Рішення

від 07.07.2020 по справі 540/259/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/259/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Калівошко В.В.,

за участі:

представника позивача - Коротких В.О.,

представника відповідача - Литовської Ю.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "В.І.П.Строй" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "В.І.П.Строй" (далі - позивач, ПП "В.І.П.Строй") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2019 року №0000680522;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2019 року №0000670522.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "В.І.П.Строй" з питань дотримання вимог законодавства, за період з 01.04.2016р. по 31.03.2019р., за результатами якої складені спірні ППР. Позивач вважає їх незаконними, оскільки перевіркою не вірно надана оцінка обставинам господарської діяльності ПП "В.І.П.Строй". Стверджує про реальність та дійсність господарських угод позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ "Софоілтрейд", ТОВ "Пелагро", оскільки товар за угодами поставлений вказаними контрагентами у повному обсязі, належним чином оприбуткований та оплачений і використаний у власній господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку. Крім того, наголошуючи на принципі індивідуального характеру відповідальності, позивач стверджує, що у нього відсутній обов`язок перевіряти контрагентів стосовно дотримання ними норм податкового законодавства. Вважає, що ППР, прийняті за результатами проведеної перевірки, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з наявними в ній недоліками.

17.02.2020 року до суду подано заяву на усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 05.02.2020 року до якої додано докази сплати судового збору та копії документів на підтверджень позовних вимог ПП "В.І.П.Строй".

Ухвалою від 24.02.2020 року строк на усунення недоліків позовної заяви продовжено до 06.03.2020 року.

27.02.2020 року представником позивача подано до суду завірені копії документів, доданих до позовної заяви для відповідача, чим усунуто недоліки позову, зазначені в ухвалі суду від 24.02.2020 року

Ухвалою суду від 02.03.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.03.2020 року.

Підготовче засідання, призначене на 19.03.2020 року було відкладено ухвалою суду від цієї ж дати за клопотанням учасників справи. Датою наступного підготовчого засідання визначено 07.04.2020 року.

20.03.2020 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує з огляду на таке. Так, вважає, що викладені позивачем у позові доводи безпідставні та необґрунтовані. Відповідач зазначає, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлені порушення позивачем податкового законодавства, що полягало у порушенні:

- статтю 134 Податкового кодексу України, ст. 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ, п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. №336/22868, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 №85/4306, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 №860/4153, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ствердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/704, в результаті чого завищено об`єкт оподаткування (від`ємне значення "-") на суму 4677533 грн., у тому числі, за 2018 на суму 1634005 грн., за 1 квартал 2019 на суму 3043528 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, а саме, занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21) за березень 2019 року в сумі 252528,00 грн.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволені позову.

07.04.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач просить відхилити доводи відповідача, викладені в відзиві на позов.

07.04.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю підготовки заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 07.04.2020 року клопотання задоволено, датою наступного підготовчого засідання визначено 28 квітня 2020 року.

28.04.2020 року від ПП "В.І.П.Строй" надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, в тексті якої також викладено клопотання про закінчення підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті. Клопотання позивач просив вирішити за його відсутності.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті. Враховуючи обмежувальні заходи, введені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та відсутність конкретної дати їх завершення, судом зазначено про те, що про дату, час та місце судового засідання буде повідомлено окремо.

Ухвалою від 12.06.2020 р. призначено судове засідання у справі на 25.06.2020 року о 14:30.

В судове засідання призначене 25.06.2020 року представник позивача не з`явився, через канцелярію суду подав клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку із перебуванням у м. Києві в іншому судовому засіданні. Протокольною ухвалою 25.06.2020 року розгляд справи відкладено на 07.07.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила його не задовольняти.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача та відповідь на нього, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "В.І.П.Строй", код ЄДРПОУ 36129712, зареєстроване 09.09.2008 року № 14991020000010121, розташоване за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Соборна, б. 32Б, офіс 5. Підприємство взято на облік ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, Херсонське управління, Херсонська ДПІ 11.09.2008 року за №21/14-020163, є платником податку на додану вартість.

З 17.09.2019 року по 23.09.2019 року ГУ ДПС на підставі наказу про проведення перевірки від 06.09.2019 року № 66 та направлень на проведення перевірки від 16.09.2019 року №№61, 62, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "В.І.П.Строй" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016р. по 31.03.2019р.

30.09.2019 року за результатами перевірки складено акт № 9/21-22-05-01/36129712 (далі - Акт № 9), яким встановлені порушення:

- статті 134 Податкового кодексу України, ст. 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ, п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. №336/22868, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 №85/4306, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 №860/4153, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ствердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/704, в результаті чого завищено об`єкт оподаткування (від`ємне значення "-") на суму 4677533 грн., у тому числі, за 2018 на суму 1634005 грн., за 1 квартал 2019 на суму 3043528 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, а саме, занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21) за березень 2019 року в сумі 252528,00 грн.

На підставі висновків Акту № 9 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.11.2019 року № 0000680522, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 252 528 грн. та від 05.11.2019 року № 0000670522, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4677533 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За змістом пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, з метою здійснення бухгалтерського обліку дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відноситься до загального доходу Підприємства.

Доходи для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб`єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку податкового кредиту у вартості придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Згідно результатів перевірки, відповідач вважає, що операції ПП "В.І.П.Строй" та його контрагентів ТОВ "Софоілтрейд" та ТОВ "Пелагро" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідні для надання послуг постачання товарів.

Судом встановлено, що ПП "В.І.П.Строй" протягом листопада 2018 року документувало придбання олії соняшникової згідно видаткових накладних від ТОВ "Софоілтрейд" на загальну суму 2242517,15 грн., в т.ч. ПДВ 448503,3 грн. В бухгалтерському обліку після коригування операції з контрагентом ТОВ "Софоілтрейд" відображено наступним чином:

ДТ 20 КТ 631 на суму 1003125 грн. - придбання ТМЦ;

ДТ 641 КТ 631 на суму 167187 грн. - включено до складу податкового кредиту.

Згідно договору поставки від 01.11.2018 року № 286/25-н, укладеному між ПП "В.І.П.Строй" (покупець) та ТОВ "Софоілтрейд" (постачальник), останній зобов`язується передати у відповідні строки у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану невиморожену першого сорту на умовах, визначених даним договором.

В порушення вимог зазначеного договору, як вбачається з Акту № 9, позивачу, а в подальшому перевіряючим, не були надані документи про відповідність якості олії соняшникової. При цьому відповідач ні в Акті № 9, ні в судовому засіданні не пояснив, яким чином наявність або відсутність сертифікатів якості у контрагента позивача впливає на реальність або фіктивність господарської операції.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач самостійно здійснив запит, а ТОВ "Софоілтрейд" надало відповідні сертифікати якості олії соняшникової 1 ґатунку від 14.11.2018, 16.11.2018, 19.11.2018, 20.11.2018, виготовлених ТОВ "Номіголд" (т.1 а.с.158-163), в яких одержувачем зазначено ПП "В.І.П.Строй", та надав їх під час позапланової перевірки.

Також, на підтвердження своєї позиції щодо фіктивності господарських операції позивача з ТОВ "Софоілтрейд" відповідач зазначає, що відповідно до наданих товарно-транспортних накладних місце навантаження товару: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Звонецький Хутір.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у "Софоілтрейд" відсутнє власне нерухоме майно та земельні ділянки. Також підприємство-контрагент не мало площі орендованих або власних складських приміщень для розвантаження та зберігання олії соняшникової для ПП "В.І.П.Строй", з цього відповідач робить висновок про неможливість підтвердити переміщення задокументованого в товарно-транспортній накладній товару від постачальника до покупця.

Однак, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, придбання позивачем соняшникової нерафінованої 1 сорту олії у ТОВ "Софоілтрейд" підтверджується видатковими накладними: №№36, 37 від 15.11.2018 року, №35 від 14.11.2018 року, №34 від 13.11.2018 року, №33 від 12.11.2018 року, №36 від 19.11.2018 року, №37 від 20.11.2018 року, №34 від 16.11.2018 року, №35 від 19.11.2018 року, №33 від 16.11.2018 року, №32 від 14.11.2018 року (т.1 а.с.175-186), які надавалися під час перевірки та їх надання підтвердила допитана в якості свідка в судовому засіданні головний ревізор-інспектор ГУ ДПС ОСОБА_8 , яка проводила перевірку позивача.

Крім того, переміщення придбаної олії від ТОВ "Софоілтрейд до ПП "В.І.П.Строй" з зазначенням пункту навантаження даної олії, а саме, с. Звонецький Хутір, Солонянський р-н, Дніпропетровська область та пункту розвантаження: с. Верхні Сірогози, вул. Поштова, 36-Б, Херсонська область, підтверджується товарно-транспортними накладними: № 29 від 14.11.2018, № 30 від 16.11.2018, № 33 від 19.11.2018, № 34 від 20.11.2019, № 27/02 від 27.02.2019, №25/02 від 25.02.2019, № 22/02 від 22.02.2019, № 20/02 від 20.02.2019 року, № 32 від 19.11.2018, № 31 від 16.11.2018 року (т.1 а.с.78-86), які також надавалася під час перевірки, що не заперечується відповідачем.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що за результатами господарських операцій, які виникли внаслідок виконання договору поставки від 01.11.2018 № 286/25-н між ПП "В.І.П.Строй" та ТОВ "Софоілтрейд", останнім складено податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, суми ПДВ включені до складу податкового кредиту.

Згідно товарно-транспортних накладних зазначених вище, автомобільними перевізниками зазначені: ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 .

Договірні відносини між ТОВ "Софоілтрейд" та вказаними перевізниками олії соняшникової підтверджується договорами перевезення: № 01/02 від 2018 між ТОВ "Софоілтрейд" та ФОП ОСОБА_2 ; № 6 від 01.08.2018 між ТОВ "Софоілтрейд" та ФОП ОСОБА_4 ; № 2 від 01.09.2018 між ТОВ "Софоілтрейд" та ФОП ОСОБА_5 . Фактичне надання послуг по перевезенню вищевказаної соняшникової олії також підтверджується відповідними актами, складеними ТОВ "Софоілтрейд" та зазначеними перевізниками від: 20.11.2018 року № 10, 19.11.2018 року № 30, 19.11.2018 № 9, 16.11.2018 № 8, 16.11.2018 за № 5, 14.11.2018 року № 7, 20.11.2019 № 11, 20.02.2019 № 12, 25.02.2019 № 13, 27.02.2019 № 14.

На підтвердження можливостей ТОВ "Софоілтрейд" для розвантаження та зберігання олії соняшникової для ПП "В.І.П.Строй" , 15.08.2019 року позивач самостійно зробив запит ТОВ "Софоілтрейд", просив надати відповідні документи. Підприємство-контрагент надало, в тому числі, договір № 3108-18 від 31.08.2018 складського зберігання олії соняшникової, за умовами якого, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Номіголд" домовились про те, що останній зобов`язується передати на зберігання олію соняшникову вагою 400 тон ФОП ОСОБА_6 , який зобов`язується прийняти олію соняшникову для зберігання на визначених договором умовах і в обумовлений строк повернути її ТОВ "Номіголд" або особі, зазначеній ним як одержувач. Строк зберігання олії становить з 31.08.2018 року по 31.12.2019 року.

Крім того було надано договір поставки від 01.11.2018 № 0111/18, згідно якого ТОВ "Номіголд" зобов`язався поставити 300 тон олії соняшникової нерафінованої першого сорту ТОВ "Софоілтрейд", а останній зобов`язаний оплатити даний товар.

Відповідно до видаткових накладних: № 33 від 12.11.2018, № 34 від 13.11.2018, № 35 від 14.11.2018, № 36 від 15.11.2018, № 37 від 15.11.2018 та рахунку на оплату № 13 від 12.11.2018 року, ТОВ "Софоілтрейд" оплатило вартість 373,3 т олії соняшникової (нерафінованої) першого сорту ТОВ "Софоілтрейд".

Товарно-трнспортні накладні, договори та акти надавались під час перевірки.

За таких обставин, враховуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про реальність взаємовідносин між ПП "В.І.П.Строй" та ТОВ "Софоілтрейд", а тому, висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження.

Щодо взаємовідносин між ПП "В.І.П.Строй" та ТОВ "Пелагро", суд зазначає наступне.

Так, підставою для висновків відповідача про заниження суми доходу стало, на його думку, безоплатне одержання товару позивачем на суму 3841598 грн.: за 2018 рік на суму 798070 грн., за 2019 рік на суму 3043528 грн., внаслідок не підтвердження придбання олії соняшникової ПП "В.І.П.Строй" у ТОВ "Пелагро".

Як зазначено в Акті № 9, ПП "В.І.П.Строй" протягом грудня 2018 - лютого 2019 року документувало придбання олії соняшникової у ТОВ "Пелагро" на суму 841598 грн., крім того ПДВ 768320 грн.

В бухгалтерському обліку операції з контрагентом ТОВ "Пелагро" відображено наступним чином:

ДТ 20 КТ 631 на суму 3841602 грн. - придбання ТМЦ;

ДТ 641 КТ 631 на суму 768320,6 грн. - відображено суму ПДВ.

Згідно договору поставки від 17.12.2018 року № 295/10-н, укладеному між "В.І.П.Строй" (Покупець) та ТОВ "Пелагро" (Постачальник), останній зобов`язується передати у відповідні строки у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану невиморожену першого сорту на умовах, визначених договором.

Згідно специфікації від 09.01.2019 до договору поставки від 17.12.2018 №295/10-н, строк постачання продукції з 09.01.2019 року по 11.01.2019 рік.

В порушення вимог зазначеного договору, як вбачається з Акту № 9, позивачу, а в подальшому перевіряючим, не були надані документи про відповідність якості олії соняшникової. При цьому відповідач ні в Акті № 9, ні в судовому засіданні не пояснив, яким чином наявність або відсутність сертифікатів якості у контрагента позивача впливає на реальність або фіктивність господарської операції.

Як вбачається з Акту № 9, відповідно до товарно-транспортних накладних місцем навантаження товару є: Харківська область, смт. Печеніги, Комплекс будівель та споруд, 18, однак за даною адресою згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майно ТОВ "Пелагро" за даною адресою не зареєстровано.

Також ГУ ДПС зазначило, що власного нерухомого майна та земельних ділянок за ТОВ "Пелагро" не зареєстровано, не зареєстровані також будь-які договори оренди приміщень, отже, на думку відповідача, ТОВ "Пелагро" не мало приміщень для розвантаження або навантаження соняшникової олії для ПП "В.І.П.Строй".

Однак, як встановлено судом, зазначені припущення відповідача спростовуються наданими до матеріалів справи договорами оренди приміщень, а саме: № 1 від 01.03.2018, згідно якого, фізична особа ОСОБА_7 (Орендодавець) зобов`язується передати, а ТОВ "Пелагро" (Орендар) зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення - "Цех", який знаходиться за адресою: Харківська обл., Печенізький район, Печенізька селищна рада, комплекс будівель і споруд № 18 (строк дії договору до 31.12.2019 року), який було фактично виконано, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкту оренди (т.1 а.с.89).

Крім того, згідно листа від 29.03.2018 року № 37/308 (т.1 а.с.88), Печенізьким районним відділом Головного управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області було прийнято рішення про присвоєння особистого реєстраційного номеру г-UА-20-23-59 потужності, розташованої за адресою: комплекс будівель і споруд № 18, Печенізька селищна рада, Печенізький район, Харківська область, 62801, з метою її використання за видом діяльності: діяльність пов`язана з харчовими продуктами, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10 C.

Також, згідно надісланого на запит ПП "В.І.П.Строй" податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), поданого до Київської ОДПІ м. Харкова ГУДФС, на підприємстві ТОВ "Пелагро" офіційно працювало в 2018 році 39 осіб, з них - 25 осіб за трудовими договорами (контрактами) (т.1 а.с.194-195, 202-203).

Крім того, придбання ПП "В.І.П.Строй" олії соняшникової нерафінованої 1 сорту у ТОВ "Пелагро" підтверджується видатковими накладними.

Переміщення придбаної олії від ТОВ "Пелагро" до ПП "В.І.П.Строй" із зазначенням пункту навантаження даної олії: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, комплекс будівель та споруд, 18 та пункту розвантаження підтверджується товарно-транспортними накладними.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, за результатами господарських операцій, які виникли внаслідок виконання договору поставки від 17.12.2018 № 295/10-н, ТОВ "Пелагро" складені податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, суми ПДВ включені до складу податкового кредиту.

За таких обставин, враховуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про реальність взаємовідносин між ПП "В.І.П.Строй" та ТОВ "Пелагро", а тому, висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження.

Позивачем в ході перевірки та під час оскарження її результатів в адміністративному порядку надано відповідачу первинні документи, якими підтверджується виконання господарських операцій по спірним угодам, зокрема, копії договорів, видаткових накладних, рахунків на оплату, банківських виписок, акти здачі-прийняття робіт, оформлених відповідно до законодавства про бухгалтерський облік та на підставі яких ПП "В.І.П.Строй" було задокументовано придбання олії соняшникової, сформовано показники бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ "Софоілтрейд" та ТОВ "Пелагро", які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов`язковість яких встановлена ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 року.

Щодо безтоварності операцій суд зазначає, що згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов`язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг, в даному випадку, вже само по собі, є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

У той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок, розкрито у постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами недійсними в судовому порядку, як і не обґрунтовано правової позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

В акті перевірки №9/21-05-01/36129712 від 30.09.2019 року відсутні посилання на прямі порушення законів, згідно яких можна встановити недійсність правочинів ПП "В.І.П.Строй" з його контрагентами, а тому недійсність цих правочинів має бути визнана судом.

Враховуючи вищезазначене, а також наявність документальних підстав формування показників фінансової та податкової звітності ПП "В.І.П.Строй" та відсутністю судових рішень щодо встановлення безтоварності операцій по взаємовідносинам з зазначеними в акті перевірки контрагентами, суд дійшов висновку про те, що у ГУ ДПС були відсутні підстави для донарахування податкових зобов`язань ПП "В.І.П.Строй".

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно матеріалів проведеної відповідачем перевірки зустрічні перевірки контрагентів позивача не проводились, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу електронних баз даних контролюючого органу.

Недопуск до проведення перевірки контрагентами позивача - не може бути обґрунтуванням для припущень податкового органу про те, що операції між ТОВ "Софоілтрейд" та ТОВ "Пелагро" не відбулися.

За статтею 1 та частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі № К/800/12536/15 та №К/800/39823/13.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено відповідальність в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань…". "…У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку…" (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 05.11.2019 року №0000680522.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 05.11.2019 року №0000670522.

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73000, м.Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "В.І.П.Строй" (73000, м.Херсон, вул. Соборна, 32-Б, код ЄДРПОУ 36129712) судовий збір у сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 липня 2020 р.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 111030300