Постанова

від 15.07.2020 по справі 520/12771/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 р.Справа № 520/12771/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, повний текст складено 02.04.20 року по справі № 520/12771/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Вовчанський олійноекстракційний завод" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0000301418 від 22.08.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0000301418 від 22.08.2019. Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" судові витрати в розмірі 2134,92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області .

Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вважає , що рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 КАС України, судом першої інстанцій не дотримана така основна засада судочинства, як законність та обґрунтованість, порушено норми матеріального права , не повно і не всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, не надано оцінки всім аргументам учасників справи. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2020, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Приватне акціонерне товариство "Вовчанський олійноекстракційний завод" вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, та при повному з`ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи по суті, підстав для скасування не вбачається. Зазначає, що всі первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами підприємства є наявні, сформовані у відповідності до вимог діючого законодавства та ділового обороту, в т.ч. бухгалтерські, фінансові та банківські документи на підтвердження проведених платежів за виконані роботи та отримані Товари. Податкові накладні були також своєчасно оформлені та зареєстровані в Єдиному Реєстрі податкових накладних і були надані перевіряючому для вибіркової перевірки в межах проведення позапланової виїзної документальної перевірки, але які безпідставно відповідачем не прийняті до уваги. Просить суд апеляційної інстанції залишити судове рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна платнова/позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" (код 00373936).

Результати перевірки оформлені актом № 2681/20-40-14-18-07/00373936 від 05.08.2019, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- абз. "а" п. 198.1, абз. 1, абз. 2 п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) і підпунктів 1 і 2 п. 4 розділу ІІ "Податковий кредит" розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції Україи 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 152469,01 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення до Головного управління ДФС у Харківській області.

За результатами розгляду заперечень Головним управлінням ДФС у Харківській області частково спростовані висновки, викладені в акті перевірки та підтверджено взаємостосунки Приватного акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" на суму податкового кредиту на суму 1016 грн за грудень 2017 року та на суму 9124,60 грн з травень 2017 року по взаємостосункам із Товариством з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд", що відображені у акті перевірки № 2681/20-40-14-18-07/00373936 від 05.08.2019, в результаті чого сума завищеного кредиту становить 142328,40 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 2681/20-40-14-18-07/00373936 від 05.08.2019 з урахуванням розгляду заперечень, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000301418 від 22.08.2019, яким застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 142328,00 грн.

Позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, проте рішенням ДПС України від 01.11.2019 № 8005/6/99-00-08-05-01 скарга Приватного акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000301418 від 22.08.2019 - без змін.

З акту перевірки № 2681/20-40-14-18-07/00373936 від 05.08.2019 та із результатів розгляду заперечень до акту вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Інтек Сервіс", ПП "Харківінвестсіль" та ТОВ "То-Схід".

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що висновки, викладені в акті перевірки № 2681/20-40-14-18-07/00373936 від 05.08.2019 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкове повідомлення-рішення № 0000301418 від 22.08.2019 підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну терит086;рію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1 та 2 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що між Приватним акціонерним товариством "Вовчанський олійноекстракційний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Інтек Сервіс " (підрядник) укладено договір підряду № 230718/1 від 23.07.2018, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується за замовленням замовника на свій ризик виконати та здати йому в строк, установлений договором та згідно з графіком виконання робіт, роботи по заміні норії НЦ 100/18 ядра лінії № 1 (інв. № 1957) ЦДМ., на об`єкті ПРАТ "Вовчанський олійноекстракційний завод", а саме: роботи згідно калькуляцій і ТЗ, які є невідкладною частиною вказаного договору, а замовник зобов`язується надати підряднику технологічне обладнання, передати технічну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, згідно х умовами даного договору.

В підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи графік виконання робіт, рахунок на оплату № 53 від 24.07.2018, платіжні доручення № 1560 та № 1704, виписки по особовим рахункам, податкові накладні № 80 від 01.08.2018 та № 101 від 16.08.2018, акт надання послуг № 41 від 16.08.2018, наказ про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріалів від 31.08.2018 № 283 1, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

23 липня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Вовчанський олійноекстракційний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Інтек Сервіс " (підрядник) укладено договір підряду № 230718/2, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується за замовленням замовника на свій ризик виконати та здати йому в строк, установлений договором та згідно з графіком виконання робіт, роботи по заміні норії НЦ 100/16 подачі ядра га лінію № 2 (інв. № 2531-2) ЦДМ., на об`єкті ПРАТ "Вовчанський олійноекстракційний завод", а саме: роботи згідно калькуляцій і ТЗ, які є невідкладною частиною вказаного договору, а замовник зобов`язується надати підряднику технологічне обладнання, передати технічну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, згідно х умовами даного договору.

Реальність вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами: графік виконання робіт, рахунок на оплату № 54 від 24.07.2018, платіжні доручення № 1561 та № 1705, виписки по особовим рахункам, податкові накладні № 81 від 01.08.2018 та № 102 від 16.08.2018, акти надання послуг № 41 від 16.08.2018 та № 42 від 16.08.2018, наказ про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріалів від 31.08.2018 № 282, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

23 липня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Вовчанський олійноекстракційний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Інтек Сервіс " (підрядник) укладено договір підряду № 230718/6, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується за замовленням замовника на свій ризик виконати та здати йому в строк, установлений договором та згідно з графіком виконання робіт, роботи по монтажу конвеєра ланцюгового К4-УТ2Ф-320 чистого насіння, на об`єкті ПРАТ "Вовчанський олійноекстракційний завод", а саме: роботи згідно калькуляцій і ТЗ, які є невідкладною частиною вказаного договору, а замовник зобов`язується надати підряднику технологічне обладнання, передати технічну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, згідно х умовами даного договору.

В підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи графік виконання робіт, рахунок на оплату № 58 від 24.07.2018, платіжні доручення № 1570 та № 1775, виписки по особовим рахункам, податкові накладні № 83 від 03.08.2018 та № 108 від 28.08.2018, акт надання послуг № 46 від 28.08.2018, акти про перебачу матеріалів від 28.08.2018, наказ про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріалів від 31.08.2018 № 278, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Між Приватним акціонерним товариством "Вовчанський олійноекстракційний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс" (підрядник) укладено договір підряду № 230718/7 від 23.07.2018, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується за замовленням замовника на свій ризик виконати та здати йому в строк, установлений договором та згідно з графіком виконання робіт, роботи по монтажу конвеєра ланцюгового К4-УТ2Ф-320 подачі ядра, на об`єкті ПРАТ "Вовчанський олійноекстракційний завод", а саме: роботи згідно калькуляцій і ТЗ, які є невідкладною частиною вказаного договору, а замовник зобов`язується надати підряднику технологічне обладнання, передати технічну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, згідно х умовами даного договору.

Реальність вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами: графік виконання робіт, рахунок на оплату № 59 від 24.07.2018, платіжні доручення № 1572 та № 1774, виписки по особовим рахункам, податкові накладні № 103 від 17.08.2018 та № 109 від 28.08.2018, акт надання послуг № 47 від 28.08.2018, наказ про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріалів від 31.08.2018 № 279, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

23 липня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Вовчанський олійноекстракційний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Інтек Сервіс " (підрядник) укладено договір підряду № 230718/12, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується за замовленням замовника на свій ризик виконати та здати йому в строк, установлений договором та згідно з графіком виконання робіт, роботи на заміну трубопроводу пожежогасіння ЦДМ інв. № 5745, на об`єкті ПРАТ "Вовчанський олійноекстракційний завод", а саме: роботи згідно калькуляцій і ТЗ, які є невідкладною частиною вказаного договору, а замовник зобов`язується надати підряднику технологічне обладнання, передати технічну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, згідно х умовами даного договору.

В підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи графік виконання робіт, рахунок на оплату № 64 від 24.07.2018, платіжні доручення № 1568 та № 1776, виписки по особовим рахункам, податкові накладні № 110 від 31.08.2018 та № 108 від 28.08.2018, акт надання послуг № 48 від 31.08.2018.

В підтвердження наявності норії НЦ 100/18 та запчастин до УТФ конвеєрів позивачем надано до матеріалів справи договір поставки № 04 від 10.01.2018, укладеного позивачем із ПРАТ "Харківпродмаш" та Одеським Ордена "Знак Пошани" завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю, разом із первинною документацією.

Крім того, відповідно до протоколу засідання експертно-технічної комісії Приватного акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" від 05.10.2017, у зв`язку із зношеністю обладнання вирішено придбати норії НЦ 100/30 та конвеєра потужністю 100т/год.

Також, в перевіряє мий період позивачем (покупець) укладено договір поставки № 18 від 17.05.2014 із ПП "Харківінвестсіль" (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити, у порядку і на умовах, які визначені даним договором, товар, асортимент, найменування, кількість і ціна якого вказуються в рахунках-фактурах до договору, які є його невідємною частиною.

В підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи картку рахунку за квітень 2017 - грудень 2018 року, видаткові накладні № 306 від 06.04.2017, № 315 від 11.04.2017, № 341 від 24.04.2017, № 350 від 26.04.2017, № 351 від 26.04.2017, № 365 від 28.04.2017, № 856 від 18.10.2017, № 879 від 24.10.2017, товарно-транспортні накладні № Р306 від 06.04.2017, № Р315 від 11.04.2017, № Р341 від 24.04.2017, № Р350 від 26.04.2017, № Р351 від 26.04.2017, № Р365 від 28.04.2017, подорожній лист від 18.10.2017, від 24.10.2017, податкові накладні № 13 від 06.04.2017, № 12 від 11.04.2017, № 45 від 20.04.2017, № 65 від 26.04.2017, № 66 від 28.04.2017, № 37 від 12.10.2017, № 76 від 24.10.2017, № 93 від 31.10.2017, виписки по рахункам, платіжні доручення № 648, № 652, № 733, № 1859, № 1969, рахунки на оплату № 802 від 06.10.2017, № 326 від 19.04.2017, № 244 від 15.03.2017, акт списання ТМЦ на обслуговування, журнал приймання-передачі змін апаратниками.

06 вересня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Вовчанський олійноекстракційний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "То-Схід" (продавець) укладено договір № 1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати у порядку та на умовах, які визначені даним договором акумулятори автомобільні запчастини до легкових та вантажних автомобілів - товар, найменування, кількість, часткове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами і ціна та якісні показники якого, вказуються у заявці покупця на підставі комерційної пропозиції продавця - зазначається у складеному на підставі заявки рахунку/рахунку-фактурі продавця.

Реальність вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами:рахунками-фактурами № СФ-00131 від 13.09.2017, № СФ-00101 від 01.09.2017, платіжними дорученнями № 1673, № 1788, № 1611, № 1644, податковими накладними № 44 від 21.09.2017, № 56 від 28.09.2017, № 23 від 12.09.2017, № 27 від 13.09.2017, виписаками по рахункам, видатковими накладними № РН-0000126 від 28.09.2017, № РН-0000098 від 13.09.2017, подорожніми листами № ААВ 722026, № ААВ 722042, наказами на відрядження від 13.09.2017 № 116, від 28.09.2017 № 128, звітами про використаня коштів,виданих на відрядження.

Також, в підтвердження наявності ресурсів для транспортування придбаних ТМЦ позивачем надано до матеріалів справи копії свідоцтв про реєстраціє транспортних засобів за Приватним акціонерним товариством "Вовчанський олійноекстракційний завод".

Таким чином, господарські операції Приватним акціонерним товариством "Вовчанський олійноекстракційний завод" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Приватного акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До аналогічних за змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі № 826/9039/16, від 18.11.2019 у справі № 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі № 500/2733/18 та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, сформованими у постановах від 16.01.2018 провадження № К/9901/2558/18 від 24.01.2018 у справі № 824/942/13, від 14.03.2018 у справі № 803/1198/16, на які посилається позивач у відзиві на апеляційну скаргу.

Доводи відповідача про порушення податкового законодавства постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) при дослідженні ланцюга постачання придбаних колегія суддів відхиляє, оскільки позивач, як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Правовідносини з іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Зазначена позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 440/426/19.

За умови подання платником податку на додану вартість належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми податку на додану вартість податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК України, задекларований податковий кредит вважається підтвердженим (правомірним), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Така норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексу України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у контрагентів позивача необхідних трудових та технічних ресурсів для ведення господарської діяльності колегія суддів визнає недостатніми підставами для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій.

Вказана позиція підтверджена правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.01.2020 по справі № 808/846/16.

Крім того, посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Зазначена правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 по справі № 1740/2174/18.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (такий правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 по справі № 826/3729/15).

З огляду на викладене, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Колегія суддів зазначає що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна позиція з цього приводу була викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16.

Отже, враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду даної адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків акту про порушення позивачем норм податкового законодавства, та як наслідок про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 00000160511 від 18.09.2019.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» .

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в касаційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року по справі № 520/12771/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 20.07.2020 року