Постанова

від 14.07.2020 по справі 612/218/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 липня 2020 року

м. Харків

справа № 612/218/20

провадження № 22-ц/818/3723/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Кругової С.С., Котелевець А.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ФОП ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договорів оренди земельних ділянок, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 20 травня 2020 року, постановлену суддею Масло С.П., -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 04 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху з підстав невідповідності позовної заяви вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Ухвалою цього ж суд від 20 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 20 травня 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що на виконання ухвали суду від 04 травня 2020 року ним 19 травня 2020 року була подана заява, в якій він вказав ціну позову, а також зазначив, що судовий збір за подання позовної заяви було сплачено відповідно до вимог Закону України Про судовий збір ,

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 червня 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали суду від 04 травня 2020 року про залишення позовної заяви без руху позивачем виконані не були.

Доводи позивача викладені у заяві від 19 травня 2020 року є необгрунтованими, оскільки судом було чітко визначено характер позовних вимог (майнового та немайнового характеру), їх кількість та сума судового збору, яка підлягає сплаті.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 55 , 124 Конституції України та ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом зазначеної норми особа, яка звертається до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, повинна дотриматися встановленого цивільним процесуальним кодексом порядку, в тому числі щодо форми, змісту позовної заяви, сплати судового збору, тощо.

Статтею 175 ЦПК України визначено вимоги до позовної заяви.

Так, частиною 3 цієї статті передбачено, що позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На підставі частини 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ч.2 ст.176 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Апеляційним судом встановлено, що Близнюківського районного суду Харківської області від 04 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху з підстав невідповідності позовної заяви вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, а саме:

-позивачем сплачено судовий збір не в повному обсязі, лише за одну майнову вимогу про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою у розмірі 15 000грн.;

-не надано доказів вартості майна у виді 5т.зернових;

Позивачеві необхідно сплатити ще:

1) 1 відсоток документально підтвердженої вартості 6 тонн зернових, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) 840,80 грн. за вимогу не майнового характеру про розірвання Договору оренди землі від 04 березня 2014 року;

3) 840,80грн. за вимогу не майнового характеру про розірвання Договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року.

Зазначено про необхідність усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Відповідно до п.3 розділу 12 ЦПК України, Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49 , 83 , 84 , 170 , 178 , 179 , 180 , 181 , 185 , 210 , 222 , 253 , 275 , 284 , 325 , 354 , 357 , 360 , 371 , 390 , 393 , 395 , 398 , 407 , 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

19 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій надав свої пояснення з приводу постановленою ухвали суду від 04 травня 2020 року про залишення його позовної заяви без руху. Зокрема зазначив, що оскільки йому із договору оренди землі від 04 березня 2014 року не відмово, які саме 2 зернових за кожен рік повинен сплачувати йому орендар, він зазначив оренду плату за цим договором 5000грн., за кожний спірний рік, узявши до уваги вартість оренди землі за другим спірним договором оренди землі від 20 жовтня 2015 року. Усього 15000грн. за 2017 - 2019р.р. Тобто ціна позову за позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за двома договорами про оренду землі становить 30 000грн.

Що стосується позовних вимог в частині розірвання договорів оренди землі, то він зазначив, що ціну позову у цій частині він визначає сукупністю платежів за користування землями протягом року на підставі положень ст.176 ЦПК України. За кожен договір оренди визначено ціну позову 15 000грн., а усього 30 000грн.

Таким чином, загальна ціна позову з урахування майнових та немайнових вимог складає 60 000грн., 1% від якої є менше ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що був ним сплачений при поданні позовної заяви.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI /з наступними змінами/ Про судовий збір (надалі - Закон).

Згідно пп.2 п.1 ч.1 та п.п.2 п.2 ч.1 ст.4 Закону встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 6 Закону передбачений порядок сплати судового збору.

Так, ч.3 цієї статті встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договорів оренди земельних ділянок, в якому просив:

стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6320686300:03:000:0099, площею 5,2649 га, за цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області за 2017, 2018, 2019 роки - 6 тонн зернових, відповідно до умов договору оренди землі від 04 березня 2014 року;

2) стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6320686300:03:000:0109, площею 5,3153 га, за цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області за 2017, 2018, 2019 роки - 15000,00 грн., відповідно до умов договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року;

3) розірвати Договір оренди землі від 04 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , та зареєстрований 04 березня 2014 року в Державному реєстрі іншого речового права за №4885318.

4) розірвати Договір оренди землі від 20 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , та зареєстрований 28 жовтня 2015 року в Державному реєстрі іншого речового права за №11815017.

Визначаючи розмір судового збору, який належить сплатити позивачу, суд першої інстанції не врахував положення п. 8 ч. 1 ст. 176 ЦПК України згідно якого у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житлаціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

З урахуванням зазначеної норми, суд першої інстанції помилково відніс вимоги про розірвання договорів до немайнових.

Не погодившись із ціною позову, визначеною позивачем, суд першої інстанції не був позбавлений права визначити її у відповідності до ч. 2 ст. 176 ЦПК України.

За таких обставин, питання про повернення позовної заяви вирішено судом передчасно з порушенням норм процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України , підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 , 379 ЦПК України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 20 травня 2020 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - А.В. Котелевець

С.С. Кругова