Постанова від 26.10.2020 по справі 915/2372/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2372/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

секретар судового засідання Іванов І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2020 (суддя Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст складено 16.07.2020)

у справі № 915/2372/19

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1358113 грн. 89 коп.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі також ? ПАТ «НАК «Нафтогаз України» , Товариство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (далі також - ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» , Підприємство) грошових коштів у загальній сумі 1358113 грн. 89 коп., із яких: 890570 грн. 90 коп. - пеня; 127275 грн. 77 коп. - 3 % річних; 340267 грн. 22 коп. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позову ПАТ «НАК «Нафтогаз України» послалось на неналежне виконання Підприємством своїх зобов?язань за укладеним між сторонами договором від 27.09.2019 № 2007/1718-ЕЕ купівлі-продажу природного газу щодо своєчасної оплати поставленого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу, внаслідок чого на суми допущених ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» грошових прострочень позивачем нараховано пеню в порядку п. 8.2 договору, а також здійснені нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У відзиві на позов ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» визнало існування прострочень, на суми яких позивачем здійснені нарахування, проте просило зменшити відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 1 ст. 233 ГК України суму нарахованої пені до 1000 грн. з посиланням на те, що несвоєчасність розрахунків мала місце через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів. Також відповідач зазначив про знаходження підприємства у скрутному фінансовому становищі та звернув увагу на його специфічний вид діяльності, зазначивши, що стягнення пені у повному розмірі може призвести до зупинки діяльності підприємства, що, у свою чергу, завдасть шкоди його споживачам, серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров`я, тощо) та інші.

Крім того, відповідач просив про відстрочення виконання рішення суду в даній справі, у порядку ст. 331 ГПК України з огляду на неможливість у зв`язку з викладеними вище обставинами одночасного виконання обов`язку перед позивачем. При цьому Підприємство вказало, що надходження коштів від споживачів за спожиті послуги теплопостачання в міжопалювальний період та на початку опалювального сезону значно менше ніж в опалювальний період, а тому з метою недопущення припинення господарської діяльності підприємства, посилення соціальної напруги через невиплату заробітної плати працівникам відповідача, припинення або обмеження безперебійного постачання теплової енергії споживачам, а також загрози зриву опалювального сезону 2019/2020 відповідач просив відстрочити виконання рішення суду до 01.02.2021.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2020 позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково: стягнуто з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 1001885 грн. 53 коп., із яких: 534342 грн. 54 коп. - пеня; 127275 грн. 77 коп. - 3 % річних; 340267 грн. 22 коп. - інфляційні втрати. У задоволенні решти вимог відмовлено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2020 у справі № 915/2372/19 до 15.01.2021.

Судове рішення мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» пені за прострочення оплати поставленого товару, 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, а відповідні розрахунки - вірними. Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд виходив з того, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції значною мірою компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, тому суд визнав за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 40%, тобто до 534342 грн. 54 коп. (890570 грн. 90 коп. - 40%). Також суд визнав, що викладені вище обставини та подані на їх підтвердження докази свідчать про стійку збитковість Підприємства та підтверджують відсутність можливості виконання на даний час рішення суду в даній справі без виникнення значного погіршення фінансового стану підприємства та загрози його банкрутства, а також прийняв до уваги ненадання позивачем доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» . Враховуючи викладене, приймаючи до уваги інтереси обох сторін, суд задовольнив заяву відповідача частково та відстрочив ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» виконання рішення суду в даній справі на 6 місяців ? до 15.01.2021.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального (ст.625 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 236, 238 ГПК України), не дослідження усіх істотних обставин справи, просило скасувати вказане судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 356228,36 грн, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, апелянт просив скасувати вказане судове рішення в частині відстрочення виконання рішення суду до 15.01.2021 та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні заяви Підприємства про відстрочення виконання рішення. Так, апелянт вважає, що у даному випадку підстави для зменшення розміру пені відсутні, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, сплату основного боргу з простроченням з жовтня 2017 року. За переконанням скаржника, цей випадок не є винятковим та відповідачем не надано належних та допустимих доказів поважності порушення умов укладеного між сторонами договору. Також скаржник зауважив, що судом взагалі не досліджувалось питання наявності збитків, що є обов`язковим для застосування ст. 233 ЦК України. Товариство зазначило, що сторони заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання, а тому скаржник вважає, що суд неправомірно самостійно визначив розмір пені. Апелянт вказав, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на нього державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Скаржник вважає також, що відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, а ухвалою від 09.09.2020 розгляд справи №915/2372/19 призначено на 29.09.2020 об 11:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

25.09.2020 до суду апеляційної інстанції електронною поштою надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника Товариства.

У судовому засіданні 29.09.2020 оголошено перерву до 26.10.2020 о 12:30 год. 26.10.2020 до суду апеляційної інстанції електронною поштою повторно надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

У судовому засіданні 29.09.2020 представники сторін підтримали свої правові позиції щодо оскаржуваного судового рішення, а в судове засідання 26.10.2020 - не з`явились, хоча були повідомлені про дане судове засідання під розписку.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на позов, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , правонаступником якого є позивач (постачальник), та ОКП «Миколаївоблтеплоенерго (споживач) укладено договір від 27.09.2017 № 2007/1718-ЕЕ постачання природного газу (далі також - Договір), з урахуванням додаткової угоди від 04.04.2018 № 1 до нього, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2017-2018 роках природний газ (далі - газ), а споживач ? прийняти та оплатити цей газ на умовах договору.

Згідно з п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник передає споживачу у період 01.10.2017-31.03.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 590,00 тис.куб.м. (у жовтні 2017 року ? 80 тис.куб.м.; у листопаді 2017 року ? 100 тис.куб.м.; у грудні 2017 року ? 110 тис.куб.м.; у січні 2018 року - 110 тис.куб.м.; у лютому 2018 року - 100 тис.куб.м.; у березні 2018 року - 90 тис.куб.м.).

Пунктом 2.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 передбачено, що постачальник передає споживачу у період 01.04-31.05.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 80,0 тис.куб.м. (у квітні 2018 року ? 80 тис.куб.м.).

Пунктом п. 3.7 Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

За положеннями п. 3.10 Договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

Пунктами 5.1-5.2, 5.4 договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942 грн. за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу відповідно до Податкового кодексу України); до визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідними змінами. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 9488 грн. 64 коп. з податком на додану вартість. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

У п. 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків ? до їх повного здійснення (п. 12.1 договору в редакції додаткової угоди № 1).

На виконання умов Договору Товариство поставило Підприємству природний газ: у жовтні 2017 року ? 30,748 тис.куб.м.; у листопаді 2017 року ? 90,654 тис.куб.м.; у грудні 2017 року ? 132,157 тис.куб.м.; у січні 2018 року ? 99,769 тис.куб.м.; у лютому 2018 року ? 74,944 тис.куб.м.; у березні 2018 року ? 89,987 тис.куб.м.; у квітні 2018 року ? 45,379 тис.куб.м., згідно з актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 на суму 291756 грн. 71 коп. з ПДВ; від 30.11.2017 на суму 860183 грн. 17 коп. з ПДВ; від 31.12.2017 на суму 1253990 грн. 20 коп. з ПДВ; від 31.01.2018 на суму 946672 грн. 13 коп. з ПДВ; від 28.02.2018 на суму 711116 грн. 64 коп. з ПДВ; від 31.03.2018 на суму 853854 грн. 25 коп. з ПДВ; від 30.04.2018 на суму 430585 грн. з ПДВ, тобто на загальну суму 5348158 грн. 10 коп. з ПДВ. Дані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» неналежно виконало свої грошові зобов`язання за Договором, зокрема, вартість поставленого природного газу оплатило з простроченням, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем, у зв`язку з чим ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на суми прострочень нараховано вищевказані суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вище зазначалось, Товариство оскаржує рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2020 лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 356 228,36 грн., а також в частині відстрочення виконання даного рішення до 15.01.2021 року. Отже, оскаржуване судове рішення переглядається лише в цих частинах.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Місцевим господарським судом перевірено та встановлено вірне нарахування позивачем 890570 грн. 90 коп. пені.

Стосовно заявлених відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотань про зменшення розміру пені до 1000 грн та відстрочення виконання рішення до 01.02.2021, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частинами другою, третьою статті 551 ЦК України передбачено, що у випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Частинами 1, 3, 4, 5 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), ? встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ст. 331 ГПК України).

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи ? наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб ? стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Звертаючись із клопотанням про відстрочення виконання вказаного судового рішення, Підприємство визнало наявність обов`язку виконання рішення суду в даній справі та не відмовлялось від такого виконання, разом з тим зазначило про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом. Так, ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» вказало, що основний борг за договором сплачено відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом, більше ніж рік тому ? 18.12.2018, що не заперечувалось позивачем, а несвоєчасність розрахунків мала місце через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів.

Слід зазначити, що основною метою діяльності відповідача є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Відтак, відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів та здійсненої оплати наданих послуг, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.

ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є основним теплопостачальником в м. Миколаєві та обслуговує понад 85 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 324 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 40 медичних закладів, 58 шкільних закладів та 44 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.

Між тим, як свідчить надана відповідачем інформаційна довідка про заборгованість абонентів станом на 23.12.2019, заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 23.12.2019 становить 175,88 млн. грн., з них: бюджетних установ становить 15,03 млн. грн., госпрозрахункових організацій становить 5,45 млн. грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення - 155399,80 млн. грн., яке є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» .

Як вказало Підприємство, єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішенням, є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенції на надання пільг, субсидій та компенсацій. Проте, чинні тарифи, встановлені НКРЕКП, є збитковими (внаслідок невідповідності обсягів виробництва теплової енергії в затверджених тарифах фактичному виробництву), що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та виникнення різниці в тарифах, яка на сьогодні є ненарахованою та не погашеною, що призводить до накопичення кредиторської заборгованості перед основним постачальником енергоресурсів - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» . Відсутність механізму її відшкодування на державному рівні ставить під загрозу функціонування підприємства і разом з тим 1000 робочих місць для жителів міста та опалення більшої його частини. Підприємством було направлено заступнику голови облдержадміністрації з питань розвитку інфраструктури, будівництва, екології, ЖКГ та цивільного захисту Гайдаржи В.В., заступнику міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Кругляку Е.Б. та Миколаївському міському голкові Сєнкевнчу О.Ф. клопотання про звернення до Кабінету Міністрів України для визначення механізму отримання підприємством 154307323 грн. з різниці в тарифах для погашення існуючої кредиторської заборгованості, проте на даний час дане питання не врегульоване. Крім того, відповідачем ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та контрагентів по господарським договорам, що підтверджується поданими ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» інформаційними довідками щодо стягнення заборгованості з юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку станом на 01.12.2019, щомісячно та за одинадцять місяців 2019 року; щодо стягнення заборгованості з населення за послуги по теплопостачанню у судовому порядку станом на 01.12.2019, щомісячно та за одинадцять місяців 2019 року.

Як свідчать надані відповідачем довідки, станом на 27.12.2019 заборгованість по заробітній платі складає 6071085 грн. 79 коп., а заборгованість з податків та зборів - 17162269 грн. 49 коп.

Відповідно до балансів і звітів про фінансові результати відповідача за 2018 рік та дев`ять місяців 2019 року для ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» 2018 рік закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 52,3 млн. грн., дев`ять місяців 2019 року ? зі збитком 77,31 млн. грн.

Викладені вище обставини та подані на їх підтвердження докази, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, свідчать про стійку збитковість Підприємства та підтверджують відсутність можливості виконання на даний час рішення суду в цій справі без виникнення значного погіршення фінансового стану підприємства та загрози його банкрутства. При цьому, позивачем не було надано доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» .

Доводи Товариства про те, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ товариство змушене залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, а загальна сума заявлених до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат не компенсує повністю витрат на сплату відсотків за комерційними кредитами обґрунтовано відхилено місцевим господарським судом у зв`язку з їх недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги інтереси обох сторін, а також те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції значною мірою компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, Господарський суд Миколаївської області обґрунтовано зменшив розмір належної до стягнення пені на 40%, тобто до 534342 грн. 54 коп. (890570 грн. 90 коп. - 40%) та частково задовольнив заяву відповідача, відстрочивши ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» виконання рішення суду в даній справі на 6 місяців ? до 15.01.2021.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про наявність у даному випадку підстав для зменшення розміру належної до стягнення пені на 40% та відстрочення ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» виконання рішення суду на 6 місяців, оскільки в даному випадку названим судом враховано інтереси сторін, поведінку винної сторони - повну сплату Підприємством основної заборгованості ще до подання позову у цій справі.

Водночас судовою колегією відхиляються посилання Товариства на те, що судом взагалі не досліджувалось питання наявності збитків у позивача, оскільки відповідно до норм статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували б наявність збитків у Товариства, у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов`язань Підприємством.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують вищевикладених висновків місцевого господарського суду про наявність у даному випадку підстав для зменшення розміру пені та відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін в оскаржуваних частинах.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2020 у справі №915/2372/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.11.2020.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран