Постанова

від 14.07.2020 по справі 520/6200/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 р.Справа № 520/6200/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника позивача - Даншиної Г.О.,

представника відповідача - Зеленохатова І.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року (суддя Панов М.М.; м. Харків; повний текст рішення складено 24.09.2019) по справі № 520/6200/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Перероблюючий завод" (далі також - позивач, ТОВ "Перероблюючий завод") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000481411 від 22.03.2019 на суму 291340,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Перероблюючий завод" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000481411 від 22.03.2019 на суму 291340,00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" (вул. Об`їздна, буд. 2, сел. Комуніст, Харківський район, Харківська область, 62482, ЄДРПОУ 32943460) сплачену суму судового збору в розмірі 4370 (чотири тисячі триста сімдесят) грн. 11 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ЄДРПОУ 39599198).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Перероблюючий завод"

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги складену податкову інформацію відносно контрагентів позивача, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Перероблюючий завод" та ТОВ Сарекс груп 2000 , ТОВ БК ХАУС-БУД , ТОВ ФПГ МІРАНДА .

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Перероблюючий завод .

На підставі перевірки було складено Акт від 28.02.2019 №592/20-40-14-11-10/32943460 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Перероблюючий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських відносин з ТОВ Сарекс груп 2000 за лютий 2018 року, з ТОВ БК ХАУС-БУД за квітень 2018 року, з ТОВ ФПГ МІРАНДА за квітень 2018 року та подальшої реалізації, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. ш198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 233 072 грн., в тому числі у лютому 2018 року на суму ПДВ 89 083 грн., у квітні на суму ПДВ 143989 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №00000481411 від 22.03.2019, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 291340,00 грн. у тому числі: за основним платежем 233072,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 58268 грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та з ТОВ "Сарекс груп 2000", ТОВ "БК ХАУС-БУД", ТОВ "ФПГ МІРАНДА", на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним спірного рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пп. "б" п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що 30 січня 2018 року між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ "САРЕКС ГРУП 2000" (виконавець) укладено Договір генерального підряду №15 та Договір №14 на технічне обслуговування полігону по захороненню твердих побутових відходів, відповідно до якого, виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати роботи з технічного обслуговування полігону, площею 21,2 га, по захороненню твердих побутових відходів, а саме: висотне складування твердих побутових відходів, пересипання ґрунтом твердих побутових відходів, планування твердих побутових відходів по полігону, ущільнення на всій площі полігону, підтримувати в робочому стані. Здійснювати поточний і капітальний ремонт гідротехнічних споруду здовж меж полігону для ведення зливних і талих вод, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

За результатами виконання договору було складено акти приймания-передачі виконаних робіт за лютий 2018 року №15-01 та №14-01 від 28.02.2018 (форма КБ-2); локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1; підсумкові відомості ресурсів (форма КБ-3); договірні ціни (форма №9); податкові накладні №3 від 28.02.2018 на суму 237907,20 грн., №2 від 28.03.2018 на суму 296589,60 грн. Суми ПДВ включено до податкової декларації у звітний період.

Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надано до перевірки платіжні доручення, які відображені в акті перевірки: № 2075 від 23.03.2018 на суму 237902,20 грн. №2031 від 16.03.2018 на суму 199220,00 грн., №2074 від 28.03.2018 на суму 97369,60 грн.

Крім того, 16 квітня 2018 року між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ "БК ХАУЗ- БУД" (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряда №16/02, згідно якого, замовник доручає, а генеральний підрядник зобов`язується на свій ризик виконати рекультивацію земель, будівельні та монтажні роботи, згідно проекту реконструкції цеху №5 ПрАТ "Підприємство Харківського району "Перероблюючий завод" в с. Докучаєвське Харківського району Харківської області-ІІ-а черга, забезпечення невідкладних протипаводкових заходів, безперебійної роботи гідротехнічних споруд об`єкта, поетапного закриття об`єкта, а також інші будівельні та ремонтно-будівельні роботи за узгодженням із замовником, своїми силами або шляхом укладання субпідрядних договорів і здати їх замовникові в строк, визначений договором, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник прийняти виконані роботи та оплатити, на умовах даного договору.

Факт виконання вказаного договору підтверджується: актом приймання виконаних будівельних робіт №02-01 від 20.04.2018, актом приймання виконання будівельних робіт №01-01 від 20.04.2018, актом приймання виконання будівельних робіт №01-02 від 20.04.2018; належної форми податковими накладними №4 від 27.04.2018 на суму 96378,00 грн., №3 від 27.04.2018 на суму 97680,00 грн., №6 від 20.04.2018 на суму 119688,00 грн., №7 від 20.04.2018 на суму 108600,00 грн.; локальними кошторисами форми №1; відомостями ресурсів; договірними цінами.

Розрахунки між суб`єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі та відповідно до платіжних доручень №2225 від 14.05.2018 на суму 100000,00 грн., №2411 від 03.07.2018 на суму 117368,00 грн., №2269 від 24.05.2018 на суму 204978,00 грн. оплата проведена повністю.

16.04.2018 між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ "ФГІГ МІРАНДА" (генеральний підрядник) укладено договір на технічне обслуговування полігону по захороненню твердих побутових відходів №Б/Н, згідно якого, виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати роботи з технічного обслуговування полігону, площею 21,2 га з поховання твердих побутових відходів, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи. У вказаному договору зазначено, що виконавець зобов`язується виконати наступні види робіт: висотне складування твердих побутових відходів; пересипання ґрунтом твердих побутових відходів; планування твердих побутових відходів по полігону, ущільнення на всій площі полігону; підтримувати в робочому стані, здійснювати поточний і капітальний ремонт гідротехнічних споруд уздовж меж полігону для відведення зливних і талих вод.

Факт виконання вказаного договору підтверджується: актом приймання виконаних будівельних робіт №02-01 від 20.04.2018, актом приймання виконання будівельних робіт №02-02 від 20.04.2018, актом приймання виконання будівельних робіт №01-01 від 20.04.2018; актом приймання виконання будівельних робіт №01-02 від 20.04.2018; належної форми податковими накладними №3 від 20.04.2018 на суму 118488,00 грн., №4 від 20.04.2018 на суму 101880,00 грн., №5 від 20.04.2018 на суму 106320,00 грн., №4 від 20.04.2018 на суму 114900,00 грн.; локальними кошторисами форми №1; відомостями ресурсів; договірними цінами.

Розрахунки між суб`єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі. Та відповідно до платіжних доручень № 2258 від 21.05.2018 на суму 101880,00 грн., № 2257 від 21.05.2018 на суму 106320,00 грн., № 2277 від 25.05.2018 на суму 40000,00 грн., № 42 від 08.06.2018 на суму 193988000 грн. оплата проведена повністю.

Як свідчать матеріали справи, всі перелічені суми ПДВ, віднесено позивачем до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах, підтверджені податковими накладними, які складені на підставі договору, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані контрагентом позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за спірний період та валових витрат, відповідачем по справі не надано. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред`являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Посилання податкового органу на отриману податкову інформацію стосовно контрагентів позивача з даних ІС "Архів електронної звітності", як на підставу для відмови у задоволенні позову, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). У свою чергу, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Разом з цим, колегія суддів наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Таким чином, відповідачем в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні положень статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи в суді апеляційної інстанції не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Перероблюючий завод" та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 00000481411 від 22.03.2019.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року по справі № 520/6200/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, cтрок, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 20.07.2020 року