Ухвала

від 17.07.2020 по справі 910/10224/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.07.2020Справа № 910/10224/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Проксима (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 33-б, поверх 14) про забезпечення позову подану одночасно з пред`явленням позову про стягнення 622084,58 грн

особи, щодо яких заявник просить вжити заходи для забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю Амі-Вояж (03087, м. Київ, вул. Іскрівська, буд. 3, кв. 10) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Проксима (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Амі-Вояж (далі - відповідач-1) та до ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення 622084,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги №28/05/20 від 28.05.2020 до нього перейшло право вимоги до відповідача-1 та відповідача-2, як поручителя, яка виникла на підставі договору про надання послуг з обслуговування корпоративних клієнтів №АГ 14.04/17, з урахуванням договору про врегулювання заборгованості №20/06 від 20.06.2019, у зв`язку з чим просить солідарно стягнути суму основної заборгованості у розмірі 486000,00 грн, що еквівалентно 18000,00 доларів США, штраф 25% від суми основної заборгованості у розмірі 121500,00 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 7290,00 грн та 3% річних у розмірі 7294,58 грн.

Окрім того, позивачем одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить:

- вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі ціни позову 622084,58 грн та судового збору 9331,27 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Амі-Вояж (код ЄДРПОУ 37267918, місцезнаходження: м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 65, оф. 15) у тому числі на відомому п/р НОМЕР_1 в АТ Альфа-Банк , МФО 300346;

- вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, що належить на праві приватної власності поручителю - ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта №29970329, що знаходить за адресою: АДРЕСА_2 .

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що статутний капітал відповідача-1 у грошовому еквіваленті є недостатнім для гарантування задоволення вимог позивача, а тому виконання рішення може бути утрудненим або неможливим.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Проксима про забезпечення позову суд прийшов до висновку про повернення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За умовами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами (ч. 3, 4 ст. 137 ГПК України).

Отже забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Таким чином, особа, яка звертається з заявою про забезпечення позову, зобов`язана зазначити конкретні заходи, які вона просить застосувати з обґрунтуванням доцільності та необхідності вжиття кожного конкретного заходу, виходячи з мети вжиття заходів забезпечення позову та наявності зв`язку між предметом спору та конкретним заходом.

Зокрема, вимогами частини 1 та 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності ; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Наслідком недотримання зазначених вимог, під час подання заяви про забезпечення позову, згідно ч. 7 ст. 140 ГПК України є її повернення заявнику, про що суд постановляє ухвалу.

У заяві про забезпечення позову заявник просить застосувати два заходи забезпечення позову - накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 та накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу-2.

Однак, як встановлено судом, заявником під час подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, не дотримано вимог ч. 1, ч. 4 ст. 139 ГПК України, оскільки заява не містить обґрунтування доцільності вжиття кожного із заявлених заходів забезпечення позову та необхідності їх вжиття в сукупності. Не містить обґрунтування необхідності застосування обраного ним заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності відповідачу-2, зміст поданої заяви зводиться лише до обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на розрахункових рахунках відповідача-1.

До того ж сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, у відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в Господарському процесуальному кодексу України, обов`язок заявника у заяві наводити обґрунтуванням доцільності та необхідності вжиття кожного конкретного заходу забезпечення позову відповідними обставинами. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом повертати заяву заявнику.

За таких обставин, оскільки подана заява не відповідає пункту 4 частини 1 та частини 4 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Проксима підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Проксима про забезпечення позову повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили 17.07.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.В. Васильченко