Постанова

від 09.07.2020 по справі 340/2176/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2176/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,

за участі позивача представника позивача Лісовської О.А.,

представника відповідача Іванця Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в адміністративній справі №340/2176/19 (головуючий суддя першої інстанції Жук Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 30.08.2019 року звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління національної поліції в Кіровоградській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління національної поліції в Кіровоградській області від 01.08.2019 року №1356 Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ІТТ №: ГУНП в Кіровоградській області в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 02 серпня 2019 року №286о/с Головного управління національної поліції в Кіровоградській області в частині її звільнення з ізолятора тимчасового тримання №6 ГУ Національної поліції в Кіровоградській області;

- зобов`язати відповідача поновити її на посаді поліцейського ізолятора тимчасового тримання №6 ГУ НП в Кіровоградській області та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток у сумі 9188,13 грн. за час вимушеного прогулу з 02 серпня 2019 року на день винесення судом рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом відповідача від 02.08.2019 року №286 о/с її звільнено на підставі п.6 ст.77 Закону України Про національну поліцію у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Підставою звільнення є наказ ГУНП в Кіровоградській області від 01.08.2019 року №1356. Як зазначено в наказі, дисциплінарне стягнення накладено за порушення вимог пунктів 1,2 ч.1 ст. 18, ст.64 Закону України Про національну поліцію , п.14 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту НП України, абз.6 п.2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилось у свідомому ігноруванні вимоги службової дисципліни та перебуванні 17.06.2019 року на чергуванні із охорони затриманих та взятих під варту осіб у стані алкогольного сп`яніння. Позивачка вважає, що оскаржуваний наказ є протиправним, а звільнення незаконним, оскільки за період проходження служби у відповідача відсутні будь-які задокументовані факти невиконання нею посадових інструкцій та перебування у стані алкогольного сп'яніння, а відтак підстав для ії звільнення у відповідача не було. Крім того, зазначає, що звільнена зі служби без згоди профспілкової організації, що є порушенням статті 247 КЗпП України, оскільки згоди на її звільнення така організація не надавала. Перевірка проводилась упередженими особами.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом при прийнятті рішення не врахована та обставина, що вона з 06.06.2019 року протягом 10 днів приймала призначені лікарем препарати: каплі барбовалу та настійку пустирніка та валеріани. Тож і 17.06.2019 року вона зранку прийняла ліки та заступила на добовий наряд. На думку апелянта, суд зробив немотивований висновок, що вказані лікарські препарати містять етиловий спирт та можуть спричинити сонливість, а тому судом зазначенно, що з візуального огляду у ході розмови з позивачем у перевіряючих виникли підозри про перебування її у стані алкогольного сп`яніння. Апелянт зазначає, що якби вона приймала алкогольні напої, то відмовилась би від проходження тесту. Відразу після перевірки вона в наркологічному диспансері м.Умань Черкаської області о 13.30 год. здала кров для проведення аналізу на вміст етілу, висновок показав відсутність етилового спирту в крові. Проте, суд не прийняв вказаний висновок до уваги. Крім того, апелянт вважає застосований під час перевірки газоаналізатор Drager Alcotest 6810 неналежним доказом, а також відповідачем порушено порядок призначення перевірки та порядок проведення службового розслідування.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прелдставників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 17.04.2018 року проходила службу в поліції за контрактом. Строк дії контракту до 17.04.2020 року (а.с.37-39 т.1).

Згідно запису послужного списку наказом ГУНП в Кіровоградській області №156о/с від 17.04.2018 року ОСОБА_1 призначена поліцейським ізолятора тимчасового тримання №6 ГУНП в Кіровоградській області (а.с.27-зворіт т.1).

Відповідно до плану-завдання №1232/01/15-2019 на перевірку службової діяльності галузевих служб, стройових та територіальних підрозділів ГУНП в Кіровоградській області, затвердженого начальником ГУНП в Кіровоградській області від 03.06.2019 року, оперативно-профілактичною мобільною групою ГУНП в Кіровоградській області 17.06.2019 року перевірено стан дотримання поліцейськими ІТТ №6 ГУНП в Кіровоградській області дисципліни та законності (а.с.46, 47 т.1).

17.06.2019 року о 10.50 год. під час перевірки у присутності начальника ІТТ №6 ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_2 , позивачка пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Drager Alkotest . Згідно чеку про результати огляду №6993 від 17.06.2019 року спеціальний технічний засіб зафіксував наявність алкоголю у повітрі, що видихається ОСОБА_3 у кількості 0,84 проміле (а.с.53 т.1).

В той же день перевіряючими складено акт №2 фіксації перебування поліцейського ІТТ №6 капрала поліції ОСОБА_1 на службі в стані сп`яніння (а.с.55 т.1).

Згідно рапорту начальника ІТТ №6 ГУНП в Кіровоградській області Брушнецького О.М. від 17.06.2019 року на підставі п.4 ст.17 Дисциплінарного статуту НП України Зубовську О.В. було відсторонено від виконання службових обов`язків без видання письмового наказу та замінено її на чергуванні (а.с.57 т.1).

Наказом начальника ГУНП в Кіровоградській області №1058 від 18.06.2019 року призначено проведення службового розслідування за фактом порушення 17.06.2019 року службової дисципліни поліцейськими ІТТ №6 ГУНП в Кіровоградській області (а.с.41 т.1).

Службовим розслідуванням встановлено, що 17.06.2019 року під час проведення перевірки відповідно до плану-завдання №1232/01/15-2019 від 03.06.2019 року в ІТТ №6 ГУНП в Кіровоградській області під час спілкування із ОСОБА_3 перевіряючи відчули підозрілий запах схожий на алкоголь із ротової порожнини, спостерігалося почервоніння очей та шкіри обличчя, тремтіння пальців, що вказувало на можливе перебування останньої у стані сп`яніння. В результаті проведеного огляду із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alkotest зафіксовано наявність алкоголю у повітрі, що видихається у кількості 0,84 проміле (а.с.94-97 т.1).

За наслідками службового розслідування видано наказ ГУНП в Кіровоградській області №1356 від 01.08.2019 року Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ІТТ №6 ГУНП в Кіровоградській області згідно якого на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення вимог пунктів 1,2 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України Про Національну поліцію , пункту 14 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту НП України, затвердженого ЗУ від 15.03.2018 року №23377-VIII, абзацу 6 пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, що виразилося у свідомому ігноруванні вимоги службової дисципліни та перебуванні 17.06.2019 року на чергуванні із охорони затриманих та взятих під варту осіб у стані алкогольного сп`яніння (а.с.100 т.1).

На виконання вказаного вище наказу, ГУНП в Кіровоградській області 02.08.2019 року видано наказ №286 о/с По особовому складу , яким на підставі п.6 ст.77 Закону України Про Національну поліцію ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с. 35 т.1).

З оскаржуваними наказами позивач ознайомлена 02.08.2019 року (а.с.35,100 т.1).

Вважаючи вищезазначені накази відповідача незаконними та протиправними, позивач оскаржила їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність та обґрунтованість прийнятих наказів, з огляду на що відсутні підстави для поновлення позивача на службі в Національній поліції та стягнення грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу, що судом першої інстанції при прийнятті рішення помилково застосовано Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України та Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, в той час, як Законом України №23377-VIII від 15.03.2018 року затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №983 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України. Саме вказані нормативні акти були застосовані відповідачем при проведенні службового розслідування та прийнятті оскаржуваних наказів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України Про Національну поліцію (далі по тексту - Закон №580), який набрав чинності 7 листопада 2015 року.

У частині 1 статті 60 вказаного Закону №580 зазначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №580 поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

У відповідності до частини першої статті 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 1 та 2 Дисципланірного Статуту Національної поліції (затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, далі по тексту -Статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6, та 14 частини 3 статті 1 Статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України Про Національну поліцію , зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Згідно контракту про проходження служби в поліції від 17.04.2018 року ОСОБА_1 зобов`язувалась неухильно дотримуватись положень Конституції України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги на вірність українському народові; професійно виконувати свої службові обов`язки; дотримуватись службової дисципліни, обмежень та заборон, пов`язаних з проходженням служби; спрямовувати свою діяльність на зростання рівня довіри населення до поліції як основного критерія оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (а.с.37-39 т.1).

Пунктом 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 передбачено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України Про Національну поліцію , Про запобігання корупції та іншими актами законодавства України.

У відповідності до положень статті 13 Статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, як звільнення з посади; звільнення із органів служби в поліції.

Згідно положень статті 14 Статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 07.11.2018 року №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 1 розділу І вказаного Порядку - цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Як вбачається з матеріалів справи підставою службового розслідування у даному випадку стало повідомлення посадових осіб: рапорт начальника ІТТ №6 ГУНП в Кіровоградській області Брушнецького О.М. від 17.06.2019 року та рапорт Начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Кіровоградській області від 18.06.2019 року про фіксування під час перевірки діяльності ІТТ №6 факту наявності алкоголю в повітрі, яке видихала поліцейський ОСОБА_1 , що перебувала на чергуванні по охороні затриманих та взятих під варту осіб (а.с.57, 43 т.1).

Наказом начальника ГУНП в Кіровоградській області №1058 від 18.06.2019 року призначено проведення службового розслідування за фактом порушення 17.06.2019 року службової дисципліни поліцейськими ІТТ №6 ГУНП в Кіровоградській області (а.с.41 т.1).

Вказаний наказ містить розпорядження про утворення дисциплінарної комісії із визначенням голови та членів дисциплінарної комісії, підставу проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посаду поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься, що відповідає вимогам пункту 4 розділу ІІ Порядку.

Службове розслідування у Національній поліції України - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Згідно висновку службового розслідування встановлено, що 17.06.2019 року під час проведення перевірки відповідно до плану-завдання №1232/01/15-2019 від 03.06.2019 року в ІТТ №6 ГУНП в Кіровоградській області під час спілкування із ОСОБА_3 перевіряючи відчули підозрілий запах схожий на алкоголь із ротової порожнини, спостерігалося почервоніння очей та шкіри обличчя, тремтіння пальців, що вказувало на можливе перебування останньої у стані сп`яніння. В результаті проведеного огляду із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alkotest зафіксовано наявність алкоголю у повітрі, що видихається у кількості 0,84 проміле (а.с.94-99 т.1).

Під час службового розслідування ОСОБА_1 у відповідності до вимог пункту 13 розділу V Порядку надавали письмові пояснення про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Так, у своїх поясненнях від 21.06.2019 року позивачка вказала, що в черговій частині ізолятора співробітники інспекції спитали про самопочуття та чи не вживала напередодні алкогольні напої. Відповіла, що алкоголю не вживала, перевіряючі звернули увагу на її сильне хвилювання. На запитання про причину хвилювання та тремтіння рук, позивачка пояснила, що відносно недовго працює в ізоляторі, а тому дуже хвилюється перед перевіряючими. Один із працівників інспекції запропонував пройти тест па приладі Драгер , на що позивачка погодилася. При цьому пояснила, що вже тривалий час за рекомендацією лікарів вранці та увечері, кожного дня приймає заспокійливі препарати, які за своїм складом містять спирт. Тест па приладі Драгер , який вона добровільно пройшла, показав наявність алкогольного сп`яніння - 0.84% проміле. На запитання працівника інспекції, чи може від вказаних нею медичних препаратів бути такий результат, пояснила, що вранці 17.06.2019 року, перед заступанням на службу вдома вжила більше рекомендованої лікарями норми вказаних ліків для того щоб заспокоїти серцебиття та тремтіння рук, так як напередодні мала сварку зі своїм нареченим. Крім того, в поясненнях зазначила, що показниками приладу для вимірювання стану алкогольного сп`яніння Драгер згодна, так як від лікарів стало відомо, що призначені ліки в залежності від ваги тіла та індивідуальної особливості організму кожної людини, можуть показувати результат на приладі Драгер до 2-х проміле (а.с.62 т.1).

Також, у додаткових поясненнях додала, що відповідно до призначення лікаря вживала такі лікарські препарати: настойки піона, валеріани, евкаліпта, м`яти, бояришника, глоду і каплі барбовал (а.с.63 т.1).

При цьому, ОСОБА_1 у вказаних поясненнях від 21.06.2019 року не посилається на наявність у неї довідки хіміко-токсилогічного дослідження №1736 від 20.06.2019 року, виданої Черкаським обласним наркологічним діспансером Черкаської обласної Ради. Більш того, позивач зазначає, що результати дослідження вона може надати приблизно через 2-3 тижні.

Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність проходження позивачем аналізу та відсутність такої довідки у позивача на час проведення службового розслідування.

Вказану довідку ОСОБА_1 отримала, як зазначила в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача, в день проходження дослідження, тобто 17.06.2019 року.

Крім того, з довідки хіміко-токсилогічного дослідження №1736 від 20.06.2019 року вбачається, що саме дослідження крові проводилось 19.06.2019 року, тобто не в день її відібрання (а.с.12 т.1).

Вказані протиріччя в датах позивачем та його представником під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не усунуті.

Колегія суддів також звертає увагу, що зазначені вище пояснення ОСОБА_1 суперечать поясненням, наданим нею безпосередньо під час проведення перевірки 17.06.2019 року, що зафіксовано відеозаписом та заначено у висновку службового рослідування (94-97 т.1).

Так, згідно висновку службового розслідування, під час здійснення перевірки після встановлення факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, остання пояснювала, що напередодні, тобто 16.06.2019 року вона вживала алкогольні напої - пиво в період часу з 14.00 год. по 19.00 год.. З приводу прийняття призначення лікарем заспокійливих препаратів, які за своїм складом містять спирт, позивач перевіряючих не повідомляла (а.с. 62, 95-зворот т.1 ).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача не змогла пояснити наявність таких пояснень ОСОБА_1 , зазначила, що можливо пиво було безалкогольне, а тому позивач в поясненнях від 21.06.2019 року про пиво нічого не вказала.

Різиця в поясненнях ОСОБА_1 , наданих 21.06.2019 року під час службового розслідування, від пояснень, наданих 17.07.2019 року безпосередньо після встановлення факту перебування останньої у стані алкогольного сп`яніння, свідчить про бажання позивача уникнути відповідальності.

Позивач в позові та в апеляційній скарзі як на підтвердження прийняття лікарняних препаратів, що містять спирт, посилається на довідку Благовіщенської центральної лікарні (без номера та дати) та записи медичної картки 06.06.2019 року.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані посилання, визнає заначені документи неналежними доказами, оскільки вони не містять відповідних реквізитів (штамп лікарні, дата видачі, вихідний номер), ксерокопія амбулаторної карти не завірена належним чином (а.с.64-67, 125 внизу листа).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вживання призначених препаратів навіть у подвійному розмірі, не може зафіксувати наявність алкоголю у повітрі, що видихається у кількості 0,84 проміле.

У особи, яку перевіряють на стан алкогольного сп`яніння наявне право відмовитися від проходження огляду на місці або ж не погодитися з результатом огляду. Тому, такі дії особи мають потягти за собою обов`язок перевіряю чого направити особу на огляд до закладу охорони здоров`я.

У свою чергу, позивач правом відмовитися від проходження тесту на місці або ж заперечити результати тесту не скористалася, а навпаки визнала їх.

Обставини щодо погодження з результатами тесту та відсутність вимог проведення такого тесту в закладі охорони здоров`я позивачем та його представником не спростовано.

Щодо посилання апелянта на недопустимість застосування газоаланізатору Drager Alcotest 6810 №ARAM 2241, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин газоаналізатор Alkotest 6810 пройшов 25.09.2018 року повірку сертифікованому сервісному центрі Drager офіційного представника, за результатами якої встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам Методики повірки МПУ 066/05-2013 (а.с.41-47 т.2).

Окрім того, про те, що вказаний засіб пройшов провірку 25.09.2018 свідчить і запис на роздруківці показника результату сп`яніння ОСОБА_3 (а.с.53 т.1).

Посилання представника позивача на те, що газоаналізатор Drager Alcotest 6810 відсутній у переліку відомостей державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення до переліку дозволених для застосування на території України медичних виробів, не заслуговує на увагу та є безпідставним, виходячи з наступного.

Так, п.1 та п.3 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року, передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Наказом Про державну реєстрацію медичних виробів Держлікслужби України від 29.12.2014 року №1529 затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення. Під номером №43 зазначеного переліку містяться відомості про газоаналізатори Drager Alcotest, реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений, виходячи з наступного.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року №1747, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2016 року за №1417/29547 Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями встановлені міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, а саме для Газоаналізаторів - один рік.

Отже, наведене свідчить, що газоаналізатори Drager Alcotest, внесені до Держреєстру засобів вимірювальної техніки України з необмеженим строком дії свідоцтва.

Згідно роздруківки результатів проведеного огляду за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, калібрування відбувалось 25.09.2018 року, а огляд ОСОБА_3 на стан сп`яніння за допомогою цього приладу проводився 17.06.2019 року, тобто в межах передбаченого строку для його експлуатації.

Наведеними вище доказами, зокрема, чеком газоаналізатору Drager Alcotest 6810 про результати огляду від 17.06.2019 року №6993 підтверджується факт перебування позивачки під час несення служби у стані алкогольного сп`яніння.

Судом не встановлено порушення відповідачем порядку призначення та проведення службового розслідування, позивачем та його представником ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів відсутності повноважень перевіряючих на здійснення перевірки, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено ст.19 Дисциплінарного статуту НП України.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч.7, ч. 8 статті 19 Статуту).

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ст.64 Закону України Про Національну поліцію при прийнятті на службу до поліції позивач приносила присягу та присягала, у тому числі, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (а.с.40 т.1).

Також згідно підписки-зобов`язання від 17.04.2018 року ОСОБА_1 зобов`язувалась, зокрема, не допускати перебування на службі в нетверезому стані

Проте, вчинені ОСОБА_1 дії свідчать про порушення вимог чинного законодавства, що не може сприяти зміцненню авторитету поліції.

Колегія суддів вважає, що знаходження позивача на службі в стані алкогольного сп`яніння дискредитує звання рядового і начальницького складу національної поліції, за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Посилання апелянта на відсутність погодження профспілки із ії звільненням колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Законом України Про Національну поліцію не передбачено погодження звільнення працівника із профспілковим комітетом.

Крім того, відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 7 статті 40 цього Кодексу (поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння) може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про законність наказів ГУНП в Кіровоградській області №1356 від 01.08.2019 року та №286о/с від 02 серпня 2019 року що за наявності визначених законом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в адміністративній справі №340/2176/19 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в адміністративній справі №340/2176/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених частиною 4, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 13 липня 2020 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак