Постанова

від 13.07.2020 по справі 902/1406/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року Справа № 902/1406/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

арбітражного керуючого - не з`явився;

апелянта - не з`явився;

кредиторів - адвокат Гей В.Г., адвокат Адамчук Н.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛАРА" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15 травня 2020 року (повний текст складено 25.05.2020) у справі № 902/1406/15 (суддя Лабунська Т.І.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен"

до Приватного акціонерного товариства "Краплинка"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15 травня 2020 року у справі №902/1406/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" до Приватного акціонерного товариства "Краплинка" про банкрутство відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Росинка" №16 від 08.10.2019 р. про залишення заяви арбітражного керуючого Баскакова О.В. без розгляду та повернення її заявникові.

Відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" №05/01/19 від 08.10.2019 р. про залишення без розгляду заяви арбітражного керуючого Баскакова О.В. від 30.09.2019 р. про визання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів Відмовити.

Відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" №05/01/19 від 28.10.2019 року про закриття провадження з розгляду заяви арбітражного керуючого Баскакова О.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року, стягнення 400000,00 грн. в межах справи №902/1406/15 про банкрутство ПрАТ "Краплинка".

Задоволено заяву арбітражного керуючого (ліквідатора) Баскакова О.В. №9 від 30.09.2019 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року, стягнення 400000,00 грн.

Задоволено заяву Акціонерного товариства "Сбербанк" № 4381/5/06-2 від 15.04.2020 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року, стягнення 400000,00 грн.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телара".

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" на користь Приватного акціонерного товариства "Краплинка" 400000,00 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" на користь Приватного акціонерного товариства "Краплинка" 7921,00 грн- витрат зі сплати судового збору.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Сбербанк" в дохід Державного бюджету України 3898, 00 грн - судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" на користь Акціонерного товариства "Сбербанк" 8102, 00 грн - витрати зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Телара" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.05.2020 скасувати.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого суду, обставинам справи.

Кредитор АТ "Сбербанк" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники апелянта та арбітражний керуючий не з`явились.

При цьому, ліквідатором ПрАТ "Краплинка" - арбітражним керуючим Луговським Є.В. через систему "Електронний суд" подано клопотання, в якому останній просить суд розглянути дану справу за його відсутності.

Крім того, від апелянта - ТОВ "Телара" на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з введенням карантину та обмеженням пересування, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та лист Ради суддів Україні від 11 березня 2020 року.

Безпосередньо в судовому засіданні представникb АТ "Сбербанк" заперечили проти клопотання ТОВ "Телара" про відкладення розгляду справи та просили суд здійснювати розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання ТОВ "Телара" про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає наступне.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція ТОВ "Телара" викладена безпосередньо в апеляційній скарзі.

Суд також враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Керуючись наведеними приписами законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантину, які передбачають, у тому числі, можливість здійснення судового розгляду справ без участі сторін, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, дотримуючись розумності строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, враховуючи заперечення присутніх в судовому засіданні представників АТ "Сбербанк", прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ "Телара" про відкладення розгляду справи.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17 березня 2020 року Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20.03.2020 Комітет Верховної Ради України з питань правової політики звернув увагу, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах.

Безпосередньо в судовому засіданні представники АТ "Сбербанк" підтримали вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників АТ "Сбербанк", розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1406/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" до Приватного акціонерного товариства "Краплинка" про банкрутство. Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

13 вересня 2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №02-59/85 від 12.09.2019 арбітражного керуючого Демчана О.І. про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів № БВ48-15 від 06.07.2015, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телара", та стягнення 400 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.09.2019 у справі №902/1406/15 вищезазначену позовну заяву залишено без руху та встановлено арбітражному керуючому Демчану О.І. строк для усунення виявлених судом недоліків.

02.10.2019 до місцевого господарського суду від арбітражного керуючого Баскакова О.В., як ліквідатора ПрАТ "Краплинка", надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви №02-59/85 від 12.09.2019.

Крім того, 21 квітня 2020 року до суду надійшла заява АТ "Сбербанк" № 4381/5/06-2 від 15.04.2020 про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015, укладеного між ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (найменування змінено на ПрАТ "Краплинка") та ТОВ "Телара", застосування до договору наслідків, передбачених ч.3 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, стягнення 400 000,00 грн, сплачених на виконання договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 у справі №902/1406/15.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви арбітражного керуючого (ліквідатора) Баскакова О.В. №9 від 30.09.2019 та заяви Акціонерного товариства "Сбербанк" №4381/5/06-2 від 15.04.2020 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ48-15 від 06.07.2015 та стягнення 400000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, 21.10.2020 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутстващо з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

З викладеного слідує, що з дня введення в дію даного Кодексу провадження у справі №902/1406/15 про банкрутство ПрАТ "Краплинка" здійснюється за правилами останнього.

Статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

Як вже защначалося вище, з заявами про визнання недійсним договору купівлі - продажу №БВ48-15 від 06.07.2015, стягнення 400000,00 грн звернулись до суду арбітражний керуючий Баскаков О.В., який на час подання заяви виконував повноваження ліквідатора боржника у справі №902/1406/15 та АТ "Сбербанк", як кредитор боржника з кредиторськими вимогами на суму 328 048 007,00 грн, з яких 316 137 634,89 грн - основного боргу (4 черга задоволення), 11904412,11 грн - неустойки (штраф, пеня) (6 черга задоволення), 5 960,00 грн - судові витрати (1 черга задоволення) та з вимогами забезпечених заставою на суму 144 358 365,00 грн.

Предметом оскарження є договір купівлі - продажу №БВ48-15 від 06.07.2015 року, укладений ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (в подальшому змінено найменування на ПрАТ "Краплинка") з ТОВ "Телара".

Слід зазначити, що ТОВ "Телара" є кредитором ПрАТ "Краплинка", кредиторські вимоги якого включені до реєстру вимог кредиторів на суму 620865239,57 грн, з яких 602655103,57 грн - основного боргу (4 черга задоволення), 18207700,00 грн - неустойки (штраф, пеня) (6 черга задоволення), 2436,00 грн - судові витрати (1 черга задоволення). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказані вимоги ТОВ "Телара" виникли на підставі договору купівлі - продажу № БВ48-15 від 06.07.2015.

За умовами договору купівлі - продажу № БВ48-15 від 06.07.2015 продавець (ТОВ "Телара") зобов`язувався передати у власність покупця (ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"), а покупець прийняти та оплатити вказані в п.1.1. договору цінні папери (інвестиційні іменні сертифікати) в кількості 30495 штук за ціною (600 019 620,00 грн.) та на умовах визначених договором (шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця на умовах розстрочення) згідно встановленого договором графіку, в строк до 30.10.2015 року.

Відповідно до п.2.4. договору, покупець набуває право власності на ЦП з моменту зарахування ЦП на його рахунок у ЦП Депозитарною установою.

Тобто, предметом договору купівлі - продажу №БВ48-15 від 06.07.2015 є інвестиційні іменні сертифікати, емітентом яких є Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд "Агрокапітал" ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра".

Умовами оскаржуваного правочину ціну зазначених вище інвестиційних іменних сертифікатів в кількості 30495 шт. встановлено в розмірі 600 019 620,00 грн, тобто 19 676,00 грн за одну шт., при номінальній вартості - 1 000,00 грн.

З вищевикладеного слідує, ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" взяло на себе зобов`язання по сплаті 600 019 620,00 грн з терміном оплати на протязі 116 днів, тобто за чотири місяці до порушення провадження у справі про банкрутство

Зі змісту балансу та звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2015 року ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" на кінець звітного періоду активи боржника складали 195 179 000,00 грн, довгострокові зобов`язання - 252 579 000,00 грн, поточні зобов`язання - 118 772 000,00 грн (загальна сума зобов`язань - 371 351 000,00 грн), збитки боржника - 94 497 000,00 грн.

Судом встановлено, що серед документів, якими супроводжувалась угода купівлі-продажу цінних паперів БВ 48-15 від 06.07.2015, є звіт про незалежну оцінку ринкової вартості цінних паперів UA 4000167878 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_1 , відповідно до якого ринкова вартість об`єкта оцінки становить 20 000,00 грн, номінальною вартістю одного цінного паперу - 1000,00 грн.

Даний звіт було виготовлено для встановлення ринкової вартість об`єкта оцінки, яка відповідно до звіту на дату укладання договору становила 20 000,00 грн, номінальною вартістю одного цінного паперу - 1000,00 грн.

З пояснень АТ "Сбербанк", змісту заяв та доданих до них письмових доказів, вбачається, що Банком у грудні 2018 року з розміщеної на сайті https://smida.gov.ua/ (Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (SMIDA), яке є уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з розкриття інформації емітентами цінних паперів) було встановлено те, що 19.06.2015 поза фондовою біржею укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, предметом якого є інвестиційні сертифікати Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Агрокапітал" ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра" (ідентифікаційний код 38321073), UA4000167878, бездокументарної форми випуску, номінальною вартістю 1 000,00 грн/шт. у кількості 30 495 штук за ціною 1967,5357 грн/шт.

Тобто, за 17 днів до укладення боржником правочину щодо придбання 30 495 іменних інвестиційних сертифікатів UA4000167878 за ціною 19 676 грн за 1 шт. таку ж саму кількість інвестиційних сертифікатів було реалізовано за ціною в 10 (десять разів) нижче.

Враховуючи викладене, АТ "Сбербанк" додатково звернулося з листом до Фонду державного майна України для перевірки дотримання суб`єктом оціночної діяльності Олефіренко В.В. вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та інших нормативно-правових актів з оцінки майна при здійсненні оцінки іменних інвестиційних сертифікатів UA4000167878.

17.04.2019 на адресу АТ "Сбербанк" надійшов лист з Фонду державного майна України вих.№10-59-7107 від 09.04.2019, яким повідомлено, що Фондом як органом державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності в Україні згідно ст.24 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведено перевірку дотримання суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 .В. вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та інших нормативно-правових актів з оцінки майна при здійсненні оцінки іменних інвестиційних сертифікатів UA4000167878 шляхом здійснення рецензування звіту про оцінку.

За результатами перевірки Фондом державного майна України встановлено, що звіт про незалежну оцінку ринкової вартості цінних паперів у вигляді інвестиційних сертифікатів, іменних, бездокументарної форми існування, емітент - ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра", код за ЄДРПОУ 38321073 (закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд "АгроКапітал" реєстраційний код за ЄДРІСІ 23300174), у кількості 1 (одна) штука, номіналом 1000 гривень за штуку (дата оцінки - 24.06.2015р.) - класифікується за ознакою абзацу п`ятого пункту 67 Національного стандарту №1, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. На підставі рішення екзаменаційної комісії наказом Фонду державного майна України від 09.04.2019 №350 оцінювача ОСОБА_1 позбавлено спеціалізації 2.1. "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об`єкти інтелектуальної власності)".

Згідно п.67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Таким чином, неякісність, непрофесійність та неможливість використання звіту про оцінку інвестиційних сертифікатів, іменних, бездокументарної форми існування, емітент - ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра", дата оцінки - 24.06.2015 року (закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд "АгроКапітал" реєстраційний код за ЄДРІСІ 23300174), свідчить про невідповідність ціни договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 вимогам ринкових цін та укладення зазначеної угоди за завищеними цінами.

Крім того, арбітражним керуючим Баскаковим О.В. при виконанні обов`язків ліквідатора боржника направлялось ряд запитів в уповноважені державні органи щодо ПВНЗІФ "Агрокапітал".

З офіційної відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку встановлено, що вартість чистих активів ПВНЗІФ "Агрокапітал" становить станом на 31.12.2014 - 3 540 786,5 грн; станом на 30.06.2015 - 3 343 593,55 грн; станом на 31.07.2015 - 3 383 235,28 грн; станом на 31.12.2015 - 33 000 грн.

Враховуючи, що в обігу згідно із Свідоцтвом НКЦПФР про реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів (№00358 від 29.04.2013) перебуває 190 000 шт. інвестиційних сертифікатів ЗНВПІФ "Агрокапітал" ТОВ КУА "Довіра", розрахунково вартість інвестиційного сертифікату ЗНВПІФ "Агрокапітал" становила: станом на 31.12.2014 - 18,64 грн (3 540 786,50 грн ч 190 000 шт. = 18,64грн/шт.); станом на 30.06.2015 - 17,60 грн (3 343 593,55 грн ч 190 000 шт. = 17,60грн/шт.); станом на 31.07.2015 - (-17,81грн) (-3 383 235,28 грн ч 190 000 шт. = -17,81грн/шт.); станом на 31.12.2015 - (-0,17грн) (-33 000,00 грн ч 190 000 шт. = -0,17грн/шт.).

Таким чином, напередодні (30.06.2015) та на дату укладення оскаржуваного договору з купівлі боржником цінних паперів ЗНВПІФ "Агрокапітал" (06.07.2015) за ціною 19 676,00 грн/шт., вартість чистих активів ЗНВПІФ "Агрокапітал" з розрахунку на один інвестиційний сертифікат складала - 17,60 грн./шт.

Також, АТ "Сбербанк" зверталось до судового експерта Ковбич Т.М. для проведення судової економічної експертизи.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання: Чи була вартість 1 (однієї) шт. інвестиційного іменного сертифікату Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Агрокапітал" ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра" (код ISIN UA40000167878), яка встановлена у договорі купівлі-продажу цінних паперів № БВ48-15 від 06.07.2015 (600 019 620,00грн. у кількості 30 495 шт.) вищою або нижчою від ринкової на дату укладання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ48-15 від 06.07.2015 року? Якщо вартість 1 (однієї) шт. інвестиційного іменного сертифікату Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Агрокапітал" ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра" (код ISIN UA40000167878), яка встановлена у договорі купівлі-продажу цінних паперів № БВ48-15 від 06.07.2015 (600 019 620,00 грн. у кількості 30 495 шт.) була вищою або нижчою від ринкової на дату укладання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ48-15 від 06.07.2015 чи завдала ця угода збитків підприємству?

Відповідно до висновку експерта №SE/20/01/2020, складеного 02.04.2020, за результатами проведення судової економічної експертизи вартість 1 (однієї) шт. інвестиційного іменного сертифікату Пайового венчурного недиверсифікованого закритого"Довіра" (код ISIN UA40000167878), яка встановлена у договорі купівлі-продажу цінних паперів № БВ48-15 від 06.07.2015 (600 019 620,00 грн у кількості 30 495 шт.), була вищою від ринкової вартості на дату укладання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015. Оскільки вартість 1 (однієї) шт. інвестиційного іменного сертифікату Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Агрокапітал" ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра" (код ISIN UA40000167878), яка встановлена у договорі купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 (600 019 620,00 грн у кількості 30 495 шт.) була вищою від ринкової вартості на дату укладання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015, ця угода є збитковою для ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка".

Разом з тим, у висновку експерта, з-поміж іншого, також зазначено, що за даними Балансів (Звітів про фінансовий стан) ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" на 31.12.2014 та на 30.06.2015 (підсумок розділу I "Власний капітал" пасиву Балансу (значення рядка 1495) на кінець звітного періоду) чисті активи ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка": станом на 31.12.2014 становили 61 898,0 тис. грн; станом на 30.06.2015 становили (-147 740,0 тис. грн). З вищевикладеного слідує, що придбання ПрАТ ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" інвестиційних сертифікатів ЗНВПІФ "Агрокапітал" ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра" по договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 у контексті НП(С)БО 1 є збитковою господарською операцією.

Таким чином, оскільки вартість одного інвестиційного іменного сертифікату ЗНВПІФ "Агрокапітал" ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра" (код ISIN UA40000167878), яка встановлена у договорі купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 (600 019 620,00 грн у кількості 30 495 шт.), є вищою від ринкової вартості на дату укладання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що ця угода є збитковою для ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка".

Збитковість договору купівлі-продажу №БВ48-15 від 06.07.2015 також підтверджується тим, що відповідно до розміщеної на сайті https://smida.gov.ua/ (Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (SMIDA), яке є уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з розкриття інформації емітентами цінних паперів) інформації ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра" 01.07.2016 року прийнято рішення про ліквідацію Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Агрокапітал" у зв`язку з тим, що вартість активів пайового фонду стала меншою, ніж мінімальний обсяг активів фонду, та протягом шести місяців не збільшилася до мінімального обсягу активів.

Крім того, як зазначено судом вище, вже станом на 31.07.2015 вартість чистих активів ПВНЗІФ "Агрокапітал" становила - (- 3 383 235,28 грн.).

Тобто, з вказаної дати, як і станом на сьогодні вартість 1 (однієї) шт. інвестиційного іменного сертифікату ЗНВПІФ "Агрокапітал" ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра" становить 0,00 грн.

Враховуючи викладене та зважаючи на завищення ціни придбання цінних паперів боржника, неможливості реалізації таких цінних паперів вище ціни придбання з огляду на від`ємну вартість чистих активів пайового фонду та його ліквідацію, а також беручи до уваги те, що внаслідок укладення оскаржуваного договору зобов`язання боржника зросли на 620 865 239,57 грн, а боржником уже сплачено за цим договором 400000,00 грн, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що укладення договору купівлі-продажу №БВ48-15 від 06.07.2015 суперечило інтересам боржника та завдало збитків боржнику на суму заявлених за таким правочином вимог до боржника.

Виходячи з вищевикладеного, станом на 30.06.2015 (звітну дату періоду, що передує даті здійснення купівлі-продажу цінних паперів) вартість чистих активів ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" мала від`ємне значення, тобто зобов`язання підприємства перевищували його активи на 147 740,0 тис. грн, що в свою чергу свідчить про те, що ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" практично не мало власних коштів і повністю залежало від кредиторів, а діяльність підприємства станом на 30.06.2015 була збитковою.

Тобто, в момент укладення договору купівлі-продажу №БВ48-15 від 06.07.2015 (прийняття зобов`язання) майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Крім того, внаслідок укладення договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Як вже зазначалося вище, внаслідок укладення оспорюваного договору зобов`язання боржника зросли на 620 865 239,57 грн, при цьому на дату його укладення зобов`язання підприємства уже перевищували його активи на 147 740,0 тис. грн.

Водночас, збільшення кредиторської заборгованості в декілька разів пропорційно зменшило в декілька разів можливість отримання усіма іншими кредиторами погашення визнаних судом вимог в процедурі банкрутства.

Тобто, неможливість виконання грошових зобов`язань боржника перед іншими кредиторами внаслідок укладення оскаржуваної угоди підтверджується безпосередньо реєстром вимог кредиторів банкрута, у якому вимоги ТОВ "Телара", які виникли на підставі цього оскаржуваного правочину перевищують 60% усіх конкурсних вимог кредиторів.

Підсумовуючи встановлені обставини щодо договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність передбачених абз. 3,4 ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства юридичних фактів, які є підставою недійсності цього правочину, а саме: завдання збитків боржнику; придбання боржником майна за цінами вищими від ринкових; в момент укладення та часткового виконання договору у боржника було недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів.

Крім того слід зазначити, що згідно ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства підставою недійсності правочину в межах справи про банкрутство є також укладення боржником договору із заінтересованою особою.

Згідно абз.6 ч.1 ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Тобто, заінтересованими особами є, зокрема, особи, які входили до складу органів управління боржника за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Телара" станом на дату вчинення договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 слідує, що директором, єдиним учасником та кінцевим бенефіціаром ТОВ "Телара" є ОСОБА_3 . ОСОБА_3 зазначений також як підписант договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 від імені ТОВ "Телара".

Згідно інформації розміщеній на сайті://smida.gov.ua/ Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (SMIDA), яке є уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з розкриття інформації емітентами цінних паперів, ОСОБА_3 з 17.02.2012 по 12.03.2015 займав посаду Голови Правління ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка", тобто, боржника.

Наведене також підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо боржника, які є належними доказами з огляду на приписи ст.10 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якою передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак, як встановлено судами обох інстанцій, ОСОБА_3 та ТОВ "Телара", у якій єдиним акціонером та бенефіціаром на дату укладення оскаржуваного договору був ОСОБА_3 , є заінтересованими особами щодо боржника - ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка".

Враховуючи все вищевикладене в сукупності та зважаючи на те, що укладення договору купівлі-продажу № БВ48-15 від 06.07.2015 завдало збитків боржнику, боржник за цим договором придбав майно за цінами вищими від ринкових, при цьому на дату його укладення у боржника було недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів, тим самим за участю заінтересованих осіб було штучно створено кредиторську заборгованість з метою контролю представницьких органів кредиторів та зменшено можливість погашення визнаних судом вимог інших кредиторів боржника, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телара", недійсним.

Разом з тим слід зазначити, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц надано визначення угодам (правочинам) боржника, що вчинені боржником на шкоду кредиторам. Такі угоди поіменовано фраудаторними правочинами.

Верховним Судом неодноразово (зокрема, у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17) зазначалось, що господарським судам при розгляді спорів про оскарження правочинів зі спеціальних підстав, які встановлені законодавством про банкрутство, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, придбання майна за цінами вищими від ринкових для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів, та дій, що спрямовані на необгрунтоване, сумнівне чи непропорційне збільшення розміру зобов`язань. У період, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів чи прийняття на себе зобов`язань є підозрілими і можуть становити втручання у право власності інших кредиторів. Відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами, за умови, що такі дії призводять завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносять шкоду кредиторам.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна чи прийняття нових зобов`язань може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.

Щодо вимоги заявників про стягнення з ТОВ "Телара" на користь ПрАТ "Краплинка" 400 000,00 грн, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Оскільки боржником на виконання умов договору купівлі - продажу №БВ48-15 від 06.07.2015 було проведено оплату у розмірі 400000,00 грн, тоді як вказаний договір купівлі - продажу визнаний судом недійсним, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення вимог заявників в частині стягнення з ТОВ "Телара" на користь ПрАТ "Краплинка" отриманих за договором коштів у розмірі 400000,00 грн з метою їх включення до ліквідаційної маси.

При цьому, посилання скаржника на те, що в рамках справи про банкрутство ПрАТ "Краплинка" розглядалась аналогічна заява про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015, укладеного між ТОВ "Телара" та боржником, що є підставою для закриття провадження, оскільки є рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається, як на підставу для закриття провадження у справі з розгляду заяви арбітражного керуючого Баскакова О.В. заявник посилається на п.3 ч.1 ст.231 ПІК України, згідно якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

При цьому ТОВ "Телара" вказує на те, що у справі про банкрутство ПрАТ "Краплинка" вже розглядалися заяви про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015, укладеного між ТОВ "Телара" та боржником, за результатами розгляду яких ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 16.08.2017, у задоволенні заяв ПАТ "Сбербанк" та розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сокольвака М.В. про визнання недійсним договору від 06.07.2015 №Б.В48-15 відмовлено.

Слід зазначити, що однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

При цьому, передумовою для застосування положень п.2 ч.1 ст.175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

Відтак, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.

В апеляційній скарзі ТОВ "Телара" зазначає, що суб`єктний склад за заявами, щодо яких прийнято оскаржувану ухвалу, є тотожним суб`єктному складу щодо заяв, за наслідками розгляду яких постановлено ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017.

При цьому, ТОВ "Телара" вказує на те, що фактично позивачами є ті самі особи, що і за попереднього розгляду, а саме кредитор - АТ "Сбербанк" та арбітражний керуючий ПрАТ "Краплинка".

Однак, з такими доводами скаржника колегія суддів не погоджується, оскільки оскаржувану ухвалу постановлено за підсумками розгляду заяв ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Краплинка" - арбітражного керуючого Баскакова О.В. та АТ "Сбербанк", тоді як ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 постановлено за підсумками розгляду заяв АТ "Сбербанк" та розпорядника майна ПрАТ "Росинка" - арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича.

За змістом ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном; ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

При цьому, чинне законодавство відокремлює не лише поняття, а й правовий статус розпорядника майна (ст.44 КУПБ ) та ліквідатора (ст.61 КУПБ ). Так, згідно з ст.ст. 59,61 Кодексу з процедур з банкрутства та ч.2 ст. 8 та ч. 2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання 'його банкрутом" (діяв до 21.10.2019) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута. Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу, тощо. Крім того, відповідно до ч.2 ст.10 КУПБ, арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Окремо слід зазначити, що на стадії ліквідаційної процедури ліквідатор діє від імені боржника.

Таким чином, з огляду на відмінність функцій і правового статусу ліквідатора та розпорядника майна, реалізація права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину розпорядником майна не позбавляє права ліквідатора на звернення до суду з такими вимогами на стадії ліквідаційної процедури.

Крім того, слід зазначити, що особливістю реалізації повноважень арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі є обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямовану на виявлення та повернення активів боржника (ч.1 ст.65 КУПБ). Тому цей обов`язок кореспондується з принципом правової презумпції сумнівності правочинів при дослідженні усіх угод боржника. Поняття правової презумпції сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника розкрито у правових висновках Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/6179/17). Вона передбачає, що будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна, вчинений у підозрілий період, є сумнівним і може бути визнаний недійсним на підставі спеціальної норми закону. Ліквідатор зобов`язаний перевірити наявність підстав для визнання недійсним сумнівного правочину відповідно до ст.42 КУПБ або норм Цивільного та Господарського кодексів України. Недійсними можуть бути визнані не всі без винятку правочини боржника, укладені у підозрілий період, а лише ті, підставність визнання недійсними яких передбачено ч.ч. 1,2 ст.42 КУПБ.

Подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника, у разі встановлення ліквідатором наявності фраудаторних правочинів боржника вчинених у підозрілий період є обов`язком ліквідатора за ст.61 КУПБ, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство. Невиконання зазначеного обов`язку є підставою для відмови господарським судом у майбутньому у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, що також узгоджується з положеннями ч.4 ст.65 КУПБ.

Відтак, посилання скаржника на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017, якою відмовлено в задоволенні заяви розпорядника майна ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015, як підставу для закриття провадження є безпідставними, з огляду на те, що одним із заявників у даному спорі є ліквідатор боржника.

З вищевикладеного слідує, що заяви арбітражного керуючого (ліквідатора) Баскакова О.В. та арбітражного керуючого Сокольвака М.В. №б/н від 13.03.2017 (вх. №06-54/63/17 від 16.03.2017) про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року в першу чергу відрізняються за суб`єктним складом, оскільки заява арбітражного керуючого Баскакова О.В. подана останнім, як ліквідатором боржника, а заява арбітражного керуючого Сокольвака М.В. - як розпорядником майна боржника.

В апеляційній скарзі ТОВ "Телара" також зазначає, що підстави позову у заявах щодо яких прийнято оскаржувану ухвалу є тотожним підставам позову у заявах, за наслідками розгляду яких постановлено ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017.

Так, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві (заяві) зазначає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Аналізуючи зміст уже розглянутих у справі заяв розпорядника майна Сокольвака М. та Банку, а також ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017, на яку посилається заявник, слід зауважити, що судами розглядалась лише одна визначена нормами права спеціальна підстава для недійсності правочину боржника, яка передбачена абз.5 ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме боржник... придбав майно за цінами відповідно ... вищими від ринкових, ... внаслідок його виконання майна боржника ... (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Також такі заяви були обґрунтовані посиланням на підстави, які визначені ст.ст. 215, 203 ЦК України.

При цьому, підстави заяв обох учасників справи (Банку та розпорядника майна Сокольвака М.В.), включаючи посилання на аналіз положень спірного договору, були наступними:

- боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, у результаті чого він став неплатоспроможним та виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, обґрунтовуючи останню тим, що станом на 01.07.2015 фінансове становище боржника було незадовільним (станом на 26.10.2015 кредиторська заборгованість боржника складала 994 051 448,06 грн. Залишкова вартість майна боржника складала 95 614 399,94 грн), взяття боржником на себе зобов`язань на суму 600 019 620,00 грн, внаслідок чого кредиторська заборгованість збільшилась у 2,6 разів;

- боржник до порушення справи про банкрутство здійснив оплату кредитору у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна, вказуючи на ті обставини, що розмір позикового капіталу боржника (371 351 000,00 грн) був більший за розмір його загальних активів за балансовою вартістю (195 179 000,00 грн), а на виконання спірного договору сплачено 400 000,00 грн;

- боржник придбав майно за цінами вищими від ринкових, за умови, що внаслідок виконання цього правочину у боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, зазначаючи про те, що в спірному договорі не вказано яким чином була визначена конкретна ціна цінних паперів, адже сторонами не зазначено чи відповідна в договорі ціна цінних паперів є біржовою, балансовою або іншою. Не вказується також, чи була ціна цінних паперів визначена за біржовим курсом або за вартістю, визначеною суб`єктом оціночною діяльності. Вартість активів ТОВ "КУА "Довіра" за 2014 звітний рік (рядок 1300) на кінець звітного періоду становить 7 080 000,00 грн. Тобто, зазначена в договорі вартість цінних паперів, емітованих інвестиційним фондом, що знаходиться в управління згаданої КУА, фактично майже в 85 разів перевищує вартість активів самої КУА. Водночас, жодні офіційні джерела не містили інформації щодо активів самого пайового інвестиційного фонду. Обставини недостатності майна боржника в момент укладення спірного договору за даними бухгалтерської звітності;

- визначення умов оплати за цінними паперами в оскаржуваному договорі в розстрочку;

- вчинення значного правочину (тобто такого, що більш в 29 разів перевищує вартість активів боржника) без погодження із загальними зборами акціонерів, оскільки останні востаннє проводились 28.04.2015.

Натомість, ліквідатор ПрАТ "Краплинка" - арбітражний керуючий Баскаков О.В. та АТ "Сбербанк" посилаються на інші обставини (підстави), які не були предметом дослідження та не оцінювалися при постановлені ухвали Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017.

Так, у заявах, які подані ліквідатором ПрАТ "Краплинка" - арбітражним керуючим Баскаковим О.В. та АТ "Сбербанк" матеріально-правові підстави заявлені інші, а саме визнання недійсним спірного договору обгрунтовано наступним:

- оскаржуваний договір укладено із заінтересованою особою - ТОВ "Телара";

- за 17 днів до укладення оскаржуваного правочину щодо придбання 30 495 іменних інвестиційних сертифікатів UA4000167878 за ціною 19 676 грн за 1 шт. таку ж саму кількість інвестиційних сертифікатів було реалізовано за ціною в 10 (десять разів) нижче;

- Звіт про оцінку майна, на підставі якого було укладено оскаржуваний правочин, Фондом державного майна України визнано неякісним, непрофесійним і таким, що не може бути використаний, а оцінювача позбавлено спеціалізації щодо оцінки цінних паперів;

- ліквідатором боржника отримано у НКЦПФР інформацію про вартість чистих активів емітента цінних паперів - ЗНВПІФ "Агрокапітал" ТОВ КУА "Довіра", згідно якої напередодні (30.06.2015), та на дату укладення Оскаржуваного договору з купівлі Боржником цінних паперів ЗНВПІФ "Агрокапітал" (06.07.2015) за ціною 19 676,00грн./шт., вартість чистих активів ЗНВПІФ "Агрокапітал" з розрахунку на один інвестиційний сертифікат складала -17,60грн./шт.;

- висновком експерта підтверджено, що оскаржуваний договір завдав збитків боржнику;

- також висновком експерта підтверджено, що боржник за оскаржуваним договором придбав майно за цінами вищими від ринкових;

- судовим експертом встановлено, що у момент прийняття зобов`язання (а не внаслідок, що було підставою та розглянуто судом раніше і що підтверджується ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017) майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Відтак, заяви ліквідатора ПрАТ "Краплинка" та AT "Сбербанк", за підсумками яких винесено оскаржувану ухвалу, ґрунтується на інших підставах (обставинах), що не були предметам дослідження та не оцінювались судами раніше.

Окремо слід зазначити, що частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, на підставі якої постановлено оскаржувану ухвалу, як спеціальну підставу недійсності передбачено факт укладення боржник договору із заінтересованою особою. Наведена підстава не розглядалась судами раніше, а зазначена норма Кодексу України з процедур банкрутства спрямована на більш ефективний захист прав кредиторів.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що суб`єктний склад та підстави подачі заяв за підсумками розгляду, яких прийнято оскаржувану ухвалу, та суб`єктний склад та підстави подачі заяв за підсумками розгляду, яких постановлено ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 - є відмінними, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України та п.2 ч.1 ст.175 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛАРА" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15 травня 2020 року у справі №902/1406/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №902/1406/15 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "20" липня 2020 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Юрчук М.І.