Рішення

від 13.07.2020 по справі 580/1339/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року справа № 580/1339/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за товариства з обмеженою відповідальністю «Юмотор» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Юмотор» з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000460507 від 15.01.2020 про накладення фінансових санкцій сумі 250 000 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на позивача накладений штраф у сумі 250 000 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії. В акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не заперечується, що позивач 24.07.2019 отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним і на момент проведення перевірки позивач мав діючу ліцензію на роздрібну торгівлю пальним. В акті перевірки не зазначено жодної інформації щодо наказу на проведення перевірки. Також не зазначено, яку саме інформацію отримав відповідач, що стала в подальшому підставою для виписки перевіряючим направлень в частині проведення фактичної перевірки позивача. Не визначено період перевірки, за який відповідач здійснює огляд документів. Наказів, направлень під час проведення перевірки відповідачем не надавалось, а з акту проведення перевірки неможливо встановити період, який підлягає перевірці. В акті відсутні докази про здійснення роздрібної реалізації пального без наявності ліцензії станом на день проведення фактичної перевірки. Відповідач вийшов за межі своїх повноважень та документально перевірив факти відпуску пального, які здійснювались до початку строків проведення фактичної перевірки. Для платників податків, які звернулись із заявами про видачу ліцензій з 12.06.2019, термін дії ліцензії повинен починатись з 01.07.2019. Тому позивач, сплативши завчасно річну плату за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним та подавши заяву на отримання ліцензії, виконав всі вимоги законодавства, необхідні для своєчасного отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. З вказаних підстав позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив. 29.05.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що фактична перевірка позивача проводилась за період діяльності з 28.03.2019 по 22.10.2019 на виконання листа ДПС України від 23.10.2019 на підставі наказу ГУ ДПС у Черкаській області №658 від 13.11.2019 про проведення фактичної перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснено відповідно до положень Податкового кодексу України, на підставі наказу №658 від 13.11.2019 із зазначенням періоду діяльності, що буде перевірятись, та за наявності направлень на проведення перевірки від 13.11.2019 №000261 та №000263. Вказані направлення, копії наказу №658 від 13.11.2019 та письмове звернення Про надання документів були вручені 15.11.2019 під підпис уповноваженій особі позивача. В ході проведення перевірки було встановлено факти роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії 01.07.2019, що підтверджено відомостями, які отримані в результаті проведення службового розслідування на підставі наказу №35/19 від 19.08.2019. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

03.06.2020 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Ухвалою суду від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Юмотор» (код ЄДРПОУ 37551348) зареєстроване як юридична особа 08.02.2011.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.06.2019 про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: вул. Тараса Шевченка, 258, смт. Вільшана, Городищенський район, Черкаська область, та платіжним дорученням від 26.06.2019 №1366 сплатив кошти у сумі 2000 грн. за видачу вказаної ліцензії.

24.07.2019 відповідач видав позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №23090314201900236, терміном дії з 24.07.2019 по 24.07.2024, на господарську одиницю позивача, розташовану за адресою: вул. Тараса Шевченка, 258, смт. Вільшана, Городищенський район, Черкаська область.

Головним управлінням ДПС у Черкаській області з 15.11.2019 по 22.11.2019 була проведена перевірка за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимоги з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої був складений акт №122/23/23/05/37551348 від 25.11.2019. (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено факти реалізації 01.07.2019 пального без одержання (отримання) відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено частини 20, 33 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального №481/95-ВР від 19.12.1995.

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000460507 від 15.01.2020, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального №481/95-ВР від 19.12.1995 за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів до позивача застосовано штрафні санкцій у сумі 250 000 грн.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України та Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон №481).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно частини 1 статті 16 Закону №481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Щодо виявлених порушень, а саме: роздрібної торгівлі пальним за відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним суд виходить з наступного.

Згідно абзацу 57 статті 1 Закону №481 роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 №2628-111 були внесені зміни до частини 20 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі -Закон №481), які

згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 23.11.2018 №2628-111 набирають чинності з 1 липня 2019 року, та з 1 липня 2019 року запроваджується ліцензування роздрібної торгівлі пальним.

Судом встановлено, що позивачем в період 01.07.2019 за адресою: вул. Тараса Шевченка, 258, смт. Вільшана, Городищенський район, Черкаська область, здійснювалась роздрібна торгівля пальним без ліцензії.

Позивач факти реалізації пального за відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю не заперечує.

Згідно абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону №481 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Оскільки позивач здійснював роздрібну торгівлю пальним на двох господарських одиницях без наявності ліцензії, відповідач застосував штрафні санкції на законних підставах.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Так, згідно частини 30 статті 15 Закону №481 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Положеннями статті 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Отже, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону №481 документів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року N 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.

Виходячи із норм Закону №481 та листа Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.

Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Таким чином, у зв`язку з тим, що Законом №481 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише 30.05.2019 року направила лист за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 із розпорядження про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року, держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні що призвело до накладення штрафу на Позивача.

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги пп. 4.1.4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та п. 56.21 ст. 56 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, до 01.07.2019 року, Закон №481 не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 року № 2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" розширила його дію та погіршила становище позивача. При цьому Кабінет Міністрів України не визначив органи виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання, уповноважені видавати такі ліцензії.

Суд встановив, що позивач звернувся до Головного управління ДФС в Черкаській області із заявою від 26.06.2019 про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: вул. Тараса Шевченка, 258, смт. Вільшана, Городищенський район, Черкаська область, а фактично ліцензія була видана позивачу 24.07.2019.

Разом з цим Закон №481 не передбачає дату, з якої має бути видана ліцензія - з дати подання заяви чи з дати її фактичної видачі.

Отже, внаслідок вказаного для позивача була створена правова невизначеність та існує множинне трактування його обов`язків як платника податків.

У пункті 74 рішення по справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків.

Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. The Czech Republic), пункті 40 Гаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), пункту 67 Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства стосовно своєчасності отримання ліцензії відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням про застосування фінансових санкцій.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Виходячи із зазначеного суд не надає оцінки іншим доводам сторін, оскільки вони не мають значення для розгляду справи.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0000460507 від 15 січня 2020 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Юмотор» штрафу у сумі 250 000 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 43142920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юмотор» (вул. Луценка, 6, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 37551348) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з епідемією коронавірусу.

Головуючий суддя А.В. Руденко