Рішення

від 07.07.2020 по справі 520/591/20

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. № 520/591/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,

за участі:

представника позивача Мосейчука А.М.,

представника відповідача Довгаль В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства РЕГІОН- 04 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16.01.2020 року Приватне підприємство РЕГІОН- 04 звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просило суд:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2019 № 00000300518, прийняте стосовно приватного підприємства РЕГІОН-04 (код згідно ЄДРПОУ 32759862) Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі Акту перевірки від 01.10.2019 № 166/20-40-05-18-09/32759862;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2019 № 00000310518, прийняте стосовно приватного підприємства РЕГІОН-04 (код згідно ЄДРПОУ 32759862) Головним управління ДПС у Харківській області на підставі Акту перевірки від 01.10.2019 № 166/20-40-05-18-09/32759862.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкові повідомлення-рішення від 22.10.2019 № 00000300518 та від 22.10.2019 № 00000310518, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представник позивача прибув, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибула, проти позовної заяви заперечувала та просила відмовити в її задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства РЕГІОН- 04 .

За результатом перевірки складено акт від 01.10.2019 року № 166/20-40-05-18-09/32759862 (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки Приватного підприємства РЕГІОН-04 встановлено порушення:

- завищення податкових зобов`язань на загальну суму ПДВ 61847,29 грн., у т.ч. у квітні 2016 року у сумі 30525,00 грн., у червні 2016 року у сумі 31322,29 грн.,чим порушено п. п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 32.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями);

- не нарахування податкових зобов`язань при реалізації товарів іншим особам на загальну суму ПДВ 61847,29 грн., у т.ч. у квітні 2016 року у сумі 30525,00 грн., у червні 2016 року у сумі 31322,29 грн., чим порушено п. п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями);

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток всього в сумі 66795,00 грн., в тому за 2016 рік на суму 66795,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму загальну 50372,53 грн., у тому числі за грудень 2016 року на суму 50372,53 грн що призвело: до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 50372,53 грн., у тому числі за грудень 2016 року - 50372,53 грн.;

- п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) підприємством до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Отже, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності;

- п. 121.1 ст. 121 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії документів, що передбачає штраф в розмірі 510,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки Головного управління Державної податкової служби у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 22.10.2019 № 00000300518 та від 22.10.2019 № 00000310518.

Так, вищевказані податкові повідомлення - рішення винесені Головного управління Державної податкової служби у Харківській області за результатом аналізу правовідносин Приватного підприємства РЕГІОН-04 з ТОВ Дьюринг Монтаж та ТОВ ТС Трейдінг .

Судом встановлено, що між Приватним підприємством РЕГІОН-04 (Постачальник) та ТОВ ТС Трейдінг (Покупець) укладено договори поставки від 15.01.2016 року № 15/01 та від 04.04.2016 року №04/04.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом надано до суду рахунки-фактури №7/04-16 від 04.04.2016 року, №14/04 від 14.04.2016 року, №1-1/06 від 01.06.2016 року, №1/06 від 01.06.2016 року, видаткові накладні №30-13/04 від 30.04.2016 року, №30-15/04 від 30.04.2016 року, №30-2/06 від 30.06.2016 року, №30-1/06 від 30.06.2016 року, товарно-транспортні накладні №30-13/04 від 30.04.2016 року, №30-1/06 від 30.06.2016 року, податкові накладні №11 від 05.04.2016 року, №23 від 14.04.2016 року, №1 від 02.06.2016 року, №2 від 02.06.2016 року, платіжні доручення №306 від 05.04.2016 року, №10 від 14.04.2016 року, №10 від 02.06.2016 року, №11 від 02.06.2016 року.

Крім того, між Приватним підприємством РЕГІОН-04 (Покупець) та ТОВ Дьюринг Монтаж (Постачальник) укладено договір поставки від 28.12.2016 року № 28/12/16.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом надано до суду видаткову накладну №11 від 29.12.2016 року, платіжне доручення №1767 від 04.01.2017 року, товарно-транспортну накладну №11 від 29.12.2016 року.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Приписами п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 Податкового Кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1, п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість формування витрат та які є передумовою їх формування. Такі правові наслідки наступають у разі:

1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування;

2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами;

3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності;

4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мас намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Факт безпосереднього зв`язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений із врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Умовою достовірності доказів щодо придбання послуг є перш за все конкретизація змісту, обсягу та результату цих послуг.

Так, під час перевірки податковим органом зі змісту ухвали Київського районного суду м. Харкова від 22.11.2017 року №640/5245/17 встановлено, що СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017220000000196 від 01.11.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України з обставин створення невстановленими особами. з використанням фіктивного керівника ТОВ ТС Трейдінг .

При цьому, у видаткових накладних виписаних на адресу ТОВ ТС Трейдінг у полях Отримав(ла) відсутнє П.І.Б. та посада, що не дає змоги ідентифікувати всіх підписантів, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Також, в графі "Одержувач" зазначена тільки назва покупця - ТОВ ТС Трейдінг (податковий номер, податкова адреса та інші відомості не назначені).

Таким чином, згідно первинних документів наданих до перевірки, неможливо встановити ким саме підписувались документи зі сторони покупця.

Крім того, під час перевірки податковим органом зі змісту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2017 №757/65343/17-к встановлено, що кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України здійснюється за фактом, пособництва осіб фіктивному підприємництву, шляхом сприяння іншим співучасникам в створені (придбанні) підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі ТОВ Дьюринг Монтаж , та інших СГД печатки та кліше яких було вилучено під час проведення обшуку в офісних приміщеннях 303, 305 за адресою: м. Київ, вул. Загородня, 15.

За таких обставин, ПП Регіон-04 задекларовано взаємовідносини з контрагентами ТОВ Дьюринг Монтаж та ТОВ ТС Трейдінг , діяльність яких має ознаки фіктивності.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду належним чином оформлених документів, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій Приватного підприємства РЕГІОН-04 з ТОВ Дьюринг Монтаж та ТОВ ТС Трейдінг .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючий орган під час винесення податкових повідомлень-рішень від 22.10.2019 № 00000300518 та від 22.10.2019 № 00000310518 діяв, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому такі рішення скасуванню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства РЕГІОН-04 (проспект Індустріальний, буд. 26, поверх 3, м. Харків, 61007) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 17.07.2020 року.