Постанова

від 14.07.2020 по справі 369/1161/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/1161/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7124/2020

Головуючий у суді першої інстанції: Дубас Т.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Кибукевич О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Софіна Олександра Валерійовича , подану в інтересах Національного банку України, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2020 року, постановлену у складі судді Дубас Т.В., за результатами розгляду заяви Національного банку України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у цивільній справі № 369/1161/17 за позовом Національного банку України до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , про визнання недійсними пунктів додаткових договорів, -

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Національний банк України звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_2 , третя особа ПАТ Дельта Банк , про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа: ПАТ Дельта Банк , про визнання недійсними пунктів додаткових договорів.

Зазначив, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 05 липня 2018 року задоволено позов Національного банку України до ОСОБА_2 , третя особа ПАТ Дельта Банк , про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості ПАТ Дельта банк за кредитним договором №41/09/4 від 06 травня 2009 року (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 77 337 091,67 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 75 000 000,00 грн., заборгованості за процентами - 2 288 013,69 грн., штрафу - 30 000,00 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 квітня 2010 року, укладеним між Національним банком України та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 667, а саме на наступне майно: земельна ділянка, загальною площею 7,4724 га, кадастровий номер 3222480400:06:014:0145, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, яка належить іпотекодавцю відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 660633 від 24 липня 2008 року. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , за початковою ціною 8 638 800, 00 грн. без ПДВ. Вирішено питання розподілу судових витрат. Зустрічний позов ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа: ПАТ Дельта Банк , про визнання недійсними пунктів додаткових договорів залишено без задоволення. На підставі вказаного рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист, який був предявлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Земельна ділянка була виставлена на торги за початковою ціною вказаною в рішенні суду - 8 638 800,00 грн. Проте, у звязку відсутністю покупців торги не відбулись. В подальшому ще двічі земельна ділянка виставлялась на торги. Однак, пониження початкової ціни від зазначеної в рішенні суду не дало можливості реалізувати нерухоме майно. Зазначення в резолютивній частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2018 року словосполучення - за початковою ціною 8 638 800,00 грн. без ПДВ унеможливлює його виконання у зв`язку із тим, що ціна земельної ділянки є застарілою, а висновок про її вартість датований 24 жовтня 2016 року. Визначення початкової ціни в рішенні суду позбавляє можливості Державну виконавчу службу в повній мірі здійснити заходи для визначення реальної вартості майна.

Враховуючи викладене, Національний банк України просив змінити спосіб і порядок виконання судового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2018 року, а саме встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2020 року відмовлено в задоволені заяви Національного банку України про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду,Софін О.В., який діє в інтересах Національного банку України, подав апеляційну скаргу. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Посилався на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначав, що оскільки земельна ділянка, на яку було звернуто стягнення, не була реалізована на прилюдних торгах з встановленою початковою ціною 8 638 800,00 грн., рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2018 року залишається невиконаним. Звертає увагу на те, що Закон України Про іпотеку обмежує право державного чи приватного виконавця щодо призначення оцінки майна із залученням суб`єкта оціночної діяльності на момент примусового виконання судового рішення, якщо в судовому рішенні вже зазначена початкова цін продажу. Відтак, вказана в судовому рішенні початкова ціна реалізації предмета іпотеки в розмірі 8 638 800,00 грн. істотно ускладнює виконання вказаного рішення суду, оскільки на даний момент є значно завищеною і не відповідає реальним цінам, що склались на ринку. Вважає, що початкову ціну реалізації предмета іпотеки, яка має зазначатися в рішенні суду, слід вважати порядком виконання рішення суду, який відповідно до ст. 435 ЦПК України може бути змінений. Звертає увагу на те, що процесуальна можливість суду у даній справі щодо зміни порядку виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті та обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

В судовому засіданні Софін О.В., який діє в інтересах Національного банку України, апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з наведених у ній підстав.

ОСОБА_2 та представник ПАТ Дельта Банк в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_2 судові повістки про призначення справи в приміщенні Київського апеляційного суду направлялися за відомою суду адресою: АДРЕСА_2 . Проте, поштові конверти, було повернуто до суду в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Останній не повідомив суд апеляційної інстанції про зміну свого місцезнаходження. Відтак, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Києво-Святошинського районного суду від 05 липня 2018 року задоволено позов Національного банку України до ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ Дельта Банк , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення заборгованості ПАТ Дельта банк за кредитним договором №41/09/4 від 06 травня 2009 року (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 77 337 091,67 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 75 000 000,00 грн., заборгованості за процентами - 2 288 013,69 грн., штрафу - 30 000,00 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 квітня 2010 року, укладеним між Національним банком України та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за №667, а саме, на наступне майно: земельна ділянка, загальною площею 7,4724 га, кадастровий номер 3222480400:06:014:0145, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, яка належить іпотекодавцю відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 660633 від 24 липня 2008 року.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , за початковою ціною 8 638 800,00 грн. без ПДВ.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа: ПАТ Дельта Банк , про визнання недійсними пунктів додаткових договорів залишено без задоволення.

21 грудня 2018 року Києво-Свтошинским районним судом Київської області видано виконавчий лист у справі.

Постановою відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження № 58283224 з примусового виконання рішення суду. В ході проведення виконавчого провадження державним виконавцем описано й арештовано майно згідно постанови від 18 березня 2019 року, та в подальшому передано визначене виконавчим документом майно на реалізацію до ДП Сетам .

Відповідно до протоколів сформованих ДП Сетам торги з реалізації земельної ділянки загальною площею 7,4724 га, кадастровий номер 3222480400:06:014:0145, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

У зв`язку з наведеним відповідно до п. 3 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ було повернуто стягувачу.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви Національного банку України про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено жодної обставини, яка може істотно ускладнити виконання рішення суду або зробити його неможливим, а лише ініціативи однієї з сторін виконавчого провадження для зміни способу та порядку виконання судового рішення, що набрало законної сили, недостатньо.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Поняття зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 у справі №6-1829цс15).

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із позовними вимогами, позивач обрав способом захисту своїх прав та інтересів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, з визначенням початкової ціни у розмірі 8 638 800,00 грн.

Статтею 38 Закону України Про іпотеку передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України Про іпотеку (в редакції Закону, яка діяла на час ухвалення рішення) передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У даній справі суд першої інстанції прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом продажу земельної ділянки на публічних торгах.

При цьому, суд зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 8 638 800,00 грн.

Виходячи зі змісту поняття ціна , як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України Про іпотеку можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України Про іпотеку встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верхового Суду у справі 235/3619/15-ц від 21 березня 2018 року.

Отже, зазначення в рішенні суду початкової ціни, не перешкоджає стягувачу у спосіб та порядку, визначеному положеннями Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про іпотеку вимагати переоцінки майна під час вчинення виконавчих дій або задовольнити свої вимоги шляхом залишення за собою нереалізованого майна.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що існують ускладнення виконання рішення суду.

Відсутність попиту покупців, само по собі, не може розглядатися як підстава для зміни способу виконання рішення.

Крім того, спосіб виконання рішення, про який просить стягувач, призведе до зміни змісту ухваленого у цій справі рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Національного банку України про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Софіна Олександра Валерійовича , подану в інтересах Національного банку України, залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 липня 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді