Рішення

від 17.07.2020 по справі 910/18700/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2020Справа № 910/18700/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О. , за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дрім-Компані (вул. Велика Бердичівська, буд. 112, м. Житомир, Житомирська область, 10002)до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (вул. Грушевського, буд. 1д, м. Київ, 01001), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ІНКЕРІЯ (вул. Білостоцького, буд. 98К, кімната 11, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49098)про визнання договору поруки недійсним,

Представники сторін:

від позивача: Камишева Каріна Вікторівна (ордер серії КС № 753216 від 28.03.2018);

від відповідача: Яковенко Олександр Олександрович (довіреність від 03.03.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5127/10 від 31.01.2014);

від третьої особи: не з`явились;

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва надійшла зазначена позовна заява та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір поруки №4И13603Д/П від 20.10.2016, укладено з порушенням чинного законодавства, зокрема він є таким, який вчинений під впливом обману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2020. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, запропоновано позивачу у строк не пізніше п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

27.01.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. підготовче засідання у справі № 910/18700/19 відкладено на 14.02.2020.

04.02.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк проти позову заперечило, оскільки позивачем не доведено наявності підстав для визнання недійсним договору поруки на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

14.02.2020 до суду від позивача надійшли клопотання про витребування доказів, а також клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у судовому засіданні у справі № 910/18700/19 оголошено перерву до 05.03.2020.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О., установленням в Україні карантину відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255), судове засідання у справі №910/18700/19 призначено на 14.05.2020.

14.05.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він наголосив на тому, що відповідач навмисно, з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , ввело в оману Товариство з обмеженою відповідальністю Дрім-Компані про існування у банку договорів, укладених для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором на суму, що перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукало позивача до укладення кредитного договору та договору поруки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ІНКЕРІЯ ; підготовче засідання у справі № 910/18700/19 відкладено на 11.06.2020.

26.05.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2020.

11.06.2020 від відповідача до суду надійшло письмове заперечення у справі, в якому він наголосив на тому, що позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору, вважаючи його наслідком укладання договору поруки, в той час як всі докази підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбувалося для фінансування його поточної діяльності, а укладення оскаржуваного договору поруки відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/18700/19 до судового розгляду по суті на 09.07.2020.

У судовому засіданні 09.07.2020 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.07.2020 проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання 09.07.2020 не з`явився.

У судовому засіданні 09.07.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Дрім-Компані (позичальник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк , правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (банк) укладено Кредитний договір №4Д16092Г від 20.10.2016 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов п. 1.1. якого банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 3450000000,00 грн для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни.

За умовами п. А.2.1 та п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту - 15.11.2023.

Відповідно до п. п. 2.2.3 Кредитного договору позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 договору (п. 2.2.1), сплатити відсотки за користування кредитом (п. 2.2.2), повернути кредит в строки/терміни, встановлені договором.

Пунктом 6.1 Кредитного договору сторони погодили, що цей договір в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах -з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Згідно з п. 7.9 договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк у порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 05.01.2016, укладеної сторонами.

Крім того, 20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дрім-Компані (поручитель) та Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк (кредитор) укладено Договір поруки №4И13603Д/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКЕРІЯ`своїх зобов`язань за:

- кредитним договором від 15.10.2013 року №4И13603Д;

- кредитним договором від 15.07.2014 року №4И14249И;

- кредитним договором від 01.08.2014 року №4И14265И.

За умовами п. 2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 4 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Пунктом 5 Договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником обов`язку п. 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.

Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 цього договору (п. 6 Договору поруки).

Згідно з п. 7 Договору поруки у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках. Договірне списання оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

До поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання (п. 8 Договору поруки).

Відповідно до п. 10 Договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Згідно з п. 17 Договору поруки №4И13603Д/П від 20.10.2016 договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк у порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 05.01.2016, укладеної сторонами.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між позивачем та відповідачем спірний договір за своєю правовою природою є договором поруки.

За приписом ст. 553 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач наголошує на тому, що банк як недобросовісна сторона Договору поруки №4И13603Д/П від 20.10.2016, навмисно з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк ввів в оману позивача про існування у банку договорів, укладених для забезпечення прав вимоги за кредитними зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКЕРІЯ , у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукало позивача до укладення з банком як кредитного договору, так і оскаржуваного договору поруки.

На думку позивача, викладені ним у позовній заяві обставини, вказують на відсутність вищевказаних документів (договорів забезпечення) у банку, що мало істотне значення при укладенні оспорюваного договору поруки, що підтверджує факт обману банком позивача, оскільки якби позивач знав про відсутність забезпечень, він би не укладав з відповідачем ані Кредитного договору №4Д16092Г від 20.10.2016, ані Договору поруки №4И13603Д/П від 20.10.2016.

Враховуючи викладені обставини, посилаючись на норми ст. 230 Цивільного кодексу України, позивач просить суд визнати недійсним Договір поруки №4И13603Д/П від 20.10.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Дрім-Компані`та Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк .

Заперечуючи проти позову, АТКБ Приватбанк наголосило на тому, що позивач помилково та навмисно стверджує про мету укладення ним Кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення договорів поруки. Отримання позивачем кредиту відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки - внаслідок вільного волевиявлення.

На думку відповідача, позивачем не доведено наявності підстав для визнання недійсним договору поруки на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Статтею 20 Господарського кодексу України також передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Підставою недійсності правочину згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу Україниє недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

За приписами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 230-233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом:

- повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності;

- заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину;

- замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено.

Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним.

Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме:

1) наявність умислу в діях відповідача,

2) істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману,

3) наявність обману.

Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/9879/18.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Під час розгляду справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин (складових), які є підставами для визнання недійним Договору поруки №4И13603Д/П від 20.10.2016 на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.

Зокрема, позивачем не доведено, що представниками Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або що представники банку замовчували обставин, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКЕРІЯ за кредитним договором від 15.10.2013 року №4И13603Д; кредитним договором від 15.07.2014 року №4И14249И; кредитним договором від 01.08.2014 року №4И14265И).

Позивачем також не доведено, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, які свідчили б про намагання відповідачем запевнити позивача про такі властивості й наслідки Договору поруки №4И13603Д/П від 20.10.2016, які насправді наступити не можуть.

Як убачається з Протоколу №5 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Дрім-Компані`від 13.10.2016, копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи, порядком денним загальних зборів було укладення з відповідачем кредитного договору на суму 3450000000,00 грн для фінансування поточної діяльності товариства.

Відповідно до Техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 17.10.2016, метою кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю Дрім-Компані є фінансування поточної діяльності.

Також, згідно з Заявкою на отримання кредиту від 17.10.2016 цільовим призначенням позики є фінансування поточної діяльності підприємства; джерела погашення зобов`язань - за рахунок основної діяльності.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами - вказаний документ не містить, так само, як і не містить посилань на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку (в тому числі за оспорюваним договором).

Крім того, жоден пункт Кредитного договору №4Д16092Г від 20.10.2016 не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем Договору поруки №4И13603Д/П від 20.10.2016 та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

Суд наголошує на тому, що підписавши спірний Договір поруки позивач реалізував своє право, надане йому статтями 627, 628 Цивільного кодексу України,на вільнеукладення договору, вибір контрагента та визначення умов договору, що внаслідок і були погоджені ним.Відтак доводи про те, що відповідач ввів позивача в оману щодо істотних умов договору, за відсутності доказів в підтвердження таких обставин, вважаються судом необґрунтованими. Також позивачем не доведено наявності умислу відповідача щодо введення позивача в оману щодо умов кредитного договору.

Для встановлення обставин вчинення правочину під впливом обману на позивача покладається обов`язок з доведення наявності трьох складових: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману.Під час розгляду справи позивачем вказаних складових не доведено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Дрім-Компані`до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про визнання недійсним Договору поруки №4И13603Д/П від 20.10.2016.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового зборупокладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання повного тексу рішення17.07.2020

Суддя В.О. Демидов