Постанова

від 09.07.2020 по справі 160/12214/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12214/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (суддя Верба І.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 27.02.2020 року) у справі № 160/12214/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кью.Еф.Ем.Транспорт до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

04.12.2019 року ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому, просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000021202 від 16.09.2019 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією червня 2019 року на суму 663763,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року позовні вимоги ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт задоволено.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що платник податку не має право на бюджетне відшкодування заявлених сум ПДВ у зв`язку із штучним створенням податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов`язання, що суперечить меті господарської діяльності підприємства, платник податку мав намір одержати економічний ефект в результаті підприємницької діяльності у вигляді одержання відшкодування ПДВ з бюджету. Апелянт вказував, що ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт придбало транспортні засоби, які у період квітень - червень 2019 року передало в орендне користування ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс , однак ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс є пов`язаним з ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт підприємством, має спільного засновника та директора. Податковий кредит протягом березня, травня - червня 2019 року формувався за рахунок придбання у ТОВ Кью.Еф.Ем інформаційно-консультаційних послуг у сфері бізнесу, яке є пов`язаних з ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт мають спільного засновника та директора. Апелянт вказує, що встановив пов`язаність юридичних осіб ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт , ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс та ТОВ Кью.Еф.Ем , такі мають спільних засновників, керівництво та обізнані про господарську діяльність один одного. Спільний керівник, зацікавлений в загальному економічному ефекті роботи трьох підприємств, впливає на фінансові результати діяльності трьох підприємств, формує спільні податкові показники. Апелянт вказував, що метою укладання ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт з ТОВ Кью.Еф.Ем договору про надання інформаційно-консультаційних послуг у сфері бізнесу є штучне створення податкового кредиту. Умови діяльності позивача суперечать меті господарської діяльності та створюють ефект у вигляді одержання відшкодування ПДВ з бюджету. Апелянт вказував, що дії позивача не обумовлені розумним змістом, не направлені на отримання доходу, а направлені на отримання вигоди без реально здійснених економічних операцій.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом здійснення господарсько-договірних операцій оренди. Натомість, фактичним також є операції щодо отримання інформаційно-консультаційних послуг. Суд першої інстанції вказував, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки. Контролюючим органом при проведенні фактичної перевірки здійснені висновки, які віднесені до предмету документальної перевірки, оскільки фактично надано оцінку достовірності та повноті нарахування та сплати ПДВ, здійснена оцінка господарської діяльності платника податків із пов`язаними особами та ненадання довідки 20-ОПП. Суд першої інстанції вказував, що при проведенні фактичної перевірки контролюючий орган мав перевірити чи наявне право позивача на бюджетне відшкодування як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, та чи не перевищує заявлена сума суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України, на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а також чи наявний податковий борг. Суд першої інстанції зазначив, що платником податків виконано всі вимоги щодо декларування ПДВ, надана заява про бюджетне відшкодування суми ПДВ, заявлена сума не перевищувала розрахункову, суми податку на додану вартість фактично сплачені при здійсненні придбання товару, у розглянутому випадку відповідач не мав підстав для висновків в межах фактичної перевірки щодо відмови у наданні (узгодженні) бюджетного відшкодування.

Встановлено, що 22.07.2019 року ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року, разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 663763,00 грн. на рахунок платника у банку.

Як встановлено з матеріалів справи, у період з 23.07.2019 року по 20.08.2019 року спеціалістами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку у сумі 663 763 грн за червень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 22.07.2019 року № 9159196540), за результатами якої складено акт № 46449/04-36-12-02/40842344 від 20.08.2019 року. Висновками акту камеральної перевірки зафіксовано порушення п. 200.4 б ст. 200 ПК України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за червень 2019 року встановлено порушення, у підприємства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року у сумі 710091 грн.

Відповідно до відзиву на позовну заяву та в апеляційній скарзі, відповідач вказує, що сума 710091 грн. у акті перевірки вказана помилково, правильною є сума 663763 грн., що заявлялась платником податку до відшкодування.

На підставі акта камеральної перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 16.09.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми ВЗ № 0000021202, яким, у зв`язку із виявленням відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період червень 2019 року та відсутності права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку, по декларації № 9159196540 від 22.07.2019 року за червень 2019 року відмовлено у бюджетному відшкодуванню на суму ПДВ у розмірі 663763,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт придбало транспортні засоби на митній території України у вересні, жовтні та грудні 2018 року, а саме: машина МДКЗ-12-00 на шасі МАЗ-5340, трактор МТЗ Беларус - 82.1 , причіпний тракторний пилосос ERDEMLI ТRА-VАС 500, тракторний самоскидний причіп ТСП НОМЕР_1 . Транспортні засоби є власністю ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт .

Встановлено, що 01.11.2018 року між позивачем (орендодавець) та ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів № 11/01-2018ТР, відповідно до якого орендар передав у строкове оплатне користування транспортні засоби: трактор колісний Беларусь-82.1, машину прибиральну прицепну Erdemli TRA-VAC 500, орендар з свого боку приймає у користування та оплачує оренду. Договором визначено його строк 1 рік. 01.11.2018 року між сторонами договору № 11/01-2018ТР укладено додаткову угоду № 1, якою розширено перелік переданих в орендне користування транспортних засобів, добавлено Причіп ТСП-10. 22.12.2018 року між сторонами договору № 11/01-2018ТР укладено додаткову угоду № 3, якою розширено перелік переданих в орендне користування транспортних засобів, добавлено Спеціалізований вантажний піскорозкидатель С МДКЗ-12-00.

Між ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт та ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 30.11.2018 року, № 2 від 31.12.2018 року, № 3 від 31.12.2018 року. № 1 від 31.01.2019 року, № 2 від 31.01.2019 року, № 8 від 28.02.2019 року, № 9 від 28.02.2019 року, № 17 від 31.03.2019 року, № 23 від 31.03.2019 року.

За результатами господарських взаємовідносин, ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт виписало ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс податкові накладні № 1 від 30.11.2018 року де сума ПДВ 7114,436 грн., № 1 від 31.12.2018 року де сума ПДВ 5402,468 грн., № 2 від 31.12.2018 року де сума ПДВ 12131,562 грн., № 1 від 31.01.2019 року де сума ПДВ 6095,642 грн., № 2 від 31.01.2019 року де сума ПДВ 9374,87 грн., № 1 від 28.02.2019 року де сума ПДВ 11540,444 грн., № 2 від 28.02.2019 року де сума ПДВ 12533,976 грн., № 1 від 31.03.2019 року де сума ПДВ 10364,48, № 2 від 31.03.2019 року де сума ПДВ 12533,976 грн.

Також встановлено, що 01.03.2019 року між ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт (орендодавець) та ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів № 03/01-2019ТР, відповідно до якого орендар передає у строкове оплатне користування транспортні засоби: трактор колісний Беларусь-82.1, машину прибиральну прицепну Erdemli TRA-VAC 500, причіп ТСП-10, орендар з свого боку приймає у користування та оплачує оренду. Між ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт та ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 31 від 30.04.2019 року, № 32 від 30.04.2019 року, № 33 від 31.05.2019 року, № 34 від 31.05.2019 року, № 41 від 30.06.2019 року, № 42 від 30.06.2019 року, № 49 від 31.07.2019 року, № 50 від 31.07.2019 року, № 58 від 30.08.2019 року, № 56 від 30.08.2019 року, № 59 від 30.08.2019 року, № 57 від 30.08.2019 року, № 65 від 30.09.2019 року, № 66 від 30.09.2019 року.

За результатами господарських взаємовідносин, ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт виписало ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс податкові накладні № 1 від 30.04.2019 року де сума ПДВ 12300,00 грн., № 2 від 30.04.2019 року де сума ПДВ 602,79 грн., № 1 від 31.05.2019 року де сума ПДВ 24926,29 грн., № 2 від 31.05.2019 року де сума ПДВ 12533,976 грн., № 1 від 27.06.2019 року де сума ПДВ 26666,666 грн., № 2 від 30.06.2019 року де сума ПДВ 10179,988 грн., № 3 від 30.06.2019 року де сума ПДВ 12533,976 грн., № 1 від 26.07.2019 року де сума ПДВ 7000,00 грн.,№ 1 від 28.08.2019 року де сума ПДВ 9166,666 грн., № 2 від 30.08.2019 року де сума ПДВ 2990,088 грн., № 3 від 30.08.2019 року де сума ПДВ 333,334 грн., № 1 від 13.09.2019 року де сума ПДВ 1933,334 грн., № 2 від 26.09.2019 року де сума ПДВ 16666,666 грн., № 3 від 30.09.2019 року де сума ПДВ 4136,386 грн.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не ставить під сумнів реальність господарських операцій ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт та ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс щодо надання в оренду транспортних засобів, нарікання має щодо відсутності економічної складової у господарських відносинах.

Відповідно до матеріалів справи, 01.11.2018 року між ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт (замовник) та ТОВ Кью.Еф.Ем (виконавець) укладено договір про надання послуг № 2018/11-01, яким сторони домовились, що виконавець зобов`язувався надати замовнику послуги інформаційно-консультаційного характеру в сфері бухгалтерського обліку, щодо формування податкової та фінансової звітностей, консультації з оперативного і стратегічного управління, замовник з свого боку приймає надані послуги та оплачує їх виконання. До договору між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 43 від 30.06.2019 року.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не ставить під сумнів реальність виконання договору № 2018/11-01 укладеного між ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт та ТОВ Кью.Еф.Ем .

Відповідно до статуту ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт , товариство є самостійною юридичною особою, засновник ТОВ Кью.Еф.Ем . Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.02.2019 року, ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт зареєстроване як юридична особа 19.09.2016 року, керівник Сургутанова А ОСОБА_1 В.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку. Первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію, які підтверджують її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вказує, що господарська операція пов`язана як з фактом підписання договору, так із фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, використання активів у власній діяльності.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента послуги, наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем доведена.

Згідно п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції враховує, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не ставить під сумнів реальність господарських операцій здійснених позивачем з своїми контрагентами.

Згідно з ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Положеннями статті 43 та статті 44 Господарського кодексу України встановлена свобода підприємницької діяльності, зокрема: право комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: зокрема, доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до ст. 22, п. 23.1, п. 23.2 ст. 23 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Нормами ПК України не передбачено такої підстави для позбавлення платника бюджетного відшкодування як здійснення ним господарських операцій без економічного змісту. Платник податків вільний у виборі контрагентів з якими бажає має господарські відносини, навіть якщо контрагенти є афілійовані через засновників чи спільний капітал.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України, не зважаючи на те, що вказане поняття використовується у визначенні розумна економічна причина (ділова мета) (пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Не є обов`язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції, не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. У платника податків повинен бути намір отримати відповідний економічний ефект. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Згідно пунктів 200.1, 200.2, ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - -1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пунктів 200.8, 200.11, 200.14 ст. 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону. У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Під час проведення камеральної перевірки податкової декларації, податковим органом надано оцінку достовірності та повноти нарахування та сплати ПДВ, здійснена оцінка господарської діяльності платника податків із пов`язаними особами, без наявності окрім самої декларації первинних документів та документів щодо діяльності позивача. При здійсненні камеральної перевірки, слід було обмежитись перевіркою права позивача на бюджетне відшкодування як різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, та чи не перевищує заявлена сума суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України, чи наявний податковий борг.

Позиція відповідача зводиться до відсутності економічного змісту у операціях позивача, що зрештою на думку відповідача, повинно позбавити його права на бюджетне відшкодування. Проте, не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання товару чи послуг, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт подало заяву про бюджетне відшкодування ПДВ. Від`ємне значення позивач сформував шляхом того, що суми витрат за договором з ТОВ Кью.Еф.Ем про отримання послуги інформаційно-консультаційного характеру в сфері бухгалтерського обліку перевищують суми отриманого прибутку за взаємовідносинами з ТОВ Кью.Еф.Ем.Сервіс щодо надання транспорту в орендне користування, з яких необхідно сплатити податок на додану вартість. ТОВ Кью.Еф.Ем.Транспорт у декларації за червень 2019 року показував від`ємне значення. При від`ємному значенні суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів або послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів або послуг.

У постанові від 12.02.2019 року у справі № 809/1385/13-а Верховний Суд зробив висновок про те, що Податковий кодекс України не містить положень, що дають можливість податковому органу оцінювати здійснені платником витрати з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, у зв`язку з чим прибутковість або збитковість конкретних господарських операцій або діяльність платника в цілому за один податковий період не може слугувати підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

При вирішені спору суд апеляційної інстанції також враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 25.06.2020 року у справі № 810/2318/16, від 12.06.2020 року у справі №820/4972/17, від 11.06.2020 року у справі №808/1088/17, від 20.12.2019 року у справі №1540/4811/18.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Новий розподіл судових витрат здійснюється у разі задоволення апеляційної скарги. Не передбачено повернення судових витрат, здійснених суб`єктом владних повноважень, у тому числі у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 160/12214/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова