Рішення від 08.07.2020 по справі 910/4666/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2020Справа № 910/4666/20

За позовомВищого професійного училища №36 доДержавного підприємства Спецагролізинг простягнення 29 116,55 грн. та за зустрічним позовомДержавного підприємства Спецагролізинг доВищого професійного училища №36 простягнення 338 753,44 грн. Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

позивача:не з`явився; відповідача:Мельников Д.О., Леськів С.Є.

ВСТАНОВИВ:

Вище професійне училище №36 (надалі - ВПУ №36) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Спецагролізинг (надалі - ДП Спецагролізинг ) про стягнення 29 116,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем сплачено відповідачу платіж у розмірі 29 116,55 грн. на виконання умов договору фінансового лізингу №14/2015 від 25.05.2015, який визнаний недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі №910/3104/18, у зв`язку з чим позивач на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 29 116,55 грн.

29.04.2020 через канцелярію суду від Державного підприємства Спецагролізинг надійшла зустрічна позовна заява до Вищого професійного училища №36 про стягнення 338 753,44 грн., яка обґрунтована тим, що позивач за зустрічним позовом поніс збитки у зв`язку з невиконанням ВПУ №36 своїх обов`язків під час укладення договору фінансового лізингу №14/2015 від 25.05.2015, з огляду на що позивач заявляє про відшкодування вартості користування майном у розмірі 221 285,78 грн., а також про стягнення 3% річних у розмірі 23 226,00 грн., інфляційних у розмірі 83 790,68 грн. та витрат кредитора для відновлення свого порушеного права у розмірі 10 450,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.06.2020, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 зустрічний позов ДП Спецагролізинг до ВПУ №36 про стягнення 338 753,44 грн. прийнято до розгляду з первісним позовом у справі №910/4666/20, а вимоги об`єднані в одне провадження з первісним позовом.

01.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на зустрічний позов, в якому заявник вказує на необхідність закриття провадження у даній справі за зустрічним позовом з огляду на те, що є рішення у іншій справі між тими самими сторонами, про той же предмет з тих же підстав, а також зазначає про те, що договір фінансового лізингу №14/2015 від 25.05.2015 було визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 по справі №910/3104/18, а відтак такий договір не створює юридичних наслідків, в тому числі плати за користування, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 підготовче судове засідання відкладено на 22.06.2020.

В підготовчому судовому засіданні 22.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 08.07.2020.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, 23.06.2020 та 07.07.2020 до канцелярії суду надійшли аналогічні за своїм змістом листи, відповідно до яких ВПУ №36 просить провести розгляд справи за відсутністю його представника, позовні вимоги за первісним позовом підтримує, проти зустрічних позовних вимог заперечує.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача за зустрічним позовом надали пояснення по суті спору, проти задоволення первісного позову заперечили, зустрічний позов підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 08.07.2020 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача за первісним позовом, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2015 між ДП Спецагролізинг (Лізингодавець) та ВПУ №36 (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №14/2015 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, вказаний у додатку №1 (специфікація предмета лізингу), а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що в строк до 30.06.2015 лізингоодержувач зобов`язаний сплатити авансовий платіж, що складає 29 116,55 грн. (двадцять дев`ять тисяч сто шістнадцять гривень 55 копійок) з урахуванням ПДВ.

На виконання умов Договору позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж у розмірі 29 116,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням №75 від 30.06.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі №910/3104/18 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018, прийнято нове рішення, яким позов задоволено та визнано недійсним договір фінансового лізингу №14/2015 від 25.05.2015, укладений між Державним підприємством Спецагролізинг та Вищим професійним училищем №36.

Спір у справі виник у зв`язку із перерахуванням позивачем відповідачу грошових коштів без правової підстави, у зв`язку з чим позивач вказує на обов`язок відповідача повернути кошти у розмірі 29 116,55 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Так само, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 59 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лзинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 р. у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 р. у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 р. у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 р. у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 р. у справі № 904/5844/17.

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14).

Позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 29 116,55 грн. згідно платіжного доручення №75 від 30.06.2015 на виконання умов Договору, який визнаний недійсним Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі №910/3104/18.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що Договір визнаний в судовому порядку недійсним, а в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 29 116,55 грн., суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 29 116,55 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ВПУ №36 про стягнення з ДП Спецагролізинг заборгованості у розмірі 29 116,55 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Стосовно зустрічних позовних вимог ДП Спецагролізинг суд відзначає наступне.

Як вказує позивач за зустрічним позовом, у зв`язку з невиконанням відповідачем за зустрічним позовом свого зобов`язання з відшкодування вартості майна за Договором, ДП Спецагролізинг завдано збитки у розмірі 221 285,78 грн., які є сумою, що він очікував отримати у 2015-2016 роках у вигляді сплати за користування майном, а також заявляє про стягнення з ВПУ №36 3% річних у розмірі 23 226,00 грн., інфляційних у розмірі 83 790,68 грн. та витрат із сплати судового збору сплаченого під час розгляду справ №910/3104/18 та 924/1039/17 у загальному розмірі 10 450,98 грн.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебувала справа №924/145/19 за позовом ДП Спецагролізинг до ВПУ №36, треті особи - Міністерство аграрної політики та продовольства України та ОСОБА_1 , про стягнення 116 466,20 грн. неодержаних доходів, рішенням від 10.06.2019 стягнуто 54 244,53 грн. винагороди за користування майном.

Також, вказаним рішенням встановлено факт повернення майна, що було предметом лізингу за Договром, на користь ДП Спецагролізинг .

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Таким чином, позивачу за зустрічним позовом повернуто предмет лізингу за Договором та встановлено обов`язок відповідача за зустрічним позовом відшкодувати суму винагороди лізингодавця, яку б він міг отримати на виконання умов такого договору, а дані факти не підлягають доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представником ДП Спецагролізинг підтверджено факт виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2019 у справі №924/145/19 в повному обсязі.

Разом з тим, жодного доказу в підтвердження понесення реальних витрат у розмірі 221 285,78 грн., які заявляються як збитки у даній справі, позивачем не надано, при цьому із графіка сплати лізингових платежів, який є додатком №2 до Договору вбачається, що заявлена позивачем за зустрічним позовом сума є сумою відшкодування частини вартості предмету лізингу, в той час як предмет лізингу повернуто лізингодавцю.

Більш того, як вказувалось судом раніше, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2019 у справі №924/145/19 з ВПУ №36 стягнуто на користь ДП Спецагролізинг упущену вигоду у вигляді винагороди лізингодавця.

Отже, заявлена позивачем до стягнення сума не є витратами, зробленими ДП Спецагролізинг у зв`язку з невиконанням ВПУ №36 умов Договору, не є упущеною вигодою, не є вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна, ні додатковими витратами, понесеними позивачем внаслідок порушення зобов`язання відповідачем, а є саме платою в рахунок відшкодування вартості предмета лізингу.

З урахуванням викладеного, положень ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, які визначають поняття та склад збитків, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що нарахована позивачем сума сплати за користуванням майном є збитками.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків необхідно відмовити.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення збитків, підстави для задоволення позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 23 226,00 грн. та інфляційних у розмірі 83 790,68 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання у суду відсутні.

Також, позивач за зустрічним позовом заявляє вимогу про відшкодування витрат із сплати судового збору сплаченого під час розгляду справ №910/3104/18 та 924/1039/17 у загальному розмірі 10 450,98 грн.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст. 1 Закону України Про судовий збір судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, судовий збір є платою за розгляд справи судом, який підлягає розподілу між сторонами в залежності від результатів її розгляду в межах такої справи і не може бути стягнутий в межах іншої справи як збитки, пов`язані із захистом своїх прав в суді.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у зустрічному позові Державного підприємства Спецагролізинг правових підстав необхідно відмовити.

Доводи відповідача за зустрічним позовом стосовно необхідності закриття провадження у справі з підстав наявності спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав судом не приймається до уваги виходячи з наступного.

ВПУ №36 зазначає про те, що під час розгляду справи №924/145/19 судом розглянуто такі самі вимоги, що і заявлені у зустрічній позовній заяві в дані справі, на підтвердження чого до матеріалів справи додано позов ДП Спецагролізинг .

В той же час, із змісту рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2019 у справі №924/145/19 вбачається, що судом розглядались вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме про стягнення 116 466,20 грн. неодержаних доходів, які полягають в неодержанні ДП Спецагролізинг доходів у вигляді винагороди лізингодавця, в той час як у даній справі зустрічні позовні вимоги стосуються відшкодування вартості користування майном.

Витрати по сплаті судового збору у даній справі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Державне підприємство Спецагролізинг .

Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Вищого професійного училища №36 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Спецагролізинг (01004, м. Київ, вул. Горького, 11; ідентифікаційний код 37118591) на користь Вищого професійного училища №36 (32440, Хмельницька обл., Дунаєвський р-н, с. Балин, вул. Центральна, 1А; ідентифікаційний код 26294370) грошові кошти у розмірі 29 116 (двадцять дев`ять тисяч сто шістнадцять) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні позову Державного підприємства Спецагролізинг відмовити повністю.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.07.2020.

Суддя В.П. Босий