Рішення

від 16.07.2020 по справі 910/3530/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2020Справа № 910/3530/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-Ко" до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" про стягнення 166 553,76 грн.,

за участі представників:

позивача: Жирченка М.С. за ордером від 13 травня 2020 року серії ЗП № 105154;

відповідача: Куць О.В. за ордером від 19 березня 2020 року серії АА № 1023355.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-Ко" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі філії "Центр транспортної логістики" (далі - Філія) безпідставно списаних коштів в сумі 166 553,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 8 грудня 2017 року між сторонами було укладено договір з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту № ПЗ/М-175395/НЮ, а також 14 лютого 2018 року було укладено договір про надання послуг № 09690/ЦТЛ-2018, за умовами яких відповідачем надавались послуги позивачу, що обумовлені у вказаних договорах. На виконання умов зазначених договорів позивачем протягом вересня 2019 року було відправлено вантаж за накладними від 17 вересня 2019 року № 32007734, від 20 вересня 2019 року № 32047482, від 24 вересня 2019 року № 32117434 та від 28 вересня 2019 року № 32176380. У той же час відповідачем у період очікування оформлення перевізних документів за вищенаведеними відправленнями було нараховано та в односторонньому порядку списано з розрахункового рахунку позивача 166 553,76 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах. Оскільки Товариством не було допущено жодних прострочень встановленого терміну навантаження цих вагонів та вчасно оформлено відповідні перевізні документи, останнє, посилаючись на статті 509, 610, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просило суд стягнути з відповідача безпідставно списані Залізницею з рахунку позивача кошти в сумі 166 553,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

24 березня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 16 березня 2020 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 березня 2020 року було відкрито провадження у справі № 910/3530/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, а також встановлено сторонам строк для подання клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21 квітня 2020 року до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача, в якому останній, зокрема, просив проводити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін.

Ухвалою суду від 21 квітня 2020 року вищенаведене клопотання було задоволено та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 14 травня 2020 року.

21 квітня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Залізниці на позовну заяву від 17 квітня 2020 року, в якому остання заперечила проти задоволення вимог Товариства, посилаючись на невірне трактування позивачем умов укладеного між сторонами договору з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту від 8 грудня 2017 року № ПЗ/М-175395/НЮ. Також відповідач зазначав, що спірна сума грошових коштів була правомірно списана відповідачем з рахунку позивача за надану останньому окрему послугу зі зберігання вантажу.

Слід також зазначити, що разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання від 17 квітня 2020 року, в якому просив суд поновити йому строк на подання цієї заяви по суті спору.

Однак, при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, оскільки за пунктом 4 Прикінцевих Положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, зокрема, строк на подання відзиву, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зважаючи на те, що строк дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на час відкриття провадження у справі № 910/3530/20 та подання відповідачем відзиву на позовну заяву не закінчився, відзив Залізниці на позовну заяву від 17 квітня 2020 року в розумінні приписів ГПК України було подано в установлений строк, у зв`язку з чим правові підстави для поновлення такого строку відсутні.

У судовому засіданні 14 травня 2020 року оголошувалася перерва до 28 травня 2020 року.

21 травня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача від 21 травня 2020 року № 21/05/20 на відзив, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин.

Ухвалою суду від 28 травня 2020 року розгляд справи відкладено на 25 червня 2020 року.

23 червня 2020 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив від 23 червня 2020 року.

У судовому засіданні 25 червня 2020 року оголошувалася перерва до 16 липня 2020 року.

У судовому засіданні 16 липня 2020 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У цьому судовому засіданні представник Залізниці заперечив проти задоволення вимог позивача з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, а також у своїх запереченнях на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2018 року між Залізницею та Товариством було укладено договір про надання послуг № 09690/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародних сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 договору, перевезення - послуга, у процесі надання якої перевізник зобов`язаний доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 із змінами та доповненнями (далі - Статут), Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26 березня 2009 року № 317 (далі - Збірник Тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства юстиції України 15 квітня 2009 року № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 року № 837, Угоди про міжнародне залізничне ватажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно.

Пунктом 1.3 вказаної угоди встановлено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Згідно з пунктом 2.3.2 договору перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно з інформацією АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначено в додатках до цього Договору.

За умовами пункту 2.1.6 вказаної угоди замовник прийняв на себе зобов`язання оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів, та інші надані послуги з сум внесеної передплати за кодом платника.

Пунктом 12.1 договору визначено, що останній вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20 лютого 2018 року до 31 грудня 2018 року. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

Крім того, 8 грудня 2017 року між сторонами було укладено договір з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту № ПЗ/М-175395/НЮ, предметом якого є надання Залізницею за рахунок відправника послуг, пов`язаних з накопиченням рухомого складу "зерновози" (далі - вагони) під навантаження, формування відправницького маршруту з вантажем відправника, зокрема, по станції Переяславська Південно-Західної залізниці, код 322905 (далі - станція Переяславська), про що зазначено в пункті 1.1 цього договору в редакції, викладеній в додатковій угоді до нього від 19 серпня 2019 року № 8.

Відповідно до пункту 2.1.3 договору (у редакції додаткової угоди № 8) Залізниця прийняла на себе зобов`язання здійснювати в інтересах відправника послуги, пов`язані з накопиченням рухомого складу, перелік та оплата яких визначена окремо по кожній станції у додатках № 1-№ 6 до даного договору.

Сторони домовились, що розмір оплати визначається виходячи із фактичних послуг, наданих Залізницею відправнику, перелік і вартість яких визначається у протоколі узгодження договірної вартості послуг, додатки № 1-№ 6 (пункти 3.1, 3.7 договору).

З матеріалів справи вбачається, що у додатку № 6 до вищенаведеної додаткової угоди від 19 серпня 2019 року № 8 сторони погодили вартість відповідних послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту.

За змістом пунктів 3.2, 3,5 наведеного договору оплата за послуги, пов`язані з накопиченням рухомого складу (додаткові станційні збори), здійснюється на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, з якого грошові кошти зараховуються на особовий рахунок відправника. У подальшому Залізниця відображає відповідні суми оплати за фактично надані послуги в особовому рахунку відправника на підставі накопичувальних карток, оформлених у паперовому вигляді.

Пунктами 8.1, 8.3 договору визначено, що дана угода є укладеною з моменту її підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року. Однак у випадку, коли за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про припинення відносин, він вважається щорічно пролонгованим.

Судом встановлено, що у вересні 2019 року Товариством зі станції Переяславська до станції Одеса-Порт (експ.) Одеської Залізниці було відправлено вантаж за накладними від 17 вересня 2019 року № 32007734, від 20 вересня 2019 року № 32047482, від 24 вересня 2019 року № 32117434 та від 28 вересня 2019 року № 32176380. Навантаження вагонів виконувалось на під`їзній колії, що належить приватному акціонерному товариству "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів", умови користування якою визначено договором про експлуатацію під`їзної колії при станції Переяславська Південно-Західної залізниці від 1 березня 2019 року № 1094, укладеним між Залізницею та приватним акціонерним товариством "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів".

Відповідно до даних відомості плати за користування вагонами № 17090028 подача вагонів (у кількості 54 шт.) за накладною № 32007734 під навантаження відбувалась групами, перша з яких фактично була подана 15 вересня 2019 року о 17 год. 10 хв., а останню групу вагонів забрано станцією 17 вересня 2019 року о 15 год. 30 хв. Отже, загальний час на навантаження маршруту за накладною № 32007734 склав 46 год. 20 хв.

Відповідно до даних відомості плати за користування вагонами № 20090029 подача вагонів (у кількості 52 шт.) за накладною № 32047482 під навантаження відбувалась групами, перша з яких фактично була подана 18 вересня 2019 року о 17 год. 10 хв., а останню групу вагонів забрано станцією 20 вересня 2019 року о 14 год. 50 хв. Отже, загальний час на навантаження маршруту за накладною № 32047482 склав 45 год. 40 хв.

Відповідно до даних відомості плати за користування вагонами № 24090030 подача вагонів (у кількості 53 шт.) за накладною № 32117434 під навантаження відбувалась групами, перша з яких фактично була подана 23 вересня 2019 року о 10 год. 00 хв., а останню групу вагонів забрано станцією 24 вересня 2019 року о 17 год. 30 хв. Отже, загальний час на навантаження маршруту за накладною № 32117434 склав 31 год. 30 хв.

Відповідно до даних відомості плати за користування вагонами № 29090031 подача вагонів (у кількості 52 шт.) за накладною № 32176380 під навантаження відбувалась групами, перша з яких фактично була подана 27 вересня 2019 року о 17 год. 05 хв., а останню групу вагонів забрано станцією 28 вересня 2019 року о 18 год. 40 хв. Отже, загальний час на навантаження маршруту за накладною № 32117434 склав 25 год. 35 хв.

У той же час судом встановлено, що 29 жовтня 2019 року Залізницею у період очікування оформлення перевізних документів за вищенаведеними відправленнями було нараховано та в односторонньому порядку списано з розрахункового рахунку позивача 166 553,76 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією переліку від 29 жовтня 2019 року № 20191029.

Листом від 4 грудня 2019 року № 214/12/19 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив повернути на рахунок Товариства необґрунтовано списані кошти в загальному розмірі 166 553,76 грн., що становлять суму збору за зберігання вантажів у вагонах.

Проте листом від 12 лютого 2020 року № ЦТЛ-19/262 відповідач відмовив Товариству в задоволенні його вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до статті 2 Статуту останній визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з пунктом 62 Статуту та пункту 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (далі - Правила), порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Залізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні Залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Слід зазначити, що факт списання спірних грошових коштів за перевезеннями, здійсненими за вказаними вище залізничними накладними, відповідачем не заперечується.

Відповідно до умов пунктів 3.3, 3.4 договору з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту від 8 грудня 2017 року № ПЗ/М-175395/НЮ облік часу на навантаження маршруту починається з фактичної подачі вагонів на під`їзну колію та закінчується часом оформлення перевізних документів. У разі ненавантаження з вини відправника маршруту вагонів за час, визначений в додатку до даного договору, подальші розрахунки проводяться згідно з Тарифним керівництвом № 1.

Судом встановлено, що додатком № 6 до додаткової угоди від 19 серпня 2019 року № 8 до наведеного правочину сторонами було визначено граничний час на навантаження маршруту - 48 годин.

Разом із тим, зі змісту наявних у матеріалах справи відомостей № 17090028, № 20090029, № 24090030 та № 29090031 вбачається, що час навантаження відправлених позивачем вагонів не перевищував обумовлений договором 48 годинний строк, що фактично не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи та вбачається зі змісту поданих Залізницею документів.

Приписами частин 1, 2 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки здійснення Товариством навантаження вищенаведених маршрутів за залізничними накладними не перевищувало погодженого між сторонами часу такого навантаження, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження навантаження маршруту вагонів з перевищенням встановленого 48-годинного строку з вини відправника, суд дійшов висновку про те, що спірна сума грошових коштів позивача була списана з особового рахунку Товариства безпідставно.

Посилання Залізниці на те, що списання з розрахункового рахунку позивача спірної суми грошових коштів за зберігання вантажу відбулося в рамках надання Товариству окремої послуги - зберігання вантажу, судом відхиляються з огляду на те, що надання такої послуги укладеними між сторонами договорами передбачено не було, тоді як стягнення цієї суми в якості збору за зберігання вантажу позивача можливе лише за наявності затримок та простоїв в очікуванні оформлення перевезення.

Наведені обставини додатково підтверджуються змістом пункту 3.4 договору з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту від 8 грудня 2017 року № ПЗ/М-175395/НЮ, за яким проведення подальших розрахунків між сторонами згідно з Тарифним керівництвом № 1 відбувається лише за умови ненавантаження маршруту вагонів з вини відправника, якої під час розгляду справи встановлено не було.

Суд також звертає увагу на те, що відомості, які містяться в актах загальної форми, складених Залізницею у зв`язку із затримкою вагонів через очікування оформлення перевізних документів, суперечать даним, відображеним у наявних в матеріалах справи інших документах відповідача, зокрема, пам`ятках про забирання вагонів, а також самих перевізних документах - залізничних накладних.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, та свідчили про наявність правових підстав для списання з рахунку Товариства спірної суми грошових коштів.

Приймаючи до уваги те, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність прострочення Товариством встановленого договором 48 годинного строку для навантаження вагонів, що в свою чергу спростовує твердження відповідача стосовного правомірності нарахування списаних з рахунку позивача коштів, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин даний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр транспортної логістики" (03038, місто Київ, вулиця Федорова, будинок 32; ідентифікаційний код 40123465) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-Ко" (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 12, офіс 2; ідентифікаційний код 40267677) 166 553 (сто шістдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн. 76 коп. безпідставно набутих коштів, а також 2 498 (дві тисячі чотириста дев`яносто вісім) грн. 31 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21 липня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко