Рішення

від 26.06.2020 по справі 607/19200/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2020 Справа №607/19200/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

учасників справи: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 180 468,90 грн., моральної шкоди в сумі 15000 грн. та зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на наступні обставини. Їй на праві власності належить земельна ділянка в АДРЕСА_1 та по периметру даної земельної ділянки нею була зведена огорожа, яка була у належному та приданому для експлуатації стані. На суміжних земельних ділянках із кадастровим номерами 6125286700:02:001:4742, 6125286700:02:001:4748, 6125286700:02:001:4744, 6125286700:02:001:4749, які на праві власності належать відповідачу ОСОБА_5 , зводиться котеджне містечко Щасливий маєток . Навесні 2019 року під час проведення будівельних робіт на суміжних вищезазначених земельних ділянках, що полягали у зведенні глибокого котловану під її огорожею, по усій огорожі з`явились тріщини, вона нахилилася в сторону, перебувала у аварійному стані і потребувала термінового демонтажу. Станом на даний час, власниками сусідньої ділянки, відповідачем ОСОБА_8 із допомогою робочих та важкої будівельної техніки огорожа була демонтована та знесена огорожу, оскільки власники сусідньої земельної ділянки надавали гарантію, що поставлять нову аналогічну огорожу, оскільки огорожа ремонту вже не підлягала, тому що, в силу неправомірних дій власників чи підрядчиків на сусідній земельній ділянці, була у аварійному стані. Сьогодні крім відсутності муру, є великі зсуви ґрунту, які забирають та нищать дерева, насадження та підвідні комунікації. Відповідачами, зведено для себе підмуровану стінку незначного розміру, яка не вписується у жодні будівельні норми, не витримано законодавчо закріплених норм добросусідства та не завершено зведення аналогічної її огорожі, яка була у неї до моменту протиправної поведінки будівельників відповідачів. Більше того, зі сторони її ділянки під стінкою утворена велика яма, небезпечна та не естетична, фізичної можливості її та її робочим з допомогою транспорту здійснити підсипку ґрунтом даного недоліку неможливо. Дана огорожа зруйнована виключно через неправомірні дії забудовників та власників сусідських земельних ділянок. Протягом усієї вищенаведеної неприємної ситуації я та члени її сім`ї вели постійні переговори із ОСОБА_6 , намагались дійти до спільної згоди та піди на зустріч забудовнику, проте, наші усні переговори, нажаль, не дали бажаного результату. Своїми діями будівельники заподіяли їй значну матеріальну шкоду, яка не відшкодована в грошовому еквіваленті та не змонтована в натурі, шляхом зведення належної достойної аналогічної огорожі. Зі сторони нашого подвір`я та нашого заїзду в`їхати будівельному транспорту фізичної можливості немає. Більше того, зсуви ґрунтів можуть не витримати навантаження важкої техніки та відбудеться обвал. З метою врегулювати даний спір до суду шляхом мирних переговорів нею було направлено відповідачам вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в натурі або в грошовому еквіваленті, проте, станом на сьогодні жодних дій, щодо мирного врегулювання спору, із сторони Відповідачів немає. Вартість заподіяної матеріальної шкоди, що полягає у проведенні ремонтних робіт з відновлення огорожі, що розрахована із застосуванням витратного методичного підходу складає 180 468,90 гривень Тому просить суд зобов`язати відповідачів солідарно відшкодувати їй вартість матеріальної шкоди у вищезазначеному розмірі або зобов`язати відповідачів солідарно відшкодувати завдану їй шкоду в натурі шляхом зведення аналогічної огорожі до попередньої при умові її відповідності нормам закону, ДБН та згідно висновку ПП Експертоцінка про вартість заподіяної шкоди від 26.07.2019 року. Крім того, просить суд зобов`язати відповідачів надати доступ до місця її огорожі через земельні ділянки із кадастровим номером 6125286700:02:001:4742, 6125286700:02:001:4748, 6125286700:02:001:4744, 6125286700:02:001:4749, транспортним засобам та робочим з метою зведення нової огорожі шляхом тимчасового демонтажу огорожі, яка перекриває в`їзд та знаходиться на вищенаведених земельних ділянках.

Також, вказує, що через свої неправомірні дії відповідачів, а саме: внаслідок того, що зруйновано те, що зроблено добротно та на роки, того, що під час руйнування огорожі понизились плодово - ягідні насадження (дерева), зруйнована зрошувальна система, відповідачами їй та її сім`ї завдано великих психологічних страждань, тому просить суд зобов`язати відповідачів солідарно відшкодувати позивачу вартість моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн. Також, просить стягнути з відповідачів судові витрати, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи в сумі 1 994,70 грн., 384, 20 грн., 768, 40 грн.

Ухвалою судді Герчакіської О.Я. від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Грицай К.М. 17 грудня 2019 року прийнято справу до свого провадження.

24 вересня 2019 року представником відповідача ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву. Із відзиву вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 вважають безпідставними, такими, що не мають законодавчого обґрунтування, через що не можуть бути задоволеними. Із фактами, які викладені у позовній заяві, не погоджуються. Вказує, що позивач не має жодного підтвердження того, що власники сусідньої ділянки надали гарантію, що поставлять нову аналогічну огорожу, крім того, відповідачем зведена огорожа за власні кошти, виключно з метою огородитись від сусідів, яка на даний утримує зсув зі сторони Позивача і виконує функції огорожі ОСОБА_1 , яка існувала моменту її завалення. А, тому про порушення норм добросусідства зі сторони Відповідача не може йти мова. Оскільки огорожа зведена Відповідачем не порушує жодних зазначених у законі вимог, ніяких порушень законодавства в рамках норм добросусідства відбулось. Щодо тверджень Позивача, про пошкодження естетичного вигляду її ділянки, зсуву землі, такі ніяким чином не пов`язані із діями Відповідача, внаслідок чого такі твердження недоречними та не обгрутнованими для їх висунення, оскільки ніяких перешкод для усунення зазначених недоліків Відповідачем не здійснюється. Окрім цього, вважає, що висновок про вартість матеріальної шкоди є неналежним, не може служити підставою для подальшого стягнення шкоди з Відповідача, оскільки у ньому не встановлені фактичні обставини справи, та сума яка зазначена у ньому не відповідає вартості матеріальної шкоди, оскільки така шкода не була завдана Позивачу Відповідачем. Також, вказує, що на обґрунтування завдання позивачу та членам її сім`ї моральної шкоди, позивач вказує на психологічні страждання у зв`язку із руйнування огорожі, проте доказів щодо незаконних дії Відповідача, як підставу обвалення огорожі позивачем не надано, що також служить неналежною вимогою ОСОБА_1 . Також, не зрозумілим є факт того, через які причини Позивач висуває вимоги щодо Відповідача 2 - ОСОБА_9 та Відповідача 3 - ОСОБА_7 . Виходячи з того, що власником земельної ділянки, про яку говорить Позивач, являється Відповідач 1, що підтверджується витягом із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, а тому вимоги щодо Відповідача 2 та Відповідача 3 являються безпідставними, оскільки в даному випадку зазначені особи ніякого відношення щодо них не мають. Вказує, що позивачем не доведено, що шкоду майну позивача завдано саме відповідачем, не обґрунтовано, які саме незаконні дії вчинено кожним із Відповідачів, та що між цими діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина Відповідачів. Вказує, що аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №335/11779/16-ц ВС.;№6-2125цс16. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Також, суду пояснила, що огорожа між її земельною ділянкою та земельними ділянками відповідача була в аварійному стані та похилилась внаслідок того, що забудовник ОСОБА_6 під час виконання будівельних робіт здійснив знесення шару грунту впритул до її земельної ділянки. За її дозволом ОСОБА_6 за допомогою техніки і будівельників демонтував зведену нею огорожу на її земельні ділянці, оскільки їй гарантував, що побудує аналогічну огорожу, проте, не виконав того, про що вони домовлялись. У зв`язку з цим вважає, що відповідачі зобов`язані відшкодувати їй завдану шкоду або звести аналогічну огорожу. Проїзд техніки до місця зсуву неможливий через її земельну ділянку у зв`язку із тим, що на ній побудована альтанка, інші господарській будівлі, посаджені дерева, заїзд до місця зсуву можливий лише зі сторони земельних ділянок відповідача. Вона не зверталась до будь-яких компетентних органів з приводу порушень закону під час проведення будівельних робіт відповідачами, до сільського голови зверталась усно. Також, вона не зверталась до відповідача щодо надання їй можливості проїзду техніки для усунення пошкоджень та зсувів на її земельні ділянці. Пояснила, що відповідач ОСОБА_7 є також підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність по проведенню будівництва котеджів із ОСОБА_10 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_3 у судовому засідання заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх недоведеністю.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він брав участь у будівництві огорожі на земельній ділянці позивача, огорожа побудована із каменю близько 10 років. На даний час на земельні ділянці позивача не був. Йому нічого невідомо про домовленість між позивачем та ОСОБА_6 щодо того, що останній зобов`язався збудувати їй огорожу замість знесеної.

Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 суду пояснили, що під час проведення будівельних робіт на земельній ділянці відповідача ОСОБА_5 огорожа, яка була встановлена на земельні ділянці ОСОБА_1 похилилась, потім вона була знесена будівельниками. У іншого сусіда огорожа внаслідок таких робіт впала та забудовник самостійно відновив огорожу. У позивача на межі земельної ділянки, яка суміжна із земельною ділянкою відповідача, є зсув ґрунту, однак до межі земельної ділянки проїзд техніки неможливий через те, що вона забудована господарським будівлями. Вони не були присутні під час того, що ОСОБА_6 давав гарантію позивачу, що збудує їй огорожу замість знесеної, про такі обставини їм стало відомо зі слів позивача .

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125286700:02:001:1106 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №217596.

Відповідачу ОСОБА_5 на праві власності належать земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області , а саме: площею 0,0347 га, кадастровий номер 6125286700:02:001:4742; площею 0264 га, кадастровий номер 6125286700:02:001:4748; площею 0,0166 га, кадастровий номер 6125286700:02:001:4744,площею 0,0227 га, кадастровий номер 6125286700:02:001:4749, що підтверджено відомостями з Державного земельного кадастру.

Встановлено та не заперечувалось сторонами, що земельна ділянка позивача розташована суміжно із земельними ділянками, що належать відповідачу .

Також, судом встановлено, що на вищезазначених земельних ділянках відповідача здійснювались будівельні роботи з будівництва житлових будинків.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_5 на праві власності належать житлові будинки в АДРЕСА_2 по АДРЕСА_7 по АДРЕСА_8, по АДРЕСА_9, по АДРЕСА_10 .

Дані житлові будинки згідно оголошення на сайті DOM.RIA є котеджним комплексом Щасливий маєток .

Із рапорта від 04.05.2019 року Тернопільського районного ВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області вбачається про отримання повідомлення від ОСОБА_14 (який є чоловіком позивача ОСОБА_1 ), жителя АДРЕСА_1 про те, що сусіди під час земляних робіт пошкодили огорожу.

У письмових поясненнях до Тернопільського районного ВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області від 04.05.2019 року ОСОБА_14 вказує, що внаслідок будівельних робіт ОСОБА_6 був пошкоджений кам`яний паркан, який має нахил.

У письмових поясненнях до Тернопільського районного ВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області від 04.05.2019 року ОСОБА_6 вказує, що він купив земельну ділянку по АДРЕСА_2 , у березні проводив земляні роботи, 04.05.2019 року через проливні дощі впав забор сусіда, зобов`язується відновити даний забор.

Позивачем була направлена вимога відповідачам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про досудове врегулювання спору 08.08.2019 року, що підтверджено чеками з ТД ПАТ Укрпошта від 08.08.2019 року.

Висновком ПП Експертоцінка про вартість заподіяної шкоди від 26.07.2019 p., підтверджено, що оцінювачами ПП Експертоцінка було проведене візуальне обстеження нанесення шкоди внаслідок руйнування огорожі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та вивчення наданих документів встановлено, що зруйновано огорожу, що складалась з бутового каменю та металевого паркану загальною довжиною 24 м.п., зруйновано підпірну стінку, що складалась з бутового каменю загальною довжиною 28 м.п., висотою 2.3 м., товщиною 0,4 м. та згідно Зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва, вартість заподіяної матеріальної шкоди (проведення ремонтних робіт з відновлення огорожі), що розрахована із застосуванням витратного методичного підходу складає -180 468,90 (Сто вісімдесят тисяч чотириста шістдесят вісім гривень, 90 копійок) гривень.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що між земельними ділянками позивача та відповідача ОСОБА_5 була встановлена огорожа, що була побудована із бутового каменю та металевого паркану довжиною 24 м.п.

На час розгляду справи на належних відповідачу ОСОБА_5 земельних ділянках зведена огорожа зі сторони, що межує із земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 . На земельній ділянці позивача огорожа відсутня та між земельним ділянками наявний перепад рівнів грунту, є осип ґрунту. Вказане підтверджено наданими позивачем фото- та відео матеріалами та не заперечується сторонами.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до наступного висновку.

За приписами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і дотримуватися правил добросусідства.

Статтею 152 ЗК України, визначено способи захисту прав на земельні ділянки та, зокрема, передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В силу 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За правилами ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ЦКУ ст. 22 Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Верховним судом України в п. 2 Постанови Пленуму Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 № 6 роз`яснюється про те, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК ( 1540-06 ) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди у п. 3 роз`яснено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

У пункті 9 зазначено, що слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку з заподіянням шкоди майну.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, про що вказано у ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

Згідно ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини душевних страждань, ступеня вини особи, що завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Із пояснень позивача ОСОБА_1 встановлено, що через утворення нахилу та аварійний стан огорожі з її дозволу за допомогою техніки і будівельників було демонтовано зведену нею огорожу на її земельні ділянці, оскільки їй гарантував, що побудує аналогічну огорожу, проте, не виконав того, про що вони домовлялись.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач самостійно, на власний розсуд вчинила дії щодо належного їй майна - огорожі, що полягали у наданні дозволу іншим особам на демонтаж даної огорожі. Судом не було здобуто доказів, що такі дії позивача суперечили закону, крім того, позивачем не було доведено, що такі дії були нею вчинені під будь-яким примусом зі сторони відповідачів чи будь-яких інших осіб.

Тому, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів, що відповідачами вчинено будь-які неправомірні дії, спрямовані на пошкодження чи знищення її майна, а саме: встановленої на належній їй земельній ділянці огорожі між земельними ділянками, належним відповідачу ОСОБА_5 та не доведено спільного заподіяння шкоди відповідачами позивачу, тобто взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру.

Крім того, позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що відповідач ОСОБА_6 надавав гарантію, що поставити їй аналогічну нову огорожу, тобто що між нею та ОСОБА_6 виникли зобов`язальні правовідносини щодо виконання будівельних робіт по встановленню огорожі із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема, з укладення договору, іншого правочину або завдання шкоди.

Також, позивачем не доведено заявлених позовних вимог до відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , зокрема, не надано доказів, що їм належать на праві власності спірні земельні ділянки, крім того не надано доказів, що вказані особи проводили будівельні роботи на належних відповідачу ОСОБА_5 земельних ділянках на підставі будь-яких угод із відповідачем ОСОБА_5 .

Письмові пояснення ОСОБА_6 від 04.05.2019 року, надані поліцейським Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області суд оцінює критично та не бере до уваги, оскільки ці пояснення є суперечливими та не підтверджені іншими доказами.

Із вищенаведеного випливає, що позивачем на обгрунтування своїх позовних вимог не доведено вчинення відповідачами неправомірних дій, спрямованих на демонтаж огорожі, також не доведено безпосереднього причинного зв`язку між діями і шкодою та вини відповідачів у заподіяння матеріальної шкоди позивачу в сумі 180468,90 грн., що є обов`язковими складовими деліктного правовідношення.

Також, позивачем не надано, а судом не здобуто доказів завдання неправомірними діями відповідачів позивачу моральної шкоди та в чому саме така шкода полягає.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачами позивачу матеріальної шкоди, завданої її майну та моральної шкоди.

Крім того, щодо заявлених вимог про зобов`язання відповідачівнадати доступ до місця огорожі позивача через земельні ділянки із кадастровими номерами 6125286700:02:001:4742, 6125286700:02:001:4748, 6125286700:02:001:4744, 6125286700:02:001:4749 транспортним засобам та робочим з метою зведення нової огорожі шляхом тимчасового демонтажу огорожі, яка перекриває в`їзд та знаходиться на вищенаведених земельних ділянках, суд зазначає наступне.

Із змісту позовних вимог випливає, що позивач просить надати їй право на користування чужим майном, зокрема, земельними ділянками з метою задоволення потреб позивача, що фактично є вимогою про надання права на користування чужими майном (встановлення сервітуту).

В силу ч.1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном(сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майнадля задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України, сервітутможе бути встановлений договором, законом, заповітомабо рішенням суду. 2. Земельний сервітутможе бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. 3. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Частинами 1, 2 статті 404 ЦПК України, передбачено, що право користування чужою земельною ділянкоюабо іншим нерухомим майномполягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліораціїтощо. 2. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Вирішуючи такі позовні вимоги, суд враховує висновки щодо застосування норм права, висловлені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справи № 348/1992/16-ц, у якому вказано, що однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Проте, позивачем в судовому засіданні не доведено заявлених позовних вимог, що задоволення її інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту, а саме, що здійснення робіт по зведенню нової огорожі неможливо без надання доступу із земельних ділянок із кадастровими номерами 6125286700:02:001:4742, 6125286700:02:001:4748, 6125286700:02:001:4744, 6125286700:02:001:4749 транспортним засобам та робочим з метою зведення нової огорожі шляхом тимчасового демонтажу огорожі, яка перекриває в`їзд та знаходиться на вищенаведених земельних ділянках. Також, не доведено недосягнення домовленості про встановлення такого сервітуту між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 .

Більше того, поясненнями позивача та свідків ОСОБА_12 ОСОБА_13 підтверджено неможливість проїзду транспортних засобів до межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , де позивач має намір встановити огорожу, у зв`язку із забудовою даної території господарським будівлями та земельними насадженнями, внаслідок чого суд приходить до висновку, що така неможливість проведення робіт по встановленню огорожі та відновленню земельної ділянки спричинена діями самого позивача, що не може бути підставою для встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 57, ч. 1 ст. 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що на сторонами не було заявлено клопотань про проведення судових експертиз та наслідки нездійснення процесуальних дій було роз`яснено та зрозуміло сторонам, судом вирішено справу на підставі наявних у справі доказів.

Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності щодо вимог позивача до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії, суд вважає їх не обґрунтованими, не доведеними, тому вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 15,16, 22, 317, 319, 321, 391, 1166, 1167, 1195, 1197 ЦК України, ст. ст. 91, 152 ЗК України, ст.ст. 13, 57, 58, 81, 82, 89, 141, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП невідомий.

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП невідомий.

Повний тест рішення суду складений 06 липня 2020 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай