Постанова

від 15.07.2020 по справі 905/204/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/204/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.01.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД" до Маріупольської міської ради про скасування рішення та визнання договору поновленим,

про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у справі своїх повноважних представників,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД" (далі - ТОВ "Лакі ЛТД") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради про:

- скасування рішення Маріупольської міської ради від 25.10.2017 № 7/22-2086 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі міста Товариству з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД";

- визнання поновленим договору оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі м. Маріуполя від 02.03.2012, укладеного між ТОВ "Лакі ЛТД" та Маріупольською міською радою в редакції позивача.

1.2. Позов мотивовано тим, що на виконання умов договору оренди та законодавства, позивач 02.12.2015, тобто більш ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, через Центр адміністративних послуг "Діалог" звернувся до відповідача із заявою про продовження терміну оренди земельної ділянки. У встановлений законом строк, тобто протягом місяця, міська рада не розглянула вказане звернення та не прийняла відповідне рішення, проте, рішенням від 25.10.2017 № 7/22-2086 відмовила у поновленні договору оренди земельної ділянки.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 02.03.2012 між Маріупольською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Лакі ЛТД" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (договір), відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 якого орендодавець, згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 19.04.2011 № 6/7-570, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0030 га, кадастровий номер: 1412336300:01:003:0178, яка знаходиться по пр. Леніна, 102, в Жовтневому районі м. Маріуполя.

2.2. Відповідно до пункту 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі квітами, рослинами, насінням, добривом, домашніми тваринами та корму для них (функціонування павільйону з реалізації квітів).

2.3. Згідно з пунктом 9.2.7 договору орендар зобов`язаний звернутися до орендодавця за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди з письмовою заявою про поновлення договору шляхом переукладення договору оренди.

2.4. Позивачем 02.12.2015 на адресу відповідача через Центр адміністративних послуг "Діалог" була надіслана заява про продовження терміну оренди земельної ділянки разом з проектом додаткової угоди.

2.5. Рішенням Маріупольської міської ради від 25.10.2017 № 7/22-2086 "Про поновлення строку, оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі міста Товариству з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД" відмовлено у поновлені строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови міської ради, кадастровий номер 1412300000:01:003:0178), площею 0,0030га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування павільйону з реалізації квітів) по просп. Миру, 102 в Центральному районі міста ТОВ "Лакі ЛТД".

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.03.2019 (суддя Матюхін В. І.) позовні вимоги задоволено; скасовано рішення Маріупольської міської ради від 25.10.2017 №7/22-2086 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі міста Товариству з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД"; визнано поновленим договір оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі м. Маріуполя від 02.03.2012.

3.2. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження наявності та надсилання позивачу, протягом строку встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

3.3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.01.2020 (суддя Матюхін В. І.) за результатами перегляду рішення від 04.03.2019 за нововиявленими обставинами рішення від 04.03.3019 скасовано, в позові відмовлено.

3.4. Рішення суду обґрунтовано тим, що як на момент подання на адресу відповідача заяви про продовження терміну оренди земельної ділянки, так і на момент звернення до суду з позовною заявою і прийняття рішення по даній справі ТОВ "Лакі ЛТД" не було власником торгового павільйону загальною площею 30,0 м 2 , розташованого на земельній ділянці площею 0,0030 га, кадастровий номер 1412336300:01:003:0178, що належить територіальній громаді міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради і, як наслідок:

- фактично не користувалося спірною земельною ділянкою кадастровий номер 1412336300:01:003:0178, площею 0,0030 га;

- не вправі було вимагати поновлення договору оренди земельної ділянки, яка надавалась товариству для встановлення павільйону з продажу квітів.

3.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 (колегія суддів у складі: Плахов О. В., Мартюхіна Н. О., Шутенко І. А.) рішення суду першої інстанції від 13.01.2020 залишено без змін.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ТОВ "Лакі ЛТД" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Донецької області від 13.01.2020, постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 скасувати, рішення Господарського суду Донецької області від 04.03.2019 залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, неврахуванням правових позицій Верховного Суду у справах № 910/3286/17, № 920/739/17, а також відсутністю правової позиції відносно неможливості продовження строку дії договору оренди земельної ділянки у разі заміни старої тимчасової споруди на нову.

10.07.2020 від ТОВ "Лакі ЛТД" надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів, а саме копій: довідки про балансову приналежність торгового павільйону, звіта про оцінку майна, адвокатського запиту до АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", відповіді АТ "ДТЕК Донецькі електромережі". Однак в силу статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи у касацій інстанції, такі докази не оцінюються судом касаційної інстанції.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Маріупольська міська рада у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Підставами касаційного оскарження ТОВ "Лакі ЛТД" визначено пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах), а також пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).

6.2. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.

6.3. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

6.4. Разом із тим, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 905/204/18 в частині доводів з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на таке.

6.5. Ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди виходили з того, що предметом розгляду у даній справі є вимога ТОВ "Лакі ЛТД" до Маріупольської міської ради про скасування рішення Маріупольської міської ради від 25.10.2017 № 7/22-2086 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі міста Товариству з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД" та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі м. Маріуполя від 02.03.2012, укладеного між ТОВ "Лакі ЛТД" та Маріупольською міською радою в редакції позивача.

6.6. Так, 02.03.2012 між Маріупольською міською радою та ТОВ "Лакі ЛТД" укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до пункту 5.1 якого земельна ділянка, кадастровий номер 1412336300:01:003:0178, передається в оренду для роздрібної торгівлі з реалізації квітами, рослинами, насінням, добривом, домашніми тваринами та корму для них (функціонування павільйону з реалізації квітів).

6.7. 02.12.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження терміну оренди земельної ділянки разом з проектом додаткової угоди.

6.8. Водночас, судами встановлено, що ТОВ "Лакі ЛТД" згідно договору купівлі-продажу, укладеного 02.11.2015 з ОСОБА_1 , передало (продало) у власність майно - торговий павільйон, загальною площею 30,0 м 2 , довжиною 5,96 м, шириною 5,00 м, висотою 3,00 м, розташований за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Леніна, 102.

6.9. Пунктом 2 вказаного договору визначено, що зазначений торгівельний павільйон розташований на земельній ділянці площею 0,0030 га (кадастровий номер: 1412336300:01:003:0178), що належить Маріупольській міській раді та передана ТОВ "Лакі ЛТД" на умовах оренди, згідно договору оренди земельної ділянки.

6.10. Таким чином, судами встановлено, що на момент подання 02.12.2015 позивачем заяви про продовження терміну оренди земельної ділянки разом, той самий павільйон, задля функціонування якого і було передано ТОВ "Лакі ЛТД" в оренду земельну ділянку площею 0,0030га, кадастровий номер 1412336300:01:003:0178, було продано іншій особі, тобто позивач з моменту продажу павільйону фактично не користувався спірною земельною ділянкою.

6.11. У справі № 910/3286/17, на постанову Верховного Суду від 06.02.2018 у якій посилається скаржник, висловлено позицію, що частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині 6 цієї статті - наведено підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на яку позивач посилався в обґрунтування своїх вимог, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, а скаржником не спростовано, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди та сплачувати орендну плату за користування землею, що підтверджується копією довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів від 04.04.2014 № 386/26-52-25-28, виданої ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, та копіями платіжних доручень про внесення плати за землю за період із 15.06.2016 по 30.01.2017; у листі від 15.05.2014 позивач у порядку, визначеному договором і законом, звернувся до відповідача з проханням поновити термін дії договору, до якого було додано проект додаткової угоди, факту отримання цього проекту відповідач не заперечує; письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди не було.

Натомість судами встановлено, що Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у листі від 24.09.2014 № 057041-9801 повідомив позивача, що за результатами розгляду наданих матеріалів, Департамент не заперечуватиме щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.07.2004 № 62-6-00156, а в подальшому Департаментом було розроблено проект рішення Київської міської ради "Про поновлення ТОВ "Віда" договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного павільйону на вул. Попудренка, 8в, у Деснянському районі м. Києва" та направлено для подальшого розгляду у відповідних комісіях Київської міської ради.

Однак, відповідач без належного обґрунтування упродовж установленого законом строку не розглянув питання щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

6.12. У справі № 920/739/17, на постанову Верховного Суду від 06.02.2018 у якій посилається скаржник, підтримав правову позицію щодо розрізнення підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", сформульовану Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та, зокрема зазначив, що частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому звернуто увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

При розгляді справи суд першої інстанції установив, що ПП "Карла Маркса-2" більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (31.01.2017) направило до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди (отримано відповідачем 17.02.2017), а також інші документи.

Суд першої інстанції також установив, а суд апеляційної інстанції не спростував, що ПП "Карла Маркса-2" протягом строку дії договору оренди, а також у квітні-серпні 2017 року, після закінчення строку його дії, продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувало орендну плату за неї.

Відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не надано.

6.13. Отже, правовідносини у справах № 910/3286/17, № 920/739/17 не є подібними правовідносинам у справі № 905/204/18, оскільки підстави позовів у цих справах і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

6.14. Таким чином наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

6.15. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.16. Щодо посилання скаржника на відсутність правової позиції відносно неможливості продовження строку дії договору оренди земельної ділянки у разі заміни старої тимчасової споруди на нову колегія суддів зазначає, що таке твердження скаржника носить суто формальних характер, зводиться до переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, встановлені статтею 300 ГПК України, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що ТОВ "Лакі ЛТД" не надано доказів заміни старої тимчасової споруди проте доведено факт продажу спірного павільйону іншій особі. Апеляційний суд, перевіряючи доводи позивача в цій частині зазначив, що скаржником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, а самі доводи ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

6.17. Зважаючи на викладене, касаційна скарга в частині доводів з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України має бути залишена без задоволення.

6.18. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, § 24, 09.10.1979 та "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, § 43, 15.02.2000).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", заява № 9562/81, § 56, 02.03.1987.

6.19. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Лакі ЛТД", відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, слід закрити.

7.2. Касаційну скаргу в частині доводів з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України слід залишити без задоволення, а судові рішення в цій частині - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД", відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу в частині доводів з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.01.2020 у справі № 905/204/18 в цій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір