Постанова

від 16.07.2020 по справі 911/153/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2020 р. Справа № 911/153/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автосервіс"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 (повний текст складено та підписано 11.03.2020) (суддя Колесник Р.М.)

у справі № 911/153/20 Господарського суду Київської області

за позовом Приватного підприємства "Автосервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАД і Компанія"

про стягнення 40 180,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

1. Приватне підприємство "Автосервіс" (далі - ПП "Автосервіс", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАД і Компанія" (далі - ТОВ "ДАД і Компанія", відповідач) про стягнення 40 180,71 грн., з яких: 40 000,00 грн. - основна сума боргу та 180,71 грн. - три проценти річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно користується грошовими коштами в розмірі 40 000,00 грн., які були перераховані позивачем в якості передоплати згідно з договором підряду № 26/06-2017 від 26.06.2017, від якого позивач відмовився. Заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 40 000,00 грн. утворилась внаслідок неповернення відповідачем грошових коштів на вимогу позивача у зв`язку із відмовою від договору, що, в свою чергу, стало підставою для нарахування та заявлення вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 180,71 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/153/20 (суддя Колесник Р.М.) у задоволенні позову ПП "Автосервіс" відмовлено повністю.

4. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними.

5. Встановивши, що підставою для відмови ПП "Автосервіс" від договору підряду № 26/06-2017 від 26.06.2017 було те, що відповідач не приступив до виконання робіт, проте ця обставина позивачем належними та допустимими доказами не підтверджена, а долучені відповідачем докази достатньою мірою спростовують ці аргументи позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність наявності у позивача підстав для відмови від зазначеного договору за правилами ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

6. Оскільки між сторонами було укладено договір про оплатне виконання робіт, а кошти, які позивач просив стягнути з відповідача, отримано останнім в якості оплати за роботи, що повинні бути виконані за договором підряду, і підстав, заявлених позивачем для відмови від договору, у даному спорі немає, господарський суд першої інстанції дійшов висновків, що такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому й не може бути їх наразі витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

7. Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/153/20, ПП "Автосервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказане рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

8. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, судом при прийнятті рішення було порушено норми матеріального і процесуального права.

9. Скаржник зазначає, що надана суду відповідачем розписка ОСОБА_3 не є належним та допустимим доказом у розумінні Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і жодним чином не підтверджує факт отримання позивачем робочого проекту пожежної сигналізації.

10. Крім того, позивач вказує, що CD-R диск з відеозаписом, доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву в якості доказу виконання підрядником певних робіт за договором підряду № 26/06-2017 від 26.06.2017 та прийнятий судом, не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76, 77, 96 ГПК України.

11. Також, скаржник вважає безпідставними та необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що відповідач приступив до виконання робіт, але періодично зупиняв їх виконання внаслідок проведення позивачем необхідних будівельних робіт на об`єкті, на якому мала монтуватись система пожежної безпеки.

12. Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

13. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 справа № 911/153/20 передана колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) задоволено клопотання ПП "Автосервіс" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/153/20 та поновлено ПП "Автосервіс" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Автосервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/153/20; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/153/20 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.06.2020.

Позиції учасників справи.

15. 15.06.2020 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

16. Однак зазначений відзив не підписаний, у зв`язку з чим він не береться судом до уваги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

17. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) укладено договір підряду № 26/06-2017 від 26.06.2017 (далі - Договір), згідно з п. 3.1 якого Замовник замовляє, а Підрядник приймає на себе зобов`язання виконати: проектні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи з автоматичної системи пожежної сигналізації та оповіщення людей про пожежу на об`єкті "Адміністративно-побутовий комплекс", що розташований за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2-К.

18. Відповідно до п. 3.2 Договору Підрядник повинен виконати всі роботи за даним Договором згідно з вимогами Замовника, діючими будівельними нормами і правилами в установлені Договором терміни, згідно з додатками до Договору №№ 1, 2, 3.

19. Пунктом 3.4 Договору передбачено, що Замовник повинен забезпечити своєчасно матеріали, кріплення та обладнання згідно з графіком виконання робіт.

20. Термін виконання Підрядником робіт - протягом 80 календарних днів після отримання попередньої оплати (п. 3.5 Договору).

21. Згідно з п. 4.1 Договору вартість робіт за даним Договором складає 140 736,64 грн.

22. Передплата за даним Договором складає 20 000,00 грн. та сплачується Замовником протягом 5 банківських днів, після підписання Договору (п. 4.2 Договору).

23. Відповідно до п. 4.3 Договору за виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт Замовник перераховує залишок коштів кожен місяць згідно з актами виконаних робіт протягом 5 банківських днів, після підписання акта виконаних робіт.

24. Згідно з п. 5.1 Договору після завершення робіт за даним Договором складається акт виконаних робіт, одночасно пред`являється Замовнику виконавча документація.

25. Додатками до Договору визначено перелік робіт з монтажу системи пожежної сигналізації (додаток № 1) та оповіщення про пожежу (додаток № 2).

26. Додатком № 3 визначено графік виконання робіт, згідно з яким монтаж кабельної продукції здійснюється протягом 40 днів, монтаж датчиків і гучномовців - протягом 30 днів, монтаж обладнання та пусконалагоджувальні роботи - протягом 10 днів.

27. 19.07.2017 позивачем перераховано відповідачу передоплату за проектні роботи за Договором у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою банку по рахунках позивача.

28. Згідно з платіжним дорученням № 4800 від 01.10.2019 позивачем перераховано на користь відповідача 20 000,00 грн. в якості авансового платежу за проектні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно з Договором.

29. 30.10.2019 позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 110 від 30.10.2019 про відмову від Договору, в якому зазначив, що оскільки жодних дій, направлених на виконання умов Договору, з боку відповідача вчинено не було, виконання робіт не було розпочато, чим було порушено терміни виконання робіт, визначені у п. 3.5 Договору, позивач, із посиланням на ч. 2 ст. 849 ЦК України, відмовляється від Договору.

30. Цього ж дня позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 111 від 30.10.2019 про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням Договору, в якій позивач вимагав від відповідача повернути йому сплачену суму авансу в розмірі 40 000,00 грн. та сплатити пеню в розмірі 49 816,69 грн.

31. Поштове відправлення із зазначеними повідомленням та претензією було вручено представнику відповідача 20.11.2019.

32. Листом від 28.11.2019 відповідач надав позивачу відповідь на повідомлення від 30.10.2019 № 110 про розірвання Договору та претензію від 30.10.2019 № 111 щодо Договору, в якій зазначив про відсутність підстав для відмови від Договору з підстав невиконання відповідачем умов Договору, зазначивши про те, що роботи виконувалися в тій мірі, в якій це було можливим в умовах ведення позивачем будівельних робіт на об`єкті. Тому єдиною можливою підставою для односторонньої відмови від Договору є положення ч. 4 ст. 849 ЦК України, яка передбачає виплату підряднику плати за виконану частину роботи та відшкодування йому збитків, завданих розірванням договору. Також, відповідач вказав, що сума авансу в розмірі 40 000,00 грн., як зазначено в претензії, не може бути повернута з підстав, визначених у ст. 1212 ЦК України, оскільки не є грошовими коштами, набутими Підрядником без достатньої правової підстави, тому що сума в розмірі 20 000,00 грн. як попередня оплата за виконані роботи була перерахована згідно з умовами Договору і в подальшому зарахована в якості оплати за фактично виконані роботи, тобто втратила ознаки авансу, як і інша сума в розмірі 20 000,00 грн., яка перерахована 01.10.2019 за виконані роботи, і яку безпідставно ототожнено з авансом. Щодо вимоги про сплату пені в розмірі 49 816,69 відповідач зазначив, що вона також не може бути задоволена, оскільки не має місця порушення строків виконання робіт з боку Підрядника.

33. Іншим листом від 28.11.2019 відповідачем направлено на адресу позивача акти виконаних робіт щодо монтажних робіт на суму 36 300,00 грн. та щодо розробки проекту обладнання системами протипожежного захисту адміністративно-побутового комплексу, розташованого за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2-К, на суму 20 000,00 грн.

34. Зазначені листи, які були 28.11.2019 надіслані поштовим відправленням, було повернуто підприємством поштового зв`язку з відміткою "за письмовою заявою відправника, одержувача".

35. 24.12.2019 зазначені акти були вдруге направлені відповідачем на адресу позивача та, як стверджував відповідач, були отримані позивачем 09.01.2020.

36. Листом від 10.01.2020 за вих. № 2 позивач повернув акти виконаних робіт без підписання, зазначивши, що Договір є розірваним з 20.11.2019, проект ним не отримувався, зазначені в актах роботи відповідачем не виконувались, і відповідач взагалі не приступив до виконання робіт за Договором.

37. У зв`язку з тим, що на вимогу позивача відповідачем отримані за Договором грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн. повернуто не було, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, в якому просив суд стягнути з відповідача 40 000,00 грн. суми основного боргу та 180,71 грн. трьох процентів річних, нормативно обґрунтувавши позовні вимоги посиланням на ст. 1212 ЦК України та зазначивши, що з моменту розірвання Договору сплачена сума передоплати у розмірі 40 000,00 грн. є грошовими коштами, що набуті відповідачем безпідставно.

38. Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що він сумлінно, якісно і вчасно виконував взяті на себе зобов`язання згідно з Договором, не вчиняв жодних дій чи бездіяльності, які могли б стати підставою для розірвання Договору. Сума авансу в розмірі 20 000,00 грн., що була сплачена позивачем 19.07.2017, призначена на покриття витрат за проектні роботи. Виконаний робочий проект було передано працівнику позивача 17.09.2019. Грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., перераховані позивачем 01.10.2019, було сплачено з метою остаточного розрахунку за виконані проектні роботи та частину монтажних робіт, адже загальна вартість проектних робіт за Договором складає 25 000,00 грн. Тобто решта суми у розмірі 15 000,00 грн. була зарахована в рахунок часткової оплати виконаних відповідачем монтажних робіт. Таким чином, сплачені грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн. є коштами, перерахованими позивачем відповідно до умов Договору та не є коштами, набутими відповідачем без достатньої правової підстави.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

39. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договір.

40. Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

41. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

42. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

43. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

44. Як вірно вказав місцевий господарський суд, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

45. Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

46. Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

47. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

48. Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч. 1);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4).

49. Правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

50. Так, частиною другою цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

51. Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

52. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, а також у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18 та від 27.04.2020 у справі № 916/2836/18.

53. У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18 наведено правову позицію, згідно з якою для правильного вирішення спорів про стягнення невикористаної частини авансу як наслідку відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно встановити правомірність відмови замовника від договору, а також обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду.

54. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач в якості підстав для відмови від Договору зазначив, що відповідач не приступив до виконання Договору, укладеного ще 26.06.2017. При цьому, позивач послався на положення ч. 2 ст. 849 ЦК України.

55. Таким чином, правовою нормою, якою позивач обґрунтовує своє право на відмову від Договору, є саме ч. 2 ст. 849 ЦК України, а, отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, під час розгляду цієї справи необхідно встановити, чи доведена фактична наявність визначених вказаною нормою підстав для такої односторонньої відмови.

56. Так, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Договором визначено строк виконання робіт - 80 днів (календарних) з моменту отримання попередньої оплати.

57. Як вже зазначалося, попередня оплата була здійснена позивачем 19.07.2017, а тому строк виконання робіт спливав 07.10. 2017 .

58. За твердженням позивача, відповідач взагалі не приступив до виконання робіт за Договором.

59. Разом з тим, як встановлено місцевим господарським судом, позивач протягом всього цього строку (як до 07.10. 2017, так і до 30.10.20 19 (дати повідомлення про відмову від Договору)) жодного разу не висував претензії відповідачу з приводу прострочення виконання робіт чи з приводу того, що відповідач не приступив до їх виконання.

60. Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначав про те, що він приступив до виконання робіт, але періодично їх виконання зупинялося внаслідок проведення позивачем необхідних будівельних робіт на об`єкті, на якому мала монтуватися система пожежної сигналізації, що слугувало перешкодою для своєчасного закінчення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, тобто у даному випадку наявний факт неодноразового прострочення кредитора, і, як наслідок, створення неможливості виконання Договору Підрядником у встановлені строки. При цьому, відповідач послався на те, що законодавець у ст. 613 ЦК України передбачив можливість відстрочення виконання зобов`язання на час прострочення кредитора, що корелюється з положеннями ч. 4 ст. 612 ЦК України, згідно з якою прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Як стверджував відповідач, роботи проводилися ним у тій мірі, в якій це було можливим з огляду на вищевикладене. Крім того, відповідач наголосив на відсутності з боку позивача відповідних претензій аж до 30.10.2019.

61. При вирішенні спору у даній справі місцевий господарський суд взяв до уваги ту обставину, що позивачем не надано доказів, які могли б підтвердити відсутність у відповідача жодних перешкод у проведенні обумовлених Договором робіт (зокрема, повідомлення позивачем відповідача про наявність матеріалів, необхідних для початку робіт, яке хоча й не є обов`язковим за умовами Договору та за законодавством, проте опосередковано могло б свідчити про те, що саме відповідач зволікав із виконанням своїх зобов`язань за Договором), що з огляду на абсолютну відсутність претензій з боку позивача протягом двох років від моменту закінчення встановленого Договором строку виконання робіт ускладнює перевірку судом факту наявності у позивача достатніх підстав для відмови від Договору саме за правилами ч. 2 ст. 849 ЦК України.

62. При цьому, судом першої інстанції враховано положення ст. 851 ЦК України, згідно з якою підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

63. З урахуванням викладеного, у зв`язку з неподанням сторонами доказів на підтвердження того, що позивач вимагав від відповідача протягом більше ніж двох років виконання умов Договору, як і доказів повідомлення позивачем відповідача про готовність об`єкта для проведення робіт, про наявність необхідних матеріалів, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що він позбавлений можливості пересвідчитися в тому, що у відповідача були відсутні об`єктивні перешкоди у виконанні робіт у строк, встановлений у Договорі.

64. З огляду на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність таких вимог та претензій аж до жовтня 2019 року опосередковано може свідчити саме про узгоджене сторонами відстрочення терміну виконання робіт.

65. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що та обставина, що позивач, сплативши 19.07.2017 попередню оплату у розмірі 20 000,00 грн. за проектні роботи, 01.10.2019 знову перераховує на користь відповідача 20 000,00 грн. в якості авансу за роботи, певною мірою може кваліфікуватися як схвалення позивачем, принаймні станом на 01.10.2019, того режиму виконання робіт на об`єкті, що фактично склався.

66. Крім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, після отримання відповідачем повідомлення про відмову від Договору, ним 28.11.2019 було направлено позивачу для підписання акти виконаних робіт, в яких міститься певний перелік робіт, що, як стверджує відповідач, ним було фактично виконано, зокрема, проектні роботи, прокладка металорукава (1 000 м), прокладка кабелю (2 000 м), сповіщувач димовий (70 шт.), прокладка кабелю в системі оповіщення про пожежу (500 м), монтаж вогнестійких коробок (30 шт.). Всього згідно з актами відповідачем було виконано робіт на суму 56 300,00 грн.

67. Разом з тим, як наголосив місцевий господарський суд, позивач, у свою чергу, самоусунувся від питань про з`ясування та спростування цих тверджень відповідача, формально повернувши надані акти без підписання та зазначивши, що ці роботи не виконувалися, а проект не надавався (лист ПП "Автосервіс" за вих. № 2 від 10.01.2020).

68. До відзиву на позовну заяву відповідачем було долучено належним чином засвідчену копію робочого проекту "Будівництво адміністративно-побутового комплексу за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2-к. Системи пожежної сигналізації" та зазначено, що його було виконано та передано представнику позивача ОСОБА_3 (енергетик) 17.09.2019, про що останній склав розписку, належним чином засвідчена копія якої також була долучена до матеріалів справи.

69. Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву послався на те, що ОСОБА_3 не був уповноважений на отримання проекту, а всі роботи за Договором передаються за актами виконаних робіт. Таким чином, за твердженням позивача, ПП "Автосервіс" не отримувало проектну документацію.

70. Поряд із цим, як встановлено місцевим господарським судом та свідчать матеріали справи, позивач не спростовував того факту, що ОСОБА_3 дійсно є працівником позивача, який, за твердженням відповідача, безпосередньо контролював хід виконання робіт на об`єкті.

71. В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що на запитання суду, чи перевірявся позивачем факт того, чи отримував ОСОБА_3 зазначений проект, чи передавав він його уповноваженим особам позивача, представник позивача зазначив, що він дійсно отримував проект, але повернув його представнику відповідача та підприємству не передавав.

72. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, позивач не надав суду належних та допустимих доказів повернення зазначеного проекту відповідачу чи його ненадходження до підприємства (позивача).

73. При цьому, місцевий господарський суд вірно зазначив про те, що Договір не містить чітко визначеного порядку оформлення передачі проектної документації, та лише в п. 5.1 Договору зазначено, що після завершення робіт за даним Договором складається акт виконаних робіт, одночасно з яким Підрядник має пред`явити Замовнику виконавчу документацію.

74. Таким чином, з огляду на те, що передання проектної документації має відбуватися після завершення робіт за Договором та оскільки роботи завершено не було, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що окремо акт передачі щодо проекту сторонами міг не складатися та остаточно мав бути переданий після завершення робіт разом з актом про їх виконання.

75. Беручи до уваги надання відповідачем доказів, що не спростовані позивачем, які свідчать про те, що до моменту відмови позивача від Договору зазначений проект все ж було виготовлено, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність тієї обставини, що відповідач не приступив до виконання робіт за Договором.

76. Окрім того, заперечуючи проти доводів позивача про те, що відповідач взагалі не приступив до виконання робіт, останній долучив до відзиву на позовну заяву диск із відеозаписом з об`єкта, на якому зафіксовано певні роботи, які, як стверджує відповідач, ним було виконано та що відображено в акті виконаних робіт, який було направлено на адресу позивача 28.11.2019.

77. Позивач, заперечуючи проти доказового значення для справи долученого відеозапису, послався на його невідповідність вимогам, що ставляться до електронних доказів (щодо реквізитів). Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в судовому засіданні представником позивача було зазначено, що на цьому записі взагалі важко ідентифікувати той факт, що цей запис зроблено в приміщенні позивача, де мали виконуватися відповідні роботи.

78. З цього приводу місцевий господарський суд звернув увагу на те, що виправданим було б надання певних коментарів щодо суті обставин, що зафіксовано на відео. Зокрема, на думку суду першої інстанції, позивачу було не важко встановити той факт, що цей відеозапис дійсно зроблено в його приміщенні, адже там зафіксовано достатньо ідентифікуючих ознак, що дозволяли б дійти такого висновку.

79. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що заперечуючи проти долученого відповідачем відеозапису, позивач не був обмежений представити суду власні докази, зокрема, відеозапис, який би спростовував твердження та аргументи відповідача в цій частині.

80. За встановлених обставин, судом апеляційної інстанції визнається обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що неспростування позивачем вищезазначених обставин з посиланням лише на невідповідність долученого відеозапису вимогам, що ставляться до електронних доказів (щодо реквізитів), не є достатнім для того, щоб довести суду підставність своїх вимог, особливо в контексті тверджень про те, що відповідач взагалі не приступив до виконання робіт, враховуючи, що саме з цих підстав позивач відмовився від Договору.

81. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що відмова позивача від Договору на тій підставі, що відповідач взагалі не приступив до виконання робіт, покладає на позивача обов`язок довести підставність таких доводів, надання суду відповідних доказів, особливо в контексті заперечень відповідача проти таких обставин.

82. Як вірно вказав місцевий господарський суд, у цьому і полягає відмінність підстав для відмови від договору підряду, визначених ч. 2 ст. 849 ЦК України, від підстав, визначених частиною 4 цієї статті, що встановлює право на безумовну відмову від договору. Але з огляду на різні правові наслідки такої відмови, підстави для відмови від договору, що визначено у частинах 2 та 4, не є взаємозамінними, що виключає самостійне застосування судом у розглядуваних правовідносинах положень ч. 4 ст. 849 ЦК України, адже таке застосування було б свідченням порушення принципу диспозитивності. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18.

83. З урахуванням викладеного, враховуючи, що підставою для відмови від Договору було те, що відповідач не розпочав виконання робіт, з огляду на те, що ця обставина позивачем належними та допустимими доказами не підтверджена, а долучені до матеріалів справи докази достатньою мірою спростовують зазначені аргументи позивача, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність наявності у позивача достатніх підстав для відмови від Договору за правилами ч. 2 ст. 849 ЦК України.

84. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

85. Оскільки між сторонами було укладено договір про оплатне виконання робіт, а кошти, які позивач просив стягнути з відповідача, отримано останнім в якості оплати за роботи, передбачені Договором, з огляду на відсутність підстав, заявлених позивачем, для відмови від Договору, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків, що такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути наразі витребувано від відповідача відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті.

86. Отже, та обставина, що судом не було встановлено передбачених ч. 2 ст. 849 ЦК України умов для односторонньої відмови Замовника від Договору підряду, а договірний характер відносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України, зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позову.

87. Відповідно до приписів ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

88. Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

89. Статтею 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

90. Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

91. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

92. Приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

93. Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

94. З урахуванням викладеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП "Автосервіс" у зв`язку з їх недоведеністю та правомірно відмовив у позові повністю.

95. Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, про те, що розписка ОСОБА_3 про отримання проекту пожежної сигналізації, а також СD-R диск із відеозаписом, наданий відповідачем на підтвердження виконання Підрядником певних робіт за Договором, не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 96 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження усіх наявних у справі доказів. При цьому, місцевим господарським судом було враховано, що позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів, які б могли підтвердити відсутність у відповідача жодних перешкод у проведенні обумовлених Договором робіт, а також доказів того, що відповідач не приступив до виконання робіт за Договором, особливо в контексті заперечень відповідача проти відповідних обставин.

96. Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було з`ясовано, чи вчиняв позивач (Замовник) будь-які значимі дії, які б свідчили про схвалення уповноваженим органом ПП "Автосервіс" дій ОСОБА_3 щодо отримання останнім проекту пожежної сигналізації від відповідача, з посиланням на положення ст. 241 ЦК України (стосовно наступного схвалення правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень), колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, оскільки отримання проекту пожежної сигналізації не є правочином у розумінні ЦК України.

97. Таким чином, звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП "Автосервіс".

98. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

99. У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

100. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ПП "Автосервіс" відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

101. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

102. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

103. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними і відповідають дійсності, а тому рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/153/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

104. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автосервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/153/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/153/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/153/20.

4. Матеріали справи № 911/153/20 повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.07.2020.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко