Ухвала

від 20.07.2020 по справі 360/2702/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

20 липня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/2702/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач 1) та ОСОБА_2 (позивач 2) до Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області в якій просять суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення ОСОБА_2 , представниці домогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перерахунку в січні 2020 року раніше призначеної житлової субсидії за 2019-2020 роки та стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії за період з 01 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року;

- скасувати рішення, оформлене повідомленням від 22 січня 2020 року, про перерахування, повернення та припинення надання ОСОБА_2 раніше призначеної житлової субсидії за період з 01 жовтня 2019 року по 30 квітня 2020 року;

- скасувати рішення районної комісії по вирішенню питань, пов`язаних з пільгами, призначенням та наданням населенню житлових субсидій, державних соціальних допомог від 21 січня 2020 року про припинення виплати ОСОБА_2 житлової субсидії.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов наступного.

За приписами пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).

Суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху для усунення недоліків з наступних підстав.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 5 КАС України).

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту своїх прав, свобод чи інтересів, які мають бути сформульовані максимально чітко і зрозуміло.

За результатом аналізу адміністративного позову суд роз`яснює позивачу, що зміст позову це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.

При цьому обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не можуть бути лише самі по собі посилання позивача на неправомірність дій відповідача по відношенню до позивача без зазначення у чому виявилась їх дія чи то вплив на права, свободи чи інтереси позивача. Такими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій (бездіяльності) відповідача ці відносини стали спірними. В свою чергу, від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору.

Суд встановив, що ОСОБА_1 зазначивши свій статус в якості позивача не навів обґрунтувань щодо порушення Управлінням соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області його прав, зазначивши лише в позові обставини, які стосуються його дружини.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України № 3674-VI судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України № 3674-VI).

У відповідності до частини сьомої статті 6 Закону України № 3674-VI у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

З огляду позовної заяви вбачається, що вона подана двома позивачами.

Таким чином, у відповідності до вимог статті 6 Закону України № 3674-VI за звернення до суду з даним позовом судовий збір мав бути сплачений кожним з двох позивачів пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремими платіжними документами.

Пільги щодо сплати судового збору визначені в статті 5 Закону України № 3674-VI, так у відповідності до пункту 9 частини першої зазначеної статі від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Перший позивач ОСОБА_1 , є інвалідом ІІ групи (виписка з акту огляду МСЕК сер. 2-20 СМ № 100087), тому у відповідності до приписів пункту 9 частини першої статті 5 Закону України № 3674-VI є звільненим від сплати судового збору.

Другий позивач ОСОБА_2 , з урахуванням вимог статті 5 Закону України № 3674-VI, не звільнена від сплати судового збору за зверненням з даним позовом до суду.

В позовній заяві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю ІІ групи та звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

В обґрунтування скрутного матеріального становища ОСОБА_2 надано копію довідки без дати та без номера виданої Управлінням соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області.

Суд зазначає, що в довідці зазначено дохід ОСОБА_2 за період з 12 вересня 2019 року по 31 січня 2020 року в сумі 2684,01 грн, при цьому на момент видачі довідки припинення реєстрації останньої як отримувача виплат не здійснено.

Доказів відсутності доходу у ОСОБА_2 з 31 січня 2020 року до моменту звернення до суду (15 липня 2020 року), позивачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Приймаючи рішення про звільнення від оплати судових витрат, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).

Отже, відповідно до частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Тобто, в даному випадку доступ до суду обмежений Законом.

Крім того, підвищення Україною ефективності адміністративного процесу, відповідно до вимог положення підпункту "b" пункту 35 Меморандуму про економічну та фінансову політику (між Україною і міжнародним валютним фондом) згідно з узятими зобов`язаннями, забезпечується подвоєння доходів від судового збору, що підтверджується змінами до Закону України "Про судовий збір", які набули чинності від 1 вересня 2015 року.

Зміни до Закону України "Про судовий збір", які призведуть до зменшення надходження державного бюджету від сплати судового збору, будуть наслідком невиконання Україною узятих на себе зобов`язань перед Міжнародним валютним фондом.

Разом з тим, відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України "Про судовий збір" кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Суд наголошує на важливості судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади, що складає основу справедливого і неупередженого правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати відповідь на звернення не є предметом соціальних прав.

Другий позивач не надав жодних доказів щодо його скрутного майнового стану, як приклад: довідки стосовно залишку грошових коштів на рахунку, довідки про склад сім`ї, медичної довідки про стан здоров`я, тощо.

Таким чином, стаття 133 КАС України та стаття 8 Закону України "Про судовий збір" визначає можливість, а не обов`язок відстрочення сплати судових витрат або звільнення від їх сплати, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною.

Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн, тобто за подання позову позивач мав сплатити 1681,60 грн (840,80 грн х2).

Позивачем судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру в сумі 1861,60 грн не сплачений.

Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом подання документів, які підтверджують майновий стан, або оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1681,60 грн, за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК у м. Сєвєродон./Луг.окр.адм.суд/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37944909, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA218999980313141206084012080, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Луганський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), або шляхом надання належним чином засвідченого клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини сьомої статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Адміністративна процесуальна правосуб`єктність визначена статтею 43 КАС України.

Частиною першою цієї статті визначено, що здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

При цьому частина 2 цієї статті визначає, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Таким чином, зазначеною нормою чітко визначено коло осіб, які мають адміністративна процесуальна дієздатність:

- фізичні особи, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними;

- фізичні особи до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

За приписами статті 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (частина перша статті 34 ЦК України).

За визначенням, яке наведене у пункті 8 частини першої статті 4 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Суд з метою захисту прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та які беруть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх законних представників (частина третя статті 56 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною першою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Відповідно до частини четвертою статті 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Тобто, Кодексом визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують повноваження адвоката в адміністративному судочинстві.

Позов підписано лише ОСОБА_1, до позовної заяви додано доручення від 15 червня 2020 року, яким ОСОБА_2 доручила ОСОБА_1 представляти свої інтереси, зокрема в суді.

За приписами 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина перша статті 245 ЦК України).

Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами (абзац 4 частини третьої статті 245 ЦК України).

Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування (далі - Порядок № 3306/5).

Перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат". Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій (пункти 1.1 та 1.2 Порядку № 3306/5).

Відповідно до пункту 2.2. Порядку № 3306/5 нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування (наприклад: "У зв`язку з хворобою заповідача заповіт посвідчено за адресою: АДРЕСА_1 ").

За приписами статті 37 Закону України Про нотаріат у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах; 6) видають свідоцтва про право на спадщину; 7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Контроль за організацією нотаріальної діяльності уповноважених на це посадових осіб органів місцевого самоврядування, дотриманням ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконанням правил нотаріального діловодства здійснюється Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 2.10. Порядку № 3306/5 тексти нотаріальних документів (свідоцтв, заповітів, заяв, дублікатів нотаріальних документів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них) повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту свідоцтв, заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.

Водночас наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 31 жовтня 2006 року затверджено форму реєстру для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, написів на них та зразків цих документів Додаток 11 довіреність на ведення справ в суді та в інших організаціях і установах

З урахуванням наведених норм, суд зазначає, що адреса видачі доручення село Кризьке Марківського району Луганської області, на посвідчувальному написі виявлено відтиск гербової печатки Виконавчого комітету Марківської селищної ради Марківського району Луганської області, при цьому в дорученні в порушення пункту 2.2. Порядку № 3306/5 не зазначено причини з якої нотаріальна дія вчинялась поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Крім того в дорученні в порушення пункту 2.10. Порядку № 3306/5 не зазначено реєстраційні номери облікових карток платників податків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Також суд звертає увагу, що в дорученні в графі Посвідчувальний напис є підпис посадової особи, разом з цим не зазначено анкетних даних та посаду особи місцевого самоврядування, яка поставила підпис.

Для усунення вказаного недоліку позивачам необхідно надати належно оформлену довіреність з урахуванням викладених норм.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 7, 160, 161, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:

- уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням статей 160, 161 КАС України, із зазначенням обґрунтування змісту позовних вимог щодо кожного позивача та її копії для відповідача;

- документів, які підтверджують майновий стан ОСОБА_2 , або оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1681,60 грн;

- документи на підтвердження повноважень ОСОБА_1 діяти від імені та в інтересах ОСОБА_2 .

Якщо недоліки заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали про залишення заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню окремо не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяТ.В. Смішлива