Постанова

від 21.01.2021 по справі 641/8483/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 січня 2021 року

м. Харків

справа № 641/8483/19

провадження № 22ц/418/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретарів - Кравченко О.О., Огар І.В.,

імена (найменування) сторін:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року в складі судді Боговського Д.Є.,

у с т а н о в и в:

В жовтні 2019 року Харківська міська рада (далі - ХМР) в особі свого представника Коваль Ганни Юріївни звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 339 500,53 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,0666 га (кадастровий номер 6310136900:01:016:0021) по АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на статтю 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 у період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року без достатніх правових підстав фактично використовував спірну земельну ділянку, яка належить на праві власності територіальній громаді міста Харкова в особі ХМР, та на якій розташована належна ОСОБА_1 нежитлова будівля літ. Б-1 загальною площею 183,7 кв. м, внаслідок чого ОСОБА_1 зберігає кошти, не сплачує орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, тим самим збільшує вартість власного майна, а ХМР втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за рахунок ХМР.

28 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги ХМР залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що після реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. Б-1 загальною площею 183,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 він звернувся до ХМР з заявою про викуп земельної ділянки для обслуговування вказаного нерухомого майна. Протягом трьох років між сторонами здійснювалось листування щодо надання дозволу на викуп земельної ділянки відповідно до вимог статті 128 ЗК України.

Рішенням ХМР 42 сесії 6 скликання від 23 вересня 2015 року № 200/15 Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України йому була надана згода на розробку експертної оцінки спірної земельної ділянки, а додатком № 1 до цього рішення також надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначено розмір авансового внеску, змінено цільове призначення спірної земельної ділянки та вказані інші умови.

На виконання вказаного рішення ХМР розроблено та погоджено проект землеустрою, у зв`язку з чим спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6310136900:01:016:0021; проведена експертна грошова оцінка спірної земельної ділянки; погоджено проїзд та розміщення нерухомого об`єкта з інженерною службою міста; ним подана заява про готовність внесення авансового платежу; отриманий новий Витяг з Державного земельного кадастру, а також надані інші документи на вимогу Департаменту земельних відносин.

Однак позивач не затверджує надані ним документи для викупу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки між сторонами склались правовідносини щодо викупу даної земельної ділянки, вважав, що підстав для застосування до спірних правовідносин статей 1212-1214 ЦК України немає, що узгоджується з правовою позицією, яка міститься в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 0922/1379/18.

Крім того, зазначає, що позивачем не враховано, що він сплатив земельний податок в 2018 році - в розмірі 25 312,27 грн, в 2109 році - в розмірі 20 817,25 грн, визначення меж спірної земельної ділянки здійснено за його відсутності та відсутні складові шкоди.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року, уточненим ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2020 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ХМР безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 293 371,01 грн та 4 400,57 судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за відсутності зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичним особами прав на спірну земельну ділянку така земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Отже, внаслідок несплати ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, останній фактично збільшив свої доходи, а ХМР втратила належне їй майно в розмірі орендної плати за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, який з урахуванням сплати відповідачем земельного податку за 2015-2019 роки становить 293 371,01 грн.

17 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він подав документи на викуп спірної земельної ділянки, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна, однак позивач не затверджує надані ним відповідні документи. Оскільки між сторонами склались правовідносини щодо викупу земельної ділянки, суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин статті 1212-1214 ЦК України, що не узгоджується з правовою позицією, яка міститься в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 0922/1379/18.

Зазначає, що за основу розрахунку безпідставно збережених коштів судом першої інстанції взята площа земельної ділянки, а не площа нерухомого майна. При цьому за 2016 рік підлягає застосуванню коефіцієнт функціонального призначення Кф- у розмірі 1, а на 2,5. Сума в розмірі 1 252,69 грн за 2016 рік не підлягає сплаті, оскільки між сторонами склались правовідносини щодо викупу земельної ділянки та сплати відповідачем земельного податку. Розміри сум за 2017-2019 роки визначені без врахування сплати земельного податки за 2018-2019 роки та площі земельної ділянки під нежитловою будівлею. Крім того, в матеріалах справи відсутній Витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0666 га по АДРЕСА_1 за період з 01 жовтня 2016 року по 19 червня 2019 року. Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 20 червня 2019 року, який надано позивачем, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 387 817 грн, що майже втричі більше ніж ринкова вартість земельної ділянки, визначена в розмірі 401 600,00 грн згідно зі Звітом про незалежну (експертну грошову) оцінку земельної ділянки територіальної громади м. Харків із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, який був наданий відповідачем.

Посилається також на те, що акт обстеження земельної ділянки за вказаною адресою складено за його відсутності та є сфальсифікованим, оскільки фотографування здійснювалось у зимовий час.

23 жовтня 2020 року ХМР в особі свого представника ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л.М. 07 жовтня 2010 року за реєстровим № 1580, на праві власності належить нежитлова будівля літ. Б-1 загальною площею 183,7 кв. м по АДРЕСА_1 , розміщена на відповідній земельній ділянці.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 серпня 2019 року № 177644417 за ОСОБА_1 з 12 жовтня 2010 року зареєстровано лише вищезазначене нерухоме майно, однак речові права на відповідну земельну ділянку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не зареєстровані. Наведене також підтверджується листом Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13 червня 2018 року № 19-20-0.23,08-1905/116-18 та листом Департаменту земельних відносин ХМР від 15 червня 2018 року № 4106/0/225-18.

15 серпня 20198 року Департаментом територіального контролю ХМР складено акт обстеження земельної ділянки, яким встановлено використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0666 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі літ. Б-1 (станція технічного обслуговування), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Даним актом обстеження земельної дідянки визначена її площа, конфігурація та межі відповідно до фактичного користування. Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі .shp» для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

ОСОБА_1 подавались документи для викупу вищезазначеної земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови площею 0,0632 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136900:01:016:0021), для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (станції технічного обслуговування).

Рішенням 33 сесії 7 скликання ХМР від 26 лютого 2020 року № 2023/20 ОСОБА_1 відмовлено в продажу земельної ділянки площею 0,0666 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136900:01:016:0021), для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (станції технічного обслуговування).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів - орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних правових підстав, на якій цей об`єкт розміщений.

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Судом встановлено, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, а отже, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, підстави для застосуваннядо спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України ).

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16 (провадження № 14-77цс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Згідно з положеннями частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Безпідставне набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме придбання відповідачем у власність будівлі, яка безпосередньо пов`язана із земельною ділянкою.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень .

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Таким чином, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому він використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Встановивши, що правова підстава для набуття (збереження) майна - земельної ділянки по АДРЕСА_1 у відповідача відсутня, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у ХМР правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами виникли договірні відносини щодо викупу земельної ділянки не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.

30 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до міського голови Кернеса Г.А. про сприяння у вирішенні питання про викуп земельної ділянки площею 0,0632 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом за підписом заступника директора Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин - начальника управління земельних відносин Виконавчого комітету ХМР Бароніна Б.І. від 01 лютого 2011 року № К-3-678/1-11.-9-39 відповідача було повідомлено, що для вирішення питання про купівлю земельної ділянки за вказаної адресою необхідно надати документи, перелік яких був наведений у цьому листі.

В квітні 2011 року ОСОБА_1 подав до Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Виконавчого комітету ХМР заяву про викуп земельної ділянки площею 0,0632 га за адресою: АДРЕСА_1 та надав відповідні документи на 61 аркушах.

Листом за підписом заступника директора Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин - начальника управління земельних відносин Виконавчого комітету ХМР Бароніна Б.І. від 09 червня 2011 року № К-3-456/0/82-11.01-06 відповідача було повідомлено, що управлінням подані необхідні документи на розгляд та погодження питання викупу зазначеної земельної ділянки в управлінні містобудування та архітектури.

Листом за підписом заступника начальника управління земельних відносин Виконавчого комітету ХМР Одинцової С.О. від 16 вересня 2011 року № 8611/0/84-11 відповідача повідомлено про таке:

- рішенням сесії ХМР від 27 лютого 2008 року № 24/08 фізичній особі-підприємцю (далі - ФОП) ОСОБА_6 надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для реконструкції нежитлової будівлі літ. Б-1 без зміни функціонального призначення об`єкту (адміністративно-побутові, складські приміщення);

- рішенням сесії ХМР від 20 червня 2008 року № 154/08 ФОП ОСОБА_6 надано в оренду земельну ділянку за вказаною адресою без зміни функціонального призначення об`єкту до 31 грудня 2010 року;

- строки реконструкції даного об`єкта не продовжено;

- згідно з Генеральним планом м. Харкова до 2026 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 розміщена в зоні багатоквартирної житлової забудови;

- у зв`язку з тим, що реконструкція нежитлової будівлі літ. Б-1 (адміністративно-побутові, складські приміщення) АДРЕСА_1 не відповідає Генеральному плану м. Харкова на 2026 рік, розглянути питання продажу ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки не вбачається за можливе.

Рішенням 42 сесії 6 скликання ХМР від 23 вересня 2015 року № 2001/15 надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам.

Згідно з Додатком 1 до рішення 42 сесії 6 скликання ХМР від 23 вересня 2015 року № 2001/15 Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0632 га переведено з земель житлової та громадської забудови до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на проведення експертної її грошової оцінки; визначено розмір авансового внеску 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0666 га для обслуговування нежитлової будівлі літ. Б-1 (станція технічного обслуговування) за адресою: АДРЕСА_1 був погоджений Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Виконавчого комітету ХМР, що підтверджується Висновком від 11 листопада 2015 року № 4532/0/27-15.

Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та рішення 42 сесії 6 скликання ХМР від 23 вересня 2015 року № 2001/15 Управління держгеокадастру у м. Харкові Харківської області, Головне управління держгеокадастру у Харківській області Держгеокадастру вважало за можливе відвести ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,066 га для обслуговування нежитлової будівлі літ. Б-1 (станція технічного обслуговування) з урахуванням того, що вказану земельну ділянку перетинають транзитні інженерні мережі, що підтверджується Висновком від 17 листопада 2015 року № 173/0/63-15.

12 вересня 2016 року Агенством СХІД на замовлення ОСОБА_1 складено Звіт про ринкову вартість земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:016:0021, згідно з яким вартість земельної ділянки площею 0,0666 га АДРЕСА_1 становить 410 600,00 грн.

В заяві, поданої 29 липня 2016 року на ім`я директора Департаменту земельних відносин ХМР, ОСОБА_1 висловив готовність про внесення авансового платежу в рахунок оплати ціни земельної ділянки та просив пришвидчити процес викупу земельної ділянки площею 0,0666 га АДРЕСА_1 .

На замовлення ОСОБА_1 05 квітня 2017 року земельна ділянка була обстежена Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації (далі - КП Харківське МБТІ ). Встановлено, що на земельній ділянці розташована нежитлова будівля літ. Б-1 загальною площею 183,7 кв. м та споруда навісу літ. З площею 136,2 кв. м, яка не має фундаменту, складається з металевого каркасу на металевих стовпах, має покрівлю з полікарбонату, та є тимчасовою спорудою, що відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 червня 2001 року за № 582/5773, не належить до самочинного будівництва.

Із відповіді заступника директора Департаменту земельних відносин Виконавчого комітету ХМР ОСОБА_7 на звернення ОСОБА_1 від 15 листопада 2016 року (вх. № К-3-664/0/223-16) вбачається, що відповідно до наданих відповідачем документів для вирішення питання про викуп спірної земельної ділянки має місце нова забудова. При зіставленні плану земельної ділянки за містобудівним обгрунтуванням та кадастрового плану виявлені суттєві розбіжності у розміщенні та площі забудови навісу , а саме - суттєво збільшена площа. Однак до пакету документів не наданий акт введення в експлуатацію нового об`єкта - навісу , чи інший документ, що підтверджує законність забудови та її правовий статус.

Рішенням 33 сесії 7 скликання ХМР від 26 лютого 2020 року № 2023/20 ОСОБА_8 відмовлено в продажу земельної ділянки площею 0,0666 га для обслуговування нежитлової будівлі літ. Б-1 (станція технічного обслуговування) за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0666 га для обслуговування нежитлової будівлі літ. Б-1 (станція технічного обслуговування) за адресою: АДРЕСА_1 не укладений, спірне майно (земельна ділянка) вважається набутою чи збереженою відповідачем без достатніх правових підстав, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 1212 ЦК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач станом на 01 січня 2020 року безпідставно не затверджував документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідні дії та рішення ХМР Кацелашвілі Г.М. не оскаржив на час подання даного позову.

Посилання на правову позицією, яка міститься в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 0922/1379/18 є безпідставним, оскільки вказана постанова стосується інших фактичних обставин, які є відмінними від фактичних обставин справи, яка переглядається в апеляційному порядку.

Так, судом касаційної інстанції в пунктах 4.31., 4.32., 4.34. постанови зазначено таке:

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 04.03.2019 ТОВ Род-Ник Інвест набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому, договір купівлі-продажу був підписаний міською радою без будь-яких зауважень наявності заборгованості щодо орендної плати за користування земельною ділянкою.

ТОВ Род-Ник Інвест вчиняло усі необхідні дії з метою набуття у власність земельної ділянки (оплата земельного податку, авансового внеску, придбання земельної ділянки, підписання договору, тощо).

Установивши, що користування земельною ділянкою ТОВ Род-Ник Інвест без укладеного договору оренди землі було зумовлено з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому був укладений, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що спірне майно (земельна ділянка) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 ЦК України відсутні .

За обставинами справи, яка переглядається в апеляційному порядку, договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0666 га для обслуговування нежитлової будівлі літ. Б-1 (станція технічного обслуговування) за адресою: АДРЕСА_1 не був укладений.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильні розрахунки також не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував фактичний розмір недоотриманої орендної плати в сумі 339 500,53 грн, визначеній на підставі розрахунку Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

При розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки враховувалось наступне: базова вартість 1 кв. м землі в м. Харкові; зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (Км2); коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місцезнаходження земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерно-геологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території, (Км3); коефіцієнт функціонального використання (Кф).

Із наказу Мінагрополітики від 26 січня 2006 року, яким затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель вбачається, що коефіцієнт функціонального використання спірної земельної ділянки у 2015, 2016 роках склав 2,5; за наказом Мінагрополітики від 25 листопада 2016 року, яким затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель, коефіцієнт функціонального використання спірної земельної ділянки у 2017, 2018 роках склав 2, 0.

Пунктом 2.5 Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в м. Харкові, затвердженого рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27 лютого 2008 року № 41/08 із змінами та доповненнями, передбачено, що розмір поточної базової ставки орендної плати становить 0,08.

Доводи щодо вартості земельної ділянки також не можуть бутит прийняті до уваги, оскільки розмір орендної плати за земельні ділянки визначається на підставі нормативної грошової оцінки, а не ринкової вартості земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 01 лютого 2021 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді І.В.Бурлака

В.Б.Яцина