Рішення

від 17.07.2020 по справі 240/12398/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/12398/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування карки відмови і рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці ДФС України від 09.07.2019 № UA101070/2019/01313;

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 27.11.2019 № UA101000/2019/201096/2.

В обґрунтування позову зазначає, що оплата чи не оплата товару відповідно до контракту, не має відношення до дійсної вартості товару, а може свідчити про виконання або невиконання сторонами умов контракту; той факт, що товар вже перебував в зоні діяльності Одеської митниці ДФС, жодним чином не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару; на вимогу митниці позивачем подано банківський платіжний документ - платіжне доручення в іноземній валюті № 1034 від 31 жовтня 2019 року на суму 14 546 доларів США, що підтверджує надані позивачем документи щодо фактурної вартості товару; документи передані митниці в електронному вигляді і відповідач за бажанням міг перевірити факт перерахування коштів, витребувавши додаткову інформацію у позивача або банку; платіжне доручення має обмежене поле для заповнення назви товару, у зв`язку з чим представником позивача вказано основний вид товару, що поставляється; транспортні витрати входять до загальної ціни товару; коносаменті помилково вказано, що фрахт підлягає оплаті вантажоотримувачем у порту призначення; висновок про вартісні характеристики товарів № В-746 підготовлений спеціалізованою експертною організацією на замовлення Позивача раніше, 22 квітня поточного року, на виконання вимоги митниці, під час ввезення Позивачем такого ж товару - фікертів, однак, митницею висновок безпідставно не прийнято до уваги; з митної консультації від 26 листопада 2019 року не зрозуміло, яку саме бухгалтерську документацію та стосовно чого позивач мав надати відповідачу; відповідач не взяв до уваги та не спростував той факт, що на момент митного оформлення імпортованого товару у митного органу була наявна інформація про попередні випадки декларування ідентичних товарів товариством з обмеженою відповідальністю "РЦ" за основним методом визначення митної вартості.

Ухвалою від 22.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 124-130), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що оплата за товар здійснюється до моменту заходу товару в порт доставки; відповідно до відмітки в коносаменті № WMS19100562 від 21.10.2019 товар вже перебував в зоні діяльності Одеської митниці ДФС; відмітка у транспортному документі вказує на те, що вартість транспортування ще не сплачена і повинна збиратися по прибуттю вантажу у порт призначення, разом з тим, відповідно до інших товаросупровідних документів товар постачається на умовах CFR, що відповідно до "Інкотермс - 2010" означає, що витрати по транспортуванню до порту призначення несе продавець; додатково надане платіжне доручення в іноземній валюті № 1034 від 31.10.2019 не могло бути використане як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки не містило відміток уповноваженого банку про те, що кошти фактично сплачені (перераховані) отримувачу; у платіжному дорученні призначенням платежу визначено "...за фікерти абразивні"; відповідно до товаросупровідних документів має місце поставка разом з фікертами абразивними полімерних фікертів та частини полотен для циркулярних пил на загальну суму 14 546,00 доларів США. Тоді як, із платіжного доручення вбачається, що лише за фікерти абразивні сплачено 14 546,00 доларів США. Додатково наданий прайс-лист від 10.10.2019 та комерційна пропозиція від 26.09.2019 не могли бути використаний як документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, оскільки містили інформацію про відпускні ціни на товар на умовах поставки CFR Одеса, тоді як у рахунку-фактурі № JS19483 від 17.10.2019 ціни на товар визначені на такому рівні, але без врахування вартості їх доставки до митної території України.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с. 188а-189), в якому просив задовольнити позов в повному обсязі з тих підстав, що відповідач не вказує, які законні підстави послужили ґрунтом для відмови у застосуванні першого методу, оскільки будь які дані про зниження сторонами зовнішньоекономічного Договору вартості товару, у нього відсутні; у консоменті помилково вказано, що фрахт підлягає оплаті вантажоотримувачем у порту призначення; з незрозумілих причин відповідач не приймає до уваги платіжне доручення в іноземній валюті, яким повністю оплачено імпортований товар, що надійшов на митну територію України.

Відповідач подав заперечення на відзив (а.с 191-193), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що дії посадових осіб митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідають приписам законодавства.

В судовому засіданні:

- представник позивача просив позов задовольнити;

- представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

За згодою учасників справи суд перейшов до її розгляду у письмовому провадженні.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2019 року ТОВ "РЦ" з фірмою з Народної Республіки Китай "Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co, Ltd" укладено зовнішньоекономічний контракт № JR19219 стосовно реалізації нею товариству полімерних фікертів та полірувальних кругів з агломерованих штучних алмазів, які мали реалізовуватися товариством на території України (а.с. 25-27).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 вказаного контракту, сторони правочину домовились про те, що ціна за товар встановлюється у валюті договору - доларах США.

Згідно з розділом 1 контракту товар, асортимент та кількість кожної партії зазначається в рахунку-фактурі (інвойсі), який оформляється на кожну партію товару та є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 2.1 розділу 2 цього контракту визначено базисні умови поставки товару - за правилами Інкотермс 2010. Відповідно до інвойсу товар поставляється до Одеси.

26.11.2019 позивачем було заявлено до митного оформлення придбаний на підставі зовнішньоекономічного договору від 19 лютого 2019 року № JR19219 товар - фікерти абразивні L14 для граніту зі штучних матеріалів, полімерні фікерти та полірувальні круги з агломерованих штучних алмазів, частини полотен для циркулярних пилок (а.с. 107-109) торговельної марки: "JINSHAN", виробник "Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co, Ltd" "Jinshan Stone" , країна виробництва: Народна Республіка Китай та подано до Житомирської митниці ДФС України митну декларацію № UA101070/2019/069687 із заявленою позивачем митною вартістю товару.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу передбачені Законом документи, а саме: пакувальний лист, рахунок фактуру, коносамент, автотранспортну накладну, сертифікат про проходження товару, декларацію про походження товару, комерційну пропозицію..

Згідно з даними митної декларації вартість партії товару вагою нетто 22856 кг. становила 14546 дол. США.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Житомирської митниці ДФС витребувано у Позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: висновок про вартісні характеристики товарів, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення.

Позивачем було надано: платіжне доручення в іноземній валюті № 1034 від 21.10.2019; комерційну пропозицію від 26.09.2019; прайс-лист від 10.10.2019; копію митної декларації країни відправлення № 370820190080556480 від 18.10.2019; рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі № 240/7379/19.

За результатами дослідження даних документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості (а.с. 162-163) від 27.11.2019 № 101000/2019/201096/2, яким здійснено коригування заявленої Позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення.

Митна вартість оцінюваних товарів визначена Відповідачем за резервним методом на підставі вартості товарів.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті вказаної митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2019/01313 (а.с. 43-44).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що надане платіжне доручення в іноземній валюті № 1034 від 31.10.2019 не могло бути використане як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки не містило відміток уповноваженого банку про те, що кошти фактично сплачені (перераховані) отримувачу.

Крім того, у платіжному дорученні призначенням платежу визначено "...за фікерти абразивні" проте, в даному випадку має місце поставка товару разом з полімерними фікертами, полірувальними кругами та частинами полотен для циркулярних пилок, у звязку з чим можна прийти до висновку, що 14 546,00 доларів США сплачено лише за фікерти абразивні.

За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як вбачається з митних декларацій № UA101020/2019/021181 (а.с. 141-143) та № UA101020/2019/032407 (а.с. 146-151) фікерти абразивні для шліфовки граніта карборундові (за кодом товару 6804229000) були ввезені за ціною 2818; полотна для циркулярних пилок з робочою частиною з твердого сплаву (за кодом товару 8202390000) були ввезені за ціною 6268,1800, в той час як з митної декларації № UA101070/2019/069687 вбачається, що ці самі товари ввозяться за іншою ціною.

Згідно з положеннями п.5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем не включено до вартості товару витрати на транспортування.

Крім того, позивачем не надано платіжних документів, які підтверджують оплату вартості доставки.

Судом встановлено, що прайс-лист від 10.10.2019 та комерційна пропозиція від 26.09.2019 містили інформацію про відпускні ціни на товар на умовах поставки CFR Одеса, тоді як у рахунку-фактурі № JS19483 від 17.10.2019 ціни на товар визначені на такому рівні, але без врахування вартості їх доставки до митної території України

Лист від 23.10.2019 (а.с. 172-174) суд не приймає до уваги, так як він не був наданий митним органам при оформлені товару, так само як і не був наданий експертний висновок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення всіх складових митної вартості товарів, передбачених частиною десятою статті 58 МК України, тому у відповідача були підстави для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Оцінюючи дії відповідача щодо коригування митної вартості за резервним методом, суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, згідно з ч.ч.5-8 ст.57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

В обґрунтування визначення вартості товару за резервним методом відповідач зазначив про те, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

Таким чином, митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях митних декларацій № UA101020/2019/021181 (а.с. 141-143) та № UA101020/2019/032407 (а.с. 146-151).

Тобто, митна вартість задекларованого товару визначена за раніше відкоригованою вартістю аналогічних товарів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов є необгрунтованим, відповідач правомірно прийняв картку відмови та рішення про коригування митної вартості, а тому в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" (вул. Чехова, 1, офіс 8, м. Житомир, 10003, код 33309592) до Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код 39421140) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк