Постанова

від 09.07.2020 по справі 910/31716/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р. Справа№ 910/31716/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: Перетятько С.М. довіреність №18-0014/64709 від 11.12.19

від відповідача 2: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), Нікосія, Кіпр

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 (повний текст складено 26.11.2018)

у справі №910/31716/15 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), Нікосія, Кіпр

до 1) Національного банку України, м.Київ

2) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м.Київ

про розірвання кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2015 року Компанія Quickcom Limited (далі - Компанія Квікком Лімітед, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національного банку України (далі - НБУ, відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", ПАТ "ВіЕйБі банк", відповідач-2) про розірвання Кредитного договору № 43 від 13.10.2014, укладеного між НБУ та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову, позивач, як акціонер відповідача 2, вказує, що укладений між НБУ та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Кредитний договір №43 від 13.10.2014 має бути розірваний на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв`язку з настанням істотної зміни обставин, якими сторони керувались на момент його укладення, а саме - віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних, що негативно впливає на розподіл прибутку від господарської діяльності банку між його акціонерами та на отримання відповідних дивідендів, а також загострення соціальної та економічної ситуації на сході України, проведення антитерористичної операції та тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим, що спричинило зменшення кредитного портфелю, зменшення об`єму депозитів, втрату активів ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", а також унеможливило виконання банком спірного Кредитного договору на умовах, досягнутих сторонами при його укладанні.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі №910/31716/15 відмовлено у задоволенні позову Компанія Квікком Лімітед до НБУ та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про розірвання кредитного договору.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що Компанія Квікком Лімітед не довела, що діями відповідачів порушені її права, як акціонера. При цьому, посилання позивача на те, що його позбавлено права на розподіл прибутку товариства та отримання дивідендів від господарської діяльності банку, суд першої інстанції визнав необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх необхідних для розірвання спірного договору умов, передбачених ст. 652 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Компанія Квікком Лімітед звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі №910/31716/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, внаслідок чого судом першої інстанції зроблено помилкові висновки про те, що обставини, зазначені позивачем, не підтверджують наявності підстав для розірвання Кредитного договору. Зокрема, доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що після укладення відповідачами Кредитного договору відбулася істотна зміна обставин, які слугують підставою для його розірвання, оскільки на момент укладення спірного Договору сторони не могли передбачити анексію територій суверенної України та незаконні рішення регулятора банківського сектора (НБУ) - кредитора; наявність такого Кредитного договору за умов зміни його істотних умов (введення тимчасової адміністрації та подальша процедура ліквідації) вплине на оціночну вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, та буде меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, що призведе до настання значних збитків для позивача та позбавить можливості скористатись передбаченими ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" правами щодо отримання частини його майна або вартості частини майна товариства в повній мірі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, за твердженням позивача, судом першої інстанції порушено право позивача отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, що суперечить ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, позбавлення позивача його власності, є грубим порушенням ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки кожен має право на вільне володіння своїм майном.

Поряд з цим, на думку позивача, суд першої інстанції порушив його право на надання достатніх, належних та допустимих доказів, чим унеможливив остаточно довести наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки безпідставно залишив без задоволення клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи з метою встановлення істотної зміни обставин, за яких укладався спірний Кредитний договір, пов`язаних із тимчасовою окупацією АР Крим та окремих регіонів Донецької та Луганської областей, та всупереч вимогам процесуального законодавства відмовив у задоволенні клопотання позивача про опитування учасника справи - НБУ в якості свідка, якому були поставлені питання у заяві про зміну підстав позову від 17.09.2018.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/31716/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед) на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі №910/31716/15, справу призначено до розгляду на 17.01.2019.

У судовому засіданні 17.01.2019 Північним апеляційним господарським судом оголошено перерву до 07.02.2019, про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою від 05.02.2019 апеляційне провадження у справі №910/31716/15 зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом касаційної скарги GODAXALLIANCE LIMITED (Годаксалліансе Лімітед) у цій справі та повернення матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 03.06.2019 колегією суддів апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А. поновлено провадження у справі №910/31716/15 за апеляційною скаргою Компанії Квікком Лімітед на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018, розгляд справи призначено на 11.07.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв`язку з перебуванням головуючого судді Смірнової Л.Г. на лікарняному.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2019, справу №910/31716/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Агрикової О.В. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 прийнято до провадження апеляційну скаргу Компанії Квікком Лімітед та признано справу до розгляду на 19.08.2019.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019, справу №910/31716/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Яковлєва М.Л. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 визначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Компанії Квікком Лімітед на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у даній справі, розгляд справи призначено на 15.10.2019.

Ухвалою від 15.10.2019 Північний апеляційний господарський суд зупинив апеляційне провадження у справі №910/31716/15 до перегляду ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 у даній справі в порядку касаційного провадження, матеріали справи №910/31716/15 направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

27.11.2019 матеріали справи №910/31716/15 повернуто до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 03.12.2019 Північним апеляційним господарським судом у відповідності до вимог ст. ст. 230, 234 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) поновлено провадження у справі №910/31716/15, розгляд справи призначено на 06.02.2020.

29.01.2020 Північним апеляційним господарським судом зупинено провадження у справі №910/31716/15 до перегляду ухвали цього суду від 15.10.2019 у даній справі в порядку касаційного провадження, матеріали справи №910/31716/15 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

23.03.2020 матеріали справи №910/31716/15 повернуто до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 07.04.2020 Північним апеляційним господарським судом у відповідності до вимог ст. ст. 230, 234 ГПК України поновлено провадження у справі №910/31716/15, розгляд справи призначено на 14.05.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020, справу №910/31716/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Компанії Квікком Лімітед на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у даній справі, розгляд справи призначено на 02.07.2020.

У судовому засіданні 20.07.2020 було оголошено перерву до 09.07.2020.

Явка представників сторін.

В судове засідання 09.07.2020 з`явився представник Національного банку України, проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання 09.07.2020 не з`явились, про час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Позиції учасників справи.

01.02.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від НБУ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити Квікком Лімітед у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу наголошує на правомірності висновків суду першої інстанції та безпідставності доводів позивача, оскільки прийняття НБУ рішення про віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних стало наслідком не лише погіршення фінансового стану, а й вчинення ним порушень банківського законодавства, що створило загрозу інтересам вкладників та іншим кредиторам банку; відсутня одночасна наявність чотирьох умов, з якими пов`язується можливість розірвання спірного Кредитного договору за приписами ст. 652 ЦК України; оспорюваний Кредитний договір укладено сторонами 13.10.2014, а відповідно до положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (ч. 2 ст. 1) та Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях" (ч.6 преамбули) датою тимчасової окупації є 20.02.2014, тобто на дату укладення спірного договору сторони були обізнані про обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; предметом судового розгляду даної справи є розірвання кредитного договору, а не визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, а тому посилання позивача на незаконність віднесення Національним банком України відповідача-2 до категорії неплатоспроможних на підставі Постанови Правління НБУ від 20.11.2014 №733 та недотримання Постанови Правління НБУ №529 від 26.08.2014 є необґрунтованими; можливість ставити питання НБУ в порядку ст. 90 ГПК України у позивача відсутня, з огляду на те, що заява про зміну підстав позову, в якій зазначені такі питання, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 161 ГПК України не відноситься до переліку заяв по суті спору, а також поставлені питання, на його думку, не стосуються обставин, що мають значення для справи; відсутній факт порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок існування Кредитного договору №43 від 13.10.2014, який укладено відповідачами, а позивач не є стороною цього договору.

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

12.08.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від Компанії Квікком Лімітед надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Вказане клопотання мотивовано тим, що відповідач-2 знаходиться у ліквідаційній процедурі, а тому відповідно до ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" саме Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Крім того, позивач зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в офіційному прес-релізі, розміщеному на сайті Фонду 23.05.2019, вказав, що визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноваження під час здійснення ліквідації банків, в подальшому здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо, що підтверджує необхідність залучення Фонду до участі у цій справі в якості третьої особи.

Розглянувши клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити в його задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю.

Так, ч. 1 ст. 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду здійснює, зокрема, як повноваження органів управління банку так і інші специфічні повноваження.

Як свідчать матеріали даної справи, повноваження ліквідатора ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" делеговано уповноваженій особі Фонду - Славкіній М.А, яка представляє відповідача 2, та є його керівником. Отже, уповноважена особа Фонду - Славкіна М.А. у відповідності до вимог ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наділена такою ж компетенцією, що і особа, яку позивач просить залучити до розгляду справи.

За вказаних обставин вбачається, що відповідач-2 повідомляв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб щодо даного спору.

Разом з тим, позивачем не мотивовано чим рішення з даної справи, враховуючи предмет позову, може вплинути на права і обов`язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку з чим, клопотання позивача не підлягає задоволенню.

25.09.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від Компанії SERRANT LIMITЕD (Серрант Лімітед) надійшло клопотання про заміну сторони у справі №910/31617/15, за підписом директора Компанії SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед) ОСОБА_1. У клопотанні викладено прохання: здійснити заміну сторони - позивача Компанії QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) Юридична адреса: Костакіс Пантелідес Авеню, 1, споруда Колокасідес, 1010, м. Нікосія, Кіпр, Реєстраційний номер: НЕ 197304 на Компанію SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед), юридична адреса: Іфігенеіас, 17, Строволос 2007 Нікосія, Кіпр, Реєстраційний номер: НЕ 207552 по справі № 910/31716/15; повідомити Компанію QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) юридична адреса: Костакіс Пантелідес Авеню, 1, споруда Колокасідес,1010, м. Нікосія, Кіпр, Компанію SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед), юридична адреса: Іфігенеіас, 17, Строволос 2007 Нікосія, Кіпр, Реєстраційний номер: НЕ 207552 про дату та час судового засідання по справі №910/31716/15, що буде розглядатися в Північному апеляційному господарському суді відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (Гаага).

В обґрунтування заявленого клопотання, Компанія SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед) зазначає, що відповідно до протоколу № 1 Компанії Квікком Лімітед (Додаток № 1) 24.09.2019 Компанія QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) провела реорганізацію шляхом приєднання до Компанії SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед). Посилаючись на приписи ст. 52 ГПК України, ст.104 ЦК України, заявник зазначає про правонаступництво та необхідність заміни сторони у справі.

15.10.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) відповідачем 1 надано заперечення (вих. №№ 66-0003/53332, 63-0008/53333) на вказане клопотання Компанії SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед), в яких НБУ зазначає, що подане клопотання підписано особою, яка не має права його підписувати, а також те, що в результаті перевірки Національним банком інформації щодо реорганізації Компанії QUICKCOM LIMITED (Квікком Лімітед) на інформаційному ресурсі, не підтвердився факт приєднання названої Компанії до Компанії SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед).

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Статтею 170 ГПК України визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, серед яких встановлено, що іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (ч. ч. 1, 2).

Так, з матеріалів справи вбачається, що Компанією SERRANT LIMITED заявлено клопотання про заміну сторони у справі.

Клопотання підписані директором Компанії SERRANT LIMITED -ОСОБА_1, проте заявником не додано належних документів на підтвердження покладення повноважень на ОСОБА_1 як директора Компанії SERRANT LIMITED, у тому числі щодо підписання заяви.

До клопотань додано копії сертифікатів про адресу, час реєстрації та керівництво Компанії SERRANT LIMITЕD (Серрант Лімітед) з примітками "копії з копій". Відповідно до змісту останньої копії сертифікату, виданого Міністерством комерції, промисловості і Туризму Республіки Кіпр від 24.04.2019, ОСОБА_1 є директором заявника. Однак із поданих копій неможливо встановити їх дійсність, належність копії апостилю, на звороті копії кожного документа, цьому документу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, керуючись своїм внутрішнім переконанням та вказаними вище положеннями господарського процесуального закону, апеляційний господарський суд вважає, що з доданих до клопотання матеріалів неможливо встановити чи дійсно ОСОБА_1 є директором Компанії SERRANT LIMITЕD (Серрант Лімітед) і відповідно має право на підписання та подання клопотання від імені компанії.

Поряд з цим, до клопотання про заміну сторони у справі Компанією SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед) додано протокол № 1 Компанії Квікком Лімітед 24.09.2019, за підписом директорів компаній QUICKCOM LIMITED та SERRANT LIMITED у якому зазначено, що: "цим протоколом присутні компанії вирішили: 1) Провести реорганізацію Компанії QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) шляхом приєднання до Компанії SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед). 2) В зв`язку з прийнятим рішенням даним протоколом всі права та обов`язки Компанії QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД), юридична адреса: Костакіс Пантелідес Авеню, 1, споруда Колокасідес, 1010, м. Нікосія, Кіпр, Реєстраційний номер: НЕ 197304, переходять до Компанії SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед), юридична адреса: Іфігенеіас, 17, Строволос 2007 Нікосія, Кіпр, Реєстраційний номер: НЕ 207552.".

Вказані обставини свідчать про те, що відносно Компанії QUICKCOM LIMITED розпочато процедуру реорганізації шляхом приєднання до Компанії SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед).

Доказів завершення реорганізації Компанії QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) шляхом приєднання до Компанії SERRANT LIMITED (Серрант Лімітед) - до матеріалів справи не надано, а відповідно не доведено наявність беззаперечних підстав для висновку про припинення юридичної особи позивача та підстав для здійснення процесуального правонаступництва відповідно до вимог ГПК України.

27.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від SERRANT LIMITЕD (Серрант Лімітед) надійшло клопотання про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог у справі № 910/7308/16, яке підписане директором компанії - ОСОБА_1.

В обґрунтування клопотання про залучення третьої особи заявник зазначає, зокрема, що останній має ті самі права, що інші учасники судового процесу в тому числі право на участь в судовому засіданні, оскільки є акціонером відповідача-2.

Дослідивши вищевказане клопотання про залучення третьої особи, яке підписане директором компанії - ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у його задовленні з огляду на таке.

Так, ч. 1 статті 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що акціонер (учасник) господарського товариства не наділений суб`єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства та не вправі звертатися до суду за захистом прав, інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства, а також самого товариства поза відносинами представництва.

За договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17).

Тобто укладення відповідачем-2 договору може порушувати права та інтереси відповідача-2, а не його акціонера, тому компанія SERRANT LIMITЕD (Серрант Лімітед), як акціонер відповідача-2 не є учасником спору про право, що є предметом розгляду у цій справі.

У зв`язку з викладеним колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє в задовлені клопотання компанії SERRANT LIMITЕD (Серрант Лімітед) про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог у справі № 910/7308/16, оскільки рішення у даній справі не впливає на права та обов`язки компанії SERRANT LIMITЕD (Серрант Лімітед).

Разом з цим колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що заявником не додано до клопотання належних та допустимих доказів на підтвердження об`єму повноважень директора та секретаря Компанії SERRANT LIMITED ОСОБА_1 (статут компанії, рішення загальних зборів акціонерів про делегування повноважень директору компанії, тощо).

Так, керуючись своїм внутрішнім переконанням та вказаними вище положеннями господарського процесуального закону, апеляційний господарський суд вважає, що з доданих до клопотання матеріалів неможливо встановити чи дійсно директор та секретар компанії SERRANT LIMITЕD (Серрант Лімітед) ОСОБА_1 має право на підписання та подання клопотання від імені компанії.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 10.10.2014 правлінням НБУ з метою підтримки ліквідності ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було прийнято рішення (постанова) № 656/БТ "Про надання банку стабілізаційного кредиту ліквідності".

На виконання вказаної постанови 13.10.2014 між Національним банком України (кредитор) та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (позичальник) був укладений Кредитний договір № 43 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов цього договору кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності на суму 1 200 000 000,00 грн. на строк з 13.10.2014 по 07.10.2016 включно, із процентною ставкою 18,5 % річних (п. 1.1).

Кредитний договір діє до повного виконання сторонами та не звільняє сторони від відповідальності за невиконання зобов`язань, взятих на себе за цим договором (розділ 3).

Крім того матеріалами справи підтверджується, що постановою НБУ від 20.11.2014 № 733 ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних банків. Так, 20.11.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №123 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у позивача. Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015, в подальшому продовжено до 20.03.2015 (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 35 від 17.02.2015).

Постановою правління НБУ № 188 від 19.03.2015 банківську ліцензію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було відкликано, а виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача 2 та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіну М.А.. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до 19.03.2018.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує про необхідність розірвання Кредитного договору у зв`язку із настанням істотної зміни обставин, за яких укладався цей Кредитний договір, а саме - віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних та загострення соціальної та економічної ситуації на сході України.

Відтак, предметом позову є вимога Компанії Квікком Лімітед про розірвання на підставі ст. ст. 651, 652 ЦК України Кредитного договору, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 525, 526, 629 ЦК України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання допускається виключно у випадках, встановлених договором або законом.

Стабільність та обов`язковість договірних відносин втілена також у положеннях ст. 651 ЦК України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором.

За приписами ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 (провадження № 12-282гс18).

При вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута. Так, позивач повинен довести, що події, які викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин", повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою, якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, що створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що такою істотною зміною обставин є, зокрема, віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних, чого сторони на момент укладання цього договору не могли передбачити.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, спірний Кредитний договір був укладений на підставі постанови правлінням НБУ "Про надання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" стабілізаційного кредиту ліквідності" № 656/БТ від 10.10.2014. Отже, прийняття НБУ рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, зокрема, шляхом видачі кредитів рефінансування для регулювання ліквідності банків, було показником неможливості підтримання банком (відповідачем-2) своєї ліквідності із застосуванням інших інструментів, тому НБУ виступив кредитором у спірних правовідносинах.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримання кредиту рефінансування є одним із показників нестабільності банківської установи, а тому укладаючи Кредитний договір для стабілізації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", сторони знали, усвідомлювали та могли передбачити подальшу можливість зміни обставин щодо платоспроможності банку.

Крім того, з метою доведення факту, що істотна зміна обставин, про яку позивач та відповідачі дізнались, настала тільки після укладення оспорюваного Кредитного договору, позивач ініціював проведення судової економічної експертизи. Судом першої інстанції ухвалою від 01.06.2016 призначена судова економічна експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення цієї експертизи судом першої інстанції поставлено наступні питання: 1) Чи підтверджується документально, виходячи з фінансово-економічних показників та нормативів Національного банку України, платоспроможність Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на дату укладення Кредитного договору від 13.10.2014 між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк"? 2) Чи підтверджується документально, виходячи з фінансово-економічних показників та нормативів Національного банку України, неплатоспроможність Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на дату введення тимчасової адміністрації (20.11.2014)?

За результатами проведеної економічної експертизи, експертом був зроблений висновок № 4567/4568-16 від 31.10.2017, який колегія суддів апеляційного господарського суду вважає належним та допустимим в розумінні ст. 73 ГПК України доказом у справі. Згідно даних вказаного експертного дослідження на дату підписання Кредитного договору (13.10.2014) ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" був платоспроможним банком, про що свідчать такі показники: норматив миттєвої ліквідності (Н4) дорівнює 20,06 % (нормативне значення має бути не менше ніж 20 %); норматив поточної ліквідності (Н5) дорівнює 69,13 % (нормативне значення Н5 має бути не менше ніж 40 %); норматив короткострокової ліквідності (Н6) дорівнює 60,38 % (нормативне значення Н6 має бути не менше ніж 60 %).

Проте, на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних (введення тимчасової адміністрації 21.11.2014) була підтверджена неплатоспроможність ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", що характеризується наступними показниками: норматив миттєвої ліквідності (Н4) дорівнює 2,45 (нормативне значення має бути не менше ніж 20 %); норматив поточної ліквідності (Н5) дорівнює 22,68 % (нормативне значення Н5 має бути не менше ніж 40 %); норматив короткострокової ліквідності (Н6) дорівнює 36,16 % дотримано банком (нормативне значення Н6 має бути не менше ніж 60 %, що є ознакою платоспроможності).

Отже у відповідності до вказаного експертного дослідження, станом на момент підписання та укладення сторонами Кредитного договору ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" був платоспроможним банком, проте, у подальшому втратив свою платоспроможність, що сталося внаслідок господарської діяльності відповідача-2, який несе комерційні ризики та мав можливість їх передбачити.

Досліджуючи питання, що пов`язані із настанням другої умови для розірвання договору, передбаченою ч. 2 ст. 652 ЦК України, згідно з якою зміна обставин зумовлена такими причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, про яку вказує позивач, а саме - на те, що він жодним чином не міг вплинути на усунення істотних змін обставин, що настали у зв`язку із віднесенням ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із твердженням суду першої інстанції, що, дійсно, прийняття рішення про віднесення банку до категорії проблемних та неплатоспроможних є виключним (дискреційним) повноваженням НБУ. Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" НБУ, як суб`єкт владних повноважень, наділений правом та має об`єктивні можливості безпосередньо оцінювати показники діяльності банку, тому він наділений виключними повноваженнями самостійно визначати адекватність застосованого заходу впливу.

Натомість із постанови Правління НБУ № 733 від 20.11.2014 "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних" вбачається, що підставою віднесення банку до категорії неплатоспроможних було не лише погіршення фінансового стану банку, а й недотримання відповідачем-2 вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ, зокрема, Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління НБУ №368 від 28.08.2001, Положення про порядок формування обов`язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в України, затвердженого постановою Правління НБУ №91 від 16.03.2006, Положення про порядок встановлення НБУ лімітів відкритої валютної позиції та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками, затвердженого постановою Правління НБУ №290 від 12.08.2005, та інших.

Отже підставою для застосування НБУ заходу впливу - віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних стало наслідком, зокрема, вчинення відповідачем-2 порушень банківського законодавства, від чого ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" міг утриматися, а позивач, як акціонер даного банку, мав можливість цьому сприяти.

Стосовно твердження позивача про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, то апеляційний господарський суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо необхідності прийняття до уваги тієї обставини, що сторони Кредитного договору (НБУ та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") знаходяться у однакових фінансово-економічних умовах. Так, позичальник (ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"), отримавши кошти банку та використавши їх на цілі, передбачені умовами Кредитного договору, повинен був своєчасно повернути кредит та проценти за його користування, проте, позбавив іншу сторону (НБУ) того, на що останній розраховував при укладенні Кредитного договору (на своєчасне повернення цих коштів та сплати відсотків), тобто співвідношення порушених майнових прав є рівнозначним для обох сторін Кредитного договору.

З приводу четвертої умови, передбаченої ч. 2 ст. 652 ЦК України, відносно того, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що надання стабілізаційного кредиту було здійснене саме для підтримки ліквідності ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", тобто сторони розуміли можливість настання негативних наслідків та ризику для банку, зокрема - настання його неплатоспроможності, про що свідчить застосування заходів забезпечення виконання цього Кредитного договору (іпотека нерухомого майна банку, крім об`єктів незавершеного будівництва, порука власника істотної участі в ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Бахматюка О.Р.). Таким чином, зі змісту Кредитного договору випливає, що ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" несе усі ризики (у тому числі і своїм майном) перед своїми кредиторами у разі визнання його неплатоспроможним, у тому числі і перед НБУ, за спірним Кредитним договором.

Отже, враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що всі чотири умови, визначені ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідні для настання істотної зміни обставин (віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних), якими керувались сторони при укладенні Кредитного договору, відсутні.

Як свідчать матеріали справи, підставою для розірвання Кредитного договору позивач також вказував загострення соціальної та економічної ситуації на сході України, проведення антитерористичної операції, що мало наслідком зменшення кредитного портфелю, зменшення об`єму депозитів, втрати активів банку, котрі перебували на тимчасово окупованій території (територіях Донецької, Луганської областей та АР Крим), що унеможливлює виконання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Кредитного договору на умовах, які було досягнуто сторонами при його укладанні.

Згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" датою початку тимчасової окупації АР Крим є 20.02.2014, а згідно з Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 13.03.2014 - тимчасова окупація територій Донецької та Луганської областей визначена 14.04.2014. Сторони ж уклали спірний Кредитний договір 13.10.2014, тобто на час його укладення вказані позивачем обставини вже існували.

При цьому, слід врахувати, що зміни в економіці, які були викликані нестабільною ситуацією на сході країни та у АР Крим, не є істотною зміною обставин у розумінні ст. 652 ЦК України.

Так, відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 21.11.2014 "Про деякі питання практики застосування практики вирішення спорів, що випливають з кредитних договорів" зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання кредитного договору, оскільки це не є істотною зміною обставин. При цьому, знецінення національної валюти по відношенню до іноземної, відбивається на майнових правах та інтересах обох сторін кредитного договору.

Таким чином, економічна та політична ситуація в країні, яка призвела до нестабільності грошової одиниці України та її суттєве знеціненя, не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, що виключає застосування ст. 652 ЦК України (аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 03.04.2017 у справі №911/3797/15, від 14.11.2016 у справі № 911/3795/15 ).

Відповідно до ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, беручи до уваги умови Кредитного договору та норми чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх вищезгаданих умов, що передбачені ст. 652 ЦК України, та які є необхідними для розірвання даного Кредитного договору, а саме у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору, що свідчить про безпідставність позову.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного суду враховує, що сторонами спірного Кредитного договору є Національний банк України та Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", тоді як з позовною заявою про розірвання даного договору звернулася Компанія Квікком Лімітед, що не є стороною укладеного договору.

Відповідно до приписів ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-88цс14, від 04.02.2015 у справі № 6-233цс-14.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно розірвання Кредитного договору) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже саме на Компанію Квікком Лімітед як позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Однак, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок існування укладеного між відповідачами кредитного договору, який за твердженням останнього вплине на оціночну вартість ліквідаційної маси банку та призведе до настання значних збитків для позивача, як акціонера банку.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що залишивши без задоволення клопотання про призначення судової економічної експертизи та клопотання про опитування учасника справи - НБУ в якості свідка, суд першої інстанції унеможливив доведення позивачем наявності підстав для задоволення позовних вимог та порушив його право на надання достатніх, належних та допустимих доказів у справі.

Так, як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про опитування учасника справи - НБУ в якості свідка, якому були поставлені питання у заяві про зміну підстав позову від 17.09.2018, оскільки представник НБУ (відповідача 1), скориставшись своїм правом, передбаченим ч.5 ст. 90 ГПК України, відмовився надавати відповіді на поставлені питання з підстав зазначених у письмових запереченнях, у той же час позивач не просив суд визнати ці підстави відсутніми та зобов`язати відповідача 1 надати відповідь на поставлені ним питання. Отже суд першої інстанції правомірно визнав відсутність підстав для зобов`язання відповідача 1 надавати відповідь на поставлені позивачем питання.

Не ґрунтуються на нормах чинного процесуального законодавства і заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованого залишення без задоволення його клопотання про призначення судової економічної експертизи з метою встановлення істотної зміни обставин, за яких укладався спірний Кредитний договір, пов`язаних із тимчасовою окупацією АР Крим та окремих регіонів Донецької та Луганської областей.

Проаналізувавши доводи позивача в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність дійсної потреби у призначенні судової економічної експертизи з зазначених у клопотанні питань, оскільки доводи сторін щодо настання зазначених у позові обставин не є суперечливими, в матеріалах справи наявні належні та достатні для розгляду спору докази, якими підтверджуються фактичні обставини справи, в тому числі і висновок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №4567/4568 від 31.10.2017 щодо обставин неплатоспроможності відповідача 2.

З огляду на викладене, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед) на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі №910/31716/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі №910/31716/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/31716/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.07.2020.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир