Рішення

від 10.07.2020 по справі 140/3064/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3064/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шепталової А.П.,

представника позивача Романюка Л.С.,

представника відповідача Кондратюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Ріа-Клас" до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Ріа-Клас" (надалі - ПФ "Ріа-Клас", підприємство, позивач) звернулася з позовом до Управління Держпраці у Волинській області (надалі - Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 16 січня 2020 року №ВЛ930/399/НП/ПВ/АВ/ТД-ФС про накладення уповноваженими посадовими особами штрафу у сумі 280380,00 грн на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).

В обґрунтування позову позивач вказав, що спірне рішення прийняте на підставі акта від 30 жовтня 2019 року №ВЛ-930/399/НП/ПВ/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю. В акті зроблено висновок про порушення ПФ "Ріа-Клас" частини третьої статті 24 КЗпП України з тих підстав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були допущені позивачем до роботи водіями без укладання трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.

Позивач не погоджується із викладеними в акті висновками, який став підставою для притягнення ПФ "Ріа-Клас" до відповідальності за порушення законодавства про працю, та зазначив, що 03 липня 2019 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено цивільно-правову угоду строком до 31 жовтня 2019 року про надання послуг з перевезення пасажирів власним транспортом (перевезення відповідальних працівників Волинської філії Національної суспільної телерадіокомпанії України (далі - Волинська філія НСТУ), працівників Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") у службових цілях та інших осіб, пасажирів за замовленнями, наданими замовником, а 04 липня 2019 року таку ж угоду укладено між позивачем та ОСОБА_2 строком до 10 листопада 2019 року. За цими договорами послуги, які становлять його предмет, мають непостійний, нерегулярний характер та залежать від наявності замовлень від замовників-пасажирів; оплата винагороди виконавцю здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі послуг. Під час інспекційного відвідування відповідач не опитував ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та не встановив дійсні обставини; висновки в акті інспекційного відвідування є суперечливими, бо з одного боку, відповідач вказав, що будь-які документи, які б свідчили про перебування цих працівників у трудових відносинах ПФ "Ріа-Клас" не надало, а з іншого боку констатував, що надано цивільно-правові договори від 03 липня 2019 року та від 04 липня 2019 року.

Позивач стверджує, що цивільно-правові договори між позивачем та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів. У зв`язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та цими особами припинилися. Укладені угоди не містять обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо, тобто не підміняють трудовий договір та не місять ознак такого. Зазначені особи ніколи не зверталися до ПФ "Ріа-Клас" із заявою про прийняття на роботу.

Позивач зауважив, що в порушення пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509) Управління не повідомило позивача письмово не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду про розгляд справи на підставі акта інспекційного відвідування від 30 жовтня 2019 року №ВЛ- 930/399/НП/ПВ/А. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи. На думку позивача, порушення розгляду справи відповідачем є самостійною підставою для скасування спірної постанови.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 13 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.57-65). В обґрунтування цієї позиції вказав, що на адресу Управління надійшов лист Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 06 серпня 2019 року №2788/21-1/23-19, яким надано інформацію про перевізників, щодо яких виявлені факти порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при виконанні перевезень пасажирів та вантажів та які не надали підтверджуючих документів щодо працевлаштування водіїв відповідно до вимог трудового законодавства, серед них - ПФ "Ріа-Клас". Порушення стосувалися водія ОСОБА_1 (виявлене 05 липня 2019 року) та водія ОСОБА_3 (виявлене 10 липня 2019 року). Надходження цієї інформації відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок №823) слугувало підставою для прийняття рішення про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин у ПФ "Ріа-Клас". В ході інспекційного відвідування встановлено, що ПФ "Ріа-Клас" в порушення частини третьої статті 24 КЗпП України було допущено до роботи без укладення трудових договорів двох працівників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивач не надав трудових договорів із цими особами, укладеними до початку виконання ними роботи (05 та 10 липня 2019року); також на час закінчення інспекційного відвідування (30 жовтня 2019 року) не було надано актів виконаних робіт за цивільно-правовими договорами, укладеними з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Водночас, у звітах ПФ "Ріа-Клас" про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою №Д4 (місячна) за липень-вересень 2019 року відсутні відомості про осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до частини першої та абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Постанова від 16 січня 2020 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ВЛ- 930/399/НП/ПВ/АВ/ТД-ФС прийнята першим заступником начальника Управління саме з наведених підстав.

Відповідач також зазначив, що спірна постанова прийнята з дотриманням Порядку №509, яким визначено строк розгляду справи та обов`язок уповноваженої посадової особи щодо належного повідомлення суб`єкта господарювання виключно про дату отримання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Водночас, Порядок №509 не передбачає розгляду справи за участі суб`єкта господарювання та не зобов`язує уповноважену посадову особу повідомляти про дату, час та місце розгляду справи. Акт, складений за результатами заходу державного контролю за додержанням ПФ "Ріа-Клас" законодавства про працю, уповноважена посадова особа Управління отримала для розгляду 04 грудня 2019 року, про що 06 грудня 2019 року рекомендованими листами повідомлено ПФ "Ріа-Клас" з одночасним інформуванням про розгляд справи протягом 45 днів.

З огляду на наведене відповідач вважає позов безпідставним та у задоволенні його вимог просив відмовити повністю.

У відповіді на відзив на позов позивач підтримав доводи та аргументи, викладені у позовній заяві (а.с.141-144). Додатково зазначив, що відповідач безпідставно намагається спростувати факт укладення цивільно-правових договорів із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посилаючись на порушення ПФ "Ріа-Клас" пункту 2 частини першої статті 1, статей 3, 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року №435 (зі змінами). Проте відповідач не відібрав пояснень у цих осіб, не взяв до уваги факт виплати їм винагороди у жовтні 2019 року. Такі правочини не визнані у встановленому порядку недійсними та відповідач не навів доказів їх нікчемності.

Крім того, спірна постанова прийнята з посиланням на пункт 8 Порядку №509, який виключений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823.

У запереченні на відповідь на відзив (а.с.159-162) відповідач зазначив, що укладення ПФ "Ріа-Клас" цивільних договорів з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не спростовує наявність порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України та фактично у липні 2019 року цивільні правовідносини між позивачем та цими особами не виникли, оскільки відсутні акти виконаних робіт станом на 30 жовтня 2019 року, про ці договори не зазначено у звітах за формою Д4 (місячна) та згідно з інформацією в Реєстрі застрахованих осіб Пенсійного фонду України датою початку відносин між ПФ "Ріа-Клас" та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є 01 жовтня 2019 року.

На доводи позивача про протиправність спірної постанови з тієї підстави, що в ній є посилання на пункт 8 Порядку №509, відповідач вказав, що форма постанови затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18 липня 2017 року №1388, до якого не внесено зміни після виключення пункту 8 постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823, що не може свідчити про незаконність прийнятої Управлінням постанови.

Ухвалою суду від 10 червня 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив; представник відповідача позов заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши доводи, викладені сторонами у заявах по суті справи письмовими доказами та показаннями свідків, встановив такі обставини.

У період з 21 по 30 жовтня 2019 року на підставі наказу Управління Держпраці у Волинській області від 15 жовтня 2019 року №361-і "Про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування" (а.с.68), направлення від 15 жовтня 2019 року №362 (а.с.69) головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 - інспектором праці (далі - інспектор праці) проведено інспекційне відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ПФ "Ріа-Клас". Підставою для проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування слугувало повідомлення Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 06 серпня 2019 року №2788/21-1/23-19 про перевізників, стосовно яких виявлені факти порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при виконанні перевезень пасажирів та вантажів та які не надали підтверджуючих документів щодо працевлаштування водіїв відповідно до вимог законодавства (а.с.70). У переліку перевізників значився і позивач ПФ "Ріа-Клас", щодо якого встановлено факт здійснення 05 липня 2019 року перевезень водієм ОСОБА_1 , а 10 липня 2019 року - водієм ОСОБА_2

21 жовтня 2019 року інспектором праці здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ПФ "Ріа-Клас". Інспекційне відвідування провести виявилося неможливим у зв`язку із ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/ відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування через відсутність об`єкта відвідування за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що зафіксовано актом про неможливість проведення інспекційного відвідування від 21 жовтня 2019 року №ВЛ/399/930-НП (а.с.73-74). Строк інспекційного відвідування зупинено до 28 жовтня 2019 року. ПФ "Ріа-Клас" встановлено строк до 28 жовтня 2019 року для надання документів, зазначених у вимозі від 21 жовтня 2019 року №ВЛ-399/930-ВП, які рекомендованим порядком скеровано підприємству (а.с.75-76).

28 жовтня 2019 року також складено акт №ВЛ 930/399-НП про неможливість проведення інспекційного відвідування з тих підстав, що вимога про надання документів станом на 9:00 28 жовтня 2019 року, надіслана рекомендованим листом, підприємству не вручена. У зв`язку із такими обставинами інспекційне відвідування зупинено до 30 жовтня 2019 року та скеровано нову вимогу про надання документів до 9:00 30 жовтня 2019 року (а.с.77-78). Вимога була фактично виконана 29 жовтня 2019 року, про що свідчить лист ПФ "Ріа-Клас" про надання документів (а.с.84).

30 жовтня 2019 року інспектор праці провів інспекційне відвідування, за результатами якого склав акт №ВЛ 930/399 НП/ПВ/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю (а.с.80-82, далі - акт інспекційного відвідування). За результатами вивчення книги наказів, повідомлень органів Державної податкової служби, книги реєстрації трудових книжок, відомостей про нарахування заробітної плати за третій квартал 2019 року та табелю обліку робочого часу, звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (далі - звіт з ЄСВ) за той же період, цивільно-правових договорів, укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , встановлено, що на підприємстві перебувають у трудових відносинах троє працівників (директор ОСОБА_5 , диспетчер ОСОБА_6 та водій ОСОБА_7 ), з якими укладено трудові договори. Разом з тим, відповідно до листа Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 06 серпня 2019 року №2788/21-1/23-19 в липні 2019 року водіями ПФ "Ріа-Клас" були допущені порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при виконанні перевезень пасажирів, а саме: 05 липня 2019 року водієм ОСОБА_1 та 10 липня 2019 року водієм ОСОБА_2 . Будь-яких документів, які б засвідчували перебування цих працівників у трудових відносинах на інспекційне відвідування не надано; надано цивільно-правові договори від 04 липня 2019 року (укладений із ОСОБА_2 ) та від 03 липня 2019 року (укладений із ОСОБА_1 ), які згідно з поясненням директора ОСОБА_5 були укладені для разового перевезення. Акти виконаних робіт для інспекційного відвідування не пред`явлені; у звітах з ЄСВ за липень-вересень 2019 року про перебування у цивільно-правових відносинах цих осіб не зазначено. Інспектор праці дійшов висновку про порушення підприємством частини третьої статті 24 КЗпП України. Акт підписаний директором підприємства із запереченнями його висновків.

16 січня 2020 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Волинській області Бондарчук Ю.Т., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 30 жовтня 2019 року №ВЛ-930/399/НП/ПВ/АВ щодо порушень ПФ "Ріа-Клас" законодавства про працю, встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були допущені до роботи водіями без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України. На підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України на ПФ "Ріа-Клас" накладено штраф у розмірі 280380,00 грн (а.с.17).

Вважаючи постанову від 16 січня 2020 року №ВЛ930/399/НП/ПВ/АВ/ТД-ФС протиправною, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Як визначено статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення №96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач - Управління Держпраці в Волинській області - є територіальним органом Держпраці.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року №1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) встановлена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (Порядок №823).

Згідно з пунктом 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №823 визначено підстави для здійснення інспекційних відвідувань, серед яких - рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Умови та порядок організації та проведення інспекційного відвідування, визначені Порядком №823, у межах даного спору не оскаржуються позивачем.

У свою чергу, пунктами 17-19 Порядку №823 обумовлено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пункту 24 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи), визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (Порядок №509; тут і надалі в редакції станом на 16 січня 2020 року).

Пунктами 2, 3 Порядку №509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з пунктом 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Перевіряючи доводи позивача стосовно порушення процедури розгляду справи про порушення ПФ "Ріа-Клас" законодавства про працю за результатами інспекційного відвідування (акт від 30 жовтня 2019 року №ВЛ 930/399 НП/ПВ/АВ), суд вважає, що такі доводи є помилковими.

На підставі службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів від 29 листопада 2019 року акт інспекційного відвідування надано начальнику Управління Держпраці у Волинській області для прийняття рішення про подальший його розгляд та за його резолюцією 04 грудня 2019 року акт передано для розгляду першому заступнику начальника Управління (а.с.108). Листом від 06 грудня 2019 року №3618/09 на адресу ПФ "Ріа-Клас" уповноваженою особою (першим заступником начальника Управління) надіслано повідомлення про розгляд справи у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання ним акта інспекційного відвідування. Це повідомлення надіслано позивачу за юридичною та фактичною адресами рекомендованим порядком, а також телефонограмою (а.с.109-115).

Наведені обставини спростовують доводи позивача про порушення відповідачем порядку розгляду справи щодо порушення ПФ "Ріа-Клас" законодавства про працю.

Також суд зазначає, що на час проведення інспекційного відвідування ПФ "Ріа-Клас" та розгляду справи про порушення законодавства про працю чинними були форми акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 18 липня 2017 року №1338 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2017 року за №1500/31368).

Акт інспекційного відвідування та спірна постанова відповідають формі, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України, тому саме лише посилання у такій постанові на пункт 8 Порядку №509, який виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (набрала чинності 31 грудня 2019 року), не веде до порушення прав позивача.

Спірним питанням у даній справі є наявність чи відсутність підстав для накладення на позивача штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналіз цієї норми свідчить, що допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є самостійною підставою для відповідальності суб`єктів господарювання.

Фактичною підставою для прийняття спірної постанови за висновком відповідача є допуск ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи водіями без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу. Відповідач кваліфікував такі дії позивача як порушення частини третьої статті 24 КЗпП України.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413. Цією постановою установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Отже, повідомлення подається роботодавцем виключно стосовно осіб, з якими укладено трудовий договір.

Перевіряючи наявність підстав для притягнення ПФ "Ріа-Клас" до відповідальності відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, суд дійшов переконання, що висновки акта інспекційного відвідування про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України у зв`язку із використанням праці найманих працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без оформлення трудового договору є помилковими.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Суд зауважує, що позивач наділений свободою розсуду у визначенні правовідносин із фізичними особами та має рівну можливість укладати як трудові, так і цивільно-правові угоди на виконання певних робіт (договір підряду) чи надання послуг у залежності від характеру та умов виконуваної роботи, які є обов`язковими за чинним законодавством.

Позивач не заперечує тієї обставини, що трудовий договір із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався. Разом з тим, матеріали справи містять цивільно-правові договори з надання послуг перевезення пасажирів власним транспортом, які були укладені із цими фізичними особами ПФ "Ріа-Клас" 03 липня 2019 року та 04 липня 2019 року відповідно. Такі договори були предметом дослідження інспектором праці у ході інспекційного відвідування ПФ "Ріа-Клас".

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.25-26), основний вид діяльності ПФ "Ріа-Клас" - інший пасажирський наземний транспорт. Позивач має ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів на таксі; внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення, видану Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті 22 жовтня 2014 року (а.с.145).

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, а метою договору - отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Відповідач не заперечує наявність угод цивільно-правового характеру, укладених позивачем із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; відсутні у нього зауваження щодо їх змісту чи про наявність за такими угодами ознак трудових відносин. Разом з тим, відповідач ставить під сумнів факт виникнення цивільно-правових відносин за цими угодами станом на 05 липня 2019 року із ОСОБА_1 та 10 липня 2019 року із ОСОБА_2 з огляду на те, що ПФ "Ріа-Клас" під час інспекційного відвідування не надало актів про надані послуги, не зазначило про укладені угоди у звітах з ЄСВ за липень-вересень 2019 року.

У письмовому поясненні від 30 жовтня 2019 року директор ПФ "Ріа-Клас" вказав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають у трудових відносинах із підприємством, а залучались разово для здійснення перевезень (а.с.85).

Договори, які наявні в матеріалах справи, за своїм змістом є ідентичними. Пунктами 1.1, 1.2, 2.5 договору передбачено, що виконавець за завданням замовника зобов`язується надати послуги з перевезення пасажирів власним транспортом, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги; виконавець надає послуги на свій ризик, самостійно організовує їх виконання, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку; послуги за цим договором мають непостійний, нерегулярний характер та залежать від наявності замовлень від замовників-пасажирів.

Відповідно до пунктів 3.2, 4.6 договору оплата винагороди за даним договором здійснюється протягом десяти банківських днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг. Замовник не пізніше 3-х робочих днів з дня отримання акта повинен підписати його або надати виконавцю свої заперечення.

Договорами про надання послуг не встановлено періодичність складання актів наданих послуг.

За умовами пункту 4.6 цивільно-правових договорів обов`язок щодо складення актів приймання-передачі покладався на виконавців. Складення актів приймання-передавання послуг лише у жовтні 2019 року позивач пояснює недоцільністю їх складання у кожному місяці чи частіше у зв`язку із відсутністю замовлень замовників, на обслуговування яких укладено договір перевезення із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позивач не заперечує, що під час інспекційного відвідування акти наданих послуг не були пред`явлені інспектору праці. Такі акти складені після завершення інспекційного відвідування, про що свідчать, зокрема, копія акта від 30 жовтня 2019 року прийому наданих послуг до цивільно-правового договору, підписаного ПФ "Ріа-Клас" та ОСОБА_2 , про надання останнім у період з 04 липня 2019 року по 31 липня 2019 року та з 01 серпня 2019 року до 30 жовтня 2019 року послуг з перевезення (було здійснено дві поїздки); сторонами узгоджена винагорода виконавця - 100,00 грн, у тому числі обов`язкові податки та збори (а.с.44). За актом прийому наданих послуг від 30 жовтня 2019 року (а.с.45) виконавцем ОСОБА_1 у період з 03 липня 2019 року по 31 липня 2019 року та з 01 серпня 2019 року до 30 жовтня 2019 року було здійснено дві поїздки; сторонами узгоджено винагороду 120,00 грн (в тому числі загальнообов`язкові податки та збори).

Також позивач надав суду докази виплати винагороди 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та сплати податків і зборів на суму виплаченого доходу (копії відомості на виплату грошей №ВЗП-000001, платіжних доручень від 30 жовтня 2019 року №843-№845; а.с.146-149). Саме виплатою винагороди лише у жовтні 2019 року позивач обґрунтовує не включення до місячних звітів з ЄСВ у липні - вересні 2019 року відомостей про застрахованих осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за цивільно-правовими договорами від 03 липня 2019 року та від 04 липня 2019 року.

У своїх доводах відповідач також покликається на інформацію з Реєстру застрахованих осіб, джерелом наповнення якого є звітність страхувальників про нарахування страхових внесків та інформація про сплату страхових внесків. Як видно з відомостей Реєстру відносини між страхувальником ПФ "Ріа-Клас" та застрахованою особою ОСОБА_2 розпочато 01 жовтня 2019 року (на підставі договору цивільно-правового характеру від 03 липня 2019 року) та припинено 30 жовтня 2019 року (на підставі статті 846 Цивільного кодексу України). Відносини між страхувальником ПФ "Ріа-Клас" та застрахованою особою ОСОБА_1 розпочато 01 жовтня 2019 року (на підставі договору цивільно-правового характеру від 04 липня 2019 року) та припинено 30 жовтня 2019 року (на підставі статті 846 Цивільного кодексу України).

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд виходить з того, що факт здійснення перевезень від імені ПФ "Ріа-Клас" як перевізником 05 липня 2019 року ОСОБА_1 та 10 липня 2019 року ОСОБА_2 , про який повідомило відповідача Управління Укртрансбезпеки у Волинській області листом від 06 серпня 2019 року №2788/21-1/23-19, позивачем не заперечується. Цю обставини підтвердили у судовому засіданні допитані як свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також у своїх показах суду стверджували, що відносини із позивачем не мали систематичного характеру, укладення цивільно-правового, а не трудового договору їх задовольняло та вони не мають претензій в частині розрахунків за надані послуги.

На думку суду, факт укладення цивільно-правових угод із виконавцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключає необхідність укладення трудових договорів, зважаючи на характер та умови послуг, про які йдеться у таких договорах та які підтвердили допитані свідки - виконавці перевезень.

Згідно із частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд вважає, що сумніви відповідача стосовно укладення цивільно-правових договорів станом на 05 липня 2019 року із ОСОБА_1 та станом на 10 липня 2019 року із ОСОБА_2 не ґрунтуються на розумінні положень цивільного законодавства. Так відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до правил, встановлених статтями 902, 903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наведеного випливає, що виконання умов договору, який сторони уклали добровільно, перебуває у сфері контролю виключно сторін договору. Тому підписання актів приймання-передавання послуг лише у жовтні 2019 року не може нівелювати факт укладення позивачем самого цивільно-правового договору (у даному випадку 03 липня 2019 року із ОСОБА_1 та 04 липня 2019 року із ОСОБА_2 ), який названі особи підтвердили як свідки. Відповідач безпосередньо не встановив, що ці особи були допущені до роботи водіями для виконання робіт на умовах, які вимагають укладення саме трудового договору. Відповідач не навів ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Цивільно-правові договори, про які йдеться, не визнані у судовому порядку недійсними, у тому числі фіктивними (тобто, вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочинами). Відсутні підстави їх вважати нікчемними і у силу закону.

Суд зауважує, що повідомлення Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 06 серпня 2019 року №2788/21-1/23-19 не є належним доказом вчинення позивачем порушень законодавства про працю, оскільки останнє не має повноважень встановлювати такі факти, а воно лише може слугувати підставою для прийняття рішення про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування стосовно суб`єкта господарювання. Фактично лист містив інформацію про порушення законодавства про автомобільний транспорт при виконанні перевезень пасажирів та вантажів перевізником ПФ "Ріа-Клас" за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінюючи в сукупності докази у справі, суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідач як суб`єкт владних повноважень не навів переконливих мотивів, підтверджених належними та достатніми доказами, щодо порушення ПФ "Ріа-Клас" законодавства про працю, а саме частини третьої статті 24 КЗпП України, та що виконавці підписали із позивачем цивільно-правовий договір, але фактично виконували функції найманих працівників. Суд вважає, що саме по собі подання позивачем звіту з ЄСВ з інформацією про надані послуги за цивільно-правовими договорами, строк виконання яких перевищує календарний місяць, лише за фактом виплати доходу (винагороди) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у жовтні 2019 року (а не починаючи із липня 2019 року) не може бути достатнім доказом складу правопорушення, визначеного частиною третьою статті 24 КЗпП України, а може лише свідчити про порушення порядку складання звіту з ЄСВ чи інших обов`язків страхувальника, яким є ПФ "Ріа-Клас" у відносинах із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Будь-які помилки та неточності при складанні звіту з ЄСВ перебувають поза межами оцінки судом при вирішенні даного спору; контроль за достовірністю та повнотою сплати ЄСВ покладено на податковий орган, який відповідно до статті 13 статтею 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" здійснює функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Стосовно покликання відповідача на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2020 року у справі №161/20074/19 про притягнення до адміністративної відповідальності директора ПФ "Ріа-Клас" ОСОБА_5 за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (здійснив допуск працівників до роботи без оформлення трудових договорів) на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 30 жовтня 2019 року №ВЛ-930/399НП/ПВ/АВ-ПП1 (а.с.106-107), то суд зазначає таке.

За правилами, встановленими частинами шостою, сьомою статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Іншими словами, преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, а не їх правова оцінка.

З огляду на те, що постанова суду у згаданій справі не набрала законної сили, то у суду відсутні підстави для її врахування при вирішенні даного спору.

Таким чином, суд вважає, що під час розгляду справи відповідачем не доведений факт порушень позивачем норм чинного законодавства, що відображені у акті інспекційного відвідування, та наявність підстав для притягнення останнього до відповідальності на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, а відтак позов належить задовольнити та визнати протиправним та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06 листопада 2018 року №ВЛ731/3/АВ/ТД-ФС.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Порядок і правила розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4205,70 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, 23 січня 2014 року, пункт 268; рішення у справі "Баришевський проти України", заява №71660/11, 26 лютого 2015 року, пункт 95; рішенні у справі "Двойних проти України", заява №72277/01, 12 жовтня 2006 року, пункт 80; рішенні у справі "Меріт проти України" заява №66561/01, 30 березня 2004 року, пункт 88). Так само у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia, заява №58442/00, 28 листопада 2002 року, пункт 154) зазначено, що суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідач заперечив щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, вважає їх розмір завищеним, зокрема, в частині вартості послуг, пов`язаних із підготовкою клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, доцільність подання якого відсутня. Також відповідач вважає, що оплата окремих послуг, таких як ознайомлення з матеріалами справи та оцінка обставин справи не є співрозмірними витратами (а.с.163-165).

Згідно зі статтею 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 06 березня 2020 року №01, укладеного між Адвокатським бюро "Леонід Романюк" (далі - Бюро) та ПП "Ріа-Клас" (а.с.183), акт приймання-передавання послуг за договором про надання правової допомоги (а.с.154), платіжні доручення від 11 березня 2020 року №3 на суму 3500,00 грн та від 28 квітня 2020 року №18 (а.с.156-157).

Відповідно до пункту 1 договору Бюро надає замовнику (ПП "Ріа-Клас") правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, позовних заяв, скарг, відзивів, відповідей, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства; представництво та захист інтересів клієнта, в тому числі у судах різної юрисдикції. Договором встановлено, що розмір гонорару визначається у акті виконаних робіт, підписаному сторонами договору, у якому зазначається номер справи та встановлена вартість погодинної оплати за правову допомогу за одну годину в розмірі 1200,00 грн (пункт 3 договору).

Як видно з акта приймання-передавання послуг (а.с.154), у справі №140/3064/20 надано послуги на загальну суму 5000,00 грн: ознайомлення Бюро з актом інспекційного відвідування від 30 жовтня 2019 року №ВЛ-930/399/НП/ПВ/АВ та постановою про накладення штрафу від 16 січня 2020 року №ВЛ-930/399/НП/ПВ/АВ/ТД-ФС, з цивільно-правовими договорами, укладеними ПП "Ріа-Клас" з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; складання запитів для отримання постанови від 16 січня 2020 року (1200,00 грн - 1 год); оцінка Бюро обставин справи, вивчення практики Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини; складання позовної заяви (3000,00 грн - 2,5 год); подання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, участь в судових засіданнях (800,00 грн - 0,67 год).

Оплата послуг підтверджена платіжними дорученнями від 11 березня 2020 року №3 на суму 3500,00 грн та від 28 квітня 2020 року №18 на суму 1500,00 грн (а.с.232).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (5000,00 грн) є надмірним. При цьому суд погоджується із доводами відповідача про недоцільність подання клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, оскільки такий подано у межах строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України. Ознайомлення з матеріалами справи та їх оцінка не має безпосереднього впливу на результат та входить до процесу складання позовної заяви.

Тому виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд дійшов висновку, що витрати у сумі 5000,00 грн є надмірними і справедливим є їх відшкодування у сумі 3000,00 грн.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 4205,70 грн, що підтверджуються квитанцією від 07 березня 2020 року №10-3307740/С, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.9, 47).

Отже, всього належить відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 7205,70 грн (4205,70 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, та 3000,00 грн - витрати на правову допомогу адвоката).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватної фірми "Ріа-Клас" (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 76А, ідентифікаційний код юридичної особи 30473777) до Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 39810267) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16 січня 2020 року №ВЛ-930/399/НП/ПВ/АВ/ТД-ФС.

Стягнути на користь Приватної фірми "Ріа-Клас" за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області судові витрати у сумі 7205,70 грн грн (сім тисяч двісті п`ять грн 70 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Рішення у повному обсязі складено судом 20 липня 2020 року