Ухвала

від 16.07.2020 по справі 751/3700/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/228/20 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового

засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

володільця майна ОСОБА_8 ,

слідчого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові матеріали провадження за апеляційною скаргою володільця майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 липня 2020 року про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий з ОВС першого відділу СУ ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_9 звернулася до суду з клопотанням, згідно якого просила накласти арешт на тимчасово вилучені 01.07.2020 у ході обшуку проведеного в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , по кримінальному провадженню внесеному 17.01.2020 до ЄРДР за №42020270000000011 майно, а саме: грошові кошти в національній валюті у загальній сумі 257 000 грн., грошові кошти в іноземній валюті у сумі 3100 доларів США та 9500 євро., що мають важливе значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення та можуть бути доказами під час судового розгляду.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 липня 2020 року клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на тимчасово вилучене 01.07.2020 у ході обшуку, проведеного в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти у національній та/або іноземній валюті, що мають важливе значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення та можуть бути доказами під час судового розгляду.

В обґрунтування свого рішення, слідчий суддя вказав, що вилучені грошові кошти постановою слідчого від 02 липня 2020 року визнані речовими доказами, що згідно ч.ч. 1,2,3 ст.170 КПК України, є підставою для накладення арешту. А тому, враховуючи правову підставу для арешту тимчасово вилученого майна, наявність обґрунтованої підозри вважати, що вилучені грошові кошти отриманні злочинним шляхом, можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту грошових коштів для їх володільця, дійшов висновку про необхідність накласти арешт на тимчасово вилучене 01.07.2020 у ході обшуку зазначене майно грошові кошти.

Не погоджуючись з даною ухвалою, володілець майна ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 липня 2020 року про арешт майна та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Вказує, що ухвала місцевого суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано до суду не уповноваженою особою. Вказує, що з клопотанням про арешт майна особи, яка перебуває в процесуальному статусі третьої особи має право звертатися до суду виключно прокурор, а не слідчий, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання. Далі вказує, що клопотання слідчого подано слідчим без додержання вимог ст.171 КПК України. Вважає, що матеріали справи не містять доказів того, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано слідчим не пізніше 10 години 35 хвилин 03.07.2020 року. Зазначене порушення залишилось поза увагою слідчого судді. Вважає, що клопотання підлягало поверненню для усунення недоліків. Вказує, що в клопотанні слідчого відсутні обґрунтовані доводи щодо існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Зазначає, що ні в клопотанні слідчого, ні в доданих до нього матеріалах відсутні відомості щодо наявності висновків експерта, актів документальної перевірки виконання податкового законодавства чи ревізії фінансово-господарської діяльності, які б вказували про факт ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах суб`єктими господараювання реального сектору економіки в сумі 7711655 гривень. Отже, на його думку клопотання не містить обґрунтованих підстав і мети відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідного обґрунтування арешту майна. Вважає, що вилучене майно не відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст.98 КПК України. Вказує, що протиправні дії правоохоронних органів позбавили його можливості погасити заборгованість перед АТКБ «Приватбанк» в розмірі 197 436,49 гривень, коштами, що були вилучені у нього під час обшуку, внаслідок чого, вважає, що йому нанесена матеріальна шкода. З приводу 9500 євро наголошує, що вказані кошти йому залишила мати для проведення ремонту помешкання. Стосовно 3100 доларів США вказує, що зазначені кошти отримав від свого батька в якості застави, що підтверджується розписками. Наголошує, що всі вилучені під час обшуку грошові кошти мають законне джерело походження. А тому, відсутні жодні підстави вилучені грошові кошти відносити до речових доказів в розумінні ч.1 ст.98 КПК та накладати на них арешт. Зазначає, що ухвала не відповідає вимогам ст.372 КПК України і слідчий суддя не вказав жодного посилання на докази. Також вважає, що слідчим суддею не обґрунтовано можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні. Вказує, що слідчий суддя не врахував наслідки арешту майна для третіх осіб (наявність 3 дітей). Вказує на порушення ч.3 ст.170 КПК України. Вважає, що слідчим не було доведено необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини 1 ст.170 КПК, однак, слідчий суддя в порушення ч.1,2 ст.173 КПК прийняв спірну ухвалу про задоволення клопотання слідчого. Вказує, що його не було завчасно повідомлено про розгляд справи, а тому не було можливості завчасно ознайомитись з матеріалами справи та подати до суду відповідні докази.

Заслухавши доповідача, апелянта та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти задоволення скарги, слідчого, дослідивши матеріали судового та кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчим проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР України за № 42020270000000011 від 17.01.2020, під час якого встановлено, що в період 2017-2019 років невстановлені особи, використовуючи реквізити ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 86», ТОВ «Фьюіт», ТОВ «Лавдкол», ТОВ «Айті Групп», сприяли ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах суб`єктам господарювання реального сектору економіки в сумі 7711655 грн.

Від ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області надійшла інформація, що на території Чернігівської області та м.Києва діє «конвертаційний центр», який надає послуги суб`єктам господарювання реального сектору економіки по формуванню незаконного податкового кредиту, конвертації безготівкових коштів у готівку. Учасники «конвертаційного центру» з метою прикриття своєї незаконної діяльності щодо вчинення фіктивних фінансово-господарських операцій, переведення безготівкових коштів у готівку, штучного завищення податкового кредиту для СГД реального сектору економіки створили ряд підприємств, які зареєстрували на учасників «конвертаційного центу».

Крім того від співробітників ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області на виконання доручення, надійшла інформація, що учасники злочинної групи створили та зареєстрували на території Чернігівської області та м.Києва ряд фіктивних підприємств, які формують податковий кредит шляхом придбання будівельних матеріалів, пального.

В подальшому, підприємствазамовники (вигодонабувачі) перераховують грошові кошти на розрахункові рахунки підприємств, що входять до складу «конвертаційного центру», за надання фіктивних послуг (транспортні послуги, будівельно-монтажні роботи). Надалі грошові кошти знімаються в банківських установах, та в подальшому передаються замовникам послуг «конвертації» за грошову винагороду в розмірі 15,5%.

Організатор «конвертаційного центру» - ОСОБА_8 , а співорганізатор - ОСОБА_10 , які фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 210327377 від 27.05.2020 належить ОСОБА_8 .

По даному кримінальному провадженню, 01.07.2020 на підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 .

Вилучене під час обшуку майно (грошові кошти) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Також зі змісту ст.170 КПК випливає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження.

Згідно з ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

У випадку передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали справи дійшов обґрунтованого висновку, що враховуючи правову підставу для арешту тимчасово вилученого майна, наявність обґрунтованої підозри вважати, що вилучені грошові кошти отриманні злочинним шляхом, можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту грошових коштів для їх володільця є достатніми підставами для задоволення клопотання слідчого.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати доведеними.

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не зазначено підставу для накладення арешту є непереконливими, оскільки такі твердження спростовуються постановою про визнання речовими доказами від 02.07.2020 року, відповідно до якої, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовими доказами, з посиланням на те, що грошові кошти отриманні злочинним шляхом, є доказами злочину та мають значення для встановлення істини у справі, доведення винуватості осіб та зберегли на собі сліди злочину. Всі доводи, на які посилається апелянт, як на підстави відмови у накладенні арешту, підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Позиція апелянта, що до того, що на даний час не встановлено достатніх відомостей що підтверджують злочинне походження вилучених грошових коштів не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки на момент винесення цієї ухвали були достатні підстави для задоволення клопотання слідчого. Дані про скасування постанови про визнання цих грошових коштів речовими доказами відсутні.

Крім того, ст.174 КПК України передбачено право заявити клопотання до слідчого судді про скасування арешту майна повністю або частково, якщо сторони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Також, не заслуговують на увагу доводи з приводу подання клопотання неналежною особою. Так, згідно ч.1 ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому зазначені підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, перелік і види майна, що належить арештувати, а тому воно відповідає вимогам чинного КПК.

Є безпідставними і доводи апелянта щодо порушення строків звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешт, адже, як вбачається з матеріалів кримінального провадження таке звернення відбулось у строки, встановлені ст..171 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді щодо накладення арешту на грошові кошти є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу володільця майна ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 липня 2020 року про накладення арешту на майно без змін.

Ухвала остаточна і касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4