Постанова

від 28.10.2020 по справі 240/12398/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/12398/19

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

28 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача - Наларко М.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування карки відмови і рішення,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю РЦ звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці ДФС України від 09.07.2019 № UA101070/2019/01313;

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 27.11.2019 № UA101000/2019/201096/2.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Серед іншого, позивач зазначив, що при визначенні митної вартості за шостим методом митним органом не обгрунтовано із посиланням на подані декларантом документи неможливості застосування першого методу визначення митної вартості заявленої позивачем.

На переконання апелянта, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обгрунтовання неможливості визначення митної вартості товару першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив доводи, наведені позивачем, та зазначив, що в обгрунтування визначення митної вартості товару резервним методом Житомирська митниця ДФС зазначила про те, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані в зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи 2в і 2г не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Колегія суддів в розрізі приписів ч. 2 ст. 313 КАС України дійшла висновку про можливість розгляду справи за даної явки сторін.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 19 лютого 2019 року укладено з фірмою "Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co, Ltd" (Народна Республіка Китай) зовнішньоекономічний контракт № JR19219 стосовно придбання полімерних фікертів та полірувальних кругів з агломерованих штучних алмазів, які мали реалізовуватися товариством на території України (а.с. 25-27).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 вказаного Контракту, сторони правочину домовились про те, що ціна за товар встановлюється у валюті договору - доларах США.

Згідно з розділом 1 Контракту товар, асортимент та кількість кожної партії зазначається в рахунку-фактурі (інвойсі), який оформляється на кожну партію товару та є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 2.1 розділу 2 цього Контракту визначено базисні умови поставки товару - за правилами Інкотермс 2010. Відповідно до інвойсу товар поставляється до Одеси.

26.11.2019 позивачем було заявлено до митного оформлення придбаний на підставі зовнішньоекономічного договору від 19 лютого 2019 року № JR19219 товар - фікерти абразивні L14 для граніту зі штучних матеріалів, полімерні фікерти та полірувальні круги з агломерованих штучних алмазів, частини полотен для циркулярних пилок (а.с. 107-109) торговельної марки: "JINSHAN", виробник "Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co, Ltd" "Jinshan Stone", країна виробництва: Народна Республіка Китай, та подано до Житомирської митниці ДФС України митну декларацію № UA101070/2019/069687 із заявленою позивачем митною вартістю товару.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу передбачені Законом документи, а саме: пакувальний лист, рахунок фактуру, коносамент, автотранспортну накладну, сертифікат про проходження товару, декларацію про походження товару, комерційну пропозицію.

Згідно з даними митної декларації вартість партії товару вагою нетто 22856 кг. становила 14546 дол. США.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Житомирської митниці ДФС витребувано у позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: висновок про вартісні характеристики товарів, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення.

На виконання вимоги митного органу та задля підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано: платіжне доручення в іноземній валюті № 1034 від 21.10.2019; комерційну пропозицію від 26.09.2019; прайс-лист від 10.10.2019; копію митної декларації країни відправлення № 370820190080556480 від 18.10.2019; рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі № 240/7379/19.

За результатами дослідження даних документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару (а.с. 162-163) від 27.11.2019 № 101000/2019/201096/2, яким здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення.

Митна вартість оцінюваних товарів визначена відповідачем за резервним методом на підставі вартості товарів.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті вказаної митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2019/01313 (а.с. 43-44).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення всіх складових митної вартості товарів, передбачених частиною десятою статті 58 МК України, тому у відповідача були підстави для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі -МК України) та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 809/719/17 та відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.

Крім того, судова колегія наголошує, що на вимогу митного органу позивачем додатково було надано платіжне доручення в іноземній валюті № 1034 від 21.10.2019; комерційну пропозицію від 26.09.2019; прайс-лист від 10.10.2019; копію митної декларації країни відправлення № 370820190080556480 від 18.10.2019; рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі № 240/7379/19 щодо підтвердження інвойсної ціни повністю аналогічного товару.

Проте, контролюючий орган не взяв їх до уваги та відмовив у митному оформленні товару за визначеним ТОВ "РЦ" методом, оскільки, за його позицією, надані для митного оформлення платіжні документи містять лише посилання на зовнішньоекономічний контракт, укладений між позивачем та фірмою "Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co, Ltd" (Народна Республіка Китай), що не дає органу доходів і зборів змоги упевнитись, що проплата здійснена саме за оцінювані товари, а додаткових бухгалтерських документів декларантом надано не було.

В даному випадку судова колегія зазначає, що за змістом статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено.

Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі.

При цьому, несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору.

Достовірність доказу означає зв`язок між ним та обставиною, що доказується. Платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар.

Тобто, прямого зв`язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає.

Це означає, що платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Таким чином, відсутність у платіжних дорученнях відомостей, які б надали змогу органу доходів і зборів упевнитись, що проплата здійснена саме за оцінювані товари не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару та прийняття рішення про коригування митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 року по справі № К/9901/2278/18 (№815/329/17) зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем було подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Жодних зауважень щодо вказаних документів та саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару у митного органу не виникло. Оплата чи не оплата товару відповідно до умов контракту не має відношення до дійсної вартості товару, а може свідчити про виконання чи невиконання сторонами умов контракту.

Той факт, що товар вже перебував в зоні діяльності Одеської митниці ДФС, жодним чином не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.

Таким чином, колегія суддів доходить до переконання, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не вказано обґрунтованих підстав в підтвердження виявлених на його думку розбіжностей та не доведено, що ці розбіжності впливають саме на числове значення складових митної вартості товару.

Також, вирішуючи дану справу, колегія суддів враховує, що відповідачем жодним чином необґрунтовано наявність підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості у спірному випадку, оскільки неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Враховуючи, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн., а за подання апеляційної скарги - 5763,00 грн., то за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 9605,00 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування карки відмови і рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці ДФС України від 09.07.2019 № UA101070/2019/01313.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 27.11.2019 № UA101000/2019/201096/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" (м. Житомир, вул. Чехова, 1, офіс 8, код ЄДРПОУ 33309592) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС (м. Житомир вул. Перемоги, 25, код ЄДРПОУ 39421140) сплачений судовий збір в розмірі 9605,00 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 листопада 2020 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.