Рішення

від 07.07.2020 по справі 580/3919/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року справа № 580/3919/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Паламаря П.Г.,

за участю секретаря: Трегулова Б.Л.,

представників позивача - Ніколенка В.В. (за посадою),

представника відповідача - Левенець А.М. (за довіреністю)

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Інвест» до Головного управління ДФС України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Олімп-Інвест» (18031, м. Черкаси, вул. Василини, 138; далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 245; далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 29.03.2019 року №0003461304, №0003591401, №0003631401, №0003661401.

30.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження.

02.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що відповідачем протиправно за результатами перевірки зроблено висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства. Зазначено, що ПК України не надає органам ДПС повноважень на визнання тих чи інших угод недійсними або нікчемними, а тому всі господарські операції здійснені у відповідності з договорами являються реальними, правомірними. При цьому, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, а тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання в господарській діяльності, неподання до перевірки такого документа, як ТТН, не може бути підставою для позбавлення платника податку права на витрати та отримання податкового кредиту з ПДВ. Наголошено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі №2340/4667/18 визнано реальними господарські операції між ТОВ Олімп-Інвест і ТОВ Астіон Девелопмент та ТОВ Ресурс Кепітал . Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав викладених у письмових запереченнях. Зокрема представником наголошено, що підставою для складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були матеріали перевірки, під час, якої встановлено, що позивачем лише документально оформлені взаємовідносини з контрагентами, без настання будь-яких наслідків.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп - Інвест» зареєстроване як юридична особа 17.04.2007, ідентифікаційний код 35091382 та є платником податку на додану вартість.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Олімп-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 12.02.2019 № 49/23-00-14-0807/35091382.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

-пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , п. 5, п. 7, п. 21 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 Дохід , пп. 8 та 9 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №9 Запаси , п. 11, п. 17, п. 20 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 Витрати в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1592811 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 64375 грн., за 2016 рік на суму 736332 грн., за 2017 рік на суму 792104 грн.;

-п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1412333 грн., в т.ч.: за лютий 2016 року на суму 2666 грн., за березень 2016 року на суму 25402 грн., за травень 2016 року на суму 2272 грн., за липень 2016 року на суму 287052 грн., за вересень 2016 року на суму 72180 грн., за жовтень 2016 року на суму 143995 грн., за листопад 2016 року на суму 107991 грн., за грудень 2016 року на 162743 грн., за лютий 2017 року на суму 94782 грн., за березень 2017 року на суму 15792 грн., за травень 2017 року на суму 93196 грн., за червень 2017 року на суму 20122 грн., за серпень 2017 року на суму 28161 грн., за вересень 2017 року на суму 120224 грн., за жовтень 2017 року на суму 24938 грн., за листопад 2017 року на суму 146839 грн., за грудень 2017 року на суму 63978 грн.;

-п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198,2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 97312 грн., в т.ч.: за грудень 2017 року на суму 97312 грн.;

-вимог п. 51.1 ст. 51 та п. 176.2 б ст. 176 Податкового кодексу України, в частині повноти та достовірності відображення інформації в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.03.2019 року №0003461304, №0003591401, №0003631401, №0003661401.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 12.07.2019 №32348/6/99-99-11.04.01-25, податкові повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0003591401, №0003461304, №0003661401 залишені без змін, а податкові повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0003631401 в частині встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах з ТОВ Астіон Девелопмент та ТОВ Ресурс Кепітал у відповідній частині штрафних санкцій скасоване.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.

Суд звернув увагу, що Головним управлінням ДФС України в Черкаській області не здійснено коригування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0003631401 на підставі рішення ДФС України.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки позивача і, відповідно, винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ПК України, суд виходить з наступного.

Постачанням послуг згідно підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Постачанням товарів згідно 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, за приписами статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено наявними в справі матеріалами, господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді мали реальний характер, а тому позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було правомірно відображено придбанні товари (послуги).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак такими, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ Олімп-Інвест в перевіряємий період мало взаємовідносини та які відображено у податковому обліку придбання (надання) послуг на підставі договорів підряду, субпідряду та транспорно-експедиційного обслуговування між ТОВ «Олімп-Інвест» та контрагентами ТОВ ТМКомпані (код ЄДРПОУ 38812902), ТОВ Монолітбудсервіс Центр (код ЄДРПОУ 39732577), ТОВ Інвест Компані (код ЄДРПОУ 40471116), ТОВ ЕНЕРДЖИ УКРЕЙН (код ЄДРПОУ 39924800), ТОВ Вільнос Компані (код ЄДРПОУ 40456412), ТОВ Спецбудмаркет (код ЄДРПОУ 40396249), ТОВ Пром Буд Тех (код ЄДРПОУ 40104175), ТОВ Баратеон (код ЄДРПОУ 40635883), ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), ТОВ БК Євро Буд-Інвест (код ЄДРПОУ 40538272), ТОВ Астіон Девелопмент (код ЄДРПОУ 39315905), ТОВ Фьюжн Кейтерінг (код ЄДРПОУ 40756250), ТОВ Алабама (код ЄДРПОУ 40109524), ТОВ Сільвер-Буд (код ЄДРПОУ 40473490), ТОВ Трі АЗ (код ЄДРПОУ 40697143), ТОВ Монсіті Компані (код ЄДРПОУ 40404818), ТОВ ТПК Алькор (код ЄДРПОУ 37378434), ТОВ Екоспецресурс (код ЄДРПОУ 40011568), ТОВ Ресурс Кепітал (код ЄДРПОУ 39597164).

Факт виконання договірних зобов`язань сторонами підтверджується зареєстрованими податковими накладними, актами прийому-передачі виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, які дослідженні в ході судового розгляду справи.

Позивач оплатив вартість товарів та послуг, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, а факт надання послуг узгоджується з наданими ТТН.

Крім того, за умовами договору від 01.08.2012 №35/08-12 укладеного між ТОВ Олімп-Інвест та ТОВ "Растім" на виконання монтажу сендвіч-панелей та фасованих елементів, останній визначає строк позовної давності за умовами договору 10 років (п. 12.5 договору), а тому безпідставні висновки контролюючого органу щодо надання позивачу безповоротної фінансової допомоги в сумі 1749600грн.

Надані фінансово-господарські документи дають змогу встановити фактичне здійснення господарських операцій, оскільки ці господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари та послуги отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які досліджені в ході судового розгляду спору.

Щодо посилання податкового органу на надані пояснення посадових осіб контрагентів про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств, суд зазначає, що наявність лише вказаних пояснень не може слугувати підставою для підтвердження відсутності господарських операцій з позивачем.

В матеріалах адміністративної справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили, та яким встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а висловлено правову позицію, відповідно до якої факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення.

Крім того твердження відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, що підтверджує транспортування придбаного товару суд вважає необґрунтованим, оскільки наявність чи відсутність останньої у товариства є лише дотриманням чи не дотримання правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства і не впливає на визначення податкових зобов`язань.

Суд критично оцінює наявність у відповідача податкової інформації, що у контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, відсутнє власне чи орендоване нерухоме майно, суб`єкт господарювання відсутній за податковою адресою, виявленою не відповідністю придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Суд зазначає, що вищевказана податкова інформація оформлена не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, а на підставі інформації щодо підприємств-постачальників та зроблені висновки про неможливість здійснення подальших господарських операцій реалізації. При цьому, первинні документи не опрацьовувалися, не перевірявся вид, обсяг та повнота відображення в обліку господарських операцій; чи спричинила господарська операція реальні зміни майнового стану платника податків (визначальна ознака господарської операції); відповідність первинних документів платника нормам чинного законодавства; пов`язаність здійснених витрат з господарською діяльністю платника податків.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу.

Економічний ефект від здійснених господарських операцій з контрагентами позивача визначається у вигляді отриманих від цього доходів, що підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

В свою чергу, на момент укладення договорів та проведення господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані платниками податків, банкрутами не визнавались.

Суд відхиляє посилання відповідача щодо недоліків в оформленні первинних документів позивача, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними контрагентами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Суд враховує рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі №2340/4667/18, яким визнано протиправним та скасуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області від 18.07.2018 №0007311410 щодо визнання реальними господарських операцій між ТОВ Олімп-Інвест і ТОВ Астіон Девелопмент та ТОВ Ресурс Кепітал .

Суд також враховує рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі №925/258/18, яким стягнуто ТОВ Олімп-Інвест на користь ТОВ "СКС Інжинірінг" залишок основного боргу в сумі 99795,03грн. за виконані роботи на підставі договору підряду №07/06-16 на виготовлення, поставку та монтаж металоконструкцій від 07.06.2016.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Що ж стосується ППР №0003461301, то суд зазначає.

Відповідно до п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно п. б п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Отже, оскільки позивачем повно та достовірно відображена інформація в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, з урахуванням строків договору від 01.08.2012 №35/08-12 укладеного між ТОВ Олімп-Інвест та ТОВ "Растім", тому спірне ППР підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, на підставі викладеного, суд за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295, 371 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Головного управління ДФС України в Черкаській області від 23.09.2019 № 0003461304, 0003591401, 0003631401, 0003661401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Черкаській (код ЄДРПОУ 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Інвест» (код ЄДРПОУ 35091382) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п. 3 розділу УІІ КАСУ.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 14.07.2020