Постанова

від 14.07.2020 по справі 145/1348/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1348/18

Провадження № 22-ц/801/1213/2020

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2020 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2

апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2

на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Ратушняка І.О., повний текст якого складений 13 березня 2020 року

в справі №145/1348/18

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до ОСОБА_2 (відповідач)

про поділ майна, що перебуває у спільній власності подружжя,

та зустрічним позовом ОСОБА_2 (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній власності подружжя, обґрунтовуючи його тим, що з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 25.11.2006, в період якого ними придбано наступне майно:

земельна ділянка площею 0,2314 га, кадастровий номер 0524582800:03:001:0119, розташована по АДРЕСА_1 , вартістю 68 262,07 грн;

легковий автомобіль Volkswagen Transporter D 1.9 білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 104 000 грн,

вантажний автомобіль ГАЗ бортовий-С, 1994 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 115 000,00 грн;

вантажний автомобіль ЗИЛ сідловий тягач, 1992 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 , моделі 441310, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5 , вартістю 86000,00 грн;

напівпричіп бортовий - Е марки ОДАЗ, моделі 93571, номер шасі 158538/4300 G 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_6 , вартістю 78000 грн;

комбайн зернозбиральний, реєстраційний номер НОМЕР_7 , марки САSЕ 2388, 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_8 , двигун №45645462, вартістю 780 000,00 грн;

вживаний екскаватор "FORD 655 4 WD UWO", заводський номер 302225,1988 року випуску, двигун № НОМЕР_9 , за ціною 288 750,00 грн.

Все вказане майно зареєстроване на ім`я відповідача - ОСОБА_2 .

Загальна вартість майна, набутого в шлюбі складає 1520012,07 грн.

Шлюбний договір вони не укладали, тому будь-яких домовленостей щодо відступу від рівності часток у спільному майні не існує. Виходячи з наведеного, 1/2 частка в майні кожного із них має складати 760 006, 04 грн. У разі недосягнення згоди відповідача із вказаною вартістю майна, його дійсна вартість може бути встановлена шляхом призначення товарознавчої експертизи.

Просила визнати за нею право власності на зернозбиральний комбайн, вартістю 780 000,00грн, а за ОСОБА_2 визнати право власності на все інше майно, та стягнути з неї на користь відповідача різницю у вартості частки в сумі 19 993,96 грн.

Вважала, що такий поділ буде справедливим, оскільки вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на даний час матеріальної допомоги від ОСОБА_2 не отримує, проживає з дітьми в будинку батьків по АДРЕСА_2 , де на земельній ділянці може розміститись лише одна одиниця техніки.

13.09.2018 року (т. 1, а. с. 35) і 10.10.2019 року (т. 2, а.с. 23) позивач ОСОБА_1 подала заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог і в остаточній редакції позовних вимог просила поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на:

- земельну ділянку, площею 0,2314 га, кадастровий номер 0524582800:03:001:0119, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- трактор колісний МТЗ-82, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 , свідоцтво НОМЕР_11 , заводський №084231.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ГАЗ бортовий - С, моделі 4301, 1994 року випуску, номер шасі НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_14 .

Поділити спільне майно подружжя, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 1244500 грн., яка складається з Ѕ вартості:

вантажного автомобіля ЗИЛ, сідловий тягач, 1992 року випуску, номер шасі НОМЕР_15 , моделі 441310, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_16 , загальною вартістю 30530 грн.;

легкового автомобіля Volkswagen Transporter D, 1, 9 білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційне свідоцтво серії НОМЕР_17 , вартістю 108820 грн.;

екскаватора « FORD 655 4WD UWO» , заводський номер НОМЕР_18 , 1988 року випуску, двигун НОМЕР_9 , вартістю 294300 грн.;

напівпричепа бортового - Е марки ОДАЗ, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_19 /4300 G, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 39010 грн.,

зернозбирального комбайна, реєстраційний номер НОМЕР_20 , двигун номер НОМЕР_21 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_22 , вартістю 2017340,00 грн.

ОСОБА_3 подав зустрічний позов, який мотивований тим, що 25.11.2006 вони з ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, від якого у них народилось двоє дітей.

З моменту реєстрації шлюбу він повністю утримував ОСОБА_1 , фінансував всі її вкладення, придбання та забаганки. Протягом спільного проживання позивачка не працювала, самостійного заробітку не мала.

Заочним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 20.09.2018 по справі № 145/837/18, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, шлюб між ними розірвано.

Протягом останніх трьох років вони не проживають спільно та не ведуть спільного господарства, він лише передає кошти на утримання спільних з ОСОБА_1 дітей.

ОСОБА_2 проживає спільно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - ОСОБА_5

21.09.2010 він позичив у ОСОБА_6 80000 доларів США, про що була складена боргова розписка від 21.09.2010, в якій зобов`язувався повернути позичені кошти у сумі 80 000,00 доларів США до 21.09.2018. Позичені кошти використовувались в інтересах сім`ї, зокрема, для облаштування будинку, де проживало подружжя з дітьми, спільного відпочинку, купівлі одягу, прикрас тощо.

21.09.2018 грошові кошти по борговій розписці від 21.09.2010 в розмірі 80 000 доларів США ОСОБА_2 були повернуті ОСОБА_6 . Отже, на момент розгляду даної справи, спільний борг подружжя в розмірі 80000,00 доларів США був повернутий ОСОБА_2 одноосібно з особистих грошових коштів.

Таким чином, зобов`язання зі сплати боргу в сумі 80000,00 доларів США виконане ним одноосібно з особистих грошових коштів, хоча виникло воно за борговою розпискою від 21.09.2010 і є спільним боргом подружжя, а частина спільного боргу подружжя і розмірі 40000 доларів США, що в еквівалентні на момент подачі даного позову становить 1131930,48 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній власності подружжя - відмовити, а його зустрічний позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь 40000 доларів США, як частину спільного боргу подружжя, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 березня 2020 року в задоволенні як первісного, так і зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням сторони подали апеляційні скарги.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення її вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог. Посилалася зокрема на те, що поза увагою суду першої інстанції залишилися ті обставини, що частину з транспортних засобів колишній чоловік реалізував вже після припинення шлюбних відносин, а гроші використав на власні потреби, не сплативши їй половину вартості спільно нажитого майна. Крім того, не погоджується з висновками суду в тій частині, де стверджується про відсутність оцінки майна, розподіл якого вона просила провести, так як в матеріалах справи наявні письмові звіти про оцінку, які відповідають вимогам закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, також просив скасувати рішення і задовольнити його зустрічний позов.

Учасники справи відзиви на апеляційні скарги впродовж визначеного судом строку не подали. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

В судовому засіданні представник апелянта, позивача ОСОБА_1 - адвокат Спесивцев В.В. вимоги її апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити. Проти вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечував.

Апелянт ОСОБА_2 і його представник - адвокат Бойко В.Д. проти вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечували, вимоги своєї апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову і його часткове задоволення, а також про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно, зокрема, зернозбиральний комбайн знятий з обліку 08.09.2015, а транспортні засоби - автомобіль ЗИЛ 441510 , автомобіль Volkswagen Transporter , 1998 року випуску, напівпричіп НОМЕР_23 , 1991 року випуску, були реалізовані іншій фізичній особі 25.08.2018, тобто під час перебування сторонами у шлюбі, а тому не підлягають розподілу при поділі майна подружжя.

Крім того, суд вважав неможливим встановити частку майна кожного з подружжя, що залишилось у спільній власності сторін, та поділити його, оскільки вартість земельної ділянки, трактора колісного МТЗ-82, 2010 року випуску та автомобіля ГАЗ 4301 1994 року випуску, невідома через відсутність експертної оцінки.

Позовні вимоги ОСОБА_2 суд вважав безпідставними, оскільки рішення суду щодо розірвання шлюбу між подружжям прийнято 20.09.2019, проте доказів про набрання ним законної сили суду не надано, а гроші повернуті 21.09.2019 р. (а.с. 69 т. 1).

Апеляційний суд не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 листопада 2006 року сторони зареєстрували шлюб, який розірвано заочним рішенням Тиврівського районного суду від 20 вересня 2018 року.

За час спільного проживання сторони придбали земельну ділянку площею 0,2314 га, кадастровий номер 0524582800:03:001:0119, розташовану по АДРЕСА_1 , що стверджується договором купівлі-продажу від 06.05.2010, вартістю 66564 грн., визначеною на підставі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (т. 1, а.с. 104), а також транспортні засоби:

автомобіль ГАЗ бортовий-С, моделі 4301, 1994 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_13 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_14 , вартістю 58510 грн., що підтверджується звітом О-94/1 про оцінку транспортного засобу (т. 1, а.с. 122),

трактор колісний МТЗ-82, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 , свідоцтво НОМЕР_11 , заводський № 084231, докази дійсної вартості якого в матеріалах справи відсутні,

легковий автомобіль Volkswagen Transporter D 1.9 білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційне свідоцтво серії НОМЕР_17 , вартістю 108820 грн, що підтверджується звітом про оцінку транспортного засобу (т. 1, а.с. 129),

вантажний автомобіль ЗИЛ сідловий тягач, 1992 року випуску, номер шасі НОМЕР_15 , моделі 441310, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_16 , вартістю 30530 грн, що підтверджується звітом О-94/2 про оцінку транспортного засобу (т. 1, а.с. 157),

напівпричіп бортовий - Е марки ОДАЗ, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_19 /4300 G, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 вартістю 39010 грн, що підтверджується звітом О-94/3 про оцінку транспортного засобу (т. 1, а.с. 143)

зернозбиральний комбайн, реєстраційний номер НОМЕР_8 , двигун №45645462, вартістю 2017340 грн, що підтверджується звітом О-94/5 про оцінку комбайна зернозбирального (т. 1, а.с. 150).

Згідно з статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також ОСОБА_1 стверджувала про те, що за час шлюбу сторонами було придбано екскаватор "FORD 655 4 WD UWO", заводський номер НОМЕР_18 , 1988 року випуску, двигун № НОМЕР_9 , вартістю 294300 грн, що підтверджується звітом О-94/4 про оцінку екскаватора (т. 1, а.с. 136).

Проте відомості про те, що відповідна самохідна машина була зареєстрована за ОСОБА_2 , а відтак і перебувала в його власності, в матеріалах справи відсутні. На підтвердження придбання ОСОБА_2 зазначеного екскаватора ОСОБА_1 подала договір, який не підписаний сторонами й не зареєстрований в установленому законом порядку, а відтак не є укладеним.

Отже матеріалами справи підтверджено придбання подружжям в період шлюбу, а відтак і належність до об`єктів права спільної сумісної власності і вартість вищевказаних транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, за винятком трактора МТЗ-82, дані про дійсну вартість якого дійсно відсутні, а тому він не може бути предметом розподілу як про те просить позивач.

Згідно з частиною 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік, розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18) відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року (справа №6-1912цс15), відповідно до якого укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Велика палата Верховного Суду зазначила, що такий висновок суду суперечить принципу рівності як майнових прав подружжя, так і рівності прав співвласників, власність яких є спільною сумісною, без визначення часток. Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України та статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.

Відповідно, якщо автомобіль, який був об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя, протиправно відчужено відповідачем на користь третьої особи, оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, в оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом також враховано, що право колишнього подружжя на майно, яке було об`єктом спільної сумісної власності, може бути захищено двома способами: шляхом визнання недійсним договору, за яким спірне майно відчужене на користь іншої особи, та шляхом отримання грошової компенсації вартості належної одному з подружжя частини майна.

Право вибору способу захисту належить особі, чиї права порушено та залежить від її намірів: отримати спірний об`єкт у володіння і користування чи отримати грошову компенсацію за частку у цьому об`єкті. Обидва способи захисту є належними та ефективними.

В даній справі позивачка заявила вимоги саме про отримання грошової компенсації за частку в майні, придбаному за час шлюбу й реалізованому другим з подружжя після припинення шлюбних відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 року по справі № 133/3928/14-ц.

Тому суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не має права на отримання компенсації за свою частку від продажу транспортних засобів, які реалізовані іншій особі 25 серпня 2018 року, а саме: легкового автомобіля Volkswagen Transporter D 1.9, вантажного автомобіля ЗИЛ сідловий тягач, напівпричепа бортового - Е марки ОДАЗ, оскільки продаж вказаних транспортних засобів ОСОБА_2 відбувся вже після припинення шлюбних відносин, звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про поділ майна, що перебуває в спільній власності подружжя (позовну заяву подано 31.07.2018 року) й після накладення на легковий автомобіль Volkswagen Transporter D 1.9 і напівпричіп бортовий - Е марки ОДАЗ арешту згідно з ухвалою Тиврівського райсуду від 17.08.2018 року (т. 1, а.с. 22).

Розмір такої компенсації визначається як половина ринкової вартості зазначених транспортних засобів, визначена в результаті їх оцінки, оскільки не встановлено інше.

Водночас не може бути предметом розподілу комбайн зернозбиральний CAST 2388, 1998 року випуску, так як згідно з довідкою Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 18.12.2018 року (т. 1, а.с. 191) він знятий з обліку в зв`язку з реалізацією іншій особі 08.09.2015 року, тобто під час перебування сторін в шлюбі, а позивач не довела, що кошти, отримані від його продажу, були використані не в інтересах сім`ї, так як подружжя в той час проживали спільно й вели спільне господарство.

Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 71 СК України).

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, поділити наявні об`єкти спільної сумісної власності подружжя в натурі, визнавши за нею право власності на земельну ділянку, а за ОСОБА_2 на автомобіль ГАЗ бортовий - С, моделі 4301, який продовжує бути зареєстрованим за ним, відповідач не подав обґрунтованих заперечень проти такого варіанту поділу і такий варіант користування спірним майном вже фактично між ними склався. З позивачки слід також стягнути на користь позивача різницю у вартості зазначеного майна.

Щодо транспортних засобів, які придбані за час шлюбу, але реалізовані після припинення шлюбних відносин, ініціювання позивачкою поділу майна і накладення арешту на частину із нього, то з відповідача слід стягнути на користь позивачки вартість її частки - половину ринкової вартості реалізованих транспортних засобів: легкового автомобіля Volkswagen Transporter D 1.9, вартістю 108820 грн, вантажного автомобіля ЗИЛ, сідловий тягач, вартістю 30530 грн, напівпричепа бортового - Е марки ОДАЗ, вартістю 39010 грн., тобто 89180 грн. (Ѕ від 178360 грн.).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , в якій він просить задовольнити його позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 половину грошових коштів, отриманих ним за договором позики під час перебування в шлюбі, і погашеної після припинення шлюбних відносин, то апеляційний суд виходить із положення частини 4 статті 65 СК України, згідно з яким договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Верховний Суд України у справі № 6-539цс16 дійшов висновку про те, що до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким, чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджуються відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

При цьому ОСОБА_2 належними і допустимими доказами не довів тих обставин, що отримані за договором позики кошти були використані в інтересах сім`ї, а повертав борг він виключно з особистих коштів на наступний день після постановлення судом заочного рішення про розірвання шлюбу.

За змістом наявних в матеріалах справи розписок (т. 1, а.с. 68-69), ОСОБА_2 21.09.2010 року отримав від ОСОБА_6 безвідсоткову позику в сумі 80000 доларів США, які зобов`язався повернути і фактично повернув 21.09.2018 року, тобто зобов`язання є виконаним і воно не повинно враховуватися при поділі майна подружжя.

За таких умов відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_2 і стягнення з ОСОБА_1 на його користь половини цієї позики, а саме 40000 грн. в еквіваленті національної валюти на момент виконання зобов`язання.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права є підставами для часткового скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 376, 382 ЦПК України, Суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 березня 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

В порядку поділу майна спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2314 га, кадастровий номер 0524582800:03:001:0119, розташовану по АДРЕСА_1 , вартістю 66564 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ГАЗ бортовий-С, моделі 4301, 1994 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_13 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_14 ; вартістю 58510 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за відхилення від ідеальної частки в сумі 8054 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частку вартості транспортних засобів, придбаних за час шлюбу та реалізованих ОСОБА_2 після припинення шлюбних відносин в сумі 89180 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17.07.2020

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин