Постанова

від 14.07.2020 по справі 377/755/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 377/755/19

номер провадження: 22-ц/824/7497/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника державного спеціалізованого підприємства Чорнобильської АЕС - Борисова Олександра Олександровича на рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 лютого 2020 року у складі судді Теремецької Н.Ф., у справі за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , третя особа: первинна профспілкова організація державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (далі - ДСП Чорнобильська АЕС ), державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС (далі - ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

Позовна заява мотивована тим, що наказом ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 01 вересня 2016 року №95-о/с вона була переведена на посаду сторожа у відділ складського господарства ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , а наказом від 03 вересня 2019 року №420-ос її було звільнено з посади сторожа відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно - матеріальних цінностей №1 з 05 вересня 2019 року на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП Україниу зв`язку зі скороченням штату.

Вважала, що її звільнено з роботи незаконно, оскільки у зв`язку з реорганізацією ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС її не включили до штату цього підприємства на умовах, на яких вона працювала у ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та у порушення вимог ч.4 ст.36 КЗпП України відповідачем ДСП Чорнобильська АЕС не були внесені зміни і доповнення до свого штатного розпису з урахуванням посад ДП УЗФО Чорнобильської АЕС . Вказувала, що при її звільненні з роботи у зв`язку зі скороченням штату, відповідач не врахував її переважне право на залишення на роботі, як постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та не запропонував їй посади за її професією чи спеціальністю та інші вакантні посади на ДСП Чорнобильська АЕС , на якому були наявні вакантні посади охоронника команди охорони об`єктів в місті Славутич відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та міста Славутич, чим порушено гарантії, встановлені ст.ст.42, 49-2 КЗпП України. При вирішенні питання про її звільнення відповідачі не проводили порівняльний аналіз наявності більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці із наведенням відповідних даних у неї та тих працівників, які залишилися на аналогічній посаді в ДСП Чорнобильська АЕС . Також вказувала, що її звільнення з роботи відбулося незважаючи на відмову первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , членом якої вона являється.

З урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просила:

визнати незаконним і скасувати наказ ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 03 вересня 2019 року № 420-ос про звільнення її з посади сторожа відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальних цінностей №1 з 05 вересня 2019 року;

поновити її з 05 вересня 2019 року на посаді сторожа відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товаро - матеріальних цінностей №1 у ДСП Чорнобильська АЕС , яке є правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ;

стягнути з ДСП Чорнобильська АЕС на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня її звільнення з роботи (05 вересня 2019 року) і по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі, а також понесені витрати за надання професійної правничої допомоги;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі на посаді сторожа відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товаро - матеріальних цінностей №1 у ДСП Чорнобильська АЕС .

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 15 жовтня 2019 року залучено до участі у справі первинну профспілкову організацію ДП УЗФО Чорнобильської АЕС як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (а.с. 48-51, т.1).

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 14 лютого 2020 року визначено ДСП Чорнобильська АЕС правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в особі комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та єдиним відповідачем у справі, у зв`язку з тим, що ДП УЗФО Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року (а.с.232-233, т.5).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 28 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ голови комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 03 вересня 2019 року № 420-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями №1 з 05 вересня 2019 року.

Поновлено ОСОБА_1 з 05 вересня 2019 року на посаді сторожа відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями №1 на ДСП Чорнобильська АЕС .

Стягнуто з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2019 року по 28 лютого 2020 року в сумі 38 053 грн 12 коп., без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Стягнуто з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ДСП Чорнобильська АЕС - Борисов О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у голови комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС була об`єктивна можливість запропонувати позивачу вакантні посади на ДСП Чорнобильська АЕС , оскільки чинним законодавством України не передбачено обов`язку реорганізованого підприємства пропонувати роботу на іншому підприємстві. Також суд дійшов помилкового висновку, що посади на підприємстві, яке припиняється, зберігаються на підприємстві-правонаступнику, оскільки судом не враховано, що штатним розписом ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , введеним у дію наказом від 26 червня 2019 року № 114, такого структурного підрозділу, а саме, відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товаро - матеріальними цінностями, передбачено не було, тому посада позивача була скорочена.

Вказує, що є хибним висновок суду першої інстанції й про те, що відповідачем не надано будь-яких переконливих доказів на обґрунтування того, що у зв`язку із скороченням посади позивача, ОСОБА_1 неможливо було перевести за її згодою на іншу роботу, оскільки судом не враховано, що ДСП Чорнобильська АЕС стало правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС лише після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення ДП УЗФО ЧАЕС, а саме, 13 січня 2020 року, а позивач звільнена з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС 30 вересня 2019 року, тобто після виведення її посади за штат. Зазначає, що висновок суду щодо наявності обов`язку ДСП Чорнобильська АЕС працевлаштовувати своїх скорочених працівників на підприємстві-правонаступнику ДСП Чорнобильська АЕС , яке на момент звільнення позивача ще не набуло статусу правонаступника, зроблений внаслідок неналежного дослідження матеріалів справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Також вказує, що суд дійшов хибного висновку про те, що комісія з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС знала про обрання головою первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ОСОБА_4., оскільки інформація про його обрання головою первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на адресу цієї комісії до судового розгляду даної справи не надходила. Зазначає, що висновок суду про те, що у ДП УЗФО Чорнобильської АЕС була можливість переведення позивача на ДСП Чорнобильська АЕС , оскільки інші працівники були переведені до ДСП Чорнобильська АЕС , не відповідає вимогам норм матеріального права, оскільки обов`язок власника із працевлаштування вивільнюваного працівника не є абсолютним.

Позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу,у якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про порушення встановленого законом порядку її звільнення з роботи, а саме, не виконано обов`язок по працевлаштуванню, не запропоновано іншої наявної вакантної посади на ДСП Чорнобильська АЕС , до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , в тому числі обов`язки у трудових правовідносинах. Вказує, що судом не встановлено факту неможливості переведення позивача за її згодою на іншу роботу на цьому підприємстві, в тому числі на аналогічну посаду, і факту її відмови від переведення на іншу роботу. Також вказує, що її звільнення відбулося без попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої вона є. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводів в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн 00 коп. апеляційна скарга не містить, тому відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України законність ухваленого у цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 09 січня 2003 року ОСОБА_1 працювала у ДСП Чорнобильська АЕС , була прийнята на посаду повара 4 розряду в ресторанно-готельний комплекс їдальні АБК-1, з 01 квітня 2006 року у зв`язку із змінами штатного розпису позивача переведено поваром 4 розряду у відділ організації харчування.

Згідно з наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 23 червня 2011 року № 643 із складу ДСП Чорнобильська АЕС з 11 січня 2012 виділено Управління забезпечення функціонування об`єктів та створено ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

01 квітня 2016 року ОСОБА_1 була переведена сторожем у відділ складського господарства, група управління товарно-матеріальними цінностями № 1 ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , а 01 квітня 2018 року її переведено сторожем у відділ виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями №1 (а.с.194-196, т.5).

По справі встановлено, що наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ) від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , в редакції наказів від 20 березня 2019 року № 50-19, від 26 березня 2019 року №61-19, від 16 квітня 2019 року №76-19, припинено ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС ; установлено, що ДСП Чорнобильська АЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ; утворено комісію з реорганізації та затверджений план заходів з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (а.с.194-206, т.1).

Планом заходів з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС передбачено, зокрема, що за три місяці до можливого вивільнення працівників направити до профспілкової організації інформацію про реорганізацію підприємства та можливе наступне вивільнення працівників для проведення консультацій та здійснення спільних заходів (п.2); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити та надати на затвердження ДАЗВ проект статуту ДСП Чорнобильська АЕС (п.9); протягом 14 днів від дати реєстрації наказу розробити зміни до організації структури ДСП Чорнобильська АЕС (п.10); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити зміни до штатного розпису ДСП Чорнобильська АЕС та надати їх на погодження ДАЗВ (п.11); протягом 10 днів від дати затвердження штатного розпису провести переведення працівників на ДСП Чорнобильська АЕС з дотриманням вимог чинного законодавства(п.12); за 20 календарних днів до запланованого звільнення працівників, у разі скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями або відмови працівника від пропозиції, підготувати та надати в профспілкову організацію подання на кожного такого працівника про звільнення за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з зазначенням дати його звільнення, для отримання згоди профспілки на звільнення (п.13); не раніше 2 місяців від дати попередження про звільнення, у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, або у разі їх відмови від зайняття запропонованої посади, провести звільнення працівників за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства (п.14) (а.с.204-206, т.1).

29 березня 2019 року головою комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на виконання вимог ч.2 ст.49-4 КЗпП України, ч.3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності направлено на адресу голови первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС Кравченку І.А. та на адресу голови первинної профспілкової організації ДСП Чорнобильська АЕС Орлову М.І. лист № 01-19/345 Про заплановане наступне вивільнення (а.с.112-114, т.1).

Встановлено, що листом первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 27 серпня 2019 року № 574-УЗФО повідомлено про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1

13 червня 2019 року головою комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС видано наказ № 105 Про зміни в організації виробництва і праці , яким доручено директору ДП УЗФО Чорнобильської АЕС підготувати новий штатний розпис підприємства за виключенням штату і чисельності працівників підрозділів підприємства, які буде вивільнено, та надати ДАЗВ підготовлений штатний розпис для його подальшого погодження. Після введення в дію нового штатного розпису забезпечити персональне вручення працівникам під підпис письмових повідомлень про скорочення відповідних посад та наступне їх звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (а.с. 110-111, т.1). Підставою для прийняття цього наказу став проведений аналіз виробничих можливостей подальшої господарської діяльності ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС , наказ № 705 від 30 травня 2019 року, яким було затверджено погоджений ДАЗВ штатний розпис ДСП Чорнобильська АЕС , та протокол № 4 засідання комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 11 червня 2019 року.

З вказаного протоколу № 4 засідання комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 11 червня 2019 року вбачається, що на засіданні комісії розглядався проект наказу Про зміни в організації виробництва і праці , за результатами якої вирішено, зокрема, надати ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та первинній профспілковій організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС штатний розпис та перелік вакансій ДСП Чорнобильська АЕС , доопрацювати проект Про зміни в організації виробництва і праці з урахуванням отриманих письмових зауважень членів комісії; за результатами поіменного голосування прийняти за основу проект наказу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС Про зміни в організації виробництва і праці , за умови його доопрацювання з урахуванням письмових зауважень членів комісії (а.с.115, т.1).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зміст вказаного протоколу засідання комісії свідчить про те, що комісією з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , до якої відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України перейшли повноваження щодо управління справами ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , не розглядалось питання щодо кількості та категорій працівників цього підприємства, які підлягали скороченню, та не приймалось будь-яких рішень з цих питань, хоча відповідно до п.3.5 Положення про комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, саме комісія під час процедури проведення припинення вирішує кадрові питання.

Встановлено, що 19 червня 2019 року головою комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС затверджено та погоджено з головою ДАЗВ структурну схему ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , до складу якої ввійшло чотири підрозділи: відділ організації харчування; адміністративно-господарський цех; транспортний цех; відділ забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та міста Славутича.

Також 19 червня 2019 року головою комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС було затверджено та погоджено з головою ДАЗВ штатний розпис ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , до складу якого ввійшли вказані структурні підрозділи, тобто ті підрозділи, які були включені до штатного розпису ДСП Чорнобильська АЕС , введеного в дію з 30 травня 2019 року. Відділ виробничо-технічного забезпечення та посаду, яку займала позивач, а саме, сторож відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями № 1, у вказаному штатному розписі не передбачені (а.с.165-188, т.3).

Встановлено, що наказом голови комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 26 червня 2019 року №114 введено в дію вказаний штатний розпис ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 26 червня 2019 року (а.с.164, т.3).

27 червня 2019 року головою комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС видано наказ № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС , згідно з яким доручено відповідальним особам підготувати список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП Чорнобильська АЕС через приєднання внаслідок реорганізації, шляхом виключення із особового складу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та включення до особового складу ДСП Чорнобильська АЕС , та список № 2 персоналу, який підлягає звільненню з ДП УЗФО ЧАЕС внаслідок скорочення; забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП Чорнобильська АЕС , вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП Чорнобильська АЕС , ЧАЕС до спливу 2-місячного терміну (а.с.157-158, т.3).

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дія трудових договорів частини працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та міста Славутич, які були зазначені в списку №1, була продовжена на ДСП Чорнобильська АЕС відповідно до ч.4 ст.36 КЗпП України, що підтверджено наказами в.о. генерального директора ДСП Чорнобильська АЕС № 846 від 01 липня 2019 року, № 847 від 01 липня 2019 року, № 848 від 01 липня 2019 року, № 849 від 01 липня 2019 року, згідно з якими працівників відділу організації харчування, працівників адміністративно-господарського цеху, працівників транспортного цеху, працівників відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та міста Славутича ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , зараховано до штатного складу ДСП Чорнобильська АЕС (а.с. 197-218, т.5).

Інша частина працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на виконання наказу голови комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 27 червня 2019 року № 116 була включена до списку № 2 персоналу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , який підлягає звільненню внаслідок скорочення, до якого внесено, зокрема, сторожа відділу виробничо-технічного забезпечення ОСОБА_1 (а.с. 159-160, т.3).

Встановлено, що 05 липня 2019 року позивачу ОСОБА_1 було вручено повідомлення про скорочення штату працівників №29 від 01 липня 2019 року, в якому зазначено, що відповідно до наказу ДАЗВ від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , зі змінами та доповненнями, припинено ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС . Тому в ДП УЗФО Чорнобильської АЕС здійснюється скорочення штату працівників через реорганізацію підприємства. Посада, яку вона займає, відсутня в штатному розписі ДСП Чорнобильська АЕС і підлягає скороченню. Також повідомлено про те, що у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, вона буде запропонована їй у відповідності до чинного законодавства (а.с.4, т.6).

Наказом голови комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 03 вересня 2019 року №420-ос Про припинення трудового договору сторожа ВВТЗ/ВВТЗ/Група управління товарно-матеріальними цінностями № 1 ОСОБА_1 з 05 вересня 2019 року звільнено у зв`язку зі скороченням на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.12, т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України став наказ ДАЗВ від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , зі змінами та доповненнями, наказ ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 13 червня 2019 року № 105 Про зміни в організації виробництва і праці , наказ ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 27 червня 2019 року № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС .

У ч.1 ст.36 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено підстави для припинення трудового договору.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору (ч.3 ст.36 КЗпП України).

Згідно з ч.4 ст.36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Таким чином, при зміні власника підприємства, а також його реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення) трудові відносини продовжуються за згодою працівника. Припинення в цих випадках трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації можливо тільки при скороченні чисельності або штату працівників.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі, обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті 19 (абз.1) постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що важливою умовою при звільнені працівника на підставі п.1 ст.40 КЗпП України є об`єктивна неможливість перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Судом першої інстанції встановлено, що з моменту вручення позивачу повідомлення про скорочення штату працівників, в якому було зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС , та до моменту її звільнення, головою комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС позивачу не було запропоновано жодної наявної вакансії на ДСП Чорнобильська АЕС .

Разом тим, по справі встановлено, що наявність вакансій, які могли та повинні були бути запропоновані позивачу на ДСП Чорнобильська АЕС підтверджується звітами про вакансії на ДСП Чорнобильська АЕС згідно штатного розпису за період з 02 липня 2019 року по 02 вересня 2019 року, відповідно до яких вакантними були такі посади, які могли бути запропоновані позивачу, зокрема: ЦПРВ/ДПзТРАВ/Група обслуговування майданчика тимчасового складування технологічних матеріалів - дезактиваторник 3 розряду; адміністративно-господарський цех/ДСОСПтаДЗІЗП/Група з санітарного обслуговування сан перепускників АПК-1 та ЗО - дезактиваторник 2 розряду; відділ організації харчування/їдальня №19/Група обслуговування підрядних організацій - мийник посуду 2 розряду, адміністратор (а.с.39-67, т.4).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідає кваліфікаційним вимогам до вказаних посад, зазначених у посадових та робочих інструкціях, чинних в період з дня вручення позивачу повідомлення про скорочення штату працівників і до дня її звільнення, тому вона мала всі підстави претендувати на її працевлаштування на будь - яку з цих посад (а.с.154-168, т.4).

Вказані вище звіти про вакансії на ДСП Чорнобильська АЕС згідно штатного розпису за період з 02 липня 2019 року по 16 вересня 2019 року направлялись працівником відділу управління персоналом ДСП Чорнобильська АЕС електронною поштою 02 липня 2019 року, 08 липня 2019 року, 15 липня 2019 року, 22 липня 2019 року, 29 липня 2019 року, 05 серпня 2019 року, 12 серпня 2019 року, 19 серпня 2019 року, 27 серпня 2019 року та 02 вересня 2019 року голові комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (а.с.89-100, т.4).

Також судом першої інстанції встановлено, що 15 липня 2019 року було звільнено на ДСП Чорнобильська АЕС охоронника 3 розряду відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та міста Славутича ОСОБА_2 , що підтверджується журналом реєстрації наказів про звільнення 06-62 на ДСП Чорнобильська АЕС (а.с.222-224, т.5), а відтак вказана посада стала вакантною і повинна була бути запропонована позивачу, яка відповідала кваліфікаційним вимогам, вказаним у робочій інструкції охоронника 3 розряду відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та міста Славутича (а.с.156-169, т.5).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що у голови комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС була об`єктивна можливість за відсутності вакансій на ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , яке перебувало на стадії припинення, запропонувати позивачу вакансії на ДСП Чорнобильська АЕС , на які вона могла бути переведена за її згодою, оскільки іншим працівникам пропонувалася робота, і їх було переведено.

При цьому суд першої інстанції правильно визнав такими що не ґрунтуються на вимогах закону доводи представників відповідача про те, що позивач повинна була скористатися правом самостійного працевлаштування, оскільки обов`язок працевлаштування працівника, який підлягає скороченню, покладено на роботодавця відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно, так як працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представниками відповідача не надано суду будь-яких доказів в обґрунтування того, що у зв`язку зі скороченням посади сторожа ОСОБА_3 неможливо було перевести за її згодою на іншу роботу на ДСП Чорнобильська АЕС , яке стало правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , а також, що позивач була ознайомлена з переліком вакантних посад на ДСП Чорнобильська АЕС та відмовилась від переведення на ці посади.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно з ч.3 ст.252 КЗпП України, ч.3 ст.41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Наведені правові норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно з ч.6 ст.39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що розглядаючи трудовий спір, необхідно з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Суд оцінює рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права. Обґрунтованість рішення профспілкового органу оцінюється судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст.8 Конституції України, ст.3 ЦК України). Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей. Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Тобто, власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 серпня 2019 року до первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС надійшло подання голови комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 08 серпня 2019 року №01-19/846 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 (а.с.116, т.1), яке 27 серпня 2019 року було розглянуто на засіданні первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

З протоколу засідання первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 27 серпня 2019 року №20 вбачається, що профспілковим комітетом вирішено не надавати згоду на звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням працівників - членів первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , зокрема, ОСОБА_1 - сторожа відділу виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , внаслідок виявленого порушення роботодавцем умов проведення звільнення, встановлених п.3.4 Галузевої угоди, укладеної між Державним агентством України з управління зоною відчуження і профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості на 2018-2020 роки, та п.4.1 колективного договору, укладеного між роботодавцем та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на 2015-2016 роки (а.с.206-211, т.3).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку вказаному рішенню первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та дійшов правильного висновку, що відмова первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в наданні згоди на розірвання трудового договору аргументована та містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 .

Отже, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при звільненні позивача було порушено встановлений законом порядок звільнення, а саме, не виконано обов`язок по працевлаштуванню позивача та не запропоновано їй іншої наявної вакантної посади на ДСП Чорнобильська АЕС , як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , в тому числі й обов`язки у трудових правовідносинах, не встановлено факту неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві і факту відмови позивача від переведення на іншу роботу, а також звільнення позивача відбулося без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої вона є.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскаржуваний наказ голови комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 03 вересня 2019 року № 420-ос про звільнення ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

У пункті 19 (абз.2) постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.4 ст.36 КЗпП України).

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести посаду, яка була скорочена.

Отже, можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана з збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

Згідно з пунктом 18 (абз.3) постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів передбачено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП України). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Аналогічна норма міститься у ст. 240-1 КЗпП України, у якій зазначено, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України Про зайнятість населення .

Тобто, неможливість поновлення працівника на попередній посаді може бути пов`язано виключно з однією обставиною - ліквідацією підприємства.

Натомість у випадку ж реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і у такому випадку працівник має бути поновлений на підприємстві-правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників (ч.1 ст.104 ЦК України), та рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальних цінностей № 1 ДСП Чорнобильська АЕС .

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних павовідносин) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно з довідкою ДСП Чорнобильська АЕС від 08 листопада 2019 року № 788 середньомісячна заробітна плата сторожа ДП УЗФО Чорнобильська АЕС ОСОБА_1 на день звільнення обчислена відповідно до положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, та становить 6 666 грн 24 коп., середньогодинна заробітна плата - 39 грн 68 коп. Відповідно до виробничого графіку №1 підсумкового обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДСП Чорнобильська АЕС , що працює за нормальними умовами праці, на 2019 рік, затвердженого наказом по підприємству № 1355 від 16 жовтня 2018 року Про затвердження графіків роботи на 2019 рік , кількість робочих днів у вересні - грудні складає: вересень - 21 день/172,5 годин, жовтень - 22 дні/181 година, листопад - 21 день/171 година, грудень - 19 днів/154,5 годин (а.с.138, т.3).

Відповідно до довідки ДСП Чорнобильська АЕС від 27 лютого 2020 року № 47-224, згідно з виробничим графіком підсумованого обліку робочого часу сторожів ВВТЗ ДП УЗФО Чорнобильська АЕС , що працюють за нормальними умовами праці, на 2019 рік кількість робочих годин за зміною № 3, в якій працювала позивач, становить: з 06 вересня -135 годин, у жовтні - 161 година, у листопаді - 156 годин, у грудні -180 годин. Виробничим графіком № 10 підсумованого обліку робочого часу змінного персоналу окремої команди охорони об`єктів міста Славутич ДСП Чорнобильська АЕС за нормальними умовами праці на 2020 рік кількість робочих годин за зміною № 3 встановлено у січні - 174,4 години, у лютому -152,6 годин (а.с.172-174, т.4, а.с.37 т.6).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 підлягає обчислення за період з 06 вересня 2019 року і по день ухвалення рішення суду, тобто по 28 лютого 2020 року. Кількість робочих годин за період вимушеного прогулу становить 959 годин.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 38 053 грн 12 коп. (39 грн 68 коп. (середньогодинна заробітна плата) х 959 (кількість робочих годин вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2019 року по 28 лютого 2020 року).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 38 053 грн 12 коп. за вирахуванням передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що ДСП Чорнобильська АЕС стало правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС лише після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , а саме, з 13 січня 2020 року, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач ДСП Чорнобильська АЕС зобов`язаний працевлаштувати позивача та запропонувати наявні вакансії на підприємстві, є необгрунтованими з таких підстав.

По справі встановлено, що підставою для скорочення позивача з роботи стала реорганізація ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС .

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч.3 ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч.4 ст.105 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Системний аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що реорганізація є такою формою припинення юридичної особи, коли передача всього свого майна, прав та обов`язків переходить іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення. У такому випадку посади підприємства яке припиняється, зберігаються на підприємстві-правонаступнику. При цьому слід враховувати, що і у такому випадку можливе проведення скорочення штату працівників, однак на підприємстві-правонаступнику повинні існувати вакансії для продовження здійснення ним своєї діяльності.

Приєднання це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального акту орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Згідно зі ст.107 ЦК України юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.4 ст. 36 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Отже, при зміні власника підприємства, а також його реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення) трудові відносини, за згодою працівника, продовжуються. Припинення в цих випадках трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації можливо тільки при скороченні чисельності або штату працівників.

Встановлена законодавством можливість припинення юридичної особи шляхом її приєднання до іншої юридичної особи, тобто по суті одночасне створення іншої більш великої установи, яка буде виконувати повноваження особи, що припиняється, не виключає, а навпаки покладає на роботодавця зобов`язання по працевлаштуванню працівників юридичної особи, яка припиняє свою діяльність.

Таким чином, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Як зазначалося вище наказом голови ДАЗВ від 14 березня 2019 року № 42-19 припинено ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС та визначено, що дане підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП УЗФО Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, номер запису: 13601120013001075, правонаступником визначено ДСП Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862 (а.с.125-128, т.4).

Пунктом 3.12 статуту ДСП Чорнобильська АЕС , затвердженого наказом ДАЗВ від 18 грудня 2019 року № 259-19, визначено, що підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС (а.с.123-124, т.4).

Отже ДСП Чорнобильська АЕС , як правонаступник, з 01 липня 2019 року прийняло на себе основні функції підприємства ДП УЗФО Чорнобильської АЕС до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

Підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 стала саме реорганізація ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС .

Крім того, наказом голови комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС від 27 червня 2019 року № 116 визначено забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП Чорнобильська АЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП Чорнобильська АЕС до спливу 2-місячного терміну.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач, як підприємство правонаступник, зобов`язаний був запропонувати наявні вакантні посади на ДСП Чорнобильська АЕС .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано, що визначати чисельність працівників та штатний розпис є правом роботодавця і не потребує доведення в суді та обґрунтування доцільності такого скорочення, що у штаті відповідача відсутні ідентичні посади, яку обіймала позивач, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.4 ст.36 КЗпП).

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберігалося його попереднє місце роботи.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести посаду, яка була скорочена. Можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана з збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

У випадку реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і у такому випадку працівник має бути поновлений на підприємстві-правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників (ч. 1 ст. 104 ЦК України), та рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Також апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про те, що рішення первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС Про ненадання згоди на звільнення , викладене у листі від 27 серпня 2019 року № 574-УЗФО, не може бути визнане як відмова у наданні згоди на звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, так як воно було підписано ОСОБА_4 , відомості про якого відсутні в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а не від імені голови первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС Кравченка І.А., з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що голова первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ОСОБА_9. був звільнений з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , 18 липня 2019 року були проведені збори членів первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , на яких обрано профспілковий комітет у кількості 4 осіб: голова ПК - ОСОБА_4 , заступник голови ПК: ОСОБА_6 ; члени - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про що зазначено у протоколі № 1.

Таким чином, ОСОБА_4 був обраний головою первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС зборами членів первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в межах повноважень, передбачених п.6.14 статуту.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

В ході апеляційного розгляду справи представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Прокопенком О.П. заявлено клопотання про стягнення із ДСП Чорнобильська АЕС на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу при підготовці до перегляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500 грн 00 коп., а саме, за надання консультацій, вивчення та аналіз матеріалів справи, апеляційної скарги, підготовку відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що в суді апеляційної інстанції адвокат Прокопенко О.П. надавав позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 19 червня 2019 року.

У п. 4.3 вказаного договору зазначено, що вартість послуг по наданню правової допомоги визначається та оплачується довірителем із розрахунку 500 грн 00 коп. за одну годину вивчення та аналіз поданих сторонами документів до апеляційного суду, підготовка до суду та представництво в суді: із розрахунку 500 грн 00 коп. за підготовку справи, 500 грн 00 коп. за 1 годину представництва у суді.

Згідно акту виконаних робіт від 14 липня 2020 року адвокатом Прокопенком О.П. була надана правова допомога за договором про надання правової допомоги від 19 червня 2020 року щодо підготовки справи та представництву в апеляційному суді інтересів позивача у даній справі.

Відповідно до вказаного акту виконаних робіт правова допомога була надана в такому обсязі: вивчення та проведення аналізу матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, доводів апеляційної скарги відповідача ДСП Чорнобильська АЕС , відзиву на апеляційну скаргу - 1 година - вартість послуги 500 грн 00 коп.; підготовка письмового пояснення позиції сторони позивача та представництво в Київському апеляційному суді - вартість послуги 1 000 грн 00 коп., з розрахунку 500 грн 00 коп. - підготовка письмового пояснення, 500 грн 00 коп. - за представництво в суді.

Вартість послуг, наданих довірителю, що зазначені у даному акті, адвокатом Прокопенком О.П. та оплачених довірителем з урахуванням складності та часу, затраченого на підготовку, на момент підписання даного акту складає 1 500 грн 00 коп., яка за надану правову допомогу отримана згідно банківської квитанції від 10 липня 2020 року.

Згідно з рахунком на оплату від 10 липня 2020 року № 50 вартість послуг, наданих довірителю, що зазначені у даному акті, адвокатом Прокопенком О.П. та оплачених ОСОБА_1 з урахуванням складності та часу, затраченого на підготовку, на момент підписання даного акту, складає 1 500 грн 00 коп., яка за надану правову допомогу оплачена згідно квитанції АТ КБ ПриватБанк № 0.0.1763453620.1 від 10 липня 2020 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника державного спеціалізованого підприємства Чорнобильської АЕС - Борисова Олександра Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 лютого 2020 рокузалишити без змін.

Стягнути з державного спеціалізованого підприємства Чорнобильської АЕС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: