Ухвала

від 17.07.2020 по справі 632/465/20

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №632/465/20

Пр. 2/621/648/20

Ухвала

Іменем України

17 липня 2020 року м. Зміїв

Суддя Зміївського районного суду Харківської області Шахова В.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шахової В.В. по справі № 632/465/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

29.05.2020 до Зміївського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2020 справу визначено до розгляду судді Бібіка О.В.

10.06.2020 суддею Бібіком О.В. заявлено самовідвід.

Розпорядженням керівника апарату Зміївського районного суду Харківської області від 10.06.2020 за № 02-06/52 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, згідно якого, визначено головуючого у справі суддю Вельможну І.В.

25.06.2020 суддею Вельможною І.В. заявлено самовідвід.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Зміївського районного суду Харківської області від 25.06.2020 за № 02-06/62 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, згідно якого, визначено головуючого у справі суддю Шахову В.В.

Ухвалою від 01.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду на 11-30 год 31.07.2020.

16.07.2020 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відвід судді.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказала, що існують сумніви у неупередженості та об`єктивності судді Шахової В.В., оскільки її призначено на посаду з порушенням визначеного порядку у зв`язку з чим не має упевненості у можливій подальшій непорушності рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своєму рішенні по справі Фельдман проти України Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (заяви № 76556/01 та 38779/04, рішення від 08.04.2010, п. 97).

У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява № 4785/02, рішення від 10.12.1999, п. 66), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді, а суддя, як визначено статтею 3 вказаного Кодексу, має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Норма про відвід гарантує неупередженість та об`єктивність здійснення правосуддя.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Двома ключовими вимогами до будь-якої судової системи має бути відправлення правосуддя на найвищому рівні та належна відповідальність у демократичному суспільстві. Будь-яка форма оцінювання суддів має відповідати цим вимогам (пункт 23 Висновку № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади (Страсбург, 24 жовтня 2014 року). Всі процедури оцінювання повинні проводитися з метою підтримання та вдосконалення якості роботи суддів і, як наслідок, всієї судової системи (пункт 24 цього Висновку).

Індивідуальне оцінювання суддів, де таке існує, повинно мати на меті покращення судочинства, забезпечуючи найвищу якість. Ці дії мають вчинятися в інтересах усього суспільства (пункт 4 зазначеного Висновку). Оцінювання суддів проводиться з метою оцінки вмінь окремих суддів та якості і кількості завдань, які вони виконали. Оцінювання застосовується, наприклад, для надання зворотного відгуку про роботу, визначення навчальних потреб та розміру заробітної плати відповідно до виконуваних обов`язків (пункт 7 того ж Висновку).

Як зазначено у параграфі 42 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, з метою сприяння ефективному здійсненню правосуддя та постійному підвищенню його якості відповідно до параграфа 58 держави-члени мають впроваджувати систему оцінювання суддів органами судової влади. А згідно з параграфом 58 зазначеної Рекомендації має бути передбачений дозвіл суддям висловлювати погляди щодо власної діяльності та її оцінювання, а також оскаржувати оцінювання в незалежному органі влади або суді.

Відповідно до пункту 48 Висновку № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади індивідуальне оцінювання суддів, де таке існує, має допомагати покращувати та підтримувати функціонування судової системи на найвищому рівні на користь громадян держав-членів. Це у свою чергу має допомогти зберегти впевненість суспільства в судовій системі.

З набранням чинності 30 вересня 2016 року законами № 1401-VІІІ та № 1402-VІІІ в Україні розпочалася судова реформа, яка передбачає, серед іншого, й підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу.

Частинами першою та третьою статті 92 Закону № 1402-VІІІ визначено, що ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи ВККС визначається цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VІІІ ВККС проводить кваліфікаційне оцінювання.

Згідно із частиною першою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що підставою для проведення кваліфікаційного оцінювання є рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, передбачених законом.

Відповідно до цієї норми Закону рішенням Комісії від 7 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання та визначено графік проведення іспитів 2 188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

Кваліфікаційне оцінювання запроваджено щодо усіх суддів, яких призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VІІІ, отже, процес оцінювання не має вибіркового характеру та не має на меті зашкодити репутації окремих суддів.

Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України з дня набрання чинності Законом № 1401-VІІІ відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності цим Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Відповідно до загальної спрямованості Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться щодо усіх суддів, які призначені або обрані без конкурсу. Частиною першою статті 83 цього Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Зазначена норма не містить будь-яких виключень щодо тієї чи іншої категорії суддів.

Пунктом 20 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.08.2018 в справі №9901/780/18.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", метою перевірки суддів є : 2) відновлення довіри до судової влади в Україні.

Враховуючи мету судової реформи, а саме відновлення довіри до судової влади, наявність рішень органу суддівського самоврядування про завершення процедури кваліфікаційного оцінювання, дійшов висновку, що самовідвід, виходячи із конкретних обставин справи, буде законним і обґрунтованим, щоб не викликати в учасників процесу по даній цивільній справі сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної цивільної справи.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 36, ст. 40 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Заявити самовідвід судді Шахової В.В. з розгляду цивільної справи № 632/465/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.В. Шахова