Рішення

від 08.07.2020 по справі 641/6902/19

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/292/2020 Справа № 641/6902/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Григор`єва Б.П.

за участю секретаря судового засідання Максимової Т.І.,

прокурора - Мархевої О.А.

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківської місцевої прокуратури № 5, яка діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Державного реєстратора Комунального підприємства Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Харківської області Драгіна Олександра Івановича, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, про скасування рішення про держану реєстрацію права власності, визнання договору дарування та іпотеки недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

Харківська місцева прокуратура № 5 звернулась до суду з позовом в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна (індексний номер рішення № 42415915 від 07.08.2018), проведену державним реєстратором Харківської області Драгіним О.І., яким було внесено інформацію про право власності за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення літ. А , загальною площею 169,5 кв.м, в т.ч. літній майданчик площею 77,9 кв.м., серія та номер № 2782, виданий 30.10.2018 року, видавник: приватний нотаріус ХМНО Куксін С.Ю., що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , скасувавши його державну реєстрацію; визнати недійсним іпотечний договір від 19.07.2019, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Куксіним С.В. та зареєстрований за № 2450, скасувавши його державну реєстрацію, стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначили, що Харківської місцевою прокуратурою № 5 під час вивчення питання законності проведення реєстраційних дій, виявлено порушення вимог закону при проведенні державним реєстраторами реєстрації права власності на житлові та нежитлові приміщення на території Основ`янського та Слобідського району м. Харкова, що потребують вжиття заходів представницького характеру. Так, в провадженні Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 42018221070000223 від 01.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. В ході процесуального керівництва встановлено, що державним реєстратором КП Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Харківської області Драгіним О.І. 07.08.2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію № 42415915 права приватної власності за ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна № 1615952863101, а саме, нежитлову будівлю літ. А , загальною площею 169,5 кв.м, в т.ч. літній майданчик площею 77,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності став технічний паспорт б/н, виданий 14.06.2017 ДП Земельно-проектне бюро . У подальшому на підставі договору дарування нежитлової будівлі від 30.10.2018 рішенням нотаріуса ОСОБА_6 , право власності на нежитлове приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,073 га, кадастровий номер 6310136900:06:001:0004, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування майданчику літнього кафе з павільйоном, форма власності - комунальна. Встановлено, що земельна ділянка до 01.07.2018 перебувала в оренді на підставі договору оренди землі від 17.03.2010 укладеного між Харківською міською радою та ОСОБА_7 . Станом на 11.02.2019 року строк дії договору оренди землі закінчився. Згідно листа Департаменту територіального контролю ХМР від 20.02.2019 за інформацією Управління містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради розпорядчі акти про присвоєння або зміну адрес об`єктам нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 міською радою не приймались. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю є єдиним органом державної влади, уповноваженим на встановлення факту готовності об`єкту до експлуатації та на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Інформація щодо направлення відповідного повідомлення (декларації) ОСОБА_3 до органів Державно архітектурно-будівельної інспекції України на офіційному сайті цього центрального органу влади в розділі реєстр дозвільних документів відсутня. Крім того, в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відомості щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 відсутні. Заходи державного архітектурно-будівельного контролю за вищевказаною адресою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту не здійснювались. Належним документом, який би підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру м. Харкова. Проте рішення, щодо адреси м. Харків вул. Танкопія 14 А/1 не приймалось, таким чином державний реєстратор прийняв оспорювані рішення всупереч вимог Порядку, оскільки в Державному реєстрі відсутня інформація щодо реєстрації права на земельні ділянки по АДРЕСА_1 . Зазначене свідчить про той факт, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію є таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства, незаконним та необґрунтованим. Також, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення літ. А , загальною площею 169,5 кв.м., в т.ч. літній майданчик площею 77,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. В подальшому, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 19.07.2019 укладено іпотечний договір. Оскільки право власності за ОСОБА_3 на спірну нежитлову будівлю зареєстровано із порушенням передбаченого законодавством порядку, фактично на момент укладення договору дарування останній не набув необхідного обсягу цивільної дієздатності для його укладення, більш того, вказаний правочин прямо порушує інтереси держави, теж саме стосується договору іпотеки, тому вони мають бути визнані недійсними. В обґрунтування підстав для здійснення представництва зазначили, щодо Департамент територіального контролю Харківської міської ради не вжив будь-яких заходів позовного характеру щодо порушень у сфері містобудування. Прокурором після виявлення порушень встановлено підстави для представництва та через відсутність реагування з боку компетентних органів. Вважають, що в даному випадку участь прокурора в справі є доцільною та обґрунтованою.

Ухвалою суду від 04.09.2019 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.11.2019 року за клопотанням прокурора витребувані докази.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.06.2020 року в задоволенні клопотань представників відповідачів про витребування доказів відмовлено.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити. Пояснила, що на даний час кримінальне провадження № № 42018221070000223 від 01.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України закрито.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, аналогічні правові позиції неодноразово були викладені у постановах Верховного Суду. Вважає, що підстави для представництва прокуратурою позивача у справі відсутні. Сам лише факт відсутності звернення Харківської міської ради із позовом до суду, не може свідчити про зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів. В матеріалах справи міститься повідомлення Харківської місцевої прокуратури № 5, відповідно до якого Харківська міська рада повідомляється про те, що прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру шляхом звернення з позовною заявою до Комінтернівського районного суду м. Харкова в інтересах держави, зміст повідомлення викладений на двох аркушах, суть спору взагалі не розкрито, будь-які додатки, а також документи в обґрунтування правової позиції прокуратури до Харківської міської ради не надано, результати перевірки не витребувані, висновки за результатом листа Харківської місцевої прокуратури № 5 не отримані. За таких підстав, повідомлення Харківської місцевої прокуратури № 5 не можна вважати належним для прийняття рішення про те, що Харківською міською радою здійснюється неналежне представництво. Також, на повідомленні міститься штамп з датою та підписом, однак відсутні відомості щодо особи, яка його отримала та вхідного реєстраційного номеру, що не надає можливість підтвердити факт отримання повідомлення Харківською міською радою. Щодо визнання договору дарування та іпотеки недійсними зазначив, що після реєстрації права власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_3 мало місце в подальшому укладання декількох правочинів, а саме: договір дарування, на підставі якого право власності на будівлю набула ОСОБА_1 ; договір позики; іпотечний договір, відповідно до якого нежитлова будівля передана в іпотеку ОСОБА_5 ; договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого ОСОБА_5 набув право власності на предмет іпотеки. 30.10.2018 року ОСОБА_1 було набуто право власності на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 30.07.2019 року право власності на вказане нежитлове приміщення було набуто ОСОБА_5 . Відповідно до норм діючого законодавства не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 пояснення надані представником ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач Харківська міська рада, відповідач Державний реєстратор КП Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Харківської області Драгін О.І., відповідач ОСОБА_5 та представник третьої особи Департаменту містобудування архітектури та генерального плану Харківської міської ради в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що нежитлова будівля загальною площею 169,5 кв.м., літній майданчик площею 77,9 кв.м., літ а , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 1 07.08.2018 року була зареєстрована за ОСОБА_3 державним реєстратором КП Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Харківської області Драгіним О.І.

На підставі договору дарування нежитлової будівлі від 30.10.2018 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Куксіним С.Ю. реєстровий номер № 2785.

В подальшому вищевказану нежилому будівлю було передано в іпотеку ОСОБА_5 , шляхом укладення 19.07.2019 року іпотечного договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно витягу є Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2018 року реєстратором ОСОБА_8 внесені відомості щодо вчиненого кримінального правопорушення, правова кваліфікація ч. 1 ст. 366 КК України, короткий виклад обставин: до Харківської місцевої прокуратури № 5 надійшли матеріали щодо службового підроблення державними реєстраторами офіційних документів, в результаті чого проведена державна реєстрація прав на нежитлові будівлі, що розташовані на території Основ*янського району м. Харкова. Номер кримінального провадження: 42018221070000223.

В судовому засіданні прокурор пояснила, що вказане кримінальне провадження, закрито але не надала копії постанови та не пояснила з яких підстав воно було закрито.

На запит першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Даниляка О.С., Департаментом територіального контролю виконавчого комітету Харківської міської ради була надана інформація стосовно об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 та зазначено, що в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відсутня інформація по АДРЕСА_1 . Заходи державного архітектурно-будівельного контролю не здійснювались. На підставі рішення Харківської міської ради від 24.12.2008 року № 357/08 між Харківської міською радою та СПД-ФО ОСОБА_7 укладено договір оренди землі від 31.05.2010 № 44107070032 на земельну ділянку площею 0,0073 га по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування майданчика літнього кафе з павільйоном, строком до 25.06.2013 року. Додаткова угода до договору оренди землі від 31.05.2010 № 44107700032 щодо продовження строку його дії до 01.07.2018 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.11.2013. Строк дії договору оренди землі від 31.05.2010 закінчився. Питання присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна на території м. Харкові не входить до компетенції Департаменту. Представництво інтересів Харківської міської ради у судах з питань скасування рішень державних реєстраторів по об`єкту нерухомого майна за вищевказаною адресою Департаментом не забезпечувалось, позовні заяви не готувались.

Згідно повідомлення Харківської місцевої прокуратури № 5 в порядку ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , Харківську міську раду повідомлено, що прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру шляхом звернення з позовною заявою до Комінтернівського районного суду м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради про скасування рішення по державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. А , загальною площею 169,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та визнання договору дарування нежитлової будівлі недійсним.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України , з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України ).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18.

В позовній заяві прокурором не зазначено на захист якого саме інтересу держави окрім як формальної вказівки на бездіяльність Харківської міської ради виступає прокурор, не визначено в чому саме полягає неможливість або неналежність захисту інтересів держави Харківською міською радою.

Підстав, ухилення або зволікання із зверненням до суду Харківською міською радою не вбачається.

Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 487/10132/14-ц було зроблено висновок щодо повноважень прокурора у представництві інтересів міської ради, а саме: необґрунтованими є довід касаційної скарги про те, що прокурор без достатніх підстав замість Миколаївської міської ради заявив вимогу про повернення спірної земельної ділянки шляхом її витребування, а також довід касаційної скарги про те, що, звернувшись із позовом, прокурор втрутився у право власності територіальної громади м. Миколаєва на спірну земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за обставин цієї справи та за наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, зокрема підвищеного інтересу громадськості до збереження у м. Миколаєві зеленої зони загального користування і прибережної захисної смуги Бузького лиману, прокурор мав звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

З аналізу вказаної правової позиції можна зробити висновок, що при зверненні до суду в інтересах міської ради прокурор повинен довести підвищений інтерес громадськості до предмету спору, і це надає йому право звертатись до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131 - 1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а відокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У зв`язку зі наведеним, треба зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття інтереси держави зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 826/3492/18.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Велика Палата Верховного Суду у цьому своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Також Велика Палата Верховного Суду послалася на Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону , у яких щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13 липня 2005 року, у Висновку № 3 (2008) Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Проаналізувавши правові висновки Верховного Суду та нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді у розрізі фактичних обставин, встановлених у розглядуваній справі, суд вважає за необхідне підсумувати, що таке представництво: по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ , навівши відповідне обґрунтування цього.

Отже, враховуючи аргументацію протиправності дій відповідача, предмет спору, характер спірних правовідносин, прокурор в основному акцентує увагу на порушеннях вимог законодавства у сфері здійснення реєстраційних дій щодо набуття права власності на спірне нежитлове приміщення та щодо подальшого укладення договорів дарування та іпотеки вказаного майна, які допустили відповідачі. При цьому, не навів обґрунтувань, які б свідчили про те, що орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави (у даному випадку Харківська міська рада), не здійснює (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається) або неналежним чином здійснює свої повноваження (не може сам реалізувати своє право на судовий захист), що спонукає прокурора виступити на захист держави шляхом звернення з позовом до суду.

Прокурор не довів, що Харківська міська рада не здійснює захист інтересів держави чи здійснює його неналежно, а отже не довів підстав представництва.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ст. 25 Закону №280 всі органи місцевого самоврядування, зокрема міські ради, правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України , цим та іншими законами до їх відання.

Ці повноваження визначені Законом №280 в різних галузях суспільного життя і реалізуються в інтересах держави.

Поряд із тим, матеріали позову не містять даних про попереднє звернення прокурора до міської ради, натомість вбачається, що міську раду лише поставлено перед фактом пред`явлення позову листом № 04-24-153/вих. 19, який отриманий Харківською міською радою 03.05.2019 року. (Том 1 а.с. 20). Прокурор у позові посилається на лист Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 11.02.2019 року № 2028/0/226-19, яким прокуратуру повідомлено, що позови з питань скасування рішень державних реєстраторів не готувались та надано інформацію про об`єкт нерухомого майна, однак прокуратурою суду не надано лист від 08.01.2019 № 04-126531-18, де б вбачалось яку інформацію запитує прокурор стосовно об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 . Таким чином з наданого листа неможливо встановити чи вказував прокурор Департаменту на виявленні ними порушення. На підставі викладеного неможливо стверджувати, що Харківській міській раді було повідомлено про наявність виявлених порушень під час реєстраційних дій щодо спірного об`єкту нерухомого майна, а Харківська міська рада в свою чергу будучі обізнаною про ці порушення неналежно здійснювала свої функції щодо захисту інтересів держави.

Порушення прокурором нормативного порядку представництва інтересів держави в суді створює конфлікт повноважень органів прокуратури з повноваженнями органів місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу, що перевірка права прокурора на звернення до суду передує розгляду питання щодо правомірності дій відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті. Правомірність реєстрації об`єкта нерухомого майна та визнання договору дарування та іпотеки недійсними, зокрема і з мотивів, наведених прокурором, може бути перевірена за позовом належного позивача.

За положеннями ст. 20 Закону України №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм владних повноважень.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно вимог ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст. 80ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Прокурором не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про необхідність захисту інтересів держави у даній справі саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" .

З огляду викладеного підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , ст. 131-1 Конституції України ст. ст. 4-10 , 12 , 13 , 17 , 18 , 56 , 76-81 , 89 , 133 , 141 , 223 , 229 , 247 , 259 , 263-265 , 268 , 272-273 , 354-355 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову Харківської місцевої прокуратури № 5, яка діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Державного реєстратора Комунального підприємства Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Харківської області Драгіна Олександра Івановича, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, про скасування рішення про держану реєстрацію права власності, визнання договору дарування та іпотеки недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Харківська місцева прокуратура № 5 м. Харків м-н Героїв Небесної Сотні 4.

Позивач: Харківська міська рада, м. Харків м-н Конституції 7, код ЄДРПОУ: 04059243.

Відповідач: Державний реєстратор Комунального підприємства Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Харківської області Драгін Олександр Іванович, Харківська область, Дергачівський район смт Солоницівка вул. Визволителів 6, код ЄДРПОУ: 39341260.

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: Департамент містобудування, архітектури та генерального плату Харківської міської ради, м. Харків вул. Квітки-Основ`яненка 7, код ЄДРПОУ: 26488696.

Повний текст рішення суду виготовлений 17.07.2020 року.

Суддя: Б. П. Григор`єв