Рішення

від 01.07.2020 по справі 160/3452/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Справа № 160/3452/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ :

27 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 12 листопада 2018 року №Ф-3274-54/410У на суму 31 639,08 грн. та від 11 травня 2019 року №Ф-3274-54/410У на суму 2 754,18 грн., винесені щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем щодо ОСОБА_1 винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, а саме від 12 листопада 2018 року №Ф-3274-54/410У на суму 31 639,08 грн. та від 11 травня 2019 року №Ф-3274-54/410У на суму 2 754,18 грн.

Позивач не погоджується із винесеними вимогами, оскільки грошові зобов`язання, що зафіксовані у них, визначені неправомірно, так як з липня 2017 року позивач був офіційно працевлаштований та ЄСВ за нього сплачував роботодавець, а з 27 квітня 2018 року позивач проходив військову службу за контрактом у складі ЗСУ.

Крім того, позивач зазначив, що є незрозумілим, на підставі яких відомостей, актів перевірки чи інших документів було зроблено висновок про наявність у позивача обов`язку зі сплати ЄСВ та визначення боргу (недоїмки) на загальну суму 34393,26 грн.

Ухвалою суду від 01 квітня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

27 квітня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець. На дату формування оскаржуємої вимоги не перебував у стані припинення підприємницької діяльності. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, і як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Із врахуванням зазначеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році становить 704,00 грн. на місяць ( 3200,00 грн. х 22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017). За 2017 рік сума нарахувань єдиного внеску становить 8448,00 грн. У 2018 році мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн. на місяць ( 3723,00 грн. х 22%, де 3723,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018). У 2019 році мінімальний страховий внесок становив 918.06 грн. на місяць (4173,00 грн. х 22%, де 4173.00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019).

Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені нарахування за 2018 рік:

нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік як ФОП у сумі 8448 грн., нарахування не сплачені;

1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.04.2018 року, нарахування не сплачені;

нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік як особі, яка займається професійною незалежною діяльністю у сумі 8448 грн., нарахування не сплачені;

2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.07.2018 року, нарахування не сплачені;

3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.10.2018 року, нарахування не сплачені.

Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 31 639,08 грн. Відповідно до Інструкції №449 саме на цю суму було винесено вимогу №Ф3274-54/410У від 28.11.2018 року, адже на кінець календарного місяця була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені нарахування за 2019 рік:

4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 21.01.2019 року, нарахування не сплачені;

1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені.

Сума недоїмки станом на 30.04.2019 року становила 39 307,62 грн.

Відповідно до Інструкції №449 саме на цю суму було винесено вимогу №Ф-3274- 54/410У від 11.05.2019 року, адже на кінець календарного місяця була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції №449 Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, законом передбачений обов`язок фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску.

Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Також представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області наголосив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, не сплаченого у строки.

29 квітня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній ще раз наголосив, що відповідач неправомірно нарахував позивачу суму ЄСВ і як фізичній особі-підприємцю і як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач 15 травня 2008 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер 2 232 000 0000 005717, та перебував на загальній системі оподаткування.

29 листопада 2010 року позивач отримав ліцензію на право здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії АВ №547894 на необмежений строк та мав відповідний основний вид діяльності за КВЕД-2005 - 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління, який охоплював і діяльність арбітражних керуючих.

13 березня 2013 року, у зв`язку зі змінами чинного законодавства та скасування ліцензування діяльності арбітражних керуючих, на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14 лютого 2013 року №280/5 позивач отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за №230.

Згідно запису у трудовій книжці АХ №744510 04 липня 2017 року позивач прийнятий на роботу до Дніпровської філії ТОВ Капітал-2006 (код ЄДРПОУ 41158724), Станом на сьогоднішній день його не звільнено відповідно до вимог Закону України Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку .

27 квітня 2018 року позивач уклав з Міністерством оборони України контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України строком на три роки та відбув до місця служби у м. Миколаїв, що підтверджується копією витягу з наказу №19-РС від 27 квітня 2018 року та контракту.

12 листопада 2018 року відповідачем була винесена Вимога №Ф-3274-54/410У, згідно якої позивачу визначено суму грошового зобов`язання з ЄСВ у розмірі 31 639,08 грн.

У зв`язку з цим позивач звернувся до ГУ ДФС у Дніпропетровській області із запитом про надання копії вимоги, однак, не встиг її отримати так як в період з 01 червня 2019 року по 27 листопада 2019 року приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та перебував у зоні ООС, що підтверджуються довідкою №4675 від 23 грудня 2019 року.

04 листопада 2019 року електронною поштою на адресу відповідача позивач направив скаргу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ в сумі 31 639,08 грн.

Згідно відповіді від 05 грудня 2019 року за вих. №39982/10/04/36-54-60 відповідач відмовив у задоволенні скарги.

11 травня 2019 року відповідач виніс Вимогу №Ф-3274-54/410У про стягнення з позивача 2 754,18 грн.

З відзиву відповідача вбачається, що в 2017 році позивачу з розрахунку мінімального страхового внеску 704,00 грн./місяць нараховано 8 448,00 грн. (704,00 * 12 місяців) ЄСВ як ФОП та 8 448,00 грн. (704,00 * 12 місяців) як особі, що займається незалежною професійною діяльністю, всього за 2017 рік нараховано 16 896,00 грн.

В 2018 році нарахування здійснювалося з розрахунку 819,06 грн./місяць та становило:

2 457,18 грн. як ФОП за І кв.;

4 914,36 грн. як особі, що займається незалежною професійною діяльністю за І та II кв., всього 7 371,54 грн.

При винесенні вимоги від 11 травня 2019 року відповідач знову здійснював нарахування ЄСВ позивачу і як фізичній особі-підприємцю, і як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VІ (далі Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 7 Закону 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно із частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Системний аналіз наведених норм права свідчить, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому, згідно підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа (ФОП).

Згідно видів діяльності позивача, як фізичної особи-підприємця так і арбітражного керуючого 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління є основним видом, тобто позивач займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Отже, позивач до 21 червня 2019 року (до дати анулювання свідоцтва) здійснював один і той же вид підприємницької діяльності і у нього не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної діяльності та, як наслідок, - подвійне нарахування ЄСВ.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові по зразковій справі Верховного Суду від 02.09.2019 року №520/3939/19 (провадження №Пз/9901/10/19) за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (п. 4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами. Підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону №2464-VI. Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Крім того у постанові зазначено, що відповідно до положень пунктів 63.1, 63.2, 63.5 статті 63, пунктів 65.2, 65.4 статті 65 Податкового кодексу України особа, взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, і наголошує на тому, що оскільки діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, то доходи, отримані від здійснення такої діяльності, підлягають оподаткуванню згідно зі статтею 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу одночасно ЄСВ як фізичній особі-підприємцю і як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність, є незаконним.

Щодо нарахування ЄСВ в період перебування позивача на військовій службі, суд має зазначити наступне.

Як було зазначено вище, 27 квітня 2018 року позивач уклав з Міністерством оборони України контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України строком на три роки та відбув до місця служби у м. Миколаїв, що підтверджується копією витягу з наказу №19-РС від 27 квітня 2018 року та контракту.

Відповідно до пункт 9-2 частини другої розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що під час особливого періоду, визначеного Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , якщо вони не є роботодавцями.

Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі не провадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

Зазначена правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №260/117/19.

Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року, справа №440/2149/19, адміністративне провадження №К/9901/28514/19, зробив висновок про те, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Також, приймаючи рішення по справі, суд враховує, що з січня 2017 року набули чинності зміни в Законі України №2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , відповідно до яких платникам, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) нараховується сума єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704, 00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017).

Як встановлено судом, згідно запису у трудовій книжці АХ НОМЕР_1 744510, 04 липня 2017 року позивач прийнятий на роботу до Дніпровської філії ТОВ Капітал-2006 (код ЄДРПОУ 41158724, тобто з 01 січня 2017 року по 04 липня 2017 року позивач не працював, дохід не отримував, але враховуючи зміни до Закону України №2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування повинен був сплачувати єдиний внесок.

Таким чином, нарахування позивачу ЄСВ за шість місяців 2017 року є правомірним.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки): від 12 листопада 2018 року №Ф-3274-54/410У в частині визначення заборгованості на суму 27 415,08 грн., від 11 травня 2019 року №Ф-3274-54/410У на суму 2 754,18 грн., які винесені щодо ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник