Постанова

від 13.07.2020 по справі 904/6212/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2020 Справа № 904/6212/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Кузнецова І.Л.

секретар судового засідання Грачов А.С.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/6212/19 (суддя Манько Г.В.; рішення ухвалене о 12:20 год. у місті Дніпро; повне рішення складено 20.02.2020)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради, смт.Межова, Межівський район, Дніпропетровська область

про стягнення 233454 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради (відповідач) про стягнення 233454 грн. 80 коп.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №4308/16-БО-3 від 15.12.2015.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/6212/19 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені 69892 грн. 38 коп., 3% річних 31178 грн. 25 коп., інфляційних втрат 132384 грн. 17 коп., судовий збір в сумі 3501 грн. 82 коп.

Означене рішення вмотивовано тим, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1. Договору. Суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання. Оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, то відповідно до вимог ст. 625 ЦК України він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Господарський суд погодився з доводами позивача щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, передбачених приписами ст.233 Господарського кодексу України.

Відповідач (КП "Комунсервіс" Межівської селищної ради) звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/6212/19 в частині стягнення пені в розмірі 69892 грн. 38 коп., зменшити розмір стягнення пені на 80%, судові витрати покласти на сторони пропорційно винесеному рішенню.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач вважає рішення прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідач зазначає що, несвоєчасне погашення заборгованості перед АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" сталося не з вини Підприємства, оскільки джерелом оплати за спожитий газ є кошти отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію, водопостачання та водовідведення з боку населення та бюджетних установ.

Частина боргу, а саме загальна сума по договору в розмірі 386979,85 грн. була погашена 30 листопада 2018 року, що підтверджується додатком до позовної заяви позивача, а саме: "Операції по Договору 4308/16-БО-3".

КП "Комунсервіс" просить зменшити пеню на 80%, оскільки дане питання є соціально значимим та винятковими, а також існує нагальна необхідність спрямування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за природний газ, розподіл та транспортування природного газу, електропостачання, водопостачання та водовідведення, та забезпечення безперервного виробничого циклу з метою забезпечення безаварійного виробничого процесу.

Цивільні та господарські відносини повинні гуртуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання, а вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розгляд суду. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 13.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18

Позивачем (АТ "НАК "Нафтогаз України") наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає, що винесене рішення є законним та таким, що має бути залишено без змін з наступних підстав.

Так позивач вказує на те, що відповідачем до суду першої інстанції не надано жодних доказів стосовно поточного фінансового становища, як то наявності/відсутності збитків, розміру коштів на рахунках, наявності майна, загрози банкрутства тощо. За таких умов відсутні підстави для застосування ст. 233 Господарського кодексу України. Саме до таких висновків дійшов суд у своїх висновках.

Також позивач зазначає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків забезпечення галузі національної економіки та населення природним газом, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Звертає увагу, що держава, покладаючи на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" означені обов`язки, не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом ринку природного газу, на яких покладаються соціальні обов`язки.

Позивач наголошує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020 колегією суддів у складі: головуючого судді - Подобєд І.М. (доповідач), суддів - Орєшкіна Е.В., ШиробоковаЛ.П. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/6212/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 29.04.2020 о 11:30 год.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" зі змінами, враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладених у листі №9рс-186/20 від 16.03.2020, на виконання рішень зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформлених протоколами зборів суддів від 17.03.2020 №1 та від 31.03.2020 №3, якими встановлений особливий режим роботи Центрального апеляційного господарського суду, тимчасово, з 18.03.2020 на період дії карантинних заходів на території України, відтерміновано розгляд судових справ, призначених в судових засіданнях на період дії карантину, у зв`язку з чим розгляд справи №904/6212/19 призначений на 29.04.2020, не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2020 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.07.2020 о 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" адвоката Остапенка Валентина Миколайовича з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

08.07.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника АТ "НАК "Нафтогаз України" адвоката Остапенка В.М., в якому представник просив здійснити розгляд справи №904/6212/19 за відсутності представника НАК "Нафтогаз України", посилаючись на розгляд у той самий час Центральним апеляційним господарським судом 13.07.2020 о 12:00 справи №904/6218/19 за участю НАК "Нафтогаз України".

За розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 13.07.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Широбокової Л.П. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/6212/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Кузнецова І.Л.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/6212/19 до свого провадження; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.07.2020 о 12:00 год. та ухвалено провести його у звичайному режимі.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Дніпропетровським обласним комунальним підприємством "Межівський комунсервіс" укладений договір №4308/16-БО-3 від 15.12.2015 постачання природного газу (далі - Договір).

За умовами зазначеного договору постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетними установами/організаціями та іншим споживачам (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року газ обсягом до 70 тис. куб. м.

Умовами п. 2.1.1. Договору визначено, зо обсяги газу, що планується передати за цим договором, повністю забезпечують Споживача природним газом для потреб, викладених в п. 1.2 цього договору.

Згідно п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Обсяг поставки підтверджується Постачальником Споживачу відповідний місяць поставки (розрахунковий період) в установленому порядку (п.3.2. Договору).

Умовами п. 3.4. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Відповідно до п. 3.5. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Споживач зобов`язується надати Постачальнику: - завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, Споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом; - підписані та скріплені печатками Споживача два примірники акта приймання-передачі газу, якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці" його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає Споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. У випадку ненадання або несвоєчасного надання Споживачем акту приймання-передачі природного газу обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС. У випадку відмови Споживача від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС, а вартість газу розраховується Постачальником відповідно до умов, зазначених у п. 5.2. даного Договору або у відповідних додаткових угодах (п.п. 5.1., 6.1. даного Договору). У разі, якщо при складанні/підписанні акту приймання-передачі природного газу у Сторін виникають розбіжності щодо вартості газу, переданого за договором, Сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання Сторонами розбіжностей обсяги переданого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС, а вартість газу розраховується Постачальником відповідно до умов, зазначених у п. 5.2. даного Договору або відповідних додаткових угодах (п.п. 5.1., 6.1. даного Договору).

Ціна на природний газ на дату укладання договору визначається відповідно до п.5.2. цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання Сторонами відповідних додаткових угод до Договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. У разі зміни ціни Постачальником, така ціна є обов`язковою для Сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ проводиться Споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2. цього договору або у відповідних додаткових угодах (п. 5.1. даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами п. 6.3. Договору визначено, що платежі за договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника з урахування вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію. В платіжних дорученнях Споживач повинен обов`язково зазначати номер договору його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Споживача за цим договором, Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Споживача, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

В п. 6.4. Договору зазначено, що У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Споживачем:

- у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

- у третю чергу погашається основна сума-боргу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 8.1. Договору).

Згідно з п. 8.2. Договору у разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1. цього договору Постачальник має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати наявності технічної можливості.

У разі невиконання Споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1. Договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Будь-яка із Сторін має право ініціювати такі переговори.

У разі недосягнення Сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (п. 10.2. Договору).

Умовами п. 10.3. Договору передбачено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

На виконання умов Договору, Постачальник передав у власність Споживача природний газ на загальну суму 386979,85 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані згідно додатку 5 до цього позову.

Згідно інформаційної довідки відповідач - Комунальне підприємство "Комунсервіс" Межівської селищної ради має ідентифікаційний код юридичної особи 32057943, що свідчить про утворення цього підприємства шляхом реорганізації Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Межівський комунсервіс" (код ЄДРПОУ 32057943).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - позивач.

Як вказує позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений Договором, що підтверджується Довідкою про сальдо підприємства "Комунсервіс КП МСР", Довідкою про операції по Договору №4308/16-БО-3 з 01.01.2016 по 30.06.2019 та банківською випискою про надходження на рахунки позивача платежів від відповідача за означеним Договором.

Остаточний розрахунок за поставлений природний газ був здійснений відповідачем 30.11.2018.

Відповідач зі своєї сторони не заперечує факт порушення строків сплати за поставлений природний газ за вказаним Договором.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем, останнім було нараховано заборгованість у загальній сумі 233454,80 грн., яка складається з суми 69892,38 грн. пені, суми 31178,25 трьох процентів річних та суми 132384,17 грн. інфляційних втрат, а стягнення цієї заборгованості стало предметом спору у цій справі.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору поставки.

За приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Задовольняючи заявлені позивачем позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, то відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом, також здійснено позивачем у відповідності до умов договору та вимог статті 232 Господарського кодексу України. При цьому суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, передбачених приписами ст.233 Господарського кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з частиною таких висновків суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відзиву на позовну заяву, відповідач просив застосувати строк позовної давності в частині стягнення пені у розмірі 69892,38 грн. нараховану за період з 2016 по 2018 року. Також в оскарженому рішенні від 18.02.2020 суд зазначає, що відповідач надав відзив на позов у якому просив суд при розгляді справи застосувати строк позовної давності та зменшити розмір штрафних санкцій.

Згідно з доводами відповідача, пеня з 2016 по 2018 рік нарахована з пропуском строку позовної давності.

Як зазначалося відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу частина боргу а саме, загальна сума по договору в розмірі 386979,85 грн. була погашена 30 листопада 2018 року, що підтверджується додатком до позовної заяви позивача, а саме: "Операції по Договору 4308/16-БО-3".

Колегія суддів звертає увагу, що позивач направив до господарського суду позовну заяву 20.12.2019, що підтверджується позначкою Укрпошти на конверті, в якому до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла його позовна заява про стягнення заборгованості з Комунального підприємства "Комунсервіс", за якою відкрито провадження у справі №904/6212/19.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну (скорочену) позовну давність в один рік, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами третьою - четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже для нарахування пені застосовується строк у шість місяців, а для її стягнення позовна давність в один рік.

Згідно розрахунку штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань КП "Комунсервіс" за договором від 15.12.15 №4308/16-БО-З нарахування пені по зобов`язанням відповідача за поставлений природний газ за період з 2016 року по 2018 рік, нараховується по кожному місяцю окремо. Нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язання проведено за загальний період з 16.02.2016 по 29.11.2018.

Таким чином, позивач нараховував пеню по кожному грошовому зобов`язанню відповідача за відповідним Актом приймання-передачі природного газу в межах шестимісячного строку, встановленого статтею 232 Господарського кодексу України.

Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач, звернувшись до господарського суду із позовною заявою 20.12.2019 пропустив однорічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 16.02.2016 по 29.11.2018 по усіх цих нарахуваннях.

Оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення пені у розмірі 69892,38 грн. поза межами строку позовної давності та про її застосування заявлено відповідачем, колегія суддів погоджується з доводами відповідача стосовно наявності підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності - відмови у задоволення позовних вимог позивача в частині про стягнення на його користь з відповідача суми 69892,38 грн. пені.

За приписами частин 1 і 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1-5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частина перша статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначає, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною другою статті 277 Господарського процесуального кодексу України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За викладеного вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку при винесенні рішення, а саме в порушення процесуального законодавства не з`ясував обставин, що мають значення для справи, та не надав оцінки заяві відповідача про застосування до спірних відносин позовної давності та в порушення вимог норм матеріального права не застосував наслідків спливу позовної давності стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення пені, тому неправомірно задовольнив позовні позивача в частині про стягнення на його користь з відповідача суми 69892,28 грн. пені.

Отже апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача частково - про стягнення 3% річних 31178 грн. 25 коп. та інфляційних втрат 132384 грн. 17 коп., а в решті вимог про стягнення пені в сумі 69892,28 грн. - слід відмовити за спливом позовної давності.

Частина перша статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи на результати перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції колегія суддів здійснює новий розподіл судових витрат у справі на сплату судового збору, понесених сторонами при розгляді справи судом першої інстанції та у зв`язку з переглядом цієї справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277 ч.1 п.п. 1 та 3, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/6212/19 - скасувати частково в частині стягнення суми пені у розмірі 69892,38 грн. та суми судового збору у розмірі 1048, 39 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

У вимогах Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради про стягнення суми пені у розмірі 69892,38 грн. та суми судового збору у розмірі 1048,39 грн. - відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/6212/19 залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради суму 3153,00 грн. судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 20.07.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова