Постанова

від 12.03.2020 по справі 320/2687/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2020 року м. Дніпросправа № 320/2687/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08.11.2019 року в адміністративній справі №320/2687/17 за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, Державного підприємства "Центр державного Земельного кадастру" Запорізька резіональна філія, Мелітопольський міський виробничий відділ, третя особа: ОСОБА_2 про про визнання недійсними та скасування рішень Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом, який згодом уточнив, та в якому просить визнати недійсним рішення Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району від 18.05.2015 року за № 17 Про погодження зовнішньої межі земельної ділянки , визнати недійсним рішення Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 29.01.2016 року за № 28 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок, стягнути з відповідачів понесені по справі судові витрати.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08.11.2019 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, згідно з якою просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що застосування судом до спірних відносин положень ст.122 КАС України є помилковим.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановлені судового рішення, яким залишено без розгляду позовну заяву позивачу з підстав не доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду, посилаючись на положення ч.2 ст. 122 КАС України та ч.3 ст.123 КАС.

В контексті вимог частини другої статті 264 КАС України позивач, звертаючись до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, має обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб`єктивних прав, свобод, інтересів.

Таким чином, вирішальним при визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів, та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

В свою чергу колегія суддів враховую те, що позивачем оскаржуються рішення Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району від 18.05.2015 року за № 17 "Про погодження зовнішньої межі земельної ділянки" та рішення Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 29.01.2016 року за № 28 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок", що регулюється ст. 264 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Для оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений статтею 264 КАС України.

Відповідно змісту частини першої цієї статті такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду зазначив, що позивач звернувся до суду з цим позовом після спливу шестимісячного строку для звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Проте, з урахуванням положень ст. 264 КАС України право особи на оскарження нормативно-правового акту обмежено лише строками його дії. Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і в будь-який час, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення прав та/чи законних інтересів особи.

Таким чином, у разі, коли суб`єкт правовідносин оскаржує нормативно-правовий акт по спливу певного проміжку часу від дати набрання ним чинності, але який є чинним, діючим і обов`язковим до застосування на час звернення суб`єкта правовідносин до адміністративного суду із позовною заявою, то звернення до суду такого суб`єкта не має розцінюватися як здійснене з порушенням порядку та строків, передбачених статтею 122 КАС України, оскільки вимога про порушення права триваючою дією чинного нормативно-правового акту, яка для суб`єкта правовідносин є реальною, актуальною, об`єктивно обґрунтованою хоча б на етапі звернення до суду про його оскарження, не може визнаватись такою, що подана з пропуском строків звернення за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №826/16725/17( №К/9901/66655/18), від 02 жовтня 2019 року по справі № 160/7524/18 (К/9901/16335/19).

При цьому Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року по справі № 1-7/99 роз`яснено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним . Для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Bellet v. France та Nunes Dias v. Portugal ).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain ).

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 320, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08.11.2019 року - скасувати.

Матеріали справи № 320/2687/17 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов