Рішення

від 14.07.2020 по справі 641/8483/19

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/409/2020 Справа № 641/8483/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Павленко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Харківська міська рада звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 339500,53 грн., відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачем без достатніх правових підстав використовується земельна ділянка площею 0,0666 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване нерухоме майно - нежитлова будівля літ. Б-1 загальною площею 183,7 м2, зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2010 за № 1580. Відповідно до листа Відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківської області від 13.062018 за № 19-20-0.23,08-1905/116-18 та інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 15.06.2018 за № 4106/0/225-18 речові права ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані. Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказані земельні ділянки, з урахуванням ст.ст. 12, 80,83 Земельного Кодексу України, земельна ділянка площею 0,0666 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності територіальної громади м. Харкова. Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 23.06.2018 за № 15017/9/20-40-13-09-19 ОСОБА_1 зареєстрований як платник земельного податку за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач у період з 01.10.2016 по 30.09.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти. Вказані обставини стали підставою звернення міською радою до суду із даним позовом про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності. Департаментом територіальної контролю Харківської міської ради 15.08.2019 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,0666 га по АДРЕСА_1 розташована одна нежитлова будівля літ. Б-1 (станція технічного обслуговування), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 , за результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки. Внаслідок використання земельної ділянки відповідачем без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід від надання земельної ділянки в оренду, чим порушені права та інтереси позивача щодо неодержання грошових коштів у розмірі орендної плати за землю. Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна позивачем розрахований за вказаний період в сумі 339500,53 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю, зменшений на розмір безпідставно зроблених відповідачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік. Вказану суму позивач просив стягнути на їх користь з відповідача.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем невірно визначено правову підставу позову, оскільки до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, га якій вони розміщені, без міни її цільового призначення. Він вживав заходів щодо оформлення права власності на дану земельну ділянку, щорічно сплачує земельний податок на неї, жодних договорів оренди земельної ділянки не укладав. Також відповідач вказує, що позивачем не враховано сплату ним земельного податку за 2018 рік в розмірі 25312,27 грн. та за 2019 рік в розмірі 20817,25 грн., його вина у спричиненні збитків позивачу відсутня, оскільки протягом 9 років він не може оформити право власності на дану земельну ділянку. Обстеження земельної ділянку, акт про яке додано до позову, було проведено за відсутності ОСОБА_1 або його уповноваженої особи, фотографії зроблені не в серпні 2019 року, акт не затверджений.

Позивачем Харківською міською радою подано відповідь на відзив, в якому вказує, що бажання відповідача оформити право власності на земельну ділянку не має значення для вирішення справи по суті, до спірних правовідносин мають застосовуватися положення ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Використання землі в Україні є платним, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, його розмір визначається на підставі законодавчих актів. Оскільки право власності на спірну земельну ділянку не зареєстровано за будь-якими юридичними та фізичними особами, ця ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Харкова відповідно до положень ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України.

Відповідачем ОСОБА_1 подані заперечення на відповідь на відзив на позов, в яких він зазначає, що не звертався до Харківської міської ради щодо оформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди, а тому не здійснював збереження коштів у розмірі орендної плати. Стаття 14 Податкового кодексу України та стаття 206 Земельного кодексу України передбачає два виду плати за землю - земельний податок або оренда плата. ОСОБА_1 зареєстрований як платник земельного податку та сплачує земельний податок, починаючи з 2015 року, в матеріалах відсутні докази, що між сторонами виникли відносини, пов`язані з укладенням договору оренди, а тому відповідно відсутні обставини безпідставного набуття права на майно.

У судовому засіданні представник позивача Харківської міської ради - Міхно Л.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гордєєв С.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, свою позицію обґрунтовував доводами, викладеними у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлової будівлі літ. Б-1 загальною площею 183,7 м2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2010 за № 1580.

Відповідно до листа Відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківської області від 13.062018 за № 19-20-0.23,08-1905/116-18 та інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 15.06.2018 за № 4106/0/225-18 речові права ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказані земельні ділянки, з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного Кодексу України, земельна ділянка площею 0,0666 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.

Департаментом територіальної контролю Харківської міської ради 15.08.2019 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,0666 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі літ. Б-1 (станція технічного обслуговування), право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 . За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площ та конфігурації.

Відповідач ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України, тобто без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 правомірно володіє нежитловою будівлею літ. Б-1 , розташованою на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Харківська міська рада, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 339500,53 грн., зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Харківської міської ради, без укладення договору оренди за період із 01.10.2016 по 30.09.2019, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 , правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею літ. Б-1 загальною площею 183,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , користується спірною земельною ділянкою площею 0,0666 га.

Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не може бути постійним землекористувачем, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Частиною 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою, не вчинив та з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 3-1345гс16.

Розмір доходу відповідача було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Із розрахунку неотриманого доходу, долученого до матеріалів справи, вбачається, що даний розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що фактично зайнята відповідачем. Цей розмір розрахований позивачем відповідно до зовнішніх меж будівлі. Також з розрахунку вбачається, що сума, яка заявлена до стягнення, розрахована як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачуються за регульованою ціною, встановленою для даної земельної ділянки, при цьому, дана сума визначена шляхом помноження вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1 , а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку .

Вказаний розрахунок зроблений позивачем за період використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.10.2016 по 30.09.2019 у сумі 339500,53 грн., при цьому позивачем враховані суми оплати ОСОБА_1 земельного податку за використання вказаної земельної ділянки за 2015 рік - 16663,99 грн, за 2016 рік - 23879,48 грн., за 2017 рік - 25312,27 грн.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено земельний податок за 2018 рік в розмірі 25312,27 грн. та за 2019 рік в розмірі 20817,25 грн., сума належної до сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , має також бути зменшена на дану суму - 46129,52 грн.

Також слід зазначити, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт значного строку з моменту отримання рішення по наданню згоди на складання технічної документації і відсутності будь-яких активних дій з боку відповідача, направлених на оформлення орендних правовідносин, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини виправдане очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

У зв`язку із наведеним, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог Харківської міської ради.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 255, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 293371,01 грн. двісті дев`яносто три тисячі триста сімдесят одна гривня 01 коп.) та судовий збір в розмірі 4674,81 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 81 коп.)

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач - Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, майдан Конституції,7.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 20 липня 2020 року.

Суддя: Д. Є. Боговський