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019.

Відповідно до ч.2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Твердження скаржника, що спірна ухвала не відповідає п.3 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , а саме у виконавчому документі відсутня дата народження боржника, що в свою чергу технічно робить неможливим прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження не береться судовою колегією до уваги, оскільки вимога про зазначення у виконавчому документі дати народження боржника стосується фізичних осіб, а не фізичних осіб-підприємців, які є суб`єктами господарювання, отже відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання та не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №471/283/17-ц від 22.08.2018.)

Отже, враховуючи наведене судова колегія прийшла до висновку, що державним виконавцем не виконано прямих вказівок Закону щодо здійснення сукупності дій, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) № 34429 від 12.03.2020 - без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2020 у справі №907/648/18 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.07.2020.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин А. В.