ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/7825/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Новак Л.О.,
за участю представника позивача Крукеницької Т.М.,
представника відповідача Кушнір Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВФГ ТРЕЙД до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ВФГ ТРЕЙД (далі - ТзОВ ВФГ ТРЕЙД , позивач, товариство) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2020 №0000660402, №0000670402, №0000680402, №0000690402.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами відповідача у період з 06.04.2020 по 10.04.2020 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності формування від`ємного значення ПДВ за жовтень 2019 року-січень 2020 року та декларування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2020 року ТзОВ ВФГ ТРЕЙД відображених у податковій декларації з ПДВ поданій за відповідний звітний (податковий) період за січень 2020 року в сумі 519 300,00 грн., які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, про що складено акт перевірки №6264/03-20-04-02/40769715 від 16.04.2020.
За наслідками перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем порушено абз. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-Vl (із змінами та доповненнями) та Розділу III Розрахунки за звітний період глави V Порядок заповнення податкової декларації . Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого Наказом МФУ від 26.01.2016 року №21, ТзОВ ВФГ ТРЕЙД у декларації за січень 2020 року завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 3 650,00 грн.; абз. 2 п. 188.1 ст. 188, п. 189.1, п.п. г п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.7, п. 200.8, п. 200.9, абз. б п. 200.4 ст. 200, п. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями та Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року за №159/28289 із змінами і доповненнями ТзОВ ВФГ ТРЕЙД у декларації за січень 2020 року завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 40 046,00 грн. завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 515 650,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 676 281,00 грн.; п. 201.10 ст. 201, п. 192, 1 ст. 192 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 1 231 957,4 грн. в тому числі за жовтень 2019 року на суму 1 103 867,00 грн. за листопад 2019 року на суму 128 090,40 грн.
На переконання відповідача, норми ПК України визначають, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим, встановлюють низку обов`язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні, однією з яких володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах, передбачають можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін договірної ціни. Таким чином, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг враховується рівень звичайних цін (ринкових цін) на таку продукцію та не враховується розмір собівартості такої продукції. Отже, на думку ГУ ДПС у Волинській області товариством реалізовано товари, за цінами. які нижче ринкових. Роблячи такі висновки (в частині визначення ринкової ціни на продукцію) податковий орган користувався даними із сайту 4sg.com.ua та selo.ua, що є незаконним, необґрунтованим та не має під собою жодного юридичного підґрунтя, оскільки дані висновки не підтверджені документально.
Користуючись своїм правом, ТзОВ ВФГ ТРЕЙД подав заперечення на акт перевірки №6264/03-20-04-02/40769715 від 16.04.2020 року. Проте, за результатами розгляду заперечень, 14/05.2020 відповідач, листом №12812/10/03-20-04-02-10 Про результати розгляду заперечення на акт документальної невиїзної перевірки вважає висновки викладені в акті правомірними та такими, що відповідають нормам діючого податкового законодавства, а вимоги викладені в запереченні на акт перевірки не підлягають задоволенню.
На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові-повідомлення рішення, а саме:
- №0000660402 від 18.05.2020, яким завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 519 300,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 129 825,00 грн.;
- №0000670402 від 18.05.2020, яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 40 046,00 грн.;
- №0000680402 від 18.05.2020, яким застосовано штраф в розмірі 615 978,70 грн. від суми ПДВ в розмірі 1 231 957,40 грн.;
- №0000690402 від 18.05.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 676 281,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 169 070,25 грн.
Позивач категорично не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями з тих підстав, що для операцій платника ПДВ з постачання товарів на митній території України, раніше ввезених таким платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом - виходячи з їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання, без урахування величини митної вартості. ТзОВ ВФГ ТРЕЙД реалізовувало імпортний товар на митній території України вище ціни його придбання, що підтверджується наданими до перевірки первинними документами, даними бухгалтерського обліку та аналізом цін в розрізі номенклатури.
Враховуючи викладене, при продажу імпортних товарів на території України для порівняння ціни продажів із мінімальною межею з метою нарахування ПДВ орієнтир відбувається на ціну придбання, визначену за бухгалтерськими обліковими правилами.
З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не встановлено факт реалізації позивачем товарів нижче ціни їх придбання, а визначення відповідачем ринкових цін з метою нарахування зобов`язань з ПДВ є неправомірним, оскільки звичайні ціни застосовуються при постачанні самостійно виготовлених товарів/послуг або при постачанні необоротних активів (у разі відсутності обліку необоротних активів). Враховуючи те, що ТзОВ ВФГ ТРЕЙД реалізовував товари, ввезені ним на митну територію України, звичайні ціни не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Позивач наголошуємо на тому, що законодавством України не надано контролюючому органу право на визначення звичайної ціни/ринкової вартості.
Також позивач зазначає що відповідач не досліджував суть господарських операцій позивача, що здійснювалися ним у період, що перевірявся та не вивчав надану до перевірки первинну документацію, а тому вважає висновки податкового органу за наслідками перевірки необ`єктивними, хибними та необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення №0000660402, №0000670402, №0000680402, №0000690402 від 18.05.2020 ґрунтуються на помилкових судженнях податкового органу, а відтак суперечать ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області, є протиправним та підлягають скасуванню.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 26.06.2020 року (т.2, а.с.50).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 22.06.2020 №2924/03-20-08-02-07 (т.2, а.с.53-58) представник відповідача позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення платником податку вимог податкового законодавства.
Так в обґрунтування свої позиції представник відповідача зазначила наступне.
Аналізом відображення показників даних податкової звітності з ПДВ за січень 2020 року ТзОВ ВФГ ТРЕЙД (вх.№9029328510 від 19.02.2020) з додатками та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 519 300,00 грн. (р.20.2.1) встановлено, що ТзОВ ВФГ ТРЕЙД завищено рядок 20.2.1 підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку декларації за січень 2020 року на суму 3 650,00 грн., за даними перевірки р.20.2.1 складає 515 650,00 грн., в результаті чого ТзОВ ВФГ ТРЕЙД за січень 2020 року завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р.20.2.1) в розмірі 515 650,00 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) в розмірі 40 046,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р. 18) в розмірі 676 281,00 грн.
Зокрема, перевірка правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ охоплювала декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від`ємне значення ПДВ (жовтень 2019 року - грудень 2019 року) до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ (січень 2020 року) включно.
За результатами здійсненого аналізу ТзОВ ВФГ ТРЕЙД ціноутворення (придбання, реалізація, співставлення із середньогалузевими) у звітних періодах, які підлягають перевірці встановлено, що позивач займається оптовою торгівлею товарів (картоплі свіжої).
Під час перевірки встановлено імпорт товару (картоплі свіжої) та ПДВ сплачено митним органам р.11 Декларації з податку на додану вартість за митною вартістю. Згідно митної декларації визначення ціни на товар за 6 методом. По рахунку 28 Товари відображена фактурна вартість. За даними митної декларації встановлено митну вартість перевищує фактурну вартість та завищене ПДВ по митній вартості (додаток до акту перевірки).
Зокрема, ТзОВ ВФГ ТРЕЙД реалізовує овочі, а саме: картопля свіжа, урожай 2019 року - 2,45-4,10 грн. за 1 кг, картопля свіжа, сорт Коломбо , урожай 2019 року - 2,29 грн. за 1 кг, картопля свіжа, сорт Лабелла , урожай 2019 року - 3,00 грн. з а 1 кг., картопля свіжа, сорт Венетта , урожай 2019 року - 2,92 грн. за 1 кг.
В ході проведення перевірки встановлено, що у жовтні 2019 року - листопаді 2019 року згідно податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних підприємство здійснювало реалізацію картоплі кінцевому споживачу, ТзОВ Томатті та ТзОВ Віндзор Груп . За даними сайту 4sg.com.ua та selo.ua Інтернет ціна овочів (картоплі свіжої) 7,00-10,00 грн. за 1 кг.
Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що у жовтні 2019 року - листопаді 2019 року, занижено податкове зобов`язання з ПДВ, в результаті заниження оптових цін (на картоплю свіжу), які склалися на ринку при реалізації неплатникам ПДВ, ТОВ Томатті та ТОВ Віндзор Груп .
Отже, позивач реалізує товар нижче звичайних цін, в результаті виникає від`ємне значення з ПДВ, по якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ.
Виходячи з вищевикладеного, внаслідок продажу картоплі за цінами нижче ринкових цін, ТзОВ ВФГ ТРЕЙД занижено податкове зобов`язання на загальну суму 1 231 957,00 грн., в тому числі за жовтень 2019 року в розмірі 1 103 867,00 грн., за листопад 2019 року в розмірі 128 090,00 грн., в результаті чого по декларації за січень 2020 року завищено бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) в розмірі 515 650,00 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) на 40 046,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р. 18 ) в розмірі 676 281,00 грн.
Крім того, в ході перевірки встановлено відсутність складання ТзОВ ВФГ ТРЕЙД зведених податкових накладних та її реєстрацій в Єдиному реєстрі податкових накладних за відповідні звітні періоди по операціях з реалізацією ТМЦ (картоплі свіжої).
На час проведення перевірки за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від`ємного значення, включення ТзОВ ВФГ ТРЕЙД до складу податкового зобов`язання за жовтень 2019 року - листопад 2019 року, січень 2020 року податкових накладних, які зареєстровані з порушенням терміну у Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 192 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1 231 957,00 грн., в тому числі за жовтень 2019 року на суму 1 103 867,00 грн., за листопад 2019 року на суму 128 090,40 грн.
26.06.2020 на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2020 від представника позивача на адресу суду надійшли переклади контрактів та договорів. (т.2, а.с.64-181).
Також, 07.07.2020 від представника позивача на адресу суду надійшли переклади рахунків-фактур та додаткових угод(т.3, а.с.1-90).
В поданих до суду запереченні (т.2, а.с.172-173) представник відповідача вважає доводи наведених представником позивача у позовній заяві безпідставними з підстав наведених у відзиві.
Ухвалою суду від 07.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у даному судовому засіданні (т.3, а.с.94).
В судовому засіданні 07.07.2020 представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити, крім того подала клопотання про доручення до матеріалів справи доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням перекладача (т.2, а.с.182-191) .
Представник відповідача у цьому ж судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні, просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ТзОВ ВФГ ТРЕЙД з 10.07.2018 зареєстроване Ковельською районною державною адміністрацією в якості юридичної особи, видом економічної діяльності згідно КВЕД є: 46.31 Оптова торгівля фруктами та овочами, дані фактичні обставини підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.13). Також позивач є платником податку на додану вартість з 01.08.2018.
Як слідує з матеріалів справи на підставі наказу від 18.03.2020 №903 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Головним управління ДПС у Волинській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ВФГ ТРЕЙД з питань правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2019 року - січень 2020 року та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за січень 2020 року, про що складено акт перевірки №6264/03-20-04-02/40769715 від 16.04.2020 (т.1, а.с.15-55).
Проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ ВФГ ТРЕЙД , зокрема: абзацу б пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та розділу III Розрахунки за звітний період глави V Порядок заповнення податкової декларації Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №21 від 26.01.2016, ТзОВ ВФГ ТРЕЙД у декларації за січень 2020 року завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р.20.2.1) в розмірі 3 650,00 грн.; абзацу 2 пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, абзацу г пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.7, 200.8, 200.9, абзацу б пункту 200.4 статті 200, пункту 201 статті 201 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 ТзОВ ВФГ ТРЕЙД у декларації за січень 2020 року завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) в розмірі 40 046,00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р.20.2.1) в розмірі 515 650,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання, та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.18) в розмірі 676 281,00 грн.; пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 192 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 1231957,40 грн., в тому числі за жовтень 2019 року на суму 1 103 867,00 грн., за листопад 2019 року на суму 128 090,40 грн.
Користуючись своїм правом, визначений п.86.7 ст.86 ПК України ТзОВ ВФГ ТРЕЙД подало свої заперечення на акт перевірки №6264/03-20-04-02/40769715 від 16.04.2020 року (т.1, а.с.61-67).
За результатами розгляду заперечень, відповідач листом №12812/10/03-20-04-02-10 від 14.05.2020 Про результати розгляду заперечення на акт документальної невиїзної перевірки вважає висновки викладені в акті правомірними та такими, що відповідають нормам діючого податкового законодавства, а вимоги викладені в запереченні на акт перевірки не підлягають задоволенню (т.1, а.с.70-72).
На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові-повідомлення рішення, а саме:
- №0000660402 від 18.05.2020, яким завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 519 300,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 129 825,00 грн. (т.1, а.с.73-74);
- №0000670402 від 18.05.2020, яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 40 046,00 грн. (т.1, а.с.75-76);
- №0000680402 від 18.05.2020, яким застосовано штраф в розмірі 615 978,70 грн. від суми ПДВ в розмірі 1 231 957,40 грн. (т.1, а.с.77-78);
- №0000690402 від 18.05.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 676 281,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 169 070,25 грн. (т.1, а.с.79-80)
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень від 18.05.2020 №0000660402, №0000670402, №0000680402, №0000690402, з огляду на таке.
Як свідчать матеріали перевірки, висновки контролюючого органу про порушення ТзОВ ВФГ ТРЕЙД абзацу б пункту 200.4 статті 200 ПК України та розділу III Розрахунки за звітний період глави V Порядок заповнення податкової декларації Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №21 від 26.01.2016, ТзОВ ВФГ ТРЕЙД у декларації за січень 2020 року завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р.20.2.1) в розмірі 3 650,00 грн.; абзацу 2 пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, абзацу г пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.7, 200.8, 200.9, абзацу б пункту 200.4 статті 200, пункту 201 статті 201 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 ТзОВ ВФГ ТРЕЙД у декларації за січень 2020 року завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) в розмірі 40 046,00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р.20.2.1) в розмірі 515 650,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання, та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.18) в розмірі 676 281,00 грн.; пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 192 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 1 231 957,40 грн., в тому числі за жовтень 2019 року на суму 1 103 867,00 грн., за листопад 2019 року на суму 128 090,40 грн., ґрунтуються на тому, що товариством реалізовано товари, за цінами. які нижче ринкових. Роблячи такі висновки (в частині визначення ринкової ціни на продукцію) податковий орган користувався даними із сайту 4sg.com.ua та selo.ua.
Однак, суд не погоджується з такими висновками ГУ ДФС у Волинській області, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно із п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).
Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, від`ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об`єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Від`ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії - віднімання , і в силу дії об`єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.
Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.7 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частиною першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а.
З матеріалів справи судом встановлено, що за період з жовтня 2019 року по листопад 2019 року ТзОВ ВФГ ТРЕЙД було укладено ряд договорів з іноземними компаніями відповідно до умов яких продавці зобов`язуються передати у власність позивачу товар, здебільшого овочі та фрукти (т.1, а.с.200-246, т.2, а.с.1-3,65-167).
Згідно наявних в матеріалах справи ВМД придбаний товар був поставлений на митну територію України (т.1, а.с.85-199).
Таку жовтні 2019 року на виконання умов контрактів №22.08.2019 від 22.08.2019 року додаткової угоди №1 від 16.09.2019 року, додаткової угоди №2 від 31.01.2020 року, №16-У від 19.08.2019 року, додаткової угоди №1 від 13.09.2019 року, додаткової угоди №2 від 14.10.2019 року, №78-У від 07.10.2019 року, №81-У від 09.10.2019 року, №14-У від 13.08.2019 року, №15-У від 19.08.2019 року, №19-014 від 14.08.2019 року, доповнення до контракту №1 від 16.09.2019 року, №В 19-018 від 21.08.2019 року, доповнення до контракту № 1 від 16.09.2019 року, №В19-036 від 30.09.2019 року, №1 від 27.09.2019 року, №2 від 30.09.2019 року, №3 від 01.10.2019 року, №21 від 12.09.2019 року, додаткової угоди №1 від 16.09.2019 року, №2/2018 від 26.09.2018 року, додаткової угоди №1 від 15.06.2019 року, №0110-19 від 01.10.2019 року, №01-19 від 30.09.2019 року, додаткової угоди №1 від 09.10.2019 року, №24/09-2 від 24.09.2019 року та відповідно до митних декларацій UA205040/2019/046711 від 01.10.2019 року, UA205040/2019/046708 від 01.10.2019 року, UA205040/2019/046709 від 01.10.2019 року, UA205040/2019/046954 від 02.10.2019 року, UA205040/2019/046956 від 02.10.2019 року, UA205040/2019/047173 від 03.10.2019 року, UA205040/2019/047214 від 03.10.2019 року, UA205040/2019/047186 від 03.10.2019 року, UA205040/2019/047501 від 04.10.2019 року, UA205040/2019/047497 від 04.10.2019 року, UA205040/2019/047494 від 04.10.2019 року, UA205040/2019/047492 від 04.10.2019 року, UA205040/2019/047461 від 04.10.2019 року, UA205040/2019/047613 від 05.10.2019 року, UA205040/2019/047612 від 05.10.2019 року, UA205040/2019/047630 від 05.10.2019 року, UA205040/2019/047623 від 05.10.2019 року, UA205040/2019/047622 від 05.10.2019 року, UA205040/2019/047631 від 05.10.2019 року, UA205040/2019/047632 від 05.10.2019 року, UA205040/2019/047644 від 05.10.2019 року, UA205040/2019/04765 5 від 05.10.2019 року, UА205040/2019/047674 від 06.10.2019 року, UA205040/2019/047675 від 06.10.2019 року, UA205040/2019/047839 від 07.10.2019 року, UA205040/2019/048014 від 08.10.2019 року, UA205040/2019/048349 від 10.10.2019 року, UA205040/2019/048362 від 10.10.2019 року, UA205040/2019/048357 від 10.10.2019 року, UA205040/2019/048790 від 13.10.2019 року, UA205040/2019/048789 від 13.10.2019 року, UA205040/2019/048785 від 13.10.2019 року, UA205040/2019/048788 від 13.10.2019 року, UA205040/2019/048787 від 13.10.2019 року, UA205040/2019/048786 від 13.10.2019 року, UA205040/2019/048784 від 13.10.2019 року, UA205040/2019/048822 від 14.10.2019 року, UA205040/2019/048823 від 14.10.2019 року, UA205040/2019/048970 від 15.10.2019 року, UA205040/2019/048981 від 15.10.2019 року, UA205040/2019/049558 від 18.10.2019 року, UA205040/2019/049812 від 19.10.2019 року, UA205040/2019/049810, UA205040/2019/050082 від 22.10.2019 року, UA205040/2019/050081 від 22.10.2019 року, UA 205040/2019/050080 від 22.10.2019 року, UA205040/2019/050079 від 22.10.2019 року, UA 205040/2019/050085 від 22.10.2019 року, UA205040/2019/050086 від 22.10.2019 року, UA205040/2019/050428 від 23.10.2019 року, UA205040/2019/050436 від 24.10.2019 року, UA205040/2019/050666 від 25.10.2019 року, UA205040/2019/050668 від 25.10.2019 року, UА205040/2019/050863 від 26.10.2019 року позивачем завезено та здійснено оформлення для вільного обігу на території України товар на загальну суму 3 343 679,01 грн. Здійснюючи імпортні операції в жовтні 2019 року позивачем сплачено ПДВ митним органам в розмірі 892 031,30 грн.
В листопаді 2019 року на виконання умов контракту №08-11/19 від 08.11.2019 року та відповідно до митних декларацій UА205040/2019/051988 від 03.11.2019 року, UA205040/2019/052486 від 06.11.2019 року, UA205040/2019/052489 від 06.11.2019 року, UA205040/2019/052497 від 06.11.2019 року, UA205040/2019/052493 від 06.11.2019 року, UA205040/2019/053670 від 13.11.2019 року, UA205040/2019/053933 від 15.11.2019 року, UA205040/2019/053932 від 15.11.2019 року, UA205040/2019/054263 від 18.11.2019 року, UA205040/2019/055974 від 28.11. 2019 року, UA 205040/2019/055977 від 28.11.2019 року позивачем завезено та здійснено оформлення для вільного обігу на території України товар на загальну суму 851 892,50 грн. Здійснюючи імпортні операції в листопаді 2019 року позивачем сплачено ПДВ митним органам в розмірі 202 584,00 грн.
В грудні 2019 року відповідно до митних декларацій UA205050/2019/200106 від 11.12.2019 року, UA205050/2019/202763 від 26.12.2019 року, UA205050/2019/202791 від 26.12.2019 року, UA205050/2019/202809 від 26.12.2019 року позивачем завезено та здійснено оформлення для вільного обігу на території України товар на загальну суму 501 988,76грн. Здійснюючи імпортні операції в грудні 2019 року позивачем сплачено ПДВ митним органам в розмірі 103 542,00грн.
В січні 2020 року відповідно до митних декларацій UA205050/2019/2020/001930 від 16.01.2020 року, UA205050/2019/001924 від 16.01.2020 року, UA205050/2019/004373 від 27.01.2020 року, UA205050/2019/004374 від 27.01.2020 року, UA205050/2019/005531 від 30.01.2020 року Позивачем завезено та здійснено оформлення для вільного обігу на території України товар на загальну суму 563 622,57 грн. Здійснюючи імпортні операції в січні 2020 року, позивачем сплачено ПДВ митним органам в розмірі 124 521,30 грн.
Придбання товарів підтверджується також оборотами по рахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками , про що зазначено в акті перевірки та не заперечується відповідачам.
В подальшому придбані позивачем товари були реалізовані ТзОВ Томатті та ТзОВ Вінгор Груп, що підтверджується договорами купівлі-продажу (т.2, а.с.4-9), та видатковими накладними за період жовтень-листопад 2019 року (т.2, а.с.26-35).
Зокрема, ТзОВ ВФГ ТРЕЙД реалізовує овочі, а саме: картопля свіжа, урожай 2019 року 2,45-4,1 грн., за 1 кг., картопля свіжа, сорт Коломбо , урожай 2019 року - 2,29 грн. за 1 кг., картопля свіжи, сорт Лабелла , урожай 2019 року-3,00 грн. за 1 кг., картопля свіжа, сорт Венетта , урожай 2019 року - 2,92 грн. за 1 кг.
За результатами господарської діяльності, з метою реалізації свого права на отримання бюджетного відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість позивач при поданні податкової декларації з ПДВ за січень 2020 року до відповідача заявив до відшкодування з державного бюджету від`ємного значення між податковим кредитом та податковим зобов`язанням з ПДВ в сумі 40 046,00 грн.
Отже, оглянуті судом первинні документи (ВМД, договори, видаткові накладні, рахунки-фактури) не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентом.
В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.
Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТзОВ ВФГ ТРЕЙД є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Посилання контролюючого органу на інформацію з мережі Інтернет із сайтів 4sg.com.ua та selo.ua відносно цін овочів та фруктів, є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення та носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.
Також, суд критично оцінює посилання відповідача на інформацію яка була надана Головним управління статистики у Волинській області стосовно середніх споживчих цін на окремі продовольчі товари (цибуля ріпчаста, буряк, морква, картопля) по Волинській області, оскільки така інформаціє не спростовує того факту, що придбані товариством товари реалізовувались нижче її собівартості.
Як уже було зазначено, ТзОВ ВФГ ТРЕЙД у період який перевірявся здійснювало оптову торгівлю овочами.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).
Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв`язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюють вони його на власний ризик.
Таким чином, суд зазначає, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадку обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності), укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.
Згідно із підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.
Згідно підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
З наведеного слідує, що позивачу надано право самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, по якій здійснюється державне регулювання цін і тарифів, за вільними (договірними) цінами.
При цьому, з аналізу акту перевірки слід прийти до висновку, що податковий орган фактично не погоджується із ціною, за якою ТзОВ ВФГ ТРЕЙД реалізовувало покупцям товар.
Проте, чинне податкове законодавство України надає право податковим органам не погодитися із договірною ціною лише у випадку її відхилення у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків (пункт 39.15 статті 39 ПК України), дотримавши при цьому відповідну процедуру, чого в даному випадку відповідачем не було зроблено.
Таким чином, чинне законодавство України гарантує суб`єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем під час проведення перевірки ТзОВ ВФГ ТРЕЙД не було досліджено жодного первинного документу, а використовувались лише дані бухгалтерського обліку. Разом з тим, відповідачем не надано розрахунку доходів, який недоотримав позивач при здійсненні господарської діяльності з реалізації товарів, доводи про недоотримання доходів жодними доказами не підтверджено.
Тобто, висновки податкового органу про реалізацію товарів нижче ринкових ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та повністю спростовані позивачем в ході судового розгляду справи, наявними в нього первинними документами.
Також, ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в відзиві аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Суд також звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України . Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови . Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим, з наведених вище мотивів, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2020 №0000660402, №0000670402, №0000680402, №0000690402.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір у загальній сумі 21 020,00 грн., та що підтверджується платіжним дорученням №540 від 21.05.2020 (т.1, а.с.10).
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною третьої даної статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Як передбачено статтею 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як слідує із матеріалів справи для перекладу та засвідчення документів, які складені іноземною мовою позивачем залучено Бюро перекладів Адмірал Прайм у зв`язку з чим понесено судові витрати в розмірі 25 920,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №16-06-86 від 16.06.2020, рахунком-фактурою №25-06-87 від 25.06.2020, рахунком-фактурою №30-06-88 від 30.06.2020, актом здачі-приймання робіт №ОУ-0000147 (надання послуг), актом здачі-приймання робіт №ОУ-000089 (надання послуг), актом здачі-приймання робіт №ОУ-0000139 (надання послуг), платіжним дорученням №545 від 17.06.2020, №551 від 25.06.2020 та платіжним дорученням №557 від 01.07.2020 (т.2, а.с.183-191).
Таким чином, враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 21 020,00 грн. та витрати пов`язані із залученням перекладача в сумі 25 920,00 грн. усього на зальну суму 46 940,00 грн.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 139, 159, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 18.05.2020 №0000660402, №0000670402, №0000680402, №0000690402.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВФГ ТРЕЙД (45001, Волинська область, місто Ковель, вулиця Володимирська, будинок 150, код ЄДРПОУ 42297514) судові витрати в сумі 46 940,00 грн. (сорок шість тисяч дев`ятсот сорок гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський
Повний текст судового рішення складено 16.07.2020.
Суд | Волинський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.07.2020 |
Оприлюднено | 20.07.2020 |
Номер документу | 90450080 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні