Рішення

від 07.07.2020 по справі 722/353/20

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/353/20

Номер провадження 2/722/214/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.

секретаря Ткач Н.П.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ясінська Я.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Сокирянського районного суду Чернівецької області з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалася на те, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №098548, виданого 17.02.2006 року на підставі розпорядження районної державної адміністрації №453-Р від 09.11.2004 року, земельна ділянка, площею 1,3351 га., призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Селищанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 згідно типового договору оренди землі, укладеного 25.01.2013 року та зареєстрованого 28.02.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Сокирянського районного управління юстиції Чернівецької Микитюком І.А. за №4835453, передала в оренду строком на п`ятнадцять років ОСОБА_3 .

Вважає, що типовий договір оренди землі від 25.01.2013 року укладено з порушенням істотних умов. Так, в порушення вимог ст.15 Закону України Про оренду землі у Розділу 1 Предмет договору вказаного Типового договору відсутні будь-які відомості щодо кадастрової характеристики орендованої земельної ділянки, що є порушенням істотних умов договору.

Окрім того, в порушення ст.ст.33, 33-1, 35 Закону України Про охорону земель та Нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах , затверджених постановою КМУ від 11.02.2010 року №164, відповідач ОСОБА_3 щорічно висаджував на орендованій земельній ділянці бобові культури (сою).

Враховуючи те, що вказані вимоги систематично порушувались відповідачем ОСОБА_3 , вважає, що мало місце використання земельної ділянки способами, що суперечать екологічним вимогам, що відповідно до ст.141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Крім цього, вказувала на те, що орендна плата, яку відповідач ОСОБА_3 сплатив одноразово в розмірі 11364,60 грн. за весь час користування земельною ділянкою, що складає 757,64 грн. на рік, є порушенням вимог щодо застосування коефіцієнта індексації при оплаті орендної плати, оскільки, починаючи з 2013 року, відбулось стрімке знецінення гривні, що вплинуло на збільшення рівня споживчих цін на товари та послуги, змінився коефіцієнт індексації, а отже, значно зросла нормативно грошова оцінка землі, а у зв`язку із цим зросла і орендна плата. У зв`язку з цим вважає, що виплачена відповідачем ОСОБА_3 орендна плата є значно заниженою, що також є порушенням прав позивачки ОСОБА_1 як орендодавця.

При погоджені з відповідачем розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, який відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі є істотною умовою договору оренди землі, позивачка ОСОБА_1 розраховувала на отримання необхідних їй грошових коштів в розмірі, який відповідає ринковим цінам за оренду землі. А отже, в зв`язку з порушенням відповідачем умов, передбачених п.9 Типового договору оренди землі щодо врахування індексації при обчисленні розміру орендної плати, позивачка була позбавлена можливості отримати матеріальні блага, на які розраховувала при укладенні договору.

Незважаючи на приписи чинного законодавства України та на умови Договору оренди, відповідач ОСОБА_3 не виявив бажання на вирішення цього спору у позасудовому порядку і на неодноразові усні звернення позивачки про добровільне розірвання договору оренди земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди відповідач відмовив. Окрім того, позивачкою ОСОБА_1 було надіслано відповідачу заяву про досудове врегулювання спору разом з додатковою угодою та актом прийому - передачі земельної ділянки, яку відповідач отримав 07.02.2020 року, проте ніякої відповіді на пропозицію добровільно розірвати договір не надав .

Просила розірвати типовий договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 28.02.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Сокирянського районного управління юстиції Чернівецької області Микитюком І.А. за №4835453.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному об`ємі та з наведених у позові підстав просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити, оскільки вважають, що відсутні підстави для розірвання договору оренди землі. Крім цього вказували, що позивачем не додано жодних доказів істотного порушення відповідачем умов договору.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників та показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №098548 від 17.02.2006 року позивачці ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 1,3351 га, кадастровий номер - 7324088500:03:001:0176, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Селищанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.

25.01.2013 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено типовий договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.п.2, 7, 13, 14), в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 1,3351 га, в тому числі рілля 1,3351 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 15 років, для вирощування сільськогосподарської продукції.

28.02.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Сокирянського районного управління юстиції Чернівецької області Микитюком І.А. зазначений Договір зареєстрований за №11302302, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2020 року.

Звертаючись до суду із зазначеним вище позовом, як на одну із підстав для розірвання договору оренди землі, позивачка ОСОБА_1 посилалася на відсутність у вказаному Договорі кадастрового номера земельної ділянки, яка передавалася в оренду відповідачу ОСОБА_3 .

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Статтею 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

За змістом ст.15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Таким чином, вказаною нормою Закону чітко визначено, що відсутність у договорі оренди землі такої істотної умови як кадастровий номер об?єкта оренди є підставою для визнання договору недійсним.

За таких обставин, суд вважає не обгрунтованими доводи позивачки та її представника в цій частині, оскільки відсутність у договорі оренди землі кадастрового номера земельної ділянки не може бути підставою для розірвання вказаного правочину.

Крім цього, як на одну із підстав для розірвання договору оренди землі, позивачка ОСОБА_1 вказувала на використання відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки способами, що суперечать екологічним вимогам, що виразилося у висаджуванні відповідачем на орендованій земельній ділянці бобової культури (сої) з порушенням визначеної законодавством періодичності.

Відповідно до п. г ст.141 ЗК України однією із підстав для припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам.

Згідно ст.33 Закону України Про охорону земель нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь. До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать, зокрема, оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 33-1 вказаного Закону (в редакції чинній на час укладення спірного договору) передбачено, що нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми. Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах визначають структуру посівних площ для різних природно-сільськогосподарських регіонів та перелік установлених культур для вирощування у цих регіонах.

Згідно Примітки до Нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах , затверджених постановою КМУ від 11.02.2010 року №164, допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять, зокрема для багаторічних бобових трав, зернобобових культур (крім люпину), буряку цукрового і кормового, ріпаку озимого і ярого - не менше ніж через три роки.

Відповідно до ст.35 Закону власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям тощо.

На підтвердження доводів в частині порушення відповідачем вимог щодо періодичності вирощування сільськогосподарських культур на орендованій земельній ділянці, за клопотанням позивачки судом було допитано в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які в судовому засіданні пояснили, що відповідач ОСОБА_3 постійно вирощував на орендованій земельній ділянці сільськогосподарську культуру - сою.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 належними доказами не доведено наявності обставин, які б підтверджували порушення відповідачем ОСОБА_3 , як орендарем земельної ділянки, зазначених вище вимог закону або умов спірного договору оренди землі.

При цьому, суд не бере до уваги показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підтвердження доводів позивачки в цій частині, оскільки такі показання в даному випадку не є належними засобами доказування у розумінні вимог ст.ст.77-80 ЦПК України.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до пунктів 8-11 Типового договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовому виразі в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає 757,64 грн. (п.8). Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації (п.9). Орендна плата вноситься орендарем одним платежем за весь період користування земельною ділянкою в сумі 11364,60 грн. при підписанні договору оренди (п.10). Розмір орендної плати не переглядається (п.11).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтвердила отримання нею від ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 11364,60 грн., сплачених відповідачем на виконання п.10 Типового договору.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 належним чином виконав взяті на себе зобов?язання щодо внесення орендної плати в розмірі, на умовах і у строки, визначені Типовим договором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність доводів позивачки ОСОБА_1 щодо істотного порушення відповідачем умов договору оренди землі 25.01.2013 року, а відтак і про відсутність правових підстав для розірвання договору з наведених підстав.

Враховуючи наведені вище встановлені в ході судового розгляду обставини, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному об?ємі.

На підставі ст.141 ЗК України, ст.ст. 626, 628, 638, 651 ЦК України, ст.ст.15, 21, 24, 32 Закону України Про оренду землі , ст.ст.33, 35 Закону України Про охорону земель , керуючись ст.ст.4, 5, 11-13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Унгурян С.В.