Постанова

від 13.01.2021 по справі 140/3064/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3064/20 пров. № А/857/10589/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Стельмаха П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Волинській області,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року (суддя - Каленюк Ж.В., час ухвалення - 15:52 год., місце ухвалення - м.Луцьк, дата складення повного тексту - 20.07.2020 року),

в адміністративній справі №140/3064/20 за позовом Приватної фірми Ріа-Клас до Управління Держпраці у Волинській області,

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У березні 2020 року позивач Приватна фірма Ріа-Клас звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління Держпраці у Волинській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 16 січня 2020 року №ВЛ930/399/НП/ПВ/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 280380 грн..

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив прийняти судове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16 січня 2020 року №ВЛ-930/399/НП/ПВ/АВ/ТД-ФС. Стягнуто на користь Приватної фірми «Ріа-Клас» за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області судові витрати у сумі 7205,70 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції від 10.07.2020 року не погодився відповідач Управління Держпраці у Волинській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням його норм, суд дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, неповно дослідив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд дійшов хибного висновку про наявність цивільних відносин між позивач та ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , що підтверджується актами прийому-передачі. Вказує, що такі докази не були надані під час проведення інспекційного відвідування, а також під час розгляду справи про притягнення до відповідальності. Зазначає, що на підставі показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не можна встановити дійсних обставин справи, а тому такі докази не є достовірними. Крім того зазначає, що суд не надав жодної оцінки інформації, що міститься в Реєстрі застрахованих осіб Пенсійного фонду України, згідно якої відповідно до поданих ПФ Ріа-Клас звітів за липень, серпень, вересень 2019 року у приватній фірмі Ріа-Клас були відсутні особи, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру. Зауважує апелянт, що суд першої інстанції в порушення приписів ч.9 ст.79 КАС України послався на докази виплати винагороди 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та сплати податків і зборів на суму виплаченого доходу.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 10.07.2020р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач ПФ Ріа-Клас із апеляційними вимогами не погодився, подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій та рішень, доводи апеляційної скарги вважає сумнівними, суперечливими і непереконливими. Рішення суду першої інстанції від 10.07.2020 року вважає ухваленим при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи і з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому просить його залишити без змін, залишивши апеляційну скаргу залишити без задоволення.

24 листопада 2020 року на адресу апеляційного суду надійшла заява позивача ПФ Ріа-Клас про стягнення витрат на правничу допомогу з доданими до неї документами (акт прийому-передачі виконаних робіт від 19.11.2020р., платіжне доручення №195 від 09.11.2020р.) на підтвердження таких витрат. Просить позивач задовольнити вказану заяву, стягнувши з Управління Держпраці у Волинській області на користь ПФ Ріа-клас витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2800 грн..

26 листопада 2020 року відповідач Управління Держпраці у Волинській області звернувся до апеляційного суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому зазначає, що витрати позивача на правничу допомогу є не обґрунтованими та не співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обставинам, які підлягали з`ясуванню та обсягу поданих процесуальних документів. При відмові у задоволенні апеляційної скарги просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Учасники справи в засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи містять необхідний обсяг наданих сторонами доказів, чітко відображають правові позиції учасників справи, їхні доводи і обґрунтування містяться у позовній заяві, відзиві на неї, у апеляційній скарзі на рішення суду від 10.07.020 року та у відзиві позивача на таку скаргу, а тому є достатніми для вирішення справи по суті апеляційних вимог і прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Таким чином, неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПФ Ріа-Клас є юридичною особою, код ЄДРПОУ 30473777, види діяльності, зокрема - інший пасажирський наземний транспорт (а.с. 25 Т.1). Згідно ліцензії серії АЕ №421823, виданої 29 жовтня 2014 року Державною інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, Приватній фірмі Ріа-Клас за видом діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом дозволено види робіт: внутрішні перевезення пасажирів на таксі; внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення зі строком дії: 22.10.2014 - необмежений (а.с. 145 Т.1).

У період з 21 по 30 жовтня 2019 року на підставі наказу Управління Держпраці у Волинській області від 15 жовтня 2019 року №361-і «Про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування» (а.с. 68 Т.1), направлення від 15 жовтня 2019 року №362 (а.с. 69 Т.1) головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів проведено інспекційне відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ПФ «Ріа-Клас» .

Підставою для проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування слугувало повідомлення Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 06 серпня 2019 року №2788/21-1/23-19 про перевізників, стосовно яких виявлені факти порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при виконанні перевезень пасажирів та вантажів та які не надали підтверджуючих документів щодо працевлаштування водіїв відповідно до вимог законодавства (а.с. 70 Т.1). У додатку до вказаного листа серед переліку перевізників значився і позивач ПФ «Ріа-Клас» , щодо якого встановлено факт здійснення 05 липня 2019 року перевезень водієм ОСОБА_1 та 10 липня 2019 року - водієм ОСОБА_2 (а.с. 71-72 Т.1).

21 жовтня 2019 року інспектором праці здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ПФ «Ріа-Клас» . Інспекційне відвідування провести виявилося неможливим у зв`язку із ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування через відсутність об`єкта відвідування за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що зафіксовано актом про неможливість проведення інспекційного відвідування від 21 жовтня 2019 року №ВЛ/399/930-НП (а.с. 73-74 Т.1). Строк інспекційного відвідування зупинено до 28 жовтня 2019 року. ПФ «Ріа-Клас» встановлено строк до 28 жовтня 2019 року для надання документів, зазначених у вимозі від 21 жовтня 2019 року №ВЛ-399/930-ВП, які рекомендованим порядком скеровано підприємству (а.с. 75-76 Т.1).

28 жовтня 2019 року також складено Акт №ВЛ 930/399-НП про неможливість проведення інспекційного відвідування з тих підстав, що вимога про надання документів станом на 9:00 28 жовтня 2019 року, надіслана рекомендованим листом, підприємству не вручена. У зв`язку із такими обставинами інспекційне відвідування зупинено до 30 жовтня 2019 року та скеровано нову вимогу від 28 жовтня 2019 року №ВЛ-399/930-ВП про надання документів до 9:00 30 жовтня 2019 року (а.с. 77-79 Т.1).

Вимога була фактично виконана 29 жовтня 2019 року, про що свідчить лист ПФ «Ріа-Клас» про надання документів (а.с. 84 Т.1).

30 жовтня 2019 року інспектор праці провів інспекційне відвідування, за результатами якого склав Акт №ВЛ 930/399 НП/ПВ/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю (далі - Акт інспекційного відвідування). За результатами вивчення книги наказів, повідомлень органів Державної податкової служби, книги реєстрації трудових книжок, відомостей про нарахування заробітної плати за третій квартал 2019 року та табелю обліку робочого часу, звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (далі - звіт з ЄСВ) за той же період, цивільно-правових договорів, укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , встановлено, що на підприємстві перебувають у трудових відносинах троє працівників (директор ОСОБА_3 , диспетчер ОСОБА_4 та водій ОСОБА_5 ), з якими укладено трудові договори. Разом з тим, відповідно до листа Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 06 серпня 2019 року №2788/21-1/23-19 в липні 2019 року водіями ПФ «Ріа-Клас» були допущені порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при виконанні перевезень пасажирів, а саме: 05 липня 2019 року водієм ОСОБА_1 та 10 липня 2019 року водієм ОСОБА_2 .. Будь-яких документів, які б засвідчували перебування цих працівників у трудових відносинах на інспекційне відвідування не надано; надано цивільно-правові договори від 04 липня 2019 року (укладений із ОСОБА_2 ) та від 03 липня 2019 року (укладений із ОСОБА_1 ), які згідно з поясненням директора ОСОБА_3 були укладені для разового перевезення. Акти виконаних робіт для інспекційного відвідування не пред`явлені; у звітах з ЄСВ за липень-вересень 2019 року про перебування у цивільно-правових відносинах цих осіб не зазначено. Інспектор праці дійшов висновку про порушення підприємством частини 3 статті 24 КЗпП України. Акт підписаний директором підприємства із запереченнями його висновків (а.с. 80-82 Т.1).

16 січня 2020 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Волинській області розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі Акта інспекційного відвідування від 30 жовтня 2019 року №ВЛ-930/399/НП/ПВ/АВ щодо порушень ПФ «Ріа-Клас» законодавства про працю, встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були допущені до роботи водіями без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України. На підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України на ПФ «Ріа-Клас» накладено штраф у розмірі 280380 грн. (а.с. 16-17, 116 Т.1).

Вважаючи прийняту постанову про накладення штрафу від 16.01.2020 року протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а саме, визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу від 16 січня 2020 року №ВЛ-930/399/НП/ПВ/АВ/ТД-ФС, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексу цієї постанови КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №823 (в редакції, чинній на момент проведення інспекційного відвідування; далі - Порядок №823).

Відповідно до п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.5 Порядку №823, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно з пунктом 19 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою (пункт 20 Порядку №823).

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку №823).

Відповідно ж до пункту 29 Порядку №823, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З аналізу наведених положень необхідно дійти висновку, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює Державна служба України з питань праці в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, за результатами чого складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що за висновками Акта Управління Держпраці у Волинській області інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю за №ВЛ930/399 НП/ПВ/АВ встановлено порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, ПКМУ №413, зокрема, відповідно до листа Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 06.08.2019р. №2788/21-1/23-19 в липні 2019 року водіями ПФ «Ріа-Клас» були допущені порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при виконанні перевезень пасажирів, а саме: 05 липня 2019 року водієм ОСОБА_1 та 10 липня 2019 року водієм ОСОБА_2 .. Будь-яких документів, які б засвідчували перебування цих працівників у трудових відносинах на інспекційне відвідування не надано. Представлені цивільно-правові договори від 04.07.2019р., укладений із ОСОБА_2 та від 03.07.2019р., укладений із ОСОБА_1 , які згідно з поясненням директора ОСОБА_3 були укладені для разового перевезення. Акти виконаних робіт для інспекційного відвідування не пред`явлені; у звітах з ЄСВ за липень-вересень 2019 року про перебування у цивільно-правових відносинах цих осіб не зазначено.

Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

17 червня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу , якою відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: - засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; - на паперових носіях разом з копією в електронній формі; - на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Таким чином, на роботодавця покладено обов`язок повідомляти відповідні органи про прийняття працівника, з якими укладено трудовий договір, на роботу.

Колегія суддів, перевіривши наявність підстав для притягнення ПФ «Ріа-Клас» до відповідальності відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України на підставі висновку Акта інспекційного відвідування про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України у зв`язку із використанням праці найманих працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного правового регулювання.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Разом з тим, як слушно зауважив суд першої інстанції, позивач наділений свободою розсуду у визначенні правовідносин із фізичними особами та має рівну можливість укладати як трудові, так і цивільно-правові угоди на виконання певних робіт (договір підряду) чи надання послуг у залежності від характеру та умов виконуваної роботи, які є обов`язковими за чинним законодавством.

Як уже встановлено судом, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності ПФ «Ріа-Клас» - інший пасажирський наземний транспорт. Позивач має ліцензію строком дії з 22 жовтня 2014 року - необмежено на внутрішні перевезення пасажирів на таксі та внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення, видану Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті.

Також встановлено, що ПФ Ріа-Клас трудовий договір із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався і такі обставини не заперечуються позивачем. Попри те, матеріали справи містять цивільно-правові договори з надання послуг перевезення пасажирів власним транспортом, які були укладені із цими фізичними особами ПФ «Ріа-Клас» 03 липня 2019 року з ОСОБА_6 (а.с. 41-43 Т.1) та 04 липня 2019 року з ОСОБА_2 (а.с. 38-40 Т.1). Такі договори були предметом дослідження інспектором праці у ході інспекційного відвідування ПФ «Ріа-Клас» .

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд наголошує, що предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, а метою договору - отримання певного матеріального результату. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

За змістом доводів відповідача, ним ставиться під сумнів факт виникнення цивільно-правових відносин за цивільно-правовими договорами з надання послуг перевезення пасажирів власним транспортом, укладеними ПФ «Ріа-Клас» з фізичними особами 03.07.2019р. з ОСОБА_6 та 04.07.2019р. з ОСОБА_2 , зокрема станом на 05 липня 2019 року із ОСОБА_1 та 10 липня 2019 року із ОСОБА_2 з огляду на те, що ПФ «Ріа-Клас» під час інспекційного відвідування не надав актів про надані послуги, не зазначив про укладені угоди у звітах з ЄСВ за липень-вересень 2019 року.

Як зазначив у письмовому поясненні від 30 жовтня 2019 року директор ПФ «Ріа-Клас» , що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають у трудових відносинах із підприємством, а залучались з укладенням договорів цивільно-правового характеру для здійснення разового перевезень (а.с. 85 Т.1).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.5, 3.2, 4.6 Договорів, укладених ПФ «Ріа-Клас» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які за своїм змістом є ідентичними, передбачено, що виконавець за завданням замовника зобов`язується надати послуги з перевезення пасажирів власним транспортом, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги; виконавець надає послуги на свій ризик, самостійно організовує їх виконання, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку; послуги за цим договором мають непостійний, нерегулярний характер та залежать від наявності замовлень від замовників-пасажирів. Оплата винагороди здійснюється протягом десяти банківських днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг. Замовник не пізніше 3-х робочих днів з дня отримання акта повинен підписати його або надати виконавцю свої заперечення.

Періодичність складання актів наданих послуг Договорами про надання послуг не встановлено.

Згідно умов пункту 4.6 цивільно-правових договорів, здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформляється Актом здавання-приймання наданих послуг, обов`язок щодо складення таких актів покладався на виконавців.

Складення актів приймання-передавання послуг лише у жовтні 2019 року позивач пояснив недоцільністю їх складання у кожному місяці чи частіше у зв`язку із відсутністю замовлень замовників, на обслуговування яких укладено договір перевезення із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..

За наведеного позивач не заперечив, що під час інспекційного відвідування акти наданих послуг не були пред`явлені інспектору праці, оскільки такі складені після завершення інспекційного відвідування, що підтверджується копію акта від 30 жовтня 2019 року прийому наданих послуг до цивільно-правового договору, підписаного ПФ «Ріа-Клас» та ОСОБА_2 , про надання останнім у період з 04 липня 2019 року по 31 липня 2019 року та з 01 серпня 2019 року до 30 жовтня 2019 року послуг з перевезення здійснено дві поїздки, сторонами узгоджена винагорода виконавця - 100,00 грн, у тому числі обов`язкові податки та збори (а.с. 44 Т.1). За актом прийому наданих послуг від 30 жовтня 2019 року виконавцем ОСОБА_1 у період з 03 липня 2019 року по 31 липня 2019 року та з 01 серпня 2019 року до 30 жовтня 2019 року було здійснено дві поїздки, сторонами узгоджено винагороду 120,00 грн, в тому числі загальнообов`язкові податки та збори (а.с. 45 Т.1).

Судом враховується надані позивачем докази виплати винагороди 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та сплати податків і зборів на суму виплаченого доходу (копії відомості на виплату грошей №ВЗП-000001, платіжних доручень від 30 жовтня 2019 року №843-№845 (а.с. 146-149 Т.1) і саме виплатою винагороди лише у жовтні 2019 року позивач обґрунтовує не включення до місячних звітів з ЄСВ у липні - вересні 2019 року відомостей про застрахованих осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за цивільно-правовими договорами від 03 липня 2019 року та від 04 липня 2019 року.

Наведені вище достовірно встановлені обставини справи спростовують доводи апелянта щодо сумнівності виникнення цивільно-правових відносин за цивільно-правовими договорами з надання послуг перевезення пасажирів власним транспортом, укладеними ПФ «Ріа-Клас» з фізичними особами 03.07.2019р. з ОСОБА_6 та 04.07.2019р. з ОСОБА_2 , зокрема станом на 05 липня 2019 року із ОСОБА_1 та 10 липня 2019 року із ОСОБА_2 , покликаючись на те, що ПФ «Ріа-Клас» під час інспекційного відвідування не надав актів про надані послуги, не зазначив про укладені угоди у звітах з ЄСВ за липень-вересень 2019 року.

Крім того, згідно відомостей Реєстру відносини між страхувальником ПФ «Ріа-Клас» та застрахованою особою ОСОБА_2 розпочато 01 жовтня 2019 року (на підставі договору цивільно-правового характеру від 03 липня 2019 року) та припинено 30 жовтня 2019 року (на підставі статті 846 Цивільного кодексу України). Відносини між страхувальником ПФ «Ріа-Клас» та застрахованою особою ОСОБА_1 розпочато 01 жовтня 2019 року (на підставі договору цивільно-правового характеру від 04 липня 2019 року) та припинено 30 жовтня 2019 року (на підставі статті 846 Цивільного кодексу України).

Факт здійснення перевезень від імені ПФ «Ріа-Клас» як перевізником 05 липня 2019 року ОСОБА_1 та 10 липня 2019 року ОСОБА_2 , про який повідомило відповідача Управління Укртрансбезпеки у Волинській області листом від 06 серпня 2019 року №2788/21-1/23-19, позивачем не заперечується. Цю обставини підтвердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, що відносини із позивачем не мали систематичного характеру, укладення цивільно-правового, а не трудового договору їх задовольняло та вони не мають претензій в частині розрахунків за надані послуги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що факт укладення цивільно-правових угод із виконавцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключає необхідність укладення трудових договорів, зважаючи на характер та умови послуг, які зазначені у досліджуваних цивільно-правових договорах з надання послуг.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до правил, встановлених статтями 902, 903 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, виконання умов договору, який сторони уклали добровільно, перебуває у сфері контролю виключно сторін договору. Тому підписання актів приймання-передавання послуг лише у жовтні 2019 року не може нівелювати факт укладення позивачем самого цивільно-правового договору (у даному випадку 03 липня 2019 року із ОСОБА_1 та 04 липня 2019 року із ОСОБА_2 ), який названі особи підтвердили як свідки. Відповідач безпосередньо не встановив, що ці особи були допущені до роботи водіями для виконання робіт на умовах, які вимагають укладення саме трудового договору. Відповідач не навів ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів звертає увагу, що укладені між позивачем цивільно-правові договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у судовому порядку недійсними не визнані, у тому числі фіктивними. Відсутні підстави їх вважати нікчемними і в силу закону. Тому сумніви відповідача стосовно укладення цивільно-правових договорів станом на 05 липня 2019 року із ОСОБА_1 та станом на 10 липня 2019 року із ОСОБА_2 не ґрунтуються на розумінні положень цивільного законодавства.

Крім того, як правильно вказав суд першої інстанції, що повідомлення Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 06 серпня 2019 року №2788/21-1/23-19 не є належним доказом вчинення позивачем порушень законодавства про працю, оскільки вказаний орган не має повноважень встановлювати такі факти, а таке повідомлення лише може слугувати підставою для прийняття рішення про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування стосовно суб`єкта господарювання. Фактично лист містив інформацію про порушення законодавства про автомобільний транспорт при виконанні перевезень пасажирів та вантажів перевізником ПФ «Ріа-Клас» за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність в діях позивача ПФ «Ріа-Клас» порушень вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України. При цьому суд справедливо зауважив, що саме по собі подання позивачем звіту з ЄСВ з інформацією про надані послуги за цивільно-правовими договорами, строк виконання яких перевищує календарний місяць, лише за фактом виплати доходу (винагороди) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у жовтні 2019 року (а не починаючи із липня 2019 року) не може бути достатнім доказом складу правопорушення, визначеного частиною 3 статті 24 КЗпП України, а може лише свідчити про порушення порядку складання звіту з ЄСВ чи інших обов`язків страхувальника, яким є ПФ «Ріа-Клас» у відносинах із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Водночас, будь-які помилки та неточності при складанні звіту з ЄСВ перебувають поза межами оцінки судом при вирішенні даного спору, контроль за достовірністю та повнотою сплати якого покладено на податковий орган відповідно до положень статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а отже позов необхідно задоволити. На противагу такого відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийняття постанови від 16 січня 2020 року №ВЛ930/399/НП/ПВ/АВ/ТД-ФС про накладення на ПФ «Ріа-Клас» штрафу у сумі 280380 грн. на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, дійшовши висновку про порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об`єктивно встановлено обставини справи, сформовано правильні висновки по суті розглядуваних правовідносин, оскаржене рішення суду від 10.07.2020 року винесене з дотриманням чинного законодавства, а тому немає підстав для його скасування.

Крім цього, вирішуючи подану 24.11.2020 року ПФ Ріа-Клас заяву про стягнення з Управління Держпраці у Волинській області витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2800 грн. та клопотання відповідача від 26.11.2020 року про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, покликаючись на те, що витрати позивача на правничу допомогу є не обґрунтованими та не співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обставинам, які підлягали з`ясуванню та обсягу поданих процесуальних документів, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи по суті заяву позивача про відшкодування відповідних судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2800 грн., суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вказану заяву слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до п.4 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Тобто, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво, та інші види адвокатської діяльності.

Згідно п.9 ст.1 цього Закону, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до ст.19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , видами адвокатської діяльності є, зокрема: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України №3477- IV від 23.02.2006р. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

З матеріалів справи видно, що між Адвокатським бюро "Леонід Романюк" та Приватним підприємством "Ріа-Клас" (код ЄДРПОУ 30473777), уклали договір про надання правової допомоги від 06 березня 2020 року №01 (а.с. 183 Т.1).

В матеріалах справи також є наявними ордер серії АС №1011185 від 06.11.2020 року виданий Адвокатським бюро "Леонід Романюк" про надання правової допомоги адвокатом Романюком Л.С. позивачу ПФ "Ріа-Клас" у Восьмому апеляційному адміністративному суді, що приєднаний до відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 16 Т.2).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, позивачем (представником позивача) надано суду: акт прийому-передачі виконаних робіт від 19.11.2020р., платіжне доручення №195 від 09.11.2020р.) (а.с.33, 34 Т.2).

Відповідно до пункту 1 договору, Бюро надає замовнику (ПП «Ріа-Клас» ) правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, позовних заяв, скарг, відзивів, відповідей, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства; представництво та захист інтересів клієнта, в тому числі у судах різної юрисдикції. Договором встановлено, що розмір гонорару визначається у акті виконаних робіт, підписаному сторонами договору, у якому зазначається номер справи та встановлена вартість погодинної оплати за правову допомогу за одну годину в розмірі 1200 грн. (пункт 3 договору).

Так, відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт від 19.11.2020р., складеного між Адвокатське Бюро Леонід Романюк (надалі-Бюро) та ПП Ріа-Клас (код ЄДРПОУ 30473777) в подальшому Клієнт, про те, що Бюро згідно договору про надання правової допомоги №1 від 06.03.2020 року виконало всі роботи по наданню послуги про правову допомогу повністю і з належною якістю, а Клієнт прийняв без зауважень наступні послуги по правовій допомозі у справі №140/3064/20 Восьмого апеляційного адміністративного суду по апеляційній скарзі Управління Держпраці у Волинській області на рішення від 10.07.2020 року Волинського окружного адміністративного суду за позовом приватної фірми Ріа-Клас до управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови від 16.01.2020 р. №ВЛ-930/399/НП/ПВ/АВ/ТД-ФС управління Держпраці у Волинській області про накладання штрафу на приватну фірму Ріа-Клас в розмірі 280380,00 грн, а саме: 1. Ознайомлення Бюро з апеляційною скаргою - затрачений час -1,0 год. Вартість 1200 грн; 2. Складання відзиву на апеляційну скаргу управління Держпраці у Волинській області з долученням до відзиву постанови Волинського апеляційного суду від 14.09.2020 року по справі №140/20074/19 - затрачений час -1,3 години, вартість -1600,00 грн.. Всього витрачено 2,3 година, вартість витрат на правову допомогу - 2800,00 грн.. У відповідності до розділу 3 п.3.1 Договору №1 від 06.03.2020 року вартість погодинної оплати за правову допомогу за одну годину встановлено сторонами договору в розмірі 1200 грн. ПФ Ріа-Клас не має претензій до якості та об`єму виконаних робіт АБ Леонід Ромашок . Грошові кошти в розмірі 2800 грн за правову допомогу по справі №140/3064/20 сплачено ПФ Ріа-Клас на рахунок АБ Леонід Романюк платіжним дорученнями банку №195 від 09.11.2020 року.

Оплата послуг підтверджена платіжними дорученнями від №195 від 09.11.2020р.на суму 2800,00 грн..

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи видно, що адвокат Адвокатського Бюро Леонід Романюк Романюк Л.С. здійснював представництво інтересів приватної фірми Ріа-Клас у справі №140/3064/20 також у Волинському окружному адміністративному суді.

В суді апеляційної інстанції позивач та представник позивача продублювали свою позицію, наведену в суді першої інстанції. Підготовка справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки, представник ПФ Ріа-Клас - адвокат Романюк Л.С. був обізнаний про позицію позивача, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 2800 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Управління Держпраці у Волинській області становитиме надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період апеляційного провадження, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що в користь позивача підлягає стягненню обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 2000 грн., із розрахунку: 500 грн. витрат пов`язаних із ознайомленням з апеляційною скаргою та 1500 грн. витрат, пов`язаних із підготовкою відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивач не оскаржив рішення суду першої інстанції від 10.07.2020 року в частині зменшення судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу адвоката під час розгляду справи у першій інстанції.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року в адміністративній справі №140/3064/20 за позовом Приватної фірми Ріа-Клас до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.

Стягнути на користь Приватної фірми Ріа-Клас (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 76А, ідентифікаційний код юридичної особи 30473777) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 39810267) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп..

У задоволенні вимог Приватної фірми «Ріа-Клас» про стягнення решта суми витрат за надання професійної правничої допомоги - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді О. М. Довгополов Р. Й. Коваль Повне судове рішення складено 21.01.2021 року