Постанова

від 23.06.2020 по справі 911/2297/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2020 р. Справа№ 911/2297/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Буцмак А.Ю. (прокурор прокуратури Київської області) - за посвідченням № 034564 від 20.07.2015;

від позивача: Круль Д.О. - за довіреністю № 401702 б/д;

від відповідача: не з`явилися;

від третьої особи-1: не з`явилися;

від третьої особи-2: не з`явилися;

від третьої особи-3: не з`явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 (суддя Саванчук С.О., м. Київ, повний текст рішення складено 15.04.2019)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області, м. Київ

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Грінбудінвест", м. Ірпінь, Київська обл.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Міністерство екології та природних ресурсів України, м. Київ

2) Національний природній парк "Голосіївський", м. Ірпінь, Київська обл.

3) Коцюбинська селищна рада, смт Коцюбинське, м. Ірпінь, Київська обл.

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

19.10.2018 Перший заступник прокурора Київської області (надалі - прокурор/скаржник) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінбудінвест" (надалі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Міністерство екології та природних ресурсів України, 2) Національний природний парк "Голосіївський" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірна земельна ділянки незаконно вибула з власності держави поза її волею і набута у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУДІНВЕСТ" від особи, яка не мала права її відчужувати та враховуючи те, що земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю про що набувач зобов`язаний був знати, а, отже, повинен був передбачити можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до статті 84 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність, наявні підстави для витребування вказаної земельної ділянки з незаконного володіння відповідача на користь держави на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 (суддя Саванчук С.О., м. Київ, повний текст рішення складено 15.04.2019) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення прийнято з посиланням на ст.ст.13-14, 19, 116, 131-1 Конституції України, ст.ст. 256, 261-262, 317-318, 321, 324, 326-327, 387-388 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 4-5, 13, 43-45, 122, 149 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), ст.ст. 1, 7 Лісового кодексу України (надалі - ЛК України), ст.ст. 1-2, 20-21 Закону України Про Кабінет Міністрів України , ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст. 1, 6 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , ст.ст. 4, 53 Закону України Про природно-заповідний фонд України та мотивоване тим, що оскільки Державним комітетом України із земельних ресурсів повідомлено Генеральну прокуратуру України листом № 05/03-387 вих-11 від 16.06.2011 в якому зазначено про передачу у власність громадянам земельних ділянок, з урахуванням частини 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища та дату отримання - 01.06.2012, Департаментом забезпечення документообігу секретаріату Кабінету Міністрів України додатку № 4 до рішення Київської міської ради від 26.04.2012 № 489/7826 "Про звернення депутатів Київської міської ради до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо розширення меж міста Києва шляхом приєднання селища Коцюбинське Київської області", за яким вбчається про прийняття радою спірного рішення, з урахуванням порівняльного аналізу змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про обізнаність Кабінету Міністрів України про порушення інтересів держави у 2012 році, тобто, станом на момент подання позову - 19.10.2018, позивачем пропущено загальний, трирічний, строк позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Перший заступник прокурора Київської області зазначає, що зважаючи на принцип диспозитивності господарського процесу, у тому числі і щодо питання позовної давності, загалом відсутні підстави для застосування наслідків її спливу за позовними вимогами до ТОВ Грінбудінвест , оскільки у останнього права і обов`язки щодо спірної земельної ділянки виникли тільки з 05.08.2016, а саме з моменту державної реєстрації речових прав останнього на спірне майно, у зв`язку з чим передбачений ст. 261 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності до цих правовідносин не сплив.

Таким чином, раніше, ніж проведено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем, сказаний позов не міг бути пред`явлений.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

18.06.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Національного парку Голосіївський надійшла заява № 435/2-01 від 18.06.2019 про розгляд справи у відсутності представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідно до вищевказаної заяви Національний парк Голосіївський просить апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 задовольнити та зазначає про те, що підтримує в повному обсязі правову позицію Міністерства екології та природних ресурсів України відповідно до письмового пояснення по цій справі.

19.06.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшли письмові пояснення № 9.1/11/77-19 від 12.06.2019, згідно з якими третя особа-1 просить апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити та справу розглядати без участі представника Міністерства екології та природних ресурсів України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І. суддів: Михальської Ю.Б., Чорної Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 911/2297/18 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 призначити на 19.06.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 911/2297/18 апеляційне провадження у справі № 911/2297/18 зупинено до розгляду Великою Палатою Верхового Суду справи № 587/430/16-ц; зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верхового Суду справи № 587/430/16-ц.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від прокуратури Київської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 911/2297/18.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/110/20 від 13.01.2020 у зв`язку із звільненням судді Чорної Л.В. з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/2297/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.01.2020 для розгляду справи № 911/2297/18 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 911/2297/18 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 911/2297/18 поновлено провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 призначено на 18.02.2020.

18.02.2020 розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 911/2297/18 розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 призначено на 24.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 у справі № 911/2297/18 повідомлено учасників даної справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 не відбудеться 24.03.2020; про дату та час судового засідання за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 у справі № 911/2297/18 призначено до розгляду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 на 23.06.2020.

Явка представників сторін

23.06.2020 в судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 - скасувати.

В судовому засіданні 23.06.2020 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати.

23.06.2020 в судове засідання не з`явилися представники відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3, які повідомлялися про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином, про причини нез`явлення не повідомив відповідач.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що їх явка обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" від 24.12.2008 № 1898/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано йому безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Так, на підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 903299 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0046, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2009 № 590 земельну ділянку площею 0,15 га продано ОСОБА_2 .

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ №416219 на право власності на вказану земельну ділянку.

З протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУДІНВЕСТ" від 14.09.2015 № 1 та акту прийому-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу від 22.02.2016 № 3 вбачається, що ОСОБА_2 передав вищезазначену земельну ділянку до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУДІНВЕСТ" про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права власності № 30814104 від 05.08.2016 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:040:0046 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУДІНВЕСТ".

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.04.2014 у справі № 367/573/13-ц визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" від 24.12.2008 № 1898/25-5 та виданий ОСОБА_1 державний акт серії ЯЖ № 903299 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210946200:01:040:0046.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що Коцюбинська селищна рада приймаючи спірне рішення не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, а на момент прийняття спірних рішень межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.

Щодо правомірності звернення прокурора з позовом в інтересах держави та витребування майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.

Так, обґрунтовуючи представництво у суді, прокурор зазначає, що Кабінет Міністрів України як орган державної влади, уповноважений державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення, з моменту скасування судом рішення Коцюбинської селищної ради про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, не звернувся до суду із вимогою про витребування спірної земельної ділянки на користь держави, тобто, наявні підстави для зверенння прокурора в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (п. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Представництво у суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

На підтвердження своїх повноважень, прокурором долучено до матеріалів справи лист Генеральної прокуратури України від 27.02.2018 № 05/1-91вих-18 про доручення прокуратурі Київської області на пред`явлення позовів про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та лист прокуратури Київської області від 07.03.2018 № 05/2-365 вих-18 згідно з яким державу в особі Кабінету Міністрів України повідомлено про звернення до суду з позовними заяви про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, що підписаний першим заступником прокурора області - Грабець І.

Згідно з пунктом 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Пунктом 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, встановлено наявність підстав для представництва прокуратурою держави в особі Кабінету Міністрів України.

Підставою звернення прокурора з позовною заявою стало те, що земельна ділянка, що належить до земель природоохоронного призначення незаконно вибула з державної власності без згоди розпорядника майна - Кабінету Міністрів України.

Положеннями статті 13 ЗК України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 8 статті 122 ЗК України визначено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" та, з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України, застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

У відповідності до приписів статей 13, 14 Конституції України земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті, у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Таким чином, враховуючи вищенаведені вимоги законодавства, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінбудінвест" у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державного власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Крім того, суд зазначає, що "суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку, в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

У питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і у питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Отже, стосовно земель лісогосподарського призначення, Закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною та прямо забороняє органам місцевого самоврядування, органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

Тобто, витребування спірних земельних ділянок із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінбудінвест" на підставі статті 388 Цивільного кодексу України відповідає критерію законності у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви суб`єктів звернення у правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

З огляду на зазначене, звернення прокурора з вимогою про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання держави в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу, оскільки, спірна земельна ділянка незаконно вибула з власності держави, що підтверджується наявними у матеріалах справи рішеннями Ірпінського міського суду Київської області, отже, аргументи відповідача про неможливість застосування статті 388 Цивільного кодексу України у зв`язку з тим, що вилучення земельної ділянки здійснювалося за згодою державних органів, суд не бере до уваги.

Стосовно доводів про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та знаходження її в межах земель природного заповідного фонду Національного природного парку "Голосіївський", необхідно зазначити наступне.

Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі НПП "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу НПП "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.

Як вбачається із пояснювальної записки та проектних матеріалів до цього указу, розширення меж відбулось за рахунок лісових земель КП "Святошинське лісопаркове господарство", а саме, у тому числі, його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва.

Зі змісту листа Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство від 14.07.2014 № 472, вбачається, що земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради, розміщені у частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства, увійшли до території НПП "Голосіївський".

З інформації Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.2014 № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку "Голосіївський" спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, земельна ділянка з кадастровим номером № 3210946200:01:040:0046 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає в 18 квартал, тобто, розташована на землях Національного природного парку "Голосіївський".

Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 08.10.2014, спірна територія є лісами з радянських часів, а на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони м. Києва, загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га.

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.2001, на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 № 59/1493, перейменовано Київське державне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд" на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд"; Державне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводились в 1945-1956, 1952-1959, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. Однак, при зміні назв юридичних осіб рішення про зміну цільового призначення земель не приймалось.

Так, в матеріалах справи наявна схема розширення НПП "Голосіївський", з якої вбачається, яка територія увійшла до розширених меж національного природного парку., суд, за результатами дослідження: карти-схеми із нанесеними межами НПП "Голосіївський" та 501 земельної ділянки, виділених Коцюбинською селищною радою, інформаційного листа Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.2014 № 01-04/2215 за яким встановлено, що спірна земельна ділянка відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування знаходиться у 18 кварталі, з урахуванням документів, якими підтверджується факт віднесення спірних земельних ділянок, що розташовані поблизу смт Коцюбинське до земель лісового фонду, а саме: листа Державного агентства лісових ресурсів України від 08.10.2014 № 331, листа Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство від 14.07.2014 № 472, листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 16.06.2011 № 05/3-387 вих-11, інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдерліспроект" від 08.10.2014, витягу з пояснювальної записки та проектних матеріалів Національного природного парку "Голосіївський", Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, Національного екологічного центру України до Указу Президента України "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" від 01.05.2014 № 446/2014 (Обґрунтування створення Святошинсько-Біличанської філії Національного природного парку "Голосіївський"), вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що прокурором не доведено віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та земель природно-заповідного фонду, у зв`язку з відсутністю документів щодо формування земельних ділянок, які перебувають у користуванні КП "Святошинське лісопаркове господарство", рішень про встановлення відповідного цільового призначення, а саме: віднесення спірної земельної ділянки чи її частини до земель лісогосподарського призначення та розробленої документації із землеустрою на розширені межі НПП "Голосіївський" відповідно до Указу Президента України від 01.05.2014 № 446/2014, оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером № 3210946200:01:040:0046 відноситься до земель лісогосподарського призначення, знаходиться у межах НПП "Голосіївський", що підтверджується вищенаведеними документами та з урахуванням частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" відноситься до територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відносно доводів прокурора про наявність підстав для витребування земельної ділянки на підставі статті 388 ЦК України, необхідно зазначити таке.

Рішеннями Ірпінського міського суду Київської області від 27.03.2014 та від 28.12.2015 у справі № 367/573/13-ц визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" від 24.12.2008 № 1898/25-5 та виданий ОСОБА_1 державний акт серії ЯЖ № 903299 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210946200:01:040:0046.

Так, вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що на час прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення від 24.12.2008 № 1898/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Озерній 22" межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.

Коцюбинська селищна рада, приймаючи спірне рішення, не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки: у межах чи за межами селища й відповідності прийнятого рішення пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, крім того, визначена Законом України "Про планування і забудову територій" містобудівна документації у смт Коцюбинське відсутня, а перспективний план розвитку селища та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації та не може бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб в розумінні Закону України "Про планування і забудову територій", тобто, Коцюбинською селищною радою при прийнятті оскаржуваного рішення від 24.12.2008 № 1898/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Озерній, 22 порушено норми чинного законодавства.

Окружним адміністративним судом міста Києва вирішувався спір у справі № 2а-6326/11/2670 за позовом Київської міської ради з підстав перевищення органами місцевого самоврядування, а саме: Ірпінською міською радою та Коцюбинською селищною радою Київської області, наданих законом повноважень щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення, право розпорядження якими, на думку позивача, належало виключно Київській міській раді, з огляду на розташування спірної землі на території міста Києва, яка перебувала у постійному користуванні КП "Святошинське лісопаркове господарство", власником якого є Київська міська рада.

Отже, у цій справі не вирішувався спір щодо віднесення спірних територій до земель лісогосподарського призначення, він виключно стосувався питання обсягу повноважень та законності розпорядження землями і можливих порушень прав КП "Святошинське лісопаркове господарство" на земельні ділянки, до того ж, витребування лісової земельної ділянки із приватної власності у державну власність, становить суспільний інтерес.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Неправомірність передачі у власність спірної земельної ділянки встановлена рішеннями Ірпінського міського суду Київської області, які набрали законної сили, тобто, є доведеною.

Також, місцевим господарським судом під час прийняття рішення, враховано висновок експерта № 325 від 05.03.2012 у кримінальній справі № 49-3221 згідно з постановою від 08.02.2012 про призначення судово-землевпорядної експертизи, згідно з яким встановлено, що територія земельних ділянок загальною площею 72 га, яка протягом 2008 року передана рішеннями Коцюбинської селищної ради у приватну власність 501 фізичній особі для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд на той час відносилася до території (знаходилась в межах) міста Києва та на даний час перебуває у віданні територіальної громади міста Києва, тобто, знаходяться за межами смт Коцюбинське.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 3 статті 388 ЦК України визначено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Аналізуючи наведене, колегія вважає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права оптимальним шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача.

У даному випадку відповідач позиціонує себе як добросовісний набувач, оскільки право власності до нього перейшло на підставі правочину, який не визнано недійсним (тобто на законних підставах). І не зважаючи на те, що в результаті судового рішення у позивачів (держави) було поновлено право власності, фактичним володільцем спірного майна (земельної ділянки) залишається відповідач (добросовісний набувач). Тому порушене право власності на земельну ділянку може бути захищено лише шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, а не шляхом подачі негаторного позову, оскільки позивачем за негаторним позовом може бути лише фактичний володілець, цей позов спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавлення його володіння майном.

Приписами статті 13 ЗК України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до частини 8 статті 122 ЗК України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

За змістом ч. 9 ст. 149 ЗК України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси для нелісогосподарських потреб та земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

З урахуванням вищенаведеного, на підставі положень статей 122, 149 ЗК України, право розпорядження спірними земельними ділянками віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки вони розташовані на землях природно-заповідного фонду, а відтак, спірні земельні ділянки підлягають витребовуванню на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею і набута у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУДІНВЕСТ" від особи, яка не мала права їх відчужувати, наявні правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУДІНВЕСТ" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Отже, вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУДІНВЕСТ" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0046 є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростовними, а відтак, правомірними.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском строків позовної давності, з огляду на наступне.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України ).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Водночас, у разі встановлення судом неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав, особа не набуває права власності на неї; для правильного застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку (аналогічного правого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 по справі № 911/2325/18).

Як зазначено вище, 05.08.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 30814104 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:040:0046 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУДІНВЕСТ".

Отже, підстава для витребування спірної земельної ділянки із володіння ТОВ "ГРІНБУДІНВЕСТ" виникла тільки після 05.08.2016 (дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку).

Як вбачається з матеріалів справи з позовом у даній справі перший заступник прокурора Київської області звернувся 19.10.2018, тобто межах загального строку позовної давності.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду справи встановила, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не було надано оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам, у результаті чого місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо прав та обов`язків сторін спірних правовідносин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, понесені при поданні апеляційної скарги, підлягають відшкодуванню скаржнику за рахунок відповідача

Керуючись ст. ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2297/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБУДІНВЕСТ на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0046 вартістю 45 165,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБУДІНВЕСТ (вул. Дзержинського, буд. 1-Є, м. Ірпінь, Київська обл., ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40021445) на користь прокуратури Київської області (бул. Л. Українки, 27/2, м. Київ, отримувач: прокуратура Київської області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача: Державна казначейська служба України в м. Києві; МФО - 820172, рахунок отримувача - 35216008015641) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБУДІНВЕСТ (вул. Дзержинського, буд. 1-Є, м. Ірпінь, Київська обл., ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40021445) на користь прокуратури Київської області (бул. Л. Українки, 27/2, м. Київ, отримувач: прокуратура Київської області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача: Державна казначейська служба України в м. Києві; МФО - 820172, рахунок отримувача - 35216008015641) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи 911/2297/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.07.2020.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко