Рішення від 15.07.2020 по справі 915/2372/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року Справа № 915/2372/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Говоріної А.Е.

без участі представників сторін, які не з`явилися в засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/2372/19

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001;

до обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго",

вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв, 54034;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1358113 грн. 89 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ? ПАТ "НАК "Нафтогаз України") пред?явлено позов про стягнення з обласного комунального підприємства (ОКП) "Миколаївоблтеплоенерго" грошових коштів у загальній сумі 1358113 грн. 89 коп., із яких: 890570 грн. 90 коп. - пеня; 127275 грн. 77 коп. - 3 % річних; 340267 грн. 22 коп. - інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання останнім зобов?язань за укладеним з позивачем договором від 27.09.2019 № 2007/1718-ЕЕ купівлі-продажу природного газу, а саме, зобов?язань щодо своєчасної оплати поставленого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу, внаслідок чого на суми допущених ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" грошових прострочень позивачем нараховано пеню в порядку п. 8.2 договору, а також здійснені нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

За такими вимогами ухвалою суду від 09.12.2019 відкрито провадження в даній справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" у відзиві від 27.12.2019 визнало існування прострочень, на суми яких позивачем здійснені нарахування, проте просило суд про зменшення у порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 1 ст. 233 ГК України суми підлягаючої до стягнення з відповідача пені до 1000 грн. з посиланням на те, що несвоєчасність розрахунків мала місце через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів.

Відповідач також зазначає про знаходження підприємства у скрутному фінансовому становищі та звертає увагу на його специфічний вид діяльності і те, що стягнення пені у повному розмірі може призвести до зупинки діяльності підприємства, що завдасть шкоди його споживачам, серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров`я, тощо) та інші.

Крім того, відповідач просить суд про відстрочення виконання рішення суду в даній справі, у порядку ст. 331 ГПК України, ? посилаючись на неможливість у зв`язку з викладеними вище обставинами одночасового виконання обов`язку перед позивачем.

ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" зазначає, що надходження коштів від споживачів за спожиті послуги теплопостачання в міжопалювальний період та на початку опалювального сезону значно менше ніж в опалювальний період, а тому з метою недопущення припинення господарської діяльності підприємства, посилення соціальної напруги через невиплату заробітної плати працівникам відповідача, припинення або обмеження безперебійного постачання теплової енергії споживачам, а також загрози зриву опалювального сезону 2019/2020 відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до 01.02.2021.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у відповіді від 03.01.2020 на відзив зазначило, що вважає відсутніми підстави для зменшення розміру пені з огляду на несвоєчасну сплату ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" основного боргу за договором з жовтня 2017 року, та те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин порушення умов договору.

Позивач указав, що не вважає посилання ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" на скрутне фінансове становище через несвоєчасність розрахунків населення за спожиті послуги виключною обставиною, яка в розумінні закону є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" послалося на те, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ товариство змушене залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних, і єдиним джерелом часткової компенсації понесених втрат є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договорів. Загальна сума заявлених до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат не компенсує повністю витрат на сплату відсотків за комерційними кредитами; зменшення судом розміру пені спричинить позивачу додаткові витрати та дозволить ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" і в подальшому безкарно порушувати договірні умови.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" також зазначило, що вважає не підлягаючою задоволенню заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду, з посиланням на її необґрунтованість та недоведеність належними засобами доказування існування виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно ст. 331 ГПК України та п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства.

Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники у засідання не з?явилися, проте від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" надійшли, відповідно, клопотання від 13.07.2020 та заява від 15.07.2020 про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником якого є позивач (далі - постачальник), та ОКП "Миколаївоблтеплоенерго (далі - споживач) укладено договір від 27.09.2017 № 2007/1718-ЕЕ постачання природного газу (далі - договір), з урахуванням додаткової угоди від 04.04.2018 № 1 до нього, у відповідності до умов яких постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2017-2018 роках природний газ (далі - газ), а споживач ? прийняти та оплатити цей газ на умовах договору (п. 1.1 договору).

У відповідності до п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу у період 01.10.2017-31.03.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 590,00 тис.куб.м. (у жовтні 2017 року ? 80 тис.куб.м.; у листопаді 2017 року ? 100 тис.куб.м.; у грудні 2017 року ? 110 тис.куб.м.; у січні 2018 року - 110 тис.куб.м.; у лютому 2018 року - 100 тис.куб.м.; у березні 2018 року - 90 тис.куб.м.).

Пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 визначено, що постачальник передає споживачу у період 01.04-31.05.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 80,0 тис.куб.м. (у квітні 2018 року ? 80 тис.куб.м.).

Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від п зазначених в п. 2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по договору у відповідному місяці, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору; при цьому споживач не позбавляється права на корегування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених у пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.7 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу (п.п. 2.3-2.4 договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України") ? у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (п. 3.1 договору).

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7 договору).

Споживач зобов`язується подати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу: 1) завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної а акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); 2) підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акту приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акту.

Споживач підтверджує, шо підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці (п.п. 3.8-3.10 договору).

Кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показниками комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (п. 4.1 договору).

Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період 01.01-31.03.2016 встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 (п. 5.1 договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942 грн. за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу відповідно до Податкового кодексу України); до визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідними змінами. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 9488 грн. 64 коп. з податком на додану вартість. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.п. 5.1-5.2, 5.4 договору).

Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків ? до їх повного здійснення (п. 12 договору в редакції додаткової угоди № 1).

На виконання умов договору позивачем поставлено ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" природний газ: у жовтні 2017 року ? 30,748 тис.куб.м.; у листопаді 2017 року ? 90,654 тис.куб.м.; у грудні 2017 року ? 132,157 тис.куб.м.; у січні 2018 року ? 99,769 тис.куб.м.; у лютому 2018 року ? 74,944 тис.куб.м.; у березні 2018 року ? 89,987 тис.куб.м.; у квітні 2018 року ? 45,379 тис.куб.м., згідно відповідних актів приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 на суму 291756 грн. 71 коп. з ПДВ; від 30.11.2017 на суму 860183 грн. 17 коп. з ПДВ; від 31.12.2017 на суму 1253990 грн. 20 коп. з ПДВ; від 31.01.2018 на суму 946672 грн. 13 коп. з ПДВ; від 28.02.2018 на суму 711116 грн. 64 коп. з ПДВ; від 31.03.2018 на суму 853854 грн. 25 коп. з ПДВ; від 30.04.2018 на суму 430585 грн. з ПДВ, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками сторін; загалом відповідачу поставлено природний газ на суму 5348158 грн. 10 коп. з ПДВ.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" неналежно виконало грошові зобов`язання за договором, зокрема, вартість поставленого природного газу оплатило з простроченням, у зв`язку з чим на суми прострочень нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Твердження ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань узгоджуються з поданим позивачем реєстром руху грошових коштів за період 01.09.2017-31.08.2019, згідно якого на виконання зобов`язань за договором 31.10.2017 зараховані кошти у сумі 97088 грн. 86 коп. із призначенням "перенос оплати а 68 на 36 зт-но листа №5216/18-17 від 01.11.17 на дог.№2007/1718-ЕЕ" та 20.12.2018 ? кошти в сумі 5251069 грн. 24 коп. із призначенням "перенос між договорами зг-но листа №7112/10-18 від 19.12.18".

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Суд визнає, що позивачем доведено неналежне виконання ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу.

Цивільним законодавством визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" 3 % річних та інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Подані позивачем розрахунки 3 % річних у загальній сумі 127275 грн. 77 коп. та інфляційних втрат у загальній сумі 340267 грн. 22 коп., суд визнає вірними, а зазначені суми - підлягаючими до стягнення з ОКП "Миколаївоблтеплоенерго".

Суд також визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" пені за прострочення оплати поставленого товару.

Так, законодавством передбачено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання споживачем умов п. 6.1 договору, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Ураховуючи викладене, вимогу позивача про стягнення з ОКП "Миколаївоблтеплоенерго " пені за прострочення оплати поставленого товару суд визнає обґрунтованою.

Поданий позивачем розрахунок пені у загальній сумі 890570 грн. 90 коп. суд визнає вірним.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру підлягаючої до стягнення пені, суд приходить до такого.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

У відповідності до ст. 233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз наведених приписів законодавства дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об?єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов?язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов?язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (ст. 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв?язку з порушенням зобов?язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору.

Доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ товариство змушене залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, а загальна сума заявлених до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат не компенсує повністю витрат на сплату відсотків за комерційними кредитами ? відхиляються судом у зв`язку з їх недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції значною мірою компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 40%, тобто до 534342 грн. 54 коп. (890570 грн. 90 коп. - 40%).

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягають задоволенню частково у сумі 1001885 грн. 53 коп., із якої: 534342 грн. 54 коп. - пеня; 127275 грн. 77 коп. - 3 % річних; 340267 грн. 22 коп. - інфляційні втрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

При визначенні розміру судового збору, підлягаючого до стягнення з відповідача, суд приходить до такого.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" оплачено звернення до суду з позовом у даній справі судовим збором згідно платіжного доручення від 30.10.2019 № 7010088 на суму 20371 грн. 71 коп., виходячи з первісного розміру позовних вимог 1358113 грн. 89 коп., який судом (без урахування зменшення розміру пені) визнано обґрунтованим.

Отже, витрати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на оплату позовної заяви судовим збором належить відшкодувати за рахунок відповідача в сумі 20371 грн. 71 коп.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду в даній справі до 01.02.2021, суд приходить до такого.

Статтею 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), ? встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ст. 331 ГПК України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) ? тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи ? наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб ? стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Звертаючись із заявою про відстрочення виконання вказаного рішення, боржник визнає наявність обов`язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом.

Так, ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" зазначає, що основний борг за договором сплачено відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом, більше ніж рік тому ?18.12.2018, що не заперечується відповідачем, а несвоєчасність розрахунків мала місце через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів.

Основною метою діяльності відповідача є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача.

Згідно ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів та здійсненої оплати наданих послуг, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.

ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" є основним джерелом теплопостачання в м. Миколаєві та обслуговує понад 85 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 324 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 40 медичних закладів, 58 шкільних закладів та 44 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 23.12.2019 становить 175,88 млн. грн., з них: бюджетних установ становить 15,03 млн. грн., госпрозрахункових організацій становить 5,45 млн. грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 155399,80 млн. грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП "Миколаївоблтеплоенерго".

Викладена обставина підтверджується поданою відповідачем інформаційною довідкою про заборгованість абонентів станом на 23.12.2019.

Відповідач указує, що єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішенням, є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенції на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Згідно ст.ст. 19, 20 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є регульованими. Уповноважений орган має встановлювати тарифи на економічно обґрунтованому рівні, з врахуванням планового прибутку на здійснення інвестицій. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Однак, діючі тарифи, встановлені НКРЕКП, є збитковими (внаслідок невідповідності обсягів виробництва теплової енергії в затверджених тарифах фактичному виробництву), що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та виникнення різниці в тарифах, яка на сьогодні є ненарахованою та не погашеною, що призводить до накопичення кредиторської заборгованості перед основним постачальником енергоресурсів ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Відсутність механізму її відшкодування на державному рівні ставить під загрозу функціонування підприємства, і разом з тим 1000 робочих місць для жителів міста та опалення більшої його частини.

Відповідачем направлено заступнику голови облдержадміністрації з питань розвитку інфраструктури, будівництва, екології, ЖКГ та цивільного захисту Гайдаржи В.В. , заступнику міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Кругляку Е.Б. та Миколаївському міському голкові Сєнкевнчу О.Ф. клопотання про звернення до Кабінету Міністрів України для визначення механізму отримання підприємством 154307323 грн. з різниці в тарифах для погашення існуючої кредиторської заборгованості, проте на даний час указане питання не врегульоване.

Крім того, відповідачем ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та контрагентів по господарським договорам, що підтверджується поданими ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" інформаційними довідками щодо стягнення заборгованості з юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку станом на 01.12.2019, щомісячно та за одинадцять місяців 2019 року; щодо стягнення заборгованості з населення за послуги по теплопостачанню у судовому порядку станом на 01.12.2019, щомісячно та за одинадцять місяців 2019 року.

Із змісту поданих відповідачем довідок вбачається, що станом на 27.12.2019 заборгованість по заробітній платі складає 6071085 грн. 79 коп. ? кошти, які підлягають виплаті працівникам; заборгованість з податків та зборів складає 17162269 грн. 49 коп.

Згідно звітів про фінансові результати відповідача за 2018 рік та дев`ять місяців 2019 року та балансів за той же період, 2018 рік для ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 52,3 млн. грн., дев`ять місяців 2019 року ? зі збитком 77,31 млн. грн.

Суд визнає, що викладені вище обставини та подані на їх підтвердження докази свідчать про стійку збитковість підприємства та підтверджують відсутність можливості виконання на даний час рішення суду в даній справі без виникнення значного погіршення фінансового стану підприємства та загрози його банкрутства.

Суд також приймає до уваги те, що позивачем не надано суду доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан ОКП "Миколаївоблтеплоенерго".

Ураховуючи викладене, приймаючи до уваги інтереси обох сторін, суд вважає можливим задовольнити заяву відповідача частково та відстрочити ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" виконання рішення суду в даній справі на 6 місяців ? до 15.01.2021.

У судовому засіданні 15.07.2020, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Стягнути з обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго", вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 31319242, на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720, грошові кошти у загальній сумі 1001885 (один мільйон одна тисяча вісімсот вісімдесят п?ять) грн. 53 коп., із яких: 534342 (п`ятсот тридцять чотири тисячі триста сорок дві) грн. 54 коп. - пеня; 127275 (сто двадцять сім тисяч двісті сімдесят п`ять) грн. 77 коп. - 3 % річних; 340267 (триста сорок тисяч двісті шістдесят сім) грн. 22 коп. - інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 20371 (двадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 71 коп.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2020 у справі № 915/2372/19 до 15.01.2021.

5. Копії даного рішення направити учасникам справи на адреси, зазначені у вступній частині рішення.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2020.

Суддя Т.М. Давченко