Рішення

від 02.06.2020 по справі 160/3839/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року Справа № 160/3839/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняДудко Ю.С., за участі: представника позивача представника відповідача Воронкова О.М., Чабан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Спецбудмонтаж-21 (49017, м. Дніпро, вул. Академіка Лазаряна, 10, кв. 80) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

08.04.2020 Приватне підприємство Спецбудмонтаж-21 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0009400509 та № 0009420509 від 13.12.2019, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на хибних висновках податкового органу про нереальність фінансово-господарських взаємовідносин підприємства позивача з контрагентам у перевіряємий період. Стверджує, що відповідач у акті перевірки проводить аналіз взаємовідносин ПП Спецбудмонтаж-21 з контрагентом ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН опираючись лише не реєстр отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2016, бази даних ДФС, первинні документи Головним управління ДПС у Дніпропетровській області не аналізувались, оскільки запит про надання копій документів до правоохоронних органу не було зроблено. Крім того, твердження відповідача в акті перевірки про те, що правочини між позивачем та ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН є фіктивними та не реальними є не законним, оскільки право визнавати правочин недійсним є виключно у судів, а не у органів контролюючого органу.

Ухвалою суду від 13.04.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

29.04.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов. В якому зазначив, що аналізом Єдиного реєстру податкових накладних в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН встановлено: ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН здійснює придбання великої кількості товарно-матеріальних цінностей, які потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним можливостям ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН .

Таким чином, відповідач в акті перевірки дійшов до висновку, що за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН по ланцюгу господарських операцій з руху вищевказаного товару встановлено відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Ухвала слідчого судді

13.05.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити та підтримав позицію викладену в позовній заяві.

У судове засідання 02.06.2020 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позову, відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство Спецбудмонтаж-21 (код ЄДРПОУ 32417358) 29.01.2004 зареєстровано як юридична особа та з 04.02.2004 перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Видами діяльності КВЕД є: 43.11 знесення, 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування 9основний), 43.91 покрівельні роботи, 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на підставі наказу №199-п від 11.09.2019 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Спецбудмонтаж-21 та повідомлення від 12.09.2019 №78, виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у період з 07.10.2019 по 11.10.2019 проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП Спецбудмонтаж-21 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН (код ЄДРПОУ 40465961) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Висновки перевірки зафіксовано актом 21.10.2019 №5122/04-36-05-09/32417358 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Спецбудмонтаж-21 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН (код ЄДРПОУ 40465961) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ПП Спецбудмонтаж-21 :

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 55004 грн.;

- 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), підприємством занижено податок на додану вартість за 2016 рік на загальну суму 6915 грн., в тому числі у грудні 2016 на суму 6915 грн.

Вищевикладене призвело до порушення:

- ПП Спецбудмонтаж-21 завищено податковий кредит на загальну сум 61115 грн., в тому числі у грудні 2016 на суму 6915 грн. та березні 2016 на суму 54200,11 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6915 грн., в тому числі у грудні 2016 на суму 6915 грн.;

- ПП Спецбудмонтаж-21 занижено податок на прибуток за 2016 на загальну суму 55004 грн.

Позивач не погодившись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки направило заперечення до Акту перевірки. Згідно листа Головного управління ДПС у Дніпропетровскій області про розгляд заперечень до акту перевірки, висновки, викладені в акті перевірки, залишені без змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровскій області винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0009400509 від 13.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими за зобов`язаннями на суму 6915 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1728,75 грн.

- № 0009420509 від 13.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 55004 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 13751 грн.

За результатом адміністративного оскарження (рішення про результати розгляду скарги №8311/6/РВ-00-08-05-02-06 від 04.03.2020), в задоволенні скарги відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0009400509 та № 0009420509 від 13.12.2019, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги, суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодексу України, визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 Податкового кодексу України з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 ПК України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Частина 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно пункту 5 Положення бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2010 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Відповідно до пункту 6 Положення бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом TOB БІЗНЕС КОНСЕПШЕН (код ЄДРПОУ 40465961), податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС КОНСЕПШЕН (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №011216.

Відповідно до п. 1.1 даного договору в порядку і на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, надалі іменується Товар , асортимент, кількість, ціна, якої визначається в специфікаціях, які оформлюються у вигляді Додатків до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Ціна на товар визначається в гривнях за одиницю і вказується у Специфікаціях, що додаються до цього Договору і є його невід`ємною частиною (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.3 договору загальна сума договору є величиною незмінною і складається з суми вартостей усіх оформлених у письмовій формі і підписаних обома сторонами договору додатків та/або додаткових угод до нього.

Положеннями п. 4.1 договору визначено, що постачання товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця згідно Офіційних правил Тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) редакція 2010. Відвантажувальні реквізити покупця та строки постачання обумовлюються у специфікаціях, які оформлені у вигляді додатків до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Разом з товаром постачальник передає покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, товарну накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості або технічний паспорт (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 10.1 договору договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору з 01.12.2016 до 31.12.2017.

Сторонами складено специфікацію №1 від 01.12.2016 до договору поставки від 01.12.2016 №011216 (а.с. 63-64).

На підставі договору поставки та специфікації №1 до договору сторонами складено та підписано:

- видаткові накладні: від 01.12.2016 №011216/5СТ на суму всього з ПДВ 9296,40 грн., №011216/4СТ на суму всього з ПДВ 8991,60 грн., №011216/2СТ на суму всього з ПДВ 8991,60 грн., №011216/1СТ на суму всього з ПДВ 8839,20 грн., №011216/3СТ на суму всього з ПДВ 9144,00 грн., №011216/6СТ на суму всього з ПДВ 5940,08 грн., від 02.12.2016 №021216/6СТ на суму всього з ПДВ 5940,07 грн., №021216/1СТ на суму всього з ПДВ 9448,80 грн., №021216/2СТ на суму всього з ПДВ 9601,20 грн., №021216/5СТ на суму всього з ПДВ 9601,20 грн., №021216/4СТ на суму всього з ПДВ 9753,60 грн., №021216/3СТ на суму всього з ПДВ 9144,00 грн.; від 05.12.2016 №051216/1СТ на суму всього з ПДВ 9296,40 грн., №051216/3СТ на суму всього з ПДВ 8964,00 грн., №051216/6СТ на суму всього з ПДВ 5902,09 грн., №051216/5СТ на суму всього з ПДВ 9203,04 грн., №051216/4СТ на суму всього з ПДВ 8964,00 грн., №051216/6СТ на суму всього з ПДВ 5902,09 грн., №051216/2СТ на суму всього з ПДВ 11440,87 грн., №051216/7шм на суму всього з ПДВ 33948,55 грн., від 06.12.2016 №061216/2СТ на суму всього з ПДВ 3492,84 грн., №061216/4СТ на суму всього з ПДВ 3774,89 грн., №061216/3СТ на суму всього з ПДВ 30944,34 грн., №061216/1СТ на суму всього з ПДВ 3278,99 грн., №061216/5СТ на суму всього з ПДВ 4276,94 грн.; від 07.12.2016 №071216/3СТ на суму всього з ПДВ 4276,94 грн., №071216/2СТ на суму всього з ПДВ 22485,36 грн.; від 08.12.2016 №081216/2СТ на суму всього з ПДВ 4276,94 грн., від 09.12.2016 №091216/1Р на суму всього з ПДВ 22288,81 грн., №091216/2СТ на суму всього з ПДВ 14284,34 грн.

Також судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізована пересувна механізована колона 788 (генпідрядник) та приватним підприємством Спецбудмонтаж-21 (субпідрядник) укладено договір від 15.06.2016 №150616.

Згідно п. 1.1 даного договору Генпідрядник доручає, а субпідрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту.

Об`єкт - реконструкція спортивного комплексу по вул. Будьоного в смт. Межова, Дніпропетровської області (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання субпідряднику, визначені на підставі проектно-кошторисної документації. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі капітального ремонту у разі внесення змін до проектної документації.

Початок та закінчення будівельно-монтажних робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною Договору (додаток №2) та умовами Договору (п. 1.5 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено договірну ціну, яка складає 8015630,40 грн., у тому числі ПДВ 20%- 1335938 грн. 40 коп.

На підтвердження виконання будівельних робіт, судом досліджено акти приймання виконання будівельних робіт за грудень 2016 (а.с. 107-154).

Як вбачається з акту перевірки від 21.10.2019 згідно з базою даних Єдиний реєстр податкових накладних встановлено, що підприємство ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН за 2016 рік придбавались на території України наступні групи товарів: газ вуглеводневий скраплений паливний марки ПА СТБ, акумулятор DYNAMIC 6СТ-60-А3(0), халва соняшникова, дрожжи пресованные спиртове, молоко, масло, жолюзи-ролета, вироби макаронні, чай Ахмад тощо.

Контролюючим органом в акті перевірки від 21.10.2019 встановлено наступне.

ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН (код ЄДРПОУ 32417358) не є виробником товарів та встановлено обрив ланцюга, реалізовані товарно-матеріальні цінності не придбавались.

Аналізом Єдиного реєстру податкових накладних в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН встановлено: ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН здійснює придбання великої кількості товарно-матеріальних цінностей, які потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним можливостям ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН .

Таким чином, відповідач в акті перевірки дійшов до висновку, що за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН по ланцюгу господарських операцій з руху вищевказаного товару встановлено відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва.

Крім того, не можливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН .

Крім того, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровськівй області отримано вирок Подільського районного суду м.Києва від 29.03.2019 у справі №758/14610/18, відповідно до якого ОСОБА_1 , було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 205 КК України.

Оскільки, вироком Подільського районного суду м.Києва від 29.03.2019 у справі №758/14610/18 ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН визнано фіктивним, тому не можливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинам з даним контрагентом -постачальником.

Щодо посилань відповідача на вирок Подільського районного суду м.Києва від 29.03.2019 у справі №758/14610/18, суд зазначає наступне.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

При цьому, сам факт існування обвинувального вироку за статтею 205 КК України не є безумовною підставою для такого висновку. Суд повинен встановити, чи мали взагалі місце операції між платником і його контрагентами та чи може вирок мати преюдиційне значення в податковому спорі, а після цього ще й дослідити його зміст. Наявність вироку не завжди свідчить про нереальність господарських операцій.

В розумінні кримінального процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили. Але про наявність таких рішень в акті перевірки не згадується.

Разом з тим, контролюючим органом вироків суду відносно названого контрагента позивача, які набрали законної сили, не надано.

Тому, посилання відповідача на наявність вказаної інформації про ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача щодо відсутності у ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та відсутність факту (джерела) законного введення поставлених позивачу товарів в обіг, суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16).

Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товарів позивачу могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

У постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отже, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі №804/9072/16 зауважив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що на підтвердження вказаних господарських операцій із ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт постачання товарів, зв`язок господарських операцій із господарською діяльністю позивача та отримання ним прибутку за наслідками здійснення таких операцій. Разом з цим, доводи відповідача щодо нереальності вказаних господарських операцій ґрунтується на неналежних доказах та припущеннях.

З урахуванням викладеного у сукупності суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності заниження доходу та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим. Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи квитанції від 06.04.2020 №49322, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Спецбудмонтаж-21 (49017, м. Дніпро, вул. Академіка Лазаряна, 10, кв. 80) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0009400509 та № 0009420509 від 13.12.2019, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) на користь Приватного підприємства Спецбудмонтаж-21 (49017, м. Дніпро, вул. Академіка Лазаряна, 10, кв. 80, код ЄДРПОУ 32417358) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн., сплачених згідно квитанції квитанції від 06.04.2020 №49322.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12.06.2020.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко